Яків Штанєв – герой міста на Дніпрі

Штанєв Яков Іванович

Україна, Дніпропетровська область

  • 12 квітня 1916 – 14 серпня 1998 |
  • Місце народження: станиця Кугоїйська, Краснодарський край |
  • гвардії майор, Герой Радянського Союзу, учасник визволення м. Дніпра.

У часи Другої світової війни льотчик Яків Штанєв захищав Дніпро.

Штанєва Якова Івановича, Героя Радянського Союзу, Почесного громадянина Дніпропетровська знало багато мешканців міста. Його вже нема серед нас. Але було б великою несправедливістю, якби пам’ять про таких людей стерлася, зникла... Вони ж прожили своє життя, найкращі його роки не для себе – для народу, для Батьківщини.

Яків Іванович Штанєв народився 12 квітня 1916 на Кубані у станиці Кугоїйській Красноярського краю рф у сім’ї селянина. Закінчив сім класів. Працював бригадиром у колгоспі. У вісімнадцять років поїхав до районного центру вступати до військового училища. Але вступив до Бакинського піхотного училища і відмінно його закінчив. Після закінчення служив на Далекому Сході командиром кулеметного взводу. Брав участь у боях на Халхін-Голлі та Хасані. Весь час мріяв про небо, і незабаром став курсантом Чкалівського авіаційного училища льотчиків, після закінчення якого був направлений до авіаційного бомбардувального полку далекої дії під Новочеркаськом.

Яків Штанєв пішов на фронт Другої світової війни у червні 1941 року. Для нього був жахливим перший день війни 22 червня 1941 року. Бомбардувальники піднялися в повітря та лягли курсом на захід. На четвертий день війни, 26 червня, він отримав бойове хрещення. З цього дня полк залишив обжитий навчальний аеродром і перебазувався ближче до лінії фронту. Бомбардувальники в будь-яку погоду, в будь-який час дня і ночі йшли ланками, ескадрильями або навіть усім полком на бойові завдання.

З 25 липня відбувалися запеклі бої за Київ, і полк на підступах до міста отримав бойове завдання знищити скупчення фашистів під хутором Черкас Білоцерківського району. Зав’язався повітряний бій між сімома бомбардувальниками, що залишилися, і 23-ма «мессершміттами». Багато машин було підбито. Літак, у якому перебував Яків Іванович, був збитий, і він вистрибнув з парашутом в останній момент, приземлившись на територію, зайняту німцями. Місцеві жителі спостерігали за повітряним боєм нашої авіації з фашистами. Вони бачили льотчика, який вистрибнув з палаючої машини. Житель хутора Черкас Ксенофонт Габрій зі своєю донькою Марією розшукали пораненого льотчика, надали йому ночівлю і через два дні Марійка Габрій вивела лейтенанта з хутора і показала дорогу до лінії фронту. Яків Іванович щасливо перейшов лінію фронту та продовжував боротьбу проти німецько-фашистських загарбників. Після повернення на хутір Марійка дізналася, що за доносом зрадника її батька та матір повісили, і вона пішла до партизанського загону. Після війни Яків Іванович їздив на хутір Черкас, розшукав Марійку Габрій, дізнався про трагічну історію її батьків. На батьківщині Марійки встановлено за клопотанням Якова Івановича пам’ятник сім’ї, яка ціною свого життя подарувала йому життя.

У полку Якова Штанєва називали майстром блокування аеродромів. Він виконав 28 бойових вильотів на Керч та його передмістя, де, незважаючи на сильну протидію, влучно вражав задані цілі. Зробив 18 влучень у залізничне полотно та станційні споруди, 4 прямі влучення в цехи та корпуси Харківського, Дніпропетровського та Маріупольського заводів, які ворог використав для відновлення своєї техніки й озброєння. Літаючи над аеродромами супротивника, знищив 32 літаки, бомбардувальними ударами викликав 170 пожеж і 82 вибухів різного характеру. Переважна більшість вильотів штурмана Штанєва відбувалась на аеродроми та залізничні вузли ворога, що багато в чому сприяло встановленню панування в повітрі нашої авіації та ускладнювало перевезення живої сили та техніки супротивника. Гвардії майор Штанєв здійснив двісті тридцять бойових вильотів на бомбування аеродромів і військ супротивника. Звання Героя Радянського Союзу отримав 23 лютого 1948 року. У серпні 1941 року полк отримав наказ бомбити наведену противником переправу через Дніпро у районі Нових Кайдак під Дніпропетровськом та будь-якими засобами затримати просування фашистів на лівий берег.

Штанев Я.І.

У ніч на 12.06.1942 р. під час бомбардування аеродрому Полтава, незважаючи на погану погоду, коли більшість екіпажів повернулися через несприятливі метеоумови, до мети пройшли лише три екіпажі, у тому числі й екіпаж льотчика І.М. Хрущова та штурмана Якова Штанєва. Вони виконали бойове завдання, зробивши два заходи та скинувши бомби з подальшим обстрілом кулеметним вогнем, знищили 12 літаків супротивника та викликали дві пожежі. За відмінне виконання бойового завдання Я.І. Штанєв нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.

Діючи у тактичному тилу супротивника, прямим попаданням екіпажу знищено великий склад боєприпасів у станиці Старо-Титаровська. Склад горів і рвався близько трьох діб, це був склад всього угруповання супротивника на Тамані.

Про екіпаж, з яким літав Яків Штанєв, треба розповісти окремо. Це не звичайний, а «зірковий» екіпаж». Льотчик, Герой Радянського Союзу, гвардії полковник І.М. Хрущов, штурман, Герой Радянського Союзу, гвардії підполковник Я.І. Штанєв, начальник зв’язку, повітряний стрілець-радист, Герой Радянського Союзу, гвардії капітан В.І. Синіцин та повітряний стрілець, двічі орденоносець, гвардії старшина Лалаханов. Їм було по 25–27 років, коли вони боролися за чистоту неба нашої Батьківщини. Екіпаж бомбував аеродром Багерово під Керчю з висоти 1800 м, на аеродромі Саки знищив 9 літаків супротивника. З висоти 2100 м завдав удару по аеродрому супротивника в Анапі, знищивши штабель з бомбами і один літак. У ніч на 15.06.1943 р. при бомбуванні скупчення залізничних ешелонів з військами та технікою супротивника на залізничній станції Ясинувата прямим попаданням бомб підірвано ешелон з боєприпасами. Потім були бойові вильоти на Харків, Маріуполь, Вінницю, Полтаву, Новоукраїнку.

У складі екіпажу Яків Штанєв літав і в лігво ворога, громив противника в Кенігсберзі, Дербецені, брав участь в авіаційній підготовці до прориву на головному напрямку удару I Білоруського фронту, забезпечуючи нашим військам оточення Берліна.

Бойовий екіпаж, у складі якого літав Яків Штанєв, згуртовувався не тільки виконуючи завдання командування, але й під час відпочинку був нерозлучним. Після демобілізації багато льотчиків вирішили їхати до Дніпропетровська за командиром полку О.М. Омельченком і комісаром полку Ф.П. Казариновим.

Донька Якова Івановича, Валентина Самойлова згадувала: «У нас у сім’ї є фотографія Івана Максимовича Хрущова, подарована однополчанину Якову Івановичу у день 30-річчя Перемоги. На звороті напис: «Яше Штанєву, моїй найдорожчій людині, з якою життя і смерть ділили навпіл. Яшенька, ми вижили, може нам нещастя допомогли. Згадуючи Керч, Новоросійськ, Ленінград, Волгоград, Гельсінкі, Будапешт, скільки разів ми могли загинути. І все це зроблено заради життя на землі, заради нашої зміни. Цілую, І.М. Хрущов».

Вони підтримували один одного в небі та на землі. Донька героя згадувала, як захворів сибіряк стрілець-радист Герой Радянського Союзу В.І. Синіцин. І всі однополчани організували у Дніпропетровську консультацію та обстеження в обласній лікарні ім. Мечнікова. Але діагноз був невблаганний. Силами однополчан і членів екіпажу у Новозибкові було встановлено меморіальний пам’ятник Синіцину.

Штанєв був чотири рази поранений, у тому числі мав три тяжкі поранення. Після останнього поранення 2 липня 1943 року у нього були перебиті обидві ноги, права рука, рани голови,  грудей. Командир полку гвардії підполковник О.М. Омельченко, прибувши на місце аварії літака, виявив Якова Івановича у калюжі крові. Будучи в напівсвідомості, Я.І. Штанєв звернувся до свого командира: «Товаришу командире, дайте мені слово честі, що коли я одужаю, Ви мені знову дозволите літати в бій зі своїм екіпажем». Повернувшись у частину, пересуваючись з милицею та паличкою, наполягав на допуску його до польотів та виконання бойових завдань. Всю війну і до демобілізації у 1961 р. Яків Іванович пройшов із 5-им Гвардійським Севастопольським бомбувальним полком далекої дії. Після війни продовжував службу у повітряно-військових силах. У 1959 році закінчив КУКС (курси удосконалення командного складу) при військово-повітряній академії.

З липня 1960 року підполковник Я.І. Штанєв у запасі. У 1993 році йому присвоєно звання Почесного громадянина міста Дніпропетровська.

Штанев Я.І.


Похований герой у Дніпропетровську на Алеї Героїв Запорізького цвинтаря.

 

Тетяна Мищенко
Бібліографія:

Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут – Придніпровська державна академія будівництва та архітектури – 80 років.– Харків, 2010.– 176 с., іл.
Катеринослав – Дніпропетровськ–225. Видатні особистості та обличчя міста / Вид. друге. – Дніпропетровськ, вид-во ІМА-прес, 2001.– 352 с.
Придніпровська державна академія будівництва та архітектури.– Київ: Логос Україна, 2017.–265 с., іл.
***
Самойлова В. Лучшие годы он прожил для Родины // Зоря.– 2013. – 13 грудня.– С. 15.
Его называли Мересьевым // Наше місто.– 1998. – 24 жовтня.– С. 3.
Пам’яті героїв // Зоря.– 1962. – 12 грудня.– С. 4.
Всю жизнь служил Родине и своему городу // Наше місто.– 2002. – 8 травня.– С. 2.
Створено: 05.05.2022
Редакція від 06.05.2022