Олег Чмона: архітектор від Бога

Чмона Олег Семенович

Україна, Дніпропетровська область

  • 14 лютого 1937 - 21 серпня 2010 |
  • Місце народження: м. Дніпропетровськ |
  • Заслужений архітектор України

Архітектор, який зробив значний внесок у розвиток архітектури міста Дніпра.

Дитинство. Родина. Перші кроки в архітектурі​

Олег Семенович Чмона народився 14 лютого 1937 року в м. Дніпропетровськ (нині Дніпро) в сім’ї держслужбовців. Батьки Олега — Семен Павлович Чмона й Марія Іллівна Панич працювали в облраді. За доносом Семен Павлович був репресований, але за браком доказів перед самою війною був відпущений. У перші дні війни пішов добровольцем на фронт, служив у розвідроті. Пропав безвісти в 1943 році під Нальчиком. У травні 2014 року в ході пошукових робіт були знайдені останки тридцяти двох червоноармійців, загиблих у районі хутору Кречетова Наурського району. Можливо, що серед цих бійців був і Семен Чмона.

Мати, як і багато жінок того часу, залишившись вдовою, усе своє життя присвятила синові. Після закінчення школи Олег вступає до Дніпропетровського інституту інженерів транспорту, який закінчує в 1963 році. З дитинства він гарно малював — у нього прекрасні акварелі. В душі він був, як то кажуть, не фізик, а лірик. І ця лірична душа спонукала його захищати диплом з архітектури. Крім того, в транспортному інституті Олег Семенович здобув дуже хороші інженерні знання й міг мислити і проєктувати не абстрактно, а більш конкретно.

Після закінчення навчання Олег Семенович працював в інституті «Гіпромез», де займався в основному промисловою архітектурою. Починав він у відділі промислової естетики. В цьому інституті  була макетна майстерня, яка дозволяла архітекторам інституту оформляти подачу тих проєктів, що виконувалися в «Гіпромезі». Олег Семенович вніс у роботу інституту свою лепту, але великих власних об’єктів у нього тоді не було. Пізніше він перейшов у майстерню Володимира Олександровича Зуєва. Один із перших його об’єктів — діорама «Битва за Дніпро». ДДля цього проєкту ним були запропоновані цікаві ідеї. Не всі вони були реалізовані, але навіть те, що було виконано, зробило діораму цікавим об’єктом, який прекрасно вписався в міське середовище.

Робота в «ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЄКТ»

Потім Олег Семенович перейшов працювати в інститут «Дніпроцивільпроєкт». Під керівництвом Володимира Олександровича Зуєва почала розгортатися активна діяльність Олега Чмони в Дніпропетровську. Уже працюючи в «Дніпроцивільпроєкт», він закінчив вечірній архітектурний факультет будівельного інституту.

«У Дніпропетровську склалася в той час когорта сильних архітектурних фахівців, які представляли собою потужну силу. Між ними складалися різні відносини, але всіх їх об’єднував Союз архітекторів. Незважаючи на те, що метри перебували в стані відкритої або прихованої конкуренції, всі вони підтримували один одного в професійному плані — ніхто не топив іншого. Існувала взаємна підтримка. У той час було закладено багато архітектурно-містобудівних ідей і розробок, програмних для розвитку Дніпропетровська», — згадує архітектор Вадим Зарічний.

У цих умовах Олег Чмона поступово виріс як фахівець  і став  головним архітектором проєкту (ГАП). У нього почали з’являтися самостійні об’єкти. Одним із перших таких об’єктів став готель «Дніпропетровськ», у проєктуванні якого він брав участь ще під керівництвом Зуєва. Дизайн надпису «Готель Дніпропетровськ» належить Олегу Семеновичу, для нього він сам вирізав шаблони. А в проєкт будівлі діорами саме Олег Чмона вніс напівкруглу прибудову, що значно розширило експозиційні площі.  

Під час  проєктування й будівництва діорами довелося долати непрофесійне втручання партійних керівників. Добре, що побудовану із силікатної цегли діораму тоді вдалося облицювати інкерманським каменем. До цього ж періоду належить робота над учбовим корпусом Дніпропетровського державного університету на проспекті Гагаріна.

До того як об’єкт потрапив у руки Олега Семеновича, він уже був запроєктований як п’ятиповерховий будинок. Архітектор змінив конструктивну схему, застосував утеплені навісні панелі з вітражами, чим зменшив навантаження і збільшив поверховість (до тринадцяти поверхів) на тих же фундаментах. Застосування на фасаді сонцезахисних елементів,  оригінальне рішення евакуаційних сходів, масштабне рішення вхідного вузла й вертикальних комунікацій створили цікаву архітектурну композицію.

