Меморіал «Захисникам міста» і братська могила

Меморіал «Захисникам міста» і братська могила

Вони боролися пліч-о-пліч з дорослими вояками – курсанти Дніпропетровського артучилища.

Чи бачив ти, як проводжає мати,
Свого єдиного, не воїна – дитя,
І молить Бога, щоби дочекатись,
Або за нього дать своє життя?

На самому початку війни, коли німці швидко просувалися углиб країни, виявилася катастрофічна нестача військових кадрів. Тоді, 30 липня 1941-го року, в Дніпрі (Дніпропетровську) відкрили артилерійське училище, та близько 3000 студентів стали його курсантами. Але навчатися вони були змушені в бойових умовах, бо вже наприкінці липня становище на Дніпропетровському напрямку стало вкрай складним.

У ніч з 2 на 3 серпня начальник артилерійського училища, комбриг Михайло Осипович Петров отримав бойовий наказ – курсанти повинні зайняти ділянку оборони міста на правому березі в районі Краснопілля.

З 3 по19 серпня курсанти рили окопи, зводили сховища та облаштовували позиції. Одночасно вони навчалися вражати танки гранатами, вивчали кулемети та міномети, вдосконалювали навички штикового бою, вчилися правилам контратак і розвідки.

Перший бій курсанти прийняли близько 9-ї години ранку 20-го серпня, коли німці відкрили артвогонь по їхніх позиціях і спробували вдертися до міста з криворізького напрямку. Впродовж чотирьох днів зовсім юні студенти вели безперервні бої, знешкоджували танки та живу силу супротивника, мінували дороги та вступали з ворогом у рукопашний бій. Зброї катастрофічно не вистачало, і вони навчилися робити пляшки із запальною сумішшю. Вони боролися пліч-о-пліч з дорослими вояками 255-ї стрілецької дивізії, кавалеристами 134-го полку майора Кротова та зенітниками 58-го полку, яких кинули супроти ворожих танків.

23 серпня з метою збереження курсантів був виданий наказ евакуювати їх на навчання у Томськ. Вихід училища з бою було призначено на 12-годину 24-го серпня, але зранку ворог пішов у наступ, і курсанти залишилися на позиціях...

Молоді курсанти та зенітники не залишили рубежу і не дозволили ворогу себе обступити. Студенти навіть кидались у контратаки. Однак втримати правий берег не було жодної можливості – й у ніч на 25 серпня війська відступили за Дніпро.

На лівобережній частини міста курсанти артучилища билися з ворогом аж до 14-го вересня. Поруч із курсантами Полтавського тракторного училища, вояками 275-ї та 261-ї стрілецьких дивізій, танкістами 8-ї танкової дивізії та корпусними артилерійськими частинами 6-ї Армії – вони тримали оборону в Нижньодніпровську, Мануйлівці, Ломівці, Клочко та районі піщаних кучугурів поруч із нинішнім ж/м Північний. Загалом упродовж цілих 25 днів молоді воїни героїчно обороняли Дніпропетровськ.

Пізніше командуючий 6-ої армії маршал Родіон Малиновський напише у своїх мемуарах:

«Це було суворе випробування стійкості та мужності курсантів і офіцерів училища. Ми вирішили більше не посилати у бій цю жменю самовідданих курсантів (з 3000 студентів серед живих залишилось близько 150) та випустити їх офіцерами. Вони цього заслужили, бо вже пройшли «повний курс».

Ціною неймовірних зусиль завдання вони виконали: наступ ворога вдалося стримати і це дало можливість провести евакуацію промислових підприємств і підтягнути необхідні резерви.

На згадку про мужність і героїзм курсантів Дніпропетровського артучилища під час оборони міста на місці братських могил спорудили Меморіал. Тут залишилися похованими троє солдатів. Пам’ять про загиблих підлітків і офіцерів увічнена на меморіальних плитах. На них закарбовані прізвища ста чотирьох загиблих воїнів.

Боляче дивитися на могильні плити із написами: «курсант, курсант, курсант...»
У травні 2017-го року у сквері біля Будинку культури на проспекті Мануйлівському, 1 (колишній пр. Воронцова) відкрили пам’ятний знак із меморіальною дошкою курсантам артилерійського училища – захисникам міста у серпні-вересні 1941-го року.

Додатково. 

При складенні переліку об'єктів "Військової Пам'яти Дніпра" авторський колектив планував додати до цього тексту фото третього об'єкту - пам'ятної дошки на честь курсантів за адресою вул.Каруни,1. Наприкінці 1960-х років на будинку вже колишнього АНД-виконкому було встановлено пам'ятку із зображенням молодого курсанта з гранатою в руці. На жаль цей барельєф не "дотягнув" до сьогодення. Ми віднайшли фото меморіальної дошки, датоване 2011р. і фото 2015р., де на місці дошки тільки сліди її кріплення до стіни. Доля цієї пам'ятки авторам невідома. Із розмови з ремонтниками будівлі, яка відбулась влітку 2017р.: "...пам'ятник курсантам потрапив наметалобрухт декілька років тому...". 
Якщо дошка була металева - цілком можливо. Адже будинок довгий час стояв занедбаний. 
Відкритий 09.05.2017р. пам'ятний знак по пр. Мануйлівському, 1 частково компенсує втрату, але тільки частково...

 

 

За матеріалами Військова пам'ять Дніпра https://www.facebook.com/MilitaryMemoryDnieper/

Громадської організації «Пошук-Дніпро» (м. Дніпро), 

Дніпровської пошукової групи

Створено: 03.07.2018.
Редакція від 09.07.2018.
Юлія Сегеда
Бібліографія:

Військова пам’ять Дніпра: Путівник по визначним місцям Другої Світової війни. – Дніпро: ТОВ ВКФ «Візіон», 2018. – 70 с.