Олександр Поль та географія його подорожей

Поль Олександр Миколайович

Україна, Дніпропетровська область

  • 1 вересня 1832 – 7 серпня 1890 |
  • Місце народження: с. Малоолександрівка Верхньодніпровського пов. Катеринославської губ. |
  • Громадський і культурний діяч, краєзнавець, підприємець, меценат

Олександр Поль об’їздив майже всю Катеринославську губернію, бував у різних українських та інших містах Російської імперії, відвідав кілька європейських країн.

У ХІХ столітті суспільство все ще залишалося традиційним. Однією з його характерних рис була низька мобільність. Пересічний мешканець українських земель народжувався, жив і помирав в рідному селі або місті. Втім, була одна категорія населення, для якої подорожі були звичною справою. Дворяни, які володіли великими земельними площами, підприємствами, мали фінансові можливості та хорошу освіту, брали активну участь у державному та місцевому управлінні неодноразово міняли місця проживання та служби. 

Олександр Миколайович Поль, який народився 1 вересня 1832 р., за своє порівняно нетривале життя відвідав багато місць Європи, повною мірою скористався можливостями, які надавав йому дворянський статус. Він народився в с. Малоолександрівка1 Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Тут він провів дитинство на березі р. Мокра Сура. Як і більшість дворянських дітей, початкову освіту здобув удома, а от навчатися поїхав не до Катеринослава, а до центру сусідньої губернії – Полтави.

З 1844 р. до 1850 р. О.М. Поль навчається в Полтавській губернській гімназії. Хоч цей заклад мав недовгу історію (відкритий у 1808 р.), та він славився на всю Україну рівнем викладання предметів, а також своїм викладацьким складом. У роки навчання Олександра Поля директором тут був Ф.О. Жемчужников (представник відомої російської дворянської родини, яка дала Росії поетів Олексія і Володимира Михайловичів. Останній створив знаменитий літературній образ Козьми Пруткова). Інспектором був І.І. Боровиковський (брат відомого українського поета Левка Івановича Боровиковського). Історію та статистику викладали Кійков та М.П. Стеблін-Камінський (письменник, який написав кілька нарисів про І.П. Котляревського), креслення і малювання – Ф.Л. Ткаченко (добрий знайомий Т.Г. Шевченка).

Після закінчення гімназії О.М. Поль, склавши одинадцять іспитів, вступив до найкращого в Російської імперії Дерптського університету. Заснований у 1802 р. університет у старовинному місті Дерпті2 користувався великою славою. У різний період тут працювали знані в Росії та в усьому світі вчені і чудові викладачі: астроном В.Я. Струве, історики І.Ф. Еверс і Є. Тарле, юрист Клоссіус, фізики Е.Х. Ленц і Б. Якобі, правознавці Є. Пассек і В.Е. Грабарь, філологи В. Даль, Ф.І. Відеман і М.П. Веске, хірург М.І. Пирогов, письменники М. Язиков, В. Вересаєв і Ф. Фельдман та багато інших. У стінах цього навчального закладу в різний час навчались: відомий астроном Василь Якович Струве, хірург Микола Пирогов, суспільний діяч, один із членів Кирило-Мефодіївського братства Микола Гулак, визначний український економіст, географ і статистик Костянтин Воблий. Університет мав чудову навчальну базу: обсерваторію, амбулаторію-клініку, анатомічний театр, а також багату бібліотеку, яка нараховувала більше 70 тисяч томів. Викладання велось російською та німецькою мовами.

У Дерпті О.М. Поль жив протягом 1850–1854 рр., поки навчався на юридичному факультеті університету. Влітку 1854 р. він захистив кваліфікаційну роботу, отримав диплом і повернувся до Малоолександрівки.

Після повернення О.М. Поль відразу змушений взятися за управління маєтком, оскільки батьки на той час вже померли, а брати були у війську. Після закінчення Кримської війни 1853–1856 р. старший брат Петро повернувся і вступив у володіння маєтком. О.М. Поль отримав свою частину спадщини і навесні 1857 р. придбав у поміщика Верхньодніпровського повіту, колезького секретаря Якова Степановича Савицького ділянку землі (приблизно 1350 десятин) побіля сіл Любомирівка3 та Приюти і заснував власний маєток. 