Наприкінці 70-х років державна комісія затвердила технічний проєкт на будівництво нового  приміщення для Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки. Це була робота  авторського колективу спеціалістів «Дніпроцивільпроєкту», який очолював головний архітектор проєкту Олег Семенович Чмона. Напередодні Олег Семенович разом з тодішнім директором бібліотеки Зінаїдою Миколаївною Рижковою побували в кращих бібліотеках країни, ознайомились з інноваційними на той час технологіями обслуговування читачів. Тому проєкт бібліотеки  у Олега Семеновича був задуманий оригінальним. Газета «Днепр вечерний» (Маневич И. Этажи мудрости // Днепр вечерний. – 1978. – 16 дек.) опублікувала анонс цього проєкту, в якому зазначалося: «Это четырёхэтажное здание, обращённое фасадом к театру оперы и балета, завершит застройку театральной площади». В публікації докладно прописані деталі майбутнього будинку для «научки»:

«…Книгохранилище оснащено специальными подъёмниками и целым комплексом мастерских и лабораторий для обеспечения долгосрочности и сохранности фондов. Каждая книга, впервые поступающая в библиотеку, пройдёт через дезинфекционную камеру…».

На жаль, і цьому проєкту Олега Семеновича не судилося втілитися в життя. А бібліотекарям та читачам залишилося тільки роздивлятися фото макету незбудованого будинку та читати публікації місцевих і центральних газет про цікавий  проєкт.

Професія архітектора подібна професії диригента

Олег Чмона відчував архітектуру, її образи й композицію, він міг народити ідею й побачити все загалом, не зациклюючись на деталях. Архітектор від Бога завдяки своєму дару постійно знаходив нестандартні й несподівані рішення, коли його колеги заходили в глухий кут.

Професія архітектора схожа на професію диригента – пов’язана з необхідністю розбиратися в безлічі речей. У роботі доводиться стикатися з найнесподіванішими сферами життя. Практично немає такої галузі знань, яка б була непотрібна  архітектору. Усі науки про людину, про історію її життя на землі, про космос, фізику та хімію — усе потрібно знати. Процес освіти не закінчується ніколи. Архітектура — це не стільки статичні будови, скільки рухлива й удосконалена наука. Архітектори працюють у постійному контакті з розвитком будівельних технологій і певною мірою відображають соціальну динаміку суспільства.  Ще серйозний аспект професії — питання про майбутнє та сьогодення міста, причому як конкретного міста, в якому архітектор живе й працює, так і абстрактного, з його складними законами й вічним прагненням до досконалості. Тут архітектор повинен виступати як аналітик і провидець, який точно знає, чому бути, чому не бути, як усунути транспортні колапси й що взагалі буде з містом через сто-двісті років.

Усі проєкти Олега Чмони дуже цікаві. Наприклад, корпус військового училища вздовж проспекту Гагаріна, клуб військового училища — згодом кінотеатр «Оріон» і аерокосмічний центр, їдальня на 2000 місць, де могли одночасно розміститися й пообідати всі курсанти училища, яка включала також і виробничу частину — складські приміщення, кухню й тому подібне. На той момент це було дуже велике приміщення, таких зазвичай не будували. Був також ним спроєктований спорткомплекс, що включав кілька спортивних залів, басейн і гуртожиток училища. Усе це — дуже цікаві об’єкти, які й досі залишаються нереалізованими.

«Олег Семенович давав своїм співробітникам можливість творчо реалізуватися, можливість пропонувати свої ідеї. У колективі панувала творча атмосфера, працювати з ним було дуже цікаво. Олег Семенович завжди був дуже ерудованою людиною. Він дуже багато читав, завдяки цьому Олега Семеновича відрізняла ерудиція абсолютно у всіх областях. У нього було дуже багато друзів — і тут, в Україні, і за її межами, наприклад, у Грузії. З наших архітекторів він дружив із Володимиром Весняним. Ми з Олегом Семеновичем проєктували військове училище, пізніше я починав працювати з будівлями на Червоному Камені — точковою висотною забудовою навколо кар’єра. Продовжив цю роботу Сергій Рогочий», — згадує Олександр Філіппов.

