Видавничий дім «Андрій»: знайте наших!

Видавничий дім «Андрій»: знайте наших!

Видавничий дім «Андрій» і Творча майстерня Івана Захарця «Інтроліґація» сьогодні визначають культурне обличчя міста Кам’янського.

Той, хто перебуває в оточенні книг,
навіть коли він голий і босий, завжди
виглядає шляхетно і викликає повагу.

Галина Пагутяк


Краєвид міста, у назві якого донедавна вчувався брязкіт металу чи скрегіт зубовний, останній десяток років облагороджують, олюднюють два суб’єкти, пов’язані спільною справою та взаємною приязню. Мова про тандем Видавничого дому «Андрій» і Творчої майстерні Івана Захарця «Інтроліґація». Говорити окремо про Видавничий дім, а потім, поставивши крапку, про Творчу майстерню, непросто, бо деколи не зрозуміти, де закінчується перший і починається друга – настільки тісним і органічним є цей творчий альянс.

Андрій Яловий, засновник видавництва. Фото Олега Ткачьова

Видавничий дім «Андрій» постав з хобі підприємця, на той час (2006 р.) Голови товариства «Індустріальні активи – управляюча компанія» (яке це далеке, здавалося б, від книги!), громадського діяча, колекціонера, бібліофіла і кам’янчанина у …надцятому поколінні Андрія Ялового. Символічний вигляд має збіг, майже день у день, презентації перевидання унікального авторського примірника першої монографії Дмитра Яворницького «Запорожжя в залишках старовини і переказах народу» (1888 р.) 20 червня 2006 р. у Музеї книги і друкарства України (Києво-Печерська Лавра) та оголошення там само про створення Видавничого дому «Андрій», свідоцтво реєстрації якого датовано наступним днем.

Формально, «Запорожжя» – це видання Дніпровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького, де зберігався примірник книги з правками автора, але здійснене воно було за фінансової підтримки добродія А. Ялового і було не першим. Коштом А. Ялового та О. Зінов’єва ще у 2004 р. реалізовано проект Григора Іващенка «Nехай козириться!» – книгу «Гральні карти у історичному та культурному контекстах» і його ж дві авторські колоди карт «Козацькі» та «Писанка».

 Первістком же Видавничого дому «Андрій» стала наукова монографія дніпровського воєнного історика Івана Стороженка «Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI – середини XVII ст. Книга 2. Генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі» (2007 р.). Оскільки це видання наукове, здійснене воно було разом із Інститутом історії Національної Академії наук України та Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара. У книзі «на засадах історико-системного методу та теорії етногенезу вперше визначено, коли, де, за яких умов і з якою організаційною структурою виникла Запорозька Січ, а також коли, чому і як її реформував Б. Хмельницький». Монографія отримала, переважно, схвальні рецензії відомих в Україні істориків: Анатолія Болебруха (Дніпро), Ярослава Дашкевича (Львів), Юрія Святця (Дніпро), Валерія Степанкова (Кам’янець-Подільський), викликала інтерес серед польських істориків. От що, зокрема, писала у своїй рецензії професор Києво-Могилянської Академії Наталя Яковенко: «Вітаю Вас з такою сміливою і провокаційною книжкою (а в науці все провокаційне – добре, хоча б уже тому, що підштовхує до дискусії)».

Важливо те, що саме цією книгою стартував Видавничий дім, бо вона є уречевленням концепції та принципів, задекларованих видавництвом: «видання історичної, філософської, культурологічної, наукової та науково-популярної літератури, творів красного письменства. […] Видавництво орієнтується на оригінальну та маловивчену тематику, нестандартні рішення опрацьованих т. зв. «вичерпаних тем».
Органічним і природнім (не тільки на титулі цієї книги) є видавничий знак (автор Г. Іващенко): Козак Мамай читає рукопис, обвівши себе магічним колом-оберегом від низькопробної макулатури, графоманії, попси та кітчу.

На звороті титулу книги І. Стороженка курсивом анонсовано: «Десять екземплярів цієї книги вдягнуті у шкіряні ексклюзивні оправи ручної роботи від Творчої майстерні «Бурґар і Захарець», кожен з них матиме порядковий номер та підписаний автором і майстрами інтроліґаторами». Подібна ж інформація подана у фотододатку і у згаданій монографії Д. Яворницького: «Наслідуючи традиції українського книговидавництва, десять примірників виготовлені у подарунковому вигляді». Не на всіх, але на багатьох книгах Видавничого дому є такі анонси, і всі вони були реалізовані Творчою майстернею.

Дебют Видавничого дому «Андрій» (2007 р.) співпав із роком книги в Україні і, мабуть, знаковим є те, що видавництво не ставило собі за мету працювати на вал і прибуток, а прагнуло високою видавничою культурою навернути читача до книги, прищепити розуміння того, що книга – це цінність, що її треба прочитати, зберегти та передати у спадок. Видавничий дім організовував справу так, щоб читач отримав книги і дешеві, і дорогі – подарункові. Homo legens («людина, яка читає», «книжник») є ідеалом і символом видавництва. Ці головні принципи були вироблені командою, зібраною видавцем Андрієм Яловим: Григором Іващенком, головою Творчої ради; Костем Ткаченком, головним художником; Яриною Голуб, редактором, коректором; Наталею Яловою, директором.

Редколегія ВДА затверджує нову книгу. Фото Олега Ткачьова В інтролігаційній майстерні. Фото Олега Ткачьова

Того ж 2007 р. ВД «Андрій» видав ще одну книгу, яка започаткувала серію «Бібліотека «Кам’янське-Дніпродзержинськ» місцевих авторів-краєзнавців Людмили Яценко та Олександра Слонєвського «Дух ушедшей эпохи. Каменское-Днепродзержинск. 1917–1953. Воспоминания, очерки, документы». Книга написана на основі численних архівних документів, спогадів очевидців, сімейних переказів, вона містить чималий ілюстративний матеріал, більшість рідкісних фото опубліковані вперше. Це книга про людей і місто – як живу істоту, її ознака – співчуття до кожного із сотень персонажів. У серії «Бібліотека «Кам’янське-Дніпродзержинськ» на сьогодні (2017 р.) вийшло понад 30 книг.

2007 р. ВД «Андрій» розпочав плідну співпрацю з Інститутом літератури ім. Т. Шевченка НАНУ, зосібна – його керівником академіком Миколою Жулинським та його заступником Сергієм Гальченком. Пощастило не лише Видавничому дому та Інституту літератури, а й багатьом в Україні! Першою ластівкою цієї кооперації стала книга (наукове видання) статей, щоденників спогадів і листів відомого літературознавця, «лицаря честі і совісті» Леоніда Коваленка (1922–1983 рр.) «Ми люди майбутнього, ми – не минулі» (2008 р.).

Найціннішим, найвагомішим результатом творчої колаборації Видавничого дому та Інституту літератури є кілька видань, які збагатили, без перебільшення, вітчизняну шевченкіану. Це, насамперед, «Другий «Кобзар» Тараса Шевченка, названий так у «предисловії» самим автором, який мав намір видати його у Києві 1847 р., але на перешкоді цьому став арешт у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Отже, «Другий «Кобзар» – це здійснена, реалізована мрія поета через понад півтора століття! Видання здійснене у трьох варіантах: ексклюзивному (2008 р., обмеженим накладом), сувенірному та економічному (2010 р.). Розкішний вигляд мають перші з названих, номерні, іменні примірники, у чому легко переконатися, переглянувши, принаймні, фотододаток.

Не менш унікальним є факсимільне видання того ж 2008 р. рукописної збірки поезій «Wiszy T. Szewczenka», виготовленої в одному примірнику 1843–1844 рр. друзями поета Михайлом Башиловим та Яковом де Бальменом і подарованої затим авторові, який, перечитуючи тексти, робив правки і записи щойно створених поезій. Так, на чистих аркушах, передбачливо залишених переписувачами, Тарас олівцем записує: «Защо мы любимо Богдана. / За те що москали ёго забулы / у дурни нимчики обулы / великомудрого Гетьмана», а в іншому місці пером перші рядки поеми «Кавказ», присвяченої пам’яті Я. де Бальмена: «За горами Горы хмарою повыти / засыяни горемъ кровію полыти».

Оригінал цієї, писаної латинською абеткою для європейського, найперше, польського читача, багато і цікаво ілюстрованої, оправленої у шкіру книги, був у тій самій валізі, що і рукопис «Другого «Кобзаря», злощасного 5 квітня 1847 р. Переживши авторів і власника, книга пролежала у шухлядах Третього відділення та Департаