Дмитро Скоробогатов: архітектор за покликанням

Скоробогатов Дмитро Степанович
Дмитро Скоробогатов: архітектор за покликанням

Україна, Дніпропетровська область

  • 14 жовтня 1862 – 1939 |
  • Місце народження: м. Катеринослав |
  • архітектор, головний архітектор Катеринослава, інженер, громадський діяч

Як можна описати життя Дмитра Степановича Скоробогатова в трьох словах? «Майстер старого Катеринослава».

Народився майбутній архітектор 14 жовтня 1862 року в Катеринославі в родині ветеринарного лікаря. Але його батько був не звичайним, рядовим ветеринаром. Він обіймав посаду старшого ветеринарного лікаря Катеринославської палати державного майна. Степан Захарійович (батько), так само як і Захарій Скоробогатов (дід) були не останніми людьми в місті. Їх можна було сміливо віднести до тодішньої інтелігенції. Дмитро Степанович з самого дитинства був дуже цілеспрямованою людиною і вже під час навчання у Катеринославському першому реальному училищі (1878–1882), планував своє подальше майбутнє. Для того, щоб здійснити свою мрію – стати архітектором, – після закінчення училища він поїхав вступати до Петербурзького інституту цивільних інженерів. 

Перед ним постало досить важке випробування: на 40 вакантних місць у бажаному інституті було подано понад 800 заяв від абітурієнтів. Те ж саме відбувалось і в Технологічному інституті. Але Скоробогатов не розчарувався і подав заяви одразу в два інститути. Доля йому всміхнулась і, здавши на відмінно всі екзамени, він вступив… одразу до двох вищих навчальних закладів! Але оскільки до душі йому більше припала інженерія, він надав перевагу Петербурзькому інституту цивільних інженерів. Навчання було цікавим, і одразу після отримання вищої освіти з відзнакою (1889 р.), він повернувся до рідного міста, де його призначили міським інженером Катеринослава. Ця посада була введена з 1 січня 1886 року. Він мав право звітувати про виконання завдань міським голові, управі та думі. Для розвитку кар’єри позиція була достатньо перспективною. На той час посаду катеринославського міського архітектора обіймав Фердинанд Августович Гаген. Він майстерно створював свої будівлі, використовуючи столичні напрацювання, адаптуючи їх до потреб і можливості провінцій. Він навчав Дмитра Степановича всім тонкощам роботи архітектора та передавав свої знання молодшому поколінню. Отримані знання не були зайвими. 

27 років свого життя Дмитро Скоробогатов присвятив роботі міським архітектором.

З 1898 року Д. Скоробогатов стає головним архітектором Катеринослава і активно займається будівництвом нових будівель і плануванням розміщення архітектурних об’єктів у місті. Він зводить нові споруди, які в досить гарному стані збереглись і до нашого часу. З 1914 року займається шпиталями та армійськими будовами. Дмитро Степанович перебуває на вершині своєї кар’єри, він поважний член міської громади, почесний старійшина Англійського клубу. 5 вересня 1916 року йому надають почесне право вручити від імені міста букет дружині нового катеринославського губернатора Андрія Гавриловича Чернявського. Незважаючи на війну, місто будує плани на майбутнє. Дмитро Степанович пережив революцію і громадянську війну. 27 років свого життя він присвятив роботі міським архітектором. Він складав проект замощення вулиць Катеринослава, розробляв проект цегляних і залізобетонних підземних колекторів для водостоків. За його проектом у місті будується перше трамвайне депо і прокладаються трамвайні лінії. Його життя було дуже насиченим, але йому цього було недосить. Своє покликання він вбачав у проектуванні нових будинків.

 Серед творінь архітектора 20-их років – двоповерховий будинок у стилі 
конструктивізму для виконкому Амур-Нижньодніпровської райради.

В архітектурі він був прихильником академічного стилю. Для багатьох його будинків характерним є п’ятичастинне класичне членування їхніх фасадів із незначним висуненням наперед центральної та бокових частин і влаштуванням головного парадного входу з колонним портиком. У проектах своїх будинків він максимально прагнув до органічного поєднання пропорційності та гармонії, лаконічності та виразності. В радянський період він працював у Міськкомунгоспі, вирішував питання з облаштування комунального господарства міста. Одночасно із цим займався самостійною архітектурною творчістю. Серед його творінь двадцятих років – двоповерховий будинок у стилі поширеного тоді конструктивізму для виконкому Амур-Нижньодніпровської райради. У цей же період був споруджений у радянському стилі, але позначений талантом архітектора, чотириповерховий житловий будинок на Чечелівці на розі Алтайської та Караваєвої вулиць. 

Видатний архітектор не припиняв працювати над проектами нових будинків майже до кінця життя. В останнє десятиріччя він займався експертизами споруд і шкільним будівництвом. По смерті (1939 р.) його було вшановано некрологом як найстарішого працівника Головного архітектурно-планувального управління міста. На жаль, восени 1943 року разом із міськими архівами загинула і переважна більшість креслень архітектора. На початку 1960-х рр. при ліквідації Нового міського кладовища була зруйнована його могила. Але, найголовніше те, що для жителів міста Дніпро Дмитро Степанович буде жити настільки довго, наскільки будуть живі створені ним будинки.

Міськвиконком, або навчальний заклад

На розі вулиці Виконкомівської та головного проспекту міста – Дмитра Яворницького – стоїть одна за найцікавіших будівель старого Катеринослава. Вона побудована в 1901 році архітектором Скоробогатовим. Трьохповерхова із білої силікатної цегли в стилі німецького ренесансу, декорована пілястрами, з оригінальними баштами, вона дуже виділялась із великої різноманітності тогочасних будівель. На її центральній башті встановили годинник із боєм, за яким звіряли місцевий час. Там розміщувалась міська дума та міська управа. В приміщенні управи здійснювались щоквартальні засідання міської думи. 

1982 року спеціально для міськвиконкому побудували нове приміщення за адресою пр. Дмитра Яворницького, 75. Саме з 1982 року можна починати відлік розташування в цій будівлі Дніпровського коледжу культури та мистецтв (раніше – Дніпропетровське училище культури). Архітектура всередині будинку зберіглася з часів його побудови, але на даний момент вимагає певної реставрації. На одній зі стін із вулиці висить пам’ятна дошка, на якій вказано ім’я архітектора, який звів цей будинок. 

Будинок «у Бога за пазухою»

У 1898 році в центральній частині Катеринослава, на Успенській площі, за проектом архітектора Скоробогатова був побудований один із найкращих маєтків міста – будинок №5. Він демонстрував тогочасні досягнення «цегляного стилю». Майстерне володіння цеглою, з якої пластично промальовані архітектурні деталі та декор, відрізняли місцеву будівничу школу. Власником маєтку був купець першої гільдії Давид Васильович Пчолкін. У 1868 році його обрали міським головою. А з 1885 по 1904 рік він був гласним міської думи. Після його смерті в 1904 році в будинку жили служителі православної церкви. Називали його «у Бога за пазухою» – адже поруч була Успенська церква та Хоральна синагога. З 1959 року тут розмістився будинок моделей. Зараз він з’єднаний із культурним центром «Менора» і в ньому проводяться урочисті заходи, зустрічі, конференції а навіть кожен охочий може орендувати його задля гарної весільної фотосесії. В наступному році цьому будинку виповниться 120 років.

Жіночі гімназії Катеринослава

Перша жіноча гімназія відкрита в Катеринославі в 1883 році в складі двох класів і 10 років була в статусі прогімназії (неповної), доки в 1893 році не отримала сьомий клас, після чого вже стала йменуватись гімназією. На жаль, ця установа не мала власного приміщення і була вимушена змінювати своє місцеперебування. Орендна плата постійно зростала. Але завдяки швидкому розвитку міста наприкінці ХІХ століття з’явилась можливість виділити кошти з державного бюджету на побудову власного приміщення для гімназії. Для створення цього проекту залучили Дмитра Степановича Скоробогатова. І в 1908 році був зведений двоповерховий цегляний будинок у класичному стилі. На урочистому відкритті гімназії 30 жовтня 1908 року відслужили молебень. 

Після Лютневої революції 1917 року приміщення віддали під українську державну гімназію, пізніше – під трудову школу № 23. Під час німецької окупації в будинку перебувало жандармське управління. Відходячи з міста, фашисти спалили приміщення школи. Його відбудовою зайнялися вже в післявоєнні роки, коли передали у власність гірничого інституту. В 1961 році будинок став третім корпусом Національної гірничої академії України. В даний момент у цій будівлі розміщений міський військовий шпиталь. На жаль, колись величний і взірцевий будинок втратив свій початковий вигляд і зараз потребує реставрації.