Пізніше був дуже цікавий в архітектурному відношенні проєкт: база відпочинку на Дніпрі. Комплекс бази включав котеджі з номерами на терасах, що утворюють амфітеатр, громадські приміщення, кінотеатр з видом на балку. Рельєф місцевості гармонійно вписався в проєкт. Замовником бази виступила «Вторсировина», державна фірма, що займалася збором і переробкою металобрухту. Фірма була багатою, тому довела будівництво до готовності на 90%. Потім СРСР розвалився, й об’єкт залишився недобудованим.

Олег Семенович працював за принципом, який сповідують лікарі, – не нашкодь! Він намагався вписувати свої будівлі в існуючий рельєф так, щоб вони не заважали природі й існуючій забудові.

Учитель

Олег Чмона був талановитою й різнобічно цікавою людиною, справжнім професіоналом, майстром, який щиро ділився своїм досвідом, будучи прекрасним педагогом. Зі спогадів Сергія Рогочого:

«У нас, тоді молодих фахівців, виникла можливість працювати з такою чудовою людиною, як Олег Семенович, — чудовим, і як архітектор, і як особистість. Ми дуже вдячні йому, тому що навчання у вузі — це одне, а практична професійна діяльність — зовсім інше. Трапляється й так, що ти був хорошим студентом із великими претензіями на особисту реалізацію, але без можливості потрапити у творчий колектив до потрібного керівника твоя творча діяльність може зійти нанівець. Ми ж завдяки Олегу Семеновичу мали можливість займатися індивідуальним проєктуванням. Але найголовніше — можливість спілкуватися з цією чудовою людиною, який згуртував нас навколо себе. Його й наші ідеї ставали загальними. Ми були єдиним колективом, спільно вирішували всі завдання, які перед нами ставив Олег Семенович. Хороші відносини між членами нашого колективу збереглися надовго. І це завдяки Олегу Семеновичу, оскільки він заклав у нас творче зерно і кращі людські якості.

Щоби самостійно вирішувати серйозні завдання, потрібно пройти великий шлях, брати участь у створенні великих об’єктів і виконувати різну роботу — від найпростішої до найскладнішої. Тільки тоді ти отримуєш всебічний досвід. Олег Семенович давав нам таку можливість. Крім конкретних головних завдань, він давав кожному дрібні доручення за іншими проєктами. Завдяки такому підходу наш професійний досвід ріс. Ми вчилися, спілкуючись з Олегом Семеновичем, відбувалося наше становлення і як архітекторів, і як особистостей.

Роботи Олега Семеновича різко відрізнялися від проєктів інших архітекторів — він йшов на кілька кроків попереду, а архітектори старої школи були прихильниками класичних рішень. Але з часом усі взяли його роботи і стиль. Проєкти Олега Семеновича і для нас, і для громадськості стали зразком. Коли починалася якась значуща велика робота — військове училище, комплекс на Червоному Камені, конкурсні проєкти тощо — спочатку всі брали участь в обговоренні за круглим столом, де кожен висловлював свої ідеї. Потім Олег Семенович залучав до роботи над проєктом 2–3 людини з числа тих, хто на той момент був більш-менш вільний, або тих, кого він вважав за необхідне залучити саме до цього проєкту. Крім того, він міг залучити й тих членів групи, хто не був зайнятий саме в даній роботі, уже для її завершення і здачі. Наша група була єдиним творчим організмом, який спільно працював на рішення загальної задачі».

Майстерня Олега Чмона

Колосальна робота майстерні Олега Семеновича — це житлові масиви Лівобережний-2 і 3. На житловому масиві Лівобережний-3 вперше в Дніпропетровську застосували будинки типової серії 137, які перенесли зі Свердловська для забудови Воронцовського житлового масиву, а Олег Семенович запропонував використовувати її на Лівобережному.

У 90-ті роки «Дніпроцивільпроєкт» почав занепадати, багато співробітників пішли — хто на пенсію, хто взагалі з архітектури. Деякі почали організовувати свій бізнес у проєктуванні. У 1995 році Олег Семеновичем разом із Вадимом Зарічним відкрив майстерню «Архсалон». Почали з’являтися приватні замовлення — наприклад, житловий район у Кременчуці з великим громадським центром, 14-ти поверхові житлові будинки на вулиці Казакова.