У середині 1850-х років О.М. Поль влаштувався на службу, посівши місце екзекутора у Дворянському депутатському зібранні в Катеринославі. За вислугу років у Катеринославському дворянському депутатському зібранні колезькому секретарю Олександру Полю з 13.12.1858 р. було надано чин титулярного радника. 

Доля О.М. Поля тривалий час була пов’язана з Катеринославом, оскільки він регулярно приїздив сюди на засідання Катеринославського губернського дворянського та земського зібрань. Тут у нього був будинок на Соборній горі, в якому він зупинявся і мешкав. У цьому місті він і помер 26.07.1890 р. і був похований біля Лазаревського храму на Севастопольському цвинтарі4

Протягом 1858–1859 рр. О.М. Поль працював у Катеринославському губернському комітеті з влаштування селянського побуту. Як представник цього комітету він разом із губернським маршалком дворянства А.М. Миклашевським брав участь в обговоренні селянської реформи в Редакційній комісії в Санкт-Петербурзі. В столиці Російської імперії він був неодноразово. В середині 1840-х рр. поліцмейстером Петербургу був його рідний дядько Петро Іванович Поль, у якого він гостював із батьком. Після утворення земств у 1873 р. О.М. Поль разом із головою губернської земської управи П.О. Янченком і гласним Я.Я. Савельєвим їздив до столиці з проєктом прокладення залізниці через Катеринослав. 

Чималий відрізок життя О.М. Поля був пов’язаний із Криворіжжям. З 1866 р., коли він віднайшов поклади залізної руди, то став бувати тут регулярно. У 1873 р. уклав угоду з громадою м. Кривого Рогу про оренду землі під промислові розробки. У тому ж році він придбав у поміщика Лева Шмакова землі в Дубовій балці, де звів будинок, у якому зупинявся, коли приїздив до Кривого Рогу в справах. 

О.М. Поль заснував біля Кривого Рогу підприємство з видобутку залізної руди. Але перед тим докладно вивчив її властивості та перспективи для промислових розробок. У 1866 р. возив зразки знайденої руди до Харкова, де мав намір зробити аналізи в університетській лабораторії. Однак це відбувалося влітку, і лабораторія у зв’язку з канікулами була зачинена. Йому довелося звернутися до відомої тоді у Харкові аптеки Сартисона. Саме тут був проведений перший точний кількісний аналіз криворізьких руд. Щоб більш докладно довідатися про новостворюване підприємство, Олександр Поль з’їздив на Луганський завод до відомого дослідника Донецького кряжу радника міністерства австрійського царського двору, професора Леобенської гірничої академії (м. Леобен, Австрія) П.Ф. фон Тунера.

Одним із головних пунктів подорожі О.М. Поля був центр гірничої промисловості Саксонії – Фрайберг5. Тут знаходився найстаріший у світі гірничий інститут (заснований у 1756 р.) – Гірнича Академія Фрайберга, в якій працювали знані у всій Європі спеціалісти з гірничої справи. Серед них і відомі професори Бернард фон Котта та Фрічче, до яких О.М. Поль звернувся з проханням провести аналізи привезених ним із Криворіжжя зразків залізної руди. Вчені провели аналізи і порадили Олександрові Полю для проведення досліджень криворізького родовища запросити відомого гірничого інженера Лео Штріппельмана.

Протягом більше ніж 10 років О.М. Поль намагався знайти кошти для початку промислових розробок Криворізької залізної руди. Він звертався до російського уряду, губернської влади і підприємців, але реалізував свою ідею за підтримки іноземців. У 1880 р. він поїхав до Парижа, де у грудні того ж року між ним і групою французьких капіталістів на чолі з генеральним директором товариства Паризько-Ліонської залізниці Полем Талабо та директором товариства магнітно-залізних руд Мокта-ель-Гадід Альфонсом Парраном була укладена угода. Згідно з нею утворювалось закрите акціонерне товариство під назвою «Товариство Криворізьких залізних руд» на 80-річний термін зі статутним капіталом у 5 мільйонів франків. Зі свого боку О.М. Поль передавав компанії придбаний ним маєток Гданцівку та заорендовані землі криворізької сільської громади.

З виникненням земств у 1866 р. О.М. Поль регулярно став навідуватися до Верхньодніпровська, де працювало Верхньодніпровське земське зібрання, членом якого він був з самого початку. 

Багато поїздок О.М. Поль здійснив з пошуковою метою. Він захоплювався збиранням старожитностей і займався археологічними розкопками. Проводив розкопки біля сіл Обухівка, Звонецьке, Любомирівка, Наталівка, Діївка, Старі Кодаки, Мишурин Ріг і містечка Кривий Ріг. У 1884 р. був учасником археологічного з’їзду в Одесі. 

Таким чином, О.М. Поль об’їздив майже всю Катеринославську губернію, яка була найбільшою за територію серед усіх українських губерній. Неодноразово бував у різних українських та інших містах Російської імперії. Відвідав кілька європейських міст. 

Подорожі сприяють формуванню свідомості, а головне розширюють кругозір. Можливо, подорожі поруч із вихованням та освітою вплинули на формування прогресивних поглядів Олександра Миколайовича і зробили його тим, ким ми його знаємо – видатним дослідником, громадським і культурним діячем. 

Примітки:
1. Нині с. Малоолександрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
2. Нині м. Тарту, Естонія.
3. Нині село Любомирівка Криничанського району Дніпропетровської області.
4. Нині Севастопольський парк у м. Дніпро.
5. Нині м. Фрайберг в землі Саксонія, Німеччина.

Створено: 22.05.2020.
Редакція від 22.05.2020.
Ігор Кочергін
Бібліографія:

Кочергін І.О. Дворяни-землевласники Верхньодніпровського повіту (друга половина ХІХ ст.) // Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки: наук. щорічник.– Дніпро: НГУ, видавець Олег Філюк, 2016.– Вип. 12.– С. 79–150.
Кочергін І.О. Доля однієї прибалтійської родини в історії Катеринославського дворянства // Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження: Зб. наук. пр.– Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2006.– С. 84–94.
Кочергін І.О. Земське самоврядування Катеринославщини (персонологічний вимір): Монографія.– Дніпро: Герда, 2011.– 216 с.– (Серія «DNIPROVIANA»).
Кочергін І.О. Історико-психологічний портрет О.М. Поля // Історія і особистість історика: Зб. наук. праць, присвяч. 60-річному ювілею професора Ганни Кирилівни Швидько.– Дніпропетровськ: НГУ, 2004.– С. 289–294.
Кочергін І.О. Нащадки козацької старшини в середовищі катеринославського дворянства у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Січеславський альманах.– Дніпропетровськ: НГУ, 2009. Вип. 4.– С. 123–132, С. 125–126
Кочергін І.О. Нові факти до біографії Олександра Поля // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2012 р.: бібліограф. видання. У 2-х ч. Ч. 2. ІІ півріччя / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2011.– С. 37–40.
Кочергін І.О. Олександр Поль: мрії, справи, спадщина.– Дніпропетровськ: НГА, 2002.– 222 с.
Кочергін І.О. Остання справа О.М. Поля в Катеринославському губернському земстві // Україна модерна і сучасна (історія, історіографія та джерелознавство): Матеріали наук. читань, присвяч. 60-річному ювілею професора Г.К. Швидько.– Дніпропетровськ: НГУ, 2004.– С. 105–110.
Кочергін І.О. Роль особистості Олександра Поля в історії краю // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат області на 2007 рік: бібліограф. покажчик / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2006.– С. 97–102.
Кочергін І.О. Соціальна трансформація Катеринославського дворянства (друга половина ХІХ ст.– початок ХХ ст.): монографія.– Дніпропетровськ: Герда, 2015.– 576 с. (серія Dniproviana).
***
Кочергін І.О. Історико-культурна діяльність О.М. Поля // Гуманітарний журнал.– 2002.– № 2.– Весна.– Спецвипуск.– С. 36–41.
Кочергін І.О. Пам’ятні місця на Дніпропетровщині, пов’язані з життям і діяльністю О.М. Поля // Гуманітарний журнал.– 2003.– № 1.– С. 77–79.