За більш ніж півстоліття творчої діяльності Дмитро 
Скоробогатов спроектував і побудував величезну кількість 
будинків для громадських, торгових та навчальних закладів

Чи відоме Вам прізвище заможної родини з Катеринослава «Нестелей»? Історія її життя дуже цікава. Наприкінці XVIII століття на вул. Московській, 6 (нині вул. Володимира Мономаха) стояв скромний, маленький, дерев’яний мазаний будиночок. Він нічим не відрізнявся від багатьох своїх побратимів. Цією невеликою садибою з садом володіли Юлія Йосипівна й Іван Якович Нестелеї. Своїх дітей у них не було, стара дворянська садиба занепадала. Однак подружжя Нестелеїв не бажало її продавати. Після їхньої смерті було оприлюднено заповіт. Виявляється, все своє майно, садибу з садом на Московській вулиці, маєток у селі Шульгівка на тисячу чотириста п’ятдесят три десятини і досить значний капітал дворяни заповідали місту. Обмеження в заповіті були досить жорсткими. Майно не можна було розпродавати, а на міській ділянці влада міста мала побудувати жіночий середній навчальний заклад. Влада міста прийняла рішення, і тут звели Третю жіночу гімназію ім. Нестелей, яку відкрили у 1909 році. Архітектором будівлі у неокласичному стилі став міський архітектор Дмитро Скоробогатов. У 1915–1916 році в гімназії вже навчалось понад п’ятсот юних гімназисток. На жаль, проіснував цей заклад недовго. У радянські часи тут розміщувалися перша трудова школа і факультет соціального виховання та робітничий факультет Інституту народної освіти. Під час Другої Світової війни будинок вцілів. Пам’ятна дошка на фасаді, яку можна побачити і зараз, свідчить про те, що після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників у приміщенні розміщувався евакошпиталь. Більше 100 років минуло з моменту зведення цього величного будинку, і зараз у ньому розміщений офіс газети «Трудові резерви».

За більш ніж півстолітню творчу діяльність Дмитро Степанович Скоробогатов спроектував і побудував величезну кількість будинків для громадських, торгових та навчальних закладів. Більшість із них збереглись до нашого часу і зараз є відреставрованими візитними картками міста. Тож ім’я головного архітектора Катеринослава ніколи не кане в небуття.

Олександра Залогіна
https://www.youtube.com/watch?v=aSsbzcXsPB0
Бібліографія:

2-я классическая гимназия // А.Ф. Стародубов, В.В. Самодрыга,
С.С. Иванов. Память истории. г. Екатеринослав по литературе и воспоминаниям.– Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2001.– С. 230–231.
Главные архитекторы города Екатеринослава // Днепропетровск. Архитекторы.– 2006.– С. 148–149.
Городская управа (Горисполком) // А.Ф. Стародубов, В.В. Самодрыга, С.С. Иванов.– Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2001.– С. 136–139.
Дмитрий Степанович Скоробогатов // А. Ф. Стародубов, В. В. Самодрыга,
С.С. Иванов. Память истории. г. Екатеринослав по литературе и воспоминаниям.– Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2001.– С. 304–307.
1-е Коммерческое училище (Облисполком) // А.Ф. Стародубов,
В.В. Самодрыга, С.С. Иванов. Память истории. г. Екатеринослав по литературе и воспоминаниям.– Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2001.– С. 220–222.
Феодосийские казармы // А. Ф. Стародубов, В. В. Самодрыга, С. С. Иванов. Память истории. г. Екатеринослав по литературе и воспоминаниям.– Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2001.– С. 202–205.
Фоменко А. Гімназія ім. Нестелей – Науково-дослідний інститут
// Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська...– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 119–121.
Фоменко, А. Перша жіноча гімназія – Навчальний корпус гірничої академії // Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська...– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 116–119.
Фоменко А. Феодосійські казарми – Юридичний інститут // Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Оповіді про пам'ятки культури.– Дніпропетровськ, 2001.– С. 206–209.
* * *
Лазебник, В. «У Бога за пазухой»: [история дома купца Д.В. Пчелкина на Успенской площади] // Торговый дом.– 1998.– 18 июня.– С. 6.
Кузикова Л. Люди Екатеринослава. Дмитрий Скоробогатов
// Горожанин.– 2009.– № 18.– С. 16.
Фоменко А. Архітектор за покликанням // Наше місто.– 1999.– 7 квіт.
* * *
Дом Нестлей на улице Московской [Электронный ресурс].– Режим доступа: http://dnepropetrovsk.nrt.su/sightseen/buildings/Dom-Nestley-na-ulitse-Moskovskoy.html
Вікіпедія: вільна енциклопедія [Електронний ресурс].– Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/
Главные архитекторы Днепропетровска [Электронный ресурс].– Режим доступа: https://gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=888
Створено: 14.12.2017
Редакція від 28.04.2023