Зі спогадів Вадима Зарічного:

«Перший час майстерня проєктувала об’єкти, які залишилися нереалізованими — така доля спіткала пропозиції щодо забудови вул. Шаумяна й забудови в районі театру опери й балету. Серйозною роботою став проєкт ТЦ «Гранд-плаза», якому Олег Семенович приділяв багато часу й сил. Назва «Гранд-плаза» також належить нам з Олегом Семеновичем. Спочатку об’єкт був безіменним поліфункціональним центром. На одній з ескізних пропозицій на фасаді була нанесена назва. Це була іронія. Вийшло так, що фасад не затвердили, а назва залишилася. Будівництво виявило масу проблем — зокрема, під майбутнім ТЦ знаходився колектор, і його необхідно було накрити конструкцією, яка повинна була витримати вагу будівлі.

Ще один об’єкт — АТБ на початку вул. Космічній, найоригінальніший із ТЦ цієї мережі. Спочатку замовника цікавив оригінальний, зразковий проєкт торгового центру, але в подальшому він переключився на типове проєктування своїх магазинів. Ресторан швидкого харчування «Пузата хата» на вул. К. Лібкнехта, 1 — теж результат нашої спільної роботи. Об’єкт виник у результаті реконструкції Салону краси, який був у комплексі з Будинком Архітектора й рестораном «Нектар» і формував стилобат для 14-типоверхових житлових будинків. До речі, автором усіх цих об’єктів є Олег Семенович, хоча в процесі проєктування брали участь і інші архітектори. Інтер’єри ресторану «Пузата хата» виконані, учнем Олега Семеновича, Сегедою Олександром Петровичем.

У докризовий час (до 2009 р.) ТОВ «Архсалон» було виконано велику кількість проєктів на стадії «Містобудівне обгрунтування», які давали відповіді й рішення багатьох містобудівних завдань. На жаль, переважна більшість цих об’єктів не отримала подальшого розвитку, але це був дуже цікавий творчий період його життя.

Останнім побудованим об’єктом Олега Семеновича став ТЦ Comfy біля Нового мосту. Спочатку проєктувався підземний торговий центр на території майбутньої забудови Брами з виходами до будівлі «Дніпроцивільпроєкту» й ГоловАПУ. Однак уже після того, як проєкт був схвалений містобудівною радою, замовникові виділили іншу ділянку — біля в’їзду на Новий міст. Залишилися нереалізованими такі елементи проєкту ТЦ, як озеленена покрівля та пішохідні переходи, що ведуть до цирку. Ми пропонували також оточити будівлю зеленню й у такий спосіб відокремити його від проїжджої частини й набережної».

Визнання

Олег Чмона — заслужений архітектор України, переможець конкурсу Держбуду України на еколого-містобудівну й соціально-економічну концепцію відродження річки Дніпро, відзначений дипломом Всесвітнього бієнале в Болгарії ІНТЕР-АРХ'89 (Софія, 1989). Відомі проєкти: Комплекс будівель Дніпропетровського військового училища на проспекті Гагаріна (1982—1990; тепер — університет внутрішніх справ), комплекс 12-поверхових житлових будинків на вулиці М. Грушевського, комплекс житлових будинків на вулиці Шаумяна, житлові будинки на проспекті Д. Яворницького, 45 (1975—1978), 16-поверхові житлові будинки в мікрорайоні Червоний Камінь (1980—1986), головний корпус ДНУ на проспекті Гагаріна, нові корпуси готелю «Дніпропетровськ», житловий масив Лівобережний-3.

Олег Семенович жив активним наповненим життям. Він любив Україну, рідну українську мову, збирав стародавні предмети українського побуту, вірив у краще майбутнє своєї країни. Займався альпінізмом і вітрильним спортом, своїми руками побудував яхту. Любив природу, малював аквареллю та олією пейзажі, багато подорожував. Він був членом містобудівної ради майже тридцять років, брав участь у творчих конкурсах, займався викладацькою діяльністю, активно брав участь у житті Спілки Архітекторів. Згадувати й розповідати можна багато всього, тому що Олег Чмона — це не просто архітектор, це — епоха!

Створено: 02.07.2020.
Редакція від 10.07.2020.
Тетяна Дороніна
Бібліографія:

Архитекторы Днепропетровска https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1280684
Днепропетровск. Архитекторы / Подобщ. ред. Н.Н.Кондель-Перминовой; Редкол.: Б.Л. Ерофалов, Н.Н. Кондель-Перминова, И.Г. Пидорван. — К.: А+С [Изд. дом], 2006. — С. 280–281.
Дульский В. Штрихи к портрету. Олег Семёнович Чмона.
http://justus.com.ua/avtorskie-stati/shtrixi-k-portretu.-oleg-semyonovich-chmona.html
Митці України: Енциклопедичний довідник / упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза; за ред. А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 634.