Володимир Зуєв: автор знакових споруд і майстер реконструкцій

Зуєв Володимир Олександрович

Україна, Дніпропетровська область

  • 14 лютого 1918 – 7 червня 1986 |
  • Місце народження: м. Катеринослав |
  • архітектор, начальник відділу Інституту «Дніпроцивільпроєкт» (1960–1974), Заслужений архітектор Української РСР.

Будинки Володимира Зуєва не належать до числа архітектурних шедеврів, але вирізняються яскравими формами та масштабом у міському середовищі.

Володимир Зуєв – один із найвизначніших дніпропетровських архітекторів 1960–1980-х років, хоча його ім’я не настільки добре відоме городянам, як, скажімо, Павла Нірінберга. Пік творчої діяльності Зуєва припав на сімдесяті роки XX століття. Будучи головним архітектором проєктів, а згодом – начальником відділу інституту «Дніпроцивільпроєкт», Зуєв причетний до будівництва не менше десятка знакових споруд міста. Будинки Зуєва не належать до числа архітектурних шедеврів, але вирізняються яскравими формами та масштабом у міському середовищі. Це готелі «Дніпропетровськ» і «Парус», новий комплекс історичного музею з діорамою «Битва за Дніпро», головний корпус ДНУ, реконструйований Будинок Спілок та інші об’єкти.

Володимир Олександрович Зуєв народився 14 лютого 1918 р. у Катеринославі. У передвоєнному 1940 р. закінчив інженерно-будівельний інститут (нині Придніпровська державна академія будівництва та архітектури). Після війни розпочав архітектурну практику керівником проєктного відділу заводу ім. Молотова (згодом завод мав ім’я Бабушкіна).

У подальшому Зуєв пов’язав свою долю з нинішнім інститутом «Дніпроцивільпроєкт», де пройшов шлях від архітектора-початківця до головного архітектора-початківця до головного архітектора проєктів. У 1946 р. він почав працювати в тоді ще «архітектурно-проєктувальній конторі «Дніпропроєкт». У 1953–1960 роках був головним архітектором проєктів і керівником архітектурної майстерні. Згодом, у 1960–1974 роках, був керівником відділу, надалі – начальником архітектурно-конструкторського відділу інституту «Дніпроцивільпроєкт».Готель Україна. З фотолистівки 1982 р.

Головні роботи В.О. Зуєва – це великі за розмірами та значенням громадські будівлі. Шлях до власних авторських проєктів він розпочинав із проєктів післявоєнного відновлення знакових будівель міста. У 1949 р. за його проєктом було відновлено будівлю театру ім. Т. Шевченка. А в 1954 р. саме за проєктом В.Ф. Зуєва було завершено відновлення готелю «Україна». У квітні 1955 р. готель прийняв перших постояльців. Можна багато дискутувати з приводу післявоєнного проєкту відновлення готелю «Україна». Згорілий 1943 р. «Український дім» Хрінникова, виконаний у стилі українського модерну, був відновлений зі значними змінами. Фактично було збережено тільки каркас і головні елементи декоративного оформлення фасад ів. Первісне завершення – п’ять башт – не було відновлене. Можна зробити висновок, що постала якісно нова будівля. Центральна наріжна башта була відновлена із кардинальними змінами силуету: вона збільшила свої розміри; замість восьмикутної стала чотирикутною, а її гостроверхе завершення змінилося на прямокутне. З’явився великий баштовий годинник, який просто не вмістився б у довоєнну башту. Але в цілому, незважаючи на кардинальну реконструкцію архітектурної пам’ятки, Зуєву вдалося сформувати авторський образ будівлі, який через десятки років уже сприймається як традиційний в сучасному архітектурному оточенні.

Власне архітектурне проєктування Зуєв розпочав також з кінця 1940-х років. Першою видатною його спорудою став Криворізький театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка, збудований у 1949–1954 роках. Це велична будівля у стилі «сталінський ампір», в обрисі якої виділяються великі колонади, у повній відповідності до канонів радянської неокласики.

