Бібліотечна діяльність Катеринославської вченої архівної комісії

Бібліотечна діяльність Катеринославської вченої архівної комісії

Україна, Дніпропетровська область

Історія, особливості розвитку бібліотеки Катеринославської вченої архівної комісії та роль українських діячів у її створенні на початку ХХ ст.

Розгалужена мережа бібліотечного простору свідчить про існування та діяльність бібліотек різного відомчого підпорядкування. Бібліотеки наукових товариств посідали важливе місце у процесах поширення знань, розповсюдження наукової літератури та формування інтелектуального середовища губерній. Історія Катеринославської вченої архівної комісії (далі КВАК) тісно пов’язана зі створенням багатогалузевого наукового книгозібрання краєзнавчого змісту, що є ґрунтовним джерелом у створенні цілісної картини розвитку губернії початку ХХ ст.

Наприкінці ХІХ ст. у губерніях імперської держави з метою сприяння розвитку місцевого середовища почали діяти архівні комісії як історичні товариства. Комісії було засновано як урядово-громадські установи, громадський характер яких обумовлював самостійність товариств. Ідея створення громадської науково-дослідницької установи в Катеринославі сформувалася у 1897 р. Клопотання про відкриття Катеринославської губернської вченої комісії було підготовлено у 1902 р. за підписами відомих у місті земських, громадських і культурно-освітніх діячів: К.Т. Калабановського, В.В. Курилова, І.Я. Акінфієва, С.А. Бродницького, Я.П. Новицького, І.Ф. Вертоградова.

 Літопис КВАК, вип. 7. Книга з фонду наукової бібліотеки ДНУ ім. О. ГончараЛітопис КВАК, вип. 7. Книга з фонду наукової бібліотеки ДНУ ім. О. Гончара

Перше засідання відбулося 16 березня 1903 р. Обов’язки першого голови комісії виконував М.І. Миклашевський, місце заступника голови посів директор Катеринославського комерційного училища А.С. Синявський. Секретарем («правителем дел») було обрано викладача Катеринославського комерційного училища І.Ф. Вертоградова. Товариство істориків, архівістів, етнографів, археологів і краєзнавців на Катеринославщині діяло у 1903–1916 рр.

А.С. Синявський. Фото: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%B2%D1%81%D1%8 C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%90%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%BD_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

З метою виконання завдань, пов’язаних з історією та архівною справою, охороною та збереженням пам’ятників, створенням персонального документного фонду краю, комісії потрібна була бібліотека як губернський центр краєзнавства. На думку членів комісії, збережені матеріали мають велику історичну цінність для майбутніх поколінь і є корисними для дослідників. Секретар комісії І.Ф. Вертоградов підкреслював, що одним із головних завдань комісії повинно стати створення бібліотеки, яка складалася б із праць з історії, археології, етнографії та історичної географії нашого краю. Про підвищену увагу до цього факту свідчать порушені питання на засіданні від 23 квітня 1903 року.

Про різнобічну просвітницьку діяльність комісії, до якої входила і бібліотечна секція, свідчать протоколи засідань, опубліковані у «Летописях». За перший рік діяльності комісія отримала понад 60 примірників «Отчетов», «Праць», «Заметок», «Известий» від колег Пермської, Чернігівської, Володимирської, Тверської, Таврійської, Ярославської, В’ятської, Оренбурзької архівних комісій, Товариства дослідників Волині, Товариства дослідників Астраханського краю, Московського та Петербурзького археологічних товариств. Географічні межі співпраці були широкими та розгалуженими. Значну роль у створенні бібліотечного осередку відіграли маріупольські та олександрівські навчальні заклади, зокрема жіноча та класична гімназії. Варто звернути увагу на вагому допомогу товариству, що надійшла від І.Ф. Токмакова, у кількості 12 брошур серійних видань «Историко-статистического и археологического описания» різних населених пунктів. Цінні персональні матеріали містив рукопис «Биографического словаря замечательных деятелей и уроженцев Екатеринославской губернии» (24 особи).

І.Ф. Токмаков. Фото:https://www.geni.com/people/%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD-%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87- %D0%A2%D0%BE%D0%BA%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2/6000000018521841126

З перших років діяльності Комісія постійно підтримувала книгообмін з іншими установами та організаціями, що мало велике значення у процесах поширення знань та обміну досвідом. Серед подарованих видань варто зазначити краєзнавчі, зокрема «Памятные книжки», «Адрес-календарь на 1889 год», «Новороссийский календарь на 1893 год», «Межевая книга деревни Беленькой», «Русская провинция и областной исторический съезд». Джерела містять інформацію про осіб, що з задоволенням передавали комісії потрібну за часом і корисну за читацьким призначенням літературу, серед них: О.І. Єгоров, І.Ю. Попов, Г.І. Бєлінський, М.І. Миклашевський, В.Н. Стороженко, А.С. Синявський. На засіданнях А.С. Синявський проводив короткий огляд книжкових новинок, звертаючи увагу на зміст видань і рекомендації для читання краєзнавцям.

Комісія мала широку програму виявлення та збирання праць з усіх галузей знань, присвячених Катеринославській губернії. Ці задуми мали реалізуватися у створенні повного бібліографічного покажчика праць краєзнавчого змісту. До членів Комісії належали професори, викладачі місцевих навчальних закладів, музейні працівники та культурно-освітні діячі. На перших засіданнях новостворене товариство обрало своїми членами професорів Київського, Новоросійського, Харківського, Московського, Юр’ївського університетів, серед них Д.І. Багалій, М.Ф. Сумцов, Д.І. Яворницький, А.М. Ясинський, В.І. Пічета. За інформацією українського вченого В.П. Ляхоцького, молодий І. Огієнко без офіційного членства та на добровільних засадах брав участь у діяльності Катеринославської вченої архівної комісії. У 1904 р. за заслуги перед Комісією та просвітницьку діяльність катеринославський губернатор граф Ф.Е. Келлер був обраним почесним членом КВАК. У 1910 р. КВАК мала 11 почесних членів та 54 дійсних членів.

Д.І. Багалій. Фото: http://www.nbuv.gov.ua/node/3769  Катеринославський губернатор Ф.Е. Келлер. Фото: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D1%80,_%D0% A4%D1%91%D0%B4%D0%BE%D1%80_%D0%AD%D0%B4%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Fedor_keller.JPG

Не залишалися поза увагою комісії проблеми стану архівів та їхнього збереження. Серед церковних архівів підвищену увагу привертав архів Самарського монастиря (Новомосковськ). Ці важливі питання виносили на обговорення земські діячі С.А. Бродницький, Я.Г. Гололобов, М.В. Биков. Прийняті комісією рішення не дозволяли ліквідувати або знищувати архівні справи без їхнього дозволу, що того часу мало місце. Актуальними залишаються думки Д.І. Яворницького про роль архівних документів як писемних пам’яток у вивченні побуту та звичаїв краю.

Члени комісії мали на меті збирання різноманітних видань, але більшу увагу звертали на історико-етнографічні матеріали. Вагомі внески зроблено дослідником запорозької старовини, документалістом рукописної спадщини К.В. Болсуновським у кількості 5 примірників брошури «Русские монетные гривны, их форма и происхождения». Вагомими дарунками стали книги М.І. Буличева («Исследования некоторых изображений на древних русских деньгах. Вып. 1. Спб., 1904»). Я.П. Новицький поповнив бібліотеку книгами з історії міста Олександрівська та повіту (3 прим.). В.А. Біднов подарував літературу з історії церковного життя («Отношение Астраханских иерархов к местной семинарии»).

К.В. Болсуновський. Фото: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BB%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%B E%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D 0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87#/ media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D0%91 %D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0% B8%D0%B9.jpg Дарунок К.В. Болсуновського бібліотеці КВАК. Фото: http://kartolog.ru/2010/11/russkie-monetnye-grivny-ix-formy-i-proisxozhdenie/

Крім того, бібліотека зберігала рукописні матеріали, зокрема краєзнавчі колекції відомих українських істориків та місцевих активних діячів Г.І. Маркевича, Д.І. Яворницького, М.В. Бикова, про які вони розповідали на засіданнях осередку. Доречно додати, що, Д.І. Яворницький підкреслював наукову цінність сімейних архівів, зокрема родин Синельникових, Алексєєвих, Комстадіусів, Байдаків, Малама, як ґрунтовних джерел з вивчення історії повсякдення та української персоналістики.

Таким чином, поповнення бібліотеки відбувалося за двома напрямками: шляхом книгообміну та отримання дарунків, про що свідчать звіти бібліотекарів про нові надходження. Комісія з метою обміну досвідом, вивчення нових дослідницьких методів, підтримувала тісні зв’язки з Одеським товариством історії та старовини. Вищезазначене віддзеркалювалося на сторінках «Записок Императорского Одесского общества истории и древностей» (т. 23, 24). Керівництво катеринославської Комісії підтримувало наукові зв’язки з понад 10 архівними комісіями, Київським науковим товариством тощо. У 1910–1911 рр. бібліотека Комісії отримала цінні історичні видання: «Столетие Военного Министерства», «Стороженки: семейный архив», «История Харьковского университета» Д.І. Багалія.

Діяльність комісії була відомою за межами губернії, про що свідчать численні прохання від різних організацій щодо надсилання примірників «Летописей» (друкованого видання товариства), зокрема Музею української старовини В.В. Тарновського у Чернігові, Московському Румянцевському музею.

Значну увагу члени комісії приділяли розширенню географічних меж спілкування. Так, у 1905 р. викладач Катеринославської духовної семінарії В.О. Біднов ініціював питання про співпрацю з Товариством імені Т.Г. Шевченка у Львові, яке на той час було вже відомою культурно-просвітницькою організацією. Члени Катеринославської комісії мали можливість працювати з виданнями професора Львівського університету М.С. Грушевського з історії південної та західної Русі. У 1905 р. директор Катеринославського комерційного училища А.С. Синявський презентував підготовлену М.С. Грушевським працю «История украинского народа». Висока оцінка, надана культурно-освітнім діячем, свідчила про широку обізнаність та глибокі історичні знання доповідача. Перше наукове видання з історії українського народу, на думку А.С. Синявського, комісія повинна мати для своїх членів та краєзнавців губернії. На державному рівні комісія мала офіційні стосунки з Державною думою, яка надсилала стенографічні звіти засідань (1910–1911 рр.), Сенатським архівом у Санкт-Петербурзі, який передав до Катеринослава укладений каталог документів і справ (1911 р.). У 1905 р. бібліотечне зібрання осередку поповнили брошури полтавського дослідника І.Ф. Павловського, рукописний твір катеринославського лікаря М.В. Симонова «Записки врача: в 2 ч.», книга полтавського дослідника М.В. Пірського «Описание Кобелякского уезда». У 1909 р. до фондів бібліотеки надійшли праці вченого-ботаніка І.Я. Акінфієва «Екатеринослав с 80-х годов прошлого столетия. Воспоминание старожила», одна зі статей якого була присвячена місцевому етнографу Г.А. Залюбовському; білоруського історика В.І. Пічети «Падение крепостного права в России». До цього переліку доречно додати статті Д.І. Яворницького з новими матеріалами про історика та етнографа М. Закревського. Цінним придбанням стала двотомна праця Феодосія Макаревського «Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии» (1880 р.), яку А.С. Синявський та В.О. Біднов вважали бібліографічною рідкістю. Вагомими з генеалогічної історії були видання істориків та етнографів М.В. Стороженка та С.В. Фарфоровського. Ґрунтовний дарунок – бібліотека «Понтика» за редакцією академіка В.В. Латишева – надійшов від Імператорської академії наук.

Книга з фонду наукової бібліотеки ДНУ ім. О. Гончара 

Комісія постійно заслуховувала доповіді бібліотекаря про нові надходження книг і журналів. З метою отримання потрібної на той час літератури осередок підтримував зв’язки з редакціями, видавництвами, церковно-археологічними товариствами Чернігова, Полтави, Харкова, Києва, Одеси, Херсона, Катеринодара. До участі у «Летописях» члени КВАК запрошували вчених інших міст і губерній. Комісія постійно прислухалася до бібліотечних проблем і підтримувала розвиток бібліотеки. Так, у 1912 р. була прийнята постанова про друкування каталогу бібліотечних видань, який є цінним довідково-пошуковим апаратом. Члени комісії цікавилися розвитком бібліотечної справи губернії, зокрема долею місцевих бібліотек після їхнього закриття: розпорошена чи продана.

Власного приміщення осередок не мав. Засідання відбувалися у приміщенні Катеринославського комерційного училища. Архів зберігався у музеї імені О.М. Поля (1909–1910 рр.). Можна припустити, що бібліотека розташовувалася у Комерційному училищі. Читачами місцевого осередку були різні за фахом та віком діячі, яких об’єднувала любов і шана до рідного краю, його вікової історії, звичаїв, традицій, особистостей. Серед відвідувачів бібліотеки Катеринославської комісії варто зазначити катеринославського губернатора К.М. Шидловського (1909–1910 рр.), істориків Д.І. Яворницького, Д.І. Дорошенка, В.Д. Машукова, Я.П. Новицького, томського професора, медика М.О. Роговича, просвітянина Є.С. Вирового.

Активну позицію у діяльності осередку мали бібліотекарі – діячі, що виконували обов’язки бібліотекаря. На жаль, постійного бібліотекаря Комісія не мала. За період функціонування товариства відомими є 6 осіб, які опікувалися бібліотечними справами. З 1903 р. по 1906 р. обов’язки бібліотекаря виконував секретар комісії, викладач Катеринославського комерційного училища І.Ф. Вертоградов. За сумлінну і копітку працю з організації бібліотеки та підготовки друкованих видань у 1906 р. він отримав подяку та слова глибокої вдячності. У 1906 р. за рекомендацією І.Ф. Вертоградова на цю посаду обрали викладача Катеринославської класичної гімназії, автора статей про місцевих діячів, українських істориків, краєзнавчих оповідей В.В. Данилова. Працюючи в одеських бібліотеках, В.В. Данилов звертав увагу на читацьку аудиторію. У зв’язку його з переїздом до Одеси, з 1907 р. по 1909 р. посаду бібліотекаря обіймав викладач Катеринославської чоловічої гімназії В.Ф. Адамов. Після його заяви у 1909 р. відповідальним за бібліотечні справи призначено Я.В. Локтя, викладача історії та географії Класичної гімназії, який наприкінці поточного року від’їжджає до Луганська. З 1910 р. по 1913 р. за нові надходження до комісії відповідав історик, політичний та громадський діяч Д.І. Дорошенко, який на запрошення А.С. Синявського викладав у Катеринославському комерційному училищі. У зв’язку з переїздом Д.І. Дорошенка до Києва, його обов’язки виконував Є.С. Вировий, український видавець, знавець і шанувальник української літератури, член Катеринославської «Просвіти». Незважаючи на плинність відповідного персоналу, бібліотека плідно розвивалася та якісно виконувала інформаційну, наукову, просвітницьку функції краєзнавчого центру.

Д.І. Дорошенко. Фото: https://www.libr.dp.ua/region-doroshenko.html Є.С. Вировий. Фото: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0 %BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%92%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%84%D0%B2%D0%B3 %D0%B5%D0%BD_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87.jpg

Отже, діяльність бібліотечної секції Катеринославської вченої архівної комісії на початку ХХ ст. була тісно пов’язана з метою та завданнями товариства. Вирішальну роль у створенні ґрунтовного осередку відігравала бібліотека та її наповнення. Серед джерел комплектування книгозібрання першорядне місце посідали активний книгообмін та приватні дарунки. Важливу роль у реалізації задуманих проєктів та вирішенні проблемних питань відігравали бібліотекарі, обов’язки яких сумлінно виконували члени комісії – активні мешканці Катеринославщини та відомі українські діячі.


Титульне фото https //book-shop.in.ua/proekti-vidavnitstva/editio-princeps/letopis-
ekaterinoslavskoj-uchjonoj-arkhivnoj-komissii-v-11-vyp-vypusk-1

 

 

Створено: 13.05.2021
Редакція від 14.05.2021
Людмила Лучка
Бібліографія:

Отчет о деятельности Екатеринославской ученой архивной комиссии (далі – ЕУАК), 14 ноября 1909 г. по 1 января 1911 г. // Летопись Екатеринославской ученой архивной комисси /под. ред. А.С. Синявского.– Екатеринослав: Тип. губернского земства, 1911.– Вип. 7.– С. 266–271.
Протокол № 1 открытия Губернской ЕУАК, 16 марта 1903 г. // Летопись ЕУАК / под. ред. А. С. Синявского.– Екатеринослав: Тип. губернского земства, 1904.– Вип. 1.– С. 167–171.
Протокол № 7 заседания ЕУАК, 20 марта 1905 г. // Летопись ЕУАК / под ред. А.С. Синявского.– Екатеринослав: Тип губернского земства, 1909.– Вып. 5.– С. 1–9.
Протокол № 15 заседания ЕУАК, 14 ноября 1909 г. // Летопись ЕУАК / под. ред. А.С. Синявского.– Екатеринослав: Тип. губернского земства, 1910.– Вып. 6.– С. 246–249.
* * *
Абросимова С.В. Археографічна діяльність Катеринославської ученої архівної комісії / С.В.
Абросимова, О.І. Журба // Український археографічний щорічник.– К., 1992.– Вип. 1.– С. 34–46.
Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии (1904–1915): бібліогр. довідник / уклад.: С.В. Абросимова, О.І. Журба, М.В. Кравець.– Київ, 1991.– 43 с.
Лучка Л.М. Революція 1905–1907 років та розвиток бібліотечної справи на Катеринославщині // Проблеми політичної історії України: зб. наук. пр. / редкол.:
О.Б. Шляхов та ін.– Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2013.– Вип. 8.– С. 86–97.
Ляхоцький В. Тільки книжка принесе волю українському народові...– Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2000.– 664 с.
Тележняк К.О. Катеринославська вчена архівна комісія та колекції писемних пам’яток // Грані.– 2014.– № 3.– С. 120–125.