Криничанський район
Володимир Макаренко — масштабна постать українського мистецтва, творчість якого стала відправним пунктом та орієнтиром для багатьох сучасних художників.
Директор КЗК Криничанської районної ради «Криничанська центральна районна бібліотека», високопрофесійний та креативний фахівець бібліотечної справи.
Бібліотека – це місце, де людина може знайти осередок бібліотечних інновацій і актуального досвіду.
Захоплення світом живих істот збагачує та наповнює життя людини особливим змістом, спостерігаючи за ними можна дізнатися багато цікавого та пізнавального.
Верхньодніпровськ – одне з найстаріших міст області з унікальною історією, цікавою сучасністю, талановитими людьми, які жили, працювали і прославляли його.
Олесь Завгородній, поет-громадянин, тонкий ніжний лірик, прискіпливий перекладач, був наділений даром тонко й глибоко відчувати слово, його сутність і душу.
Син робітника з Нижньодніпровська став видатним льотчиком, маршалом, Героєм Радянського Союзу, але залишився вірним рідному краю.
Олександр Поль об’їздив майже всю Катеринославську губернію, бував у різних українських та інших містах Російської імперії, відвідав кілька європейських країн.
Чумакування проіснувало до 70–80 років XIX століття. Разом із ним зник цілий пласт української культури, пам’ять про яку залишилася в історичних свідченнях.
Зінаїда Бродська – жінка, яка першою на Катеринославщині сіла за кермо автомобіля, та її родовід.
Юрій Пархоменко – ліквідатор аварії на ЧАЕС, організатор Криничанської районної організації «Союз Чорнобиль України», автор художньо-документальних книг.
Землі Криничанського району були заселені з глибокої давнини. На середину ХІХ ст. тут налічувалися сотні поселень.
Протягом другої половини XIX ст. на території майбутнього Криничанського району засновані численні села, виникли промисловість і залізничне сполучення.
Від Першої світової війни до розкуркулення і голоду – таким був шлях Криничанського району на початку XX століття.
Історія Криничанського району за останнє століття.
Село Адамівка має давню і багату історію, славиться своїми мешканцями і старовинною церквою, що збереглася з 1834 року.
Залізоносна земля Криворіжжя тисячоліттями таїла свої незліченні багатства, щоб відкритися одній людині та годувати мільйони.
25 жовтня 1943 року після тяжких кровопролитних боїв місто Дніпро було звільнене від фашистських загарбників.
Активне вивчення історії краю почалося у другій половині XVIII ст. Сьогодні краєзнавство має велику джерельну базу.
Немає більше Сошинівки, територія старого поселення вся пішла під воду. А на місці церкви залишилися лише руїни.
«Кривий Ріг-Головний» – головна брама міста – гостинно приймає всіх. Його архітектура, історія, сьогодення є віддзеркаленням життя Криворіжжя.
Своєю творчістю поет прокладав шлях українській мові в радянській літературі, був одним із засновників «моди» на українське слово.
Актор театру Л. Курбаса «Березіль», директор і головний режисер українського театру ім. Т. Шевченка у м. Кам’янському (Дніпродзержинську).
Тест на основі етнографічних записів Якова Павловича Новицького на Придніпров’ї.
Спогади про яскраве життя Олександра Павловича Пластуна, одного із засновників Живого музею Микити Коржа.
Письменник і журналіст Борис Матющенко вважав, що голодомори на Дніпропетровщині, організовані радянською владою, мали придушити українське селянство.
У неділю збирали до шлюбу молодих, вінчалися, з танцями, співом і жартами святкували весілля, відвозили молоду у дім молодого.
Напередодні весілля наші предки пекли коровай, прощалися з дівочою та парубоцькою волею, прикрашали гільце, плели вінки, запрошували родичів і сусідів.