Надалі архітектор відзначився на ниві проєктування житлових будинків, а також малих архітектурних форм. Зодчий входив до колективу із забудови Привокзальної площі (Д.І. Щербаков, І.Г. Заїченко та інші). Роботи зі створення площі були закінчені в 1956 р. В її ансамблі Зуєв спроєктував найважливіший, крім власне вокзалу, архітектурний елемент – семиповерховий житловий будинок навпроти будівлі вокзалу (пр. Яворницького, 123). Саме цей величний будинок першим зустрічає всіх приїжджих до міста після виходу з вокзалу. З огляду на таке відповідальне візуальне значення будівлі архітектор застосував комплекс архітектурних прийомів: два верхні поверхи будівлі надбудовані на власне п’ятиповерхову основу; надбудова є домінантою ансамблю площі; ці два верхні поверхи спеціально виділені колонадою; над колонадою вміщений величезний напівциркульний фронтон з датою «1956», який більше тяжіє до необарокових елементів. Загалом В.О. Зуєву вдалося створити яскраву пам’ятку архітектури стилю «сталінський ампір» на завершальному етапі його розвитку.

Пам’ятник Миколі Гоголю // https://gorod.dp.ua/photo/fullpic.php?id=81960

Кінець п’ятдесятих років XX століття приніс кілька нових проєктів. У 1958–1959 рр. за проектом Зуєва був побудований корпус фізико-математичного факультету ДДУ (нині ДНУ, пр. Яворницького, 35-А). Також Зуєв спроектував виразний постамент пам’ятника М.В. Гоголю, відкритого 17 травня 1959 р. (скульптор А.В. Ситник). Постамент має камерне класичне вирішення, а сам пам’ятник чудово вписався в навколишнє середовище. 

Активну участь узяв архітектор у головному містобудівному проєкті кінця 1950–1960-х років. У 1957 р. розпочалося грандіозне будівництво дніпропетровської Набережної. Загальне проєктування здійснювала група архітекторів інституту «Дніпроцивільпроєкту» під керівництвом В.О. Зуєва.

Зокрема, його авторству належать дві споруди на Набережній, які багато в чому формують загальний архітектурний обрис цієї магістралі. Наприкінці 1960-х рр. розпочався розквіт творчості Зуєва. Першим великим об’єктом цього періоду став 12-поверховий готель «Дніпропетровськ» на 650 місць, відкритий 25 жовтня 1968 р. 

Найбільш «гучним» об’єктом у творчості Зуєва обіцяв стати 28-поверховий готель «Парус» – гігантська споруда за мірками сімдесятих років XX століття (у колектив під його керівництвом входили В.М. Тарнопольський, В.П. Товстик, В.А. Медгауз та інші). Проєкт першого хмарочосу Дніпропетровська, представлений у 1973 р., почали реалізовувати в наступному році. Наприкінці 1980-х рр. будівля була готова на 80%, однак швидка зміна стандартів готельного сервісу винесла будівлі «Парусу» вирок, перетворивши його на головний дніпропетровський «довгобуд». Сьогодні недобудований «Парус» височить над Дніпром; однак і в такому вигляді помітні широта авторського задуму та неординарні масштаби будівлі. 

Готель «Дніпропетровськ» // https://lookmytrips.com/56f39847ff93673b430f1dfe/otel-dnepropetrovsk-ff9367 Проєкт готелю «Парус». З архіву автора.

Задуманий Зуєвим «Парус» не вдався, однак у середині 1970-х рр. архітектор отримав широку популярність завдяки черговому гучному замовленню. У 1968 р. розпочалося будівництво нового комплексу історичного музею імені Д.І. Яворницького. В.О. Зуєв був керівником проєкту. Будівництво курирувалося на урядовому рівні. Нова будівля музейного комплексу виявилася у вісім разів більшою, ніж попередня. У новому комплексі розмістилася експозиція музею з дев’яти залів, а також спеціально створена діорама «Битва за Дніпро». Діорама була відкрита 7 травня 1975 р., а музей трохи пізніше – 8 травня 1977 р.

Архітектор і інженер Борис Медгауз, колега В.О. Зуєва по інституту «Дніпроцивільпроєкт», згадував у 2009 р.: «Дуже цікаві наші унікальні об’єкти. Одним із таких найцікавіших об’єктів була діорама «Битва за Дніпро»… Ми днювали та ночували на цьому об’єкті. Звичайно багато об’єктів уже через 15–20 років здаються убитими та нецікавими. Але минуло уже тридцять три роки, але мені й зараз не соромно за діораму.

Ми запроєктували діораму в 1975 р. і ввели в дію у 1976 р., об’єднавши її будівництво з реконструкцією Історичного музею. Я був головним інженером цього проєкту, а головним архітектором – Володимир Олександрович Зуєв, дуже серйозний спеціаліст і чудовий архітектор. Усі архітектори, які пізніше склали кістяк архітектурної думки Дніпропетровська, так або інакше з ним стикались. Володимир Олександрович був нашим учителем, справжнім учителем. Він був на 10 років старший за мене, воював на фронтах Великої Вітчизняної війни та слугував нам зразком великої мудрості. Він здійснив величезний вплив на всіх, з ким стикався. Мені дуже пощастило, що я зустрівся та працював з цією людиною. Разом із Зуєвим ми зробили низку цікавих об’єктів у нашому місті». 

Діорама «Битва за Дніпро». З архіву автора.

За реконструкцію комплексу історичного музею імені Д.І. Яворницького В.О. Зуєв отримав у 1979 р. Державну премію України ім. Т.Г. Шевченка (у складі колективу). За цей проєкт він був нагороджений також Золотою медаллю Академії мистецтв СРСР. Проєкт нового комплексу історичного музею вивів Зуєва в число найбільш помітних архітекторів Дніпропетровська 1970-х років.

Протягом 1970-х рр. Зуєв отримував масу нових вигідних замовлень. За його проєктом було побудовано головний адміністративно-навчальний корпус Дніпропетровського державного університету (нині 1-й корпус ДНУ, пр. Гагаріна, 72). Будівлю на 13 поверхів із потужним цоколем відкрили в грудні 1974 р. В.О. Зуєв керував також проектуванням корпусів Інституту фізкультури на Набережній Перемоги, Інституту геотехнічної механіки Академії наук (вул. Сімферопольська, 2-А), залізничного поштамту (вул. Привокзальна, 11).

Головний корпус ДНУ. З фотолистівки 1982 р.Будинок Спілок // https://internet-bilet.ua/uk/hall/926/kontsertniy-zal-v-dome-soyuzov 

Останнім великим об’єктом у творчості архітектора В.О. Зуєва став реконструйований Будинок Спілок (пр. Яворницького, 93). Фактично на основі будівлі початку XX ст. була створена нова 4-поверхова будівля у дуже суворих монументальних формах мінімалізму 1970-х рр. Реконструкція Будинку Спілок була завершена в серпні 1979 р.

Наостанок варто згадати ще один проєкт, виконаний під керівництвом Зуєва – а саме його «рідний» інститут «Дніпроцивільпроєкт». Цей «подарунок» архітектора з’явився також у 1970-х роках. Будівля, поставлена торцем до Набережної, біля Нового мосту, чудово проглядається з багатьох точок. Незважаючи на суттєве підвищення поверховості в останні десятиліття, будівля інституту «Дніпроцивільпроєкт» досі залишається важливим архітектурним акцентом примостової частини міста.

За життя архітектор В.О. Зуєв мав щастя отримати творче та державне визнання. Він був нагороджений низкою професійних і державних відзнак. У 1980 р. отримав звання «Заслужений архітектор Української РСР».

В.О. Зуєв // http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14016

Архітектор пішов з життя 7 червня 1986 р. у Дніпропетровську. Володимир Зуєв став одним із знакових зодчих нашого міста періоду 1960–1980-х років, коли найбільш інтенсивними темпами відбувався процес його забудови та перетворення на мегаполіс. Архітектор чудово володів різними стильовими прийомами: починав проєктувати в стилі «сталінський ампір», але отримав широку популярність, працюючи в «мінімалізмі» 1960–1970-х років. Будівлі, створені архітектором Зуєвим, добре знайомі тисячам городян.

 

Створено: 28.05.2020
Редакція від 05.10.2020
Максим Кавун
Бібліографія:

Днепропетровск. Архитекторы / Н.П. Андрущенко, М.Э. Кавун, Н.А. Лопатюк и др. / под общ. ред. Н.Н. Кондель-Перминовой.– К.; Днепропетровск: Издательский дом «А + С», 2006.– С. 192–193.
* * *
Кавун М.Э. Большие проекты большого архитектора // Недвижимость в движении.– 2011.– 30 нояб.– С. 9.
Кавун М.Э. Юность Днепра: как появился первый квартал Набережной // Недвижимость в движении.– 2010.– 3 нояб.– С. 9.
* * *
Борис Медгауз: «моя биография – Днепропетровск»: [Електронний ресурс]// http://www.skyscrapercity.com/showthread.php?t=893212