Новомосковськ

Троїцький собор у м. Новомосковську Дніпропетровської області посідає важливе місце в історії дерев’яної сакральної архітектури України.

Недалеко від Новомосковська понад 400 років стоїть Самарський Свято-Миколаївський монастир – одна з чудових перлин запорозької старовини.

Іван Стороженко – людина незламного оптимізму й духу, активний науковець-дослідник і публіцист, Почесний громадянин м.Новомосковська.

Професійне і творче життя директорки Новомосковської міської централізованої бібліотечної системи Ганни Іванівни Драненко.

З історії Новомосковського історико-краєзнавчого музею імені Петра Калнишевського.

Мандрівка рідним краєм привела героїв книги «Сім чудес Дніпропетровщини» до Самарського Пустельно-Миколаївського монастиря – пам’ятки архітектури XVIII–XIX ст.

Герої книги Ірини Голуб «Сім чудес Дніпропетровщини» продовжують подорожувати рідним краєм. Третя подорож присвячена Троїцькому собору в м. Новомосковську.

Не так давно Богородицька фортеця не мала своїх географічних координат. Завдяки краєзнавцям, історикам, археологам нині вона відкриває свої таємниці.

Родина найзаможніших купців Катеринослава стала однією з найбільш знакових в історії міста.

Існування козацького містечка Новий Кодак дає підстави вважати час його функціонування першим періодом в історії розвитку міста Дніпра.

Різнобарвні рушники, вишиті майстринями нашого краю у різні часи, сьогодні скарби духовної та матеріальної культури України.

Кустарні промисли Катеринославщини та справжній український хутір – окраса виставки 1910 року.

Він максимально випередив час за своїм світоглядом, передбаченням, сміливістю вчинків.

Творчість, натхнення, професіоналізм ніколи не залишали заслуженого працівника культури України, ветерана обласної універсальної наукової бібліотеки.

Микола Герсеванов – публіцист, громадський діяч, голова Катеринославської земської управи.

Село Кам’янка під городом Половицею у ХІХ столітті славилось баштанами і картоплями, а його жителі – працелюбством і підприємництвом.

Пам’ять про визволителя міста генерала Василя Каруну увічнена на карті Дніпра і зберігається в серцях нащадків.

На гранітних плитах викарбувані імена тих, хто ціною власного життя приніс визволення нашому краю.

Спадковий лоцман, учитель, краєзнавець, просвітянин, громадській діяч, публіцист.

Відома письменниця Марко Вовчок тричі побувала в Катеринославі та Новомосковську. Але не через літературні справи, а трагічні обставини сімейного життя.

Митець із тонким відчуттям самобутності українського давнього та сучасного мистецтва.

Кілька століть чумаки в Україні були одним із елітних прошарків суспільства.

Його творчість є дзеркалом політичних і культурних протиріч епохи, які мали трагічні наслідки для долі письменника доби Українського відродження.

Омеляна Пасічного отаманом загону повстанці обрали не випадково. Він відзначався красномовством і запалював людей до спротиву більшовицькій владі.

Творчі роботи талановитої мисткині мають у собі певну архаїку та близькі до народного мистецтва.

Микола Сарма-Соколовський – талановитий поет, прозаїк, публіцист, був членом Національної спілки письменників України, лауреат кількох літературних премій.

Почесний громадянин м. Новомосковська Анатолій Боніфатійович Джусов багато років досліджував історію свого міста.

Народні легенди, записані у місті Новомосковську в ХІХ ст., лягли в основу історичної повісті «Каленик» дослідника історії козацтва Григорія Надхіна.

Наталія Калита – бібліотекарка за покланням, голова літературного об’єднання поетів-аматорів Новомосковщини «Вільна ліра», авторка багатьох віршів.

На початку XX століття кобзарі-просвітяни їздили з концертами по містах і селах краю та інших регіонів, популяризуючи кобзарське мистецтво.

Григорій Бораковський зробив вагомий внесок не лише у розвиток земської медицини на Катеринославщині, а й мав значний вплив на українську драматургію XIX–XX.

Мальовничі пейзажі та історичні місця, сучасні бази відпочинку – все це ви знайдете на пологих берегах давньої річки Самари.

В історії України жінки відігравали надзвичайно важливу роль. Особливо за часів козаччини.

Нова Січ на річці Підпільній біля села Покровського на території сучасної Нікопольщини стала останньою Запорозькою Січчю.

Колись на місці Слобожанського проспекту, що веде до Новомосковська, були величезні кучугури, в них якось і застрягла царська карета.

Невідомо, коли з’явилися перші дитячі іграшки та ігри в нашому краї. Ми можемо прослідкувати їхній розвиток лише за останні століття.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. військові духові оркестри та капельмейстери відігравали певну роль у культурному середовищі та розвитку музичної освіти краю.

Спроба локалізації дворянської садиби Урусових кінця XVIII – поч. XX ст. на лівому березі Вовчої поблизу Павлограда.

Ярмаркування на Катеринославщині було надзвичайно яскравим і майже святковим дійством зі своїми особливостями та традиціями.

Ім’я Лідії Воріної – талановитої педагогині, музичної виконавиці, засновниці школи бандурного мистецтва стало легендарним серед бандуристів ще за її життя.

Театр – особливий і прекрасний світ. Це підтверджує і розповідь про аматорський театральний колектив «Премєра» з м. Покрова.

Історія вишивки нашого краю, орнаменти якої збережені і збагачені не одним поколінням вишивальниць-майстринь, радують душу і милують зір.

Про урочище Сумні Верби у Підгородному існує ціла низка щемливих поетичних легенд і переказів.

Відроджується традиція балу. Бали дозволяють нам зупинитися в часі, відчути чарівність минулого і навіть… реабілітуватися.

Зазирнемо в історію Підгородного: в давні часи, козацькі звичаї та родовід підгороднян.

Люди і невблаганний час знищили чудовий маєток Алексєєвих у Котівці, лише фото та архівні свідчення повертають із небуття цю перлину придніпровського краю.

Майже три століття минуло відтоді, коли на берегах Кільчені оселилися предки сучасних мешканців села Почино-Софіївки.

Хто і як відроджує один із найдавніших декоративних розписів України, що нині став родзинкою Новомосковщини.

Визнаний знавець історії розвитку, забудови, архітектури міста Дніпро.

Поява населених пунктів пов’язана з розвитком шляхів як транспортних комунікацій. «Злодійський шлях» сприяв виникненню та розвитку міст Дніпропетровщини.

Половиця із самого початку була козацьким поселенням. Про це свідчить абшитований козак Микита Корж. Його спогади записав 1827 року етнограф Олекса Стороженко.

Олесь Гончар, уродженець Дніпропетровщини, Герой України, став одним із найвидатніших письменників свого часу, але ніколи не забував рідний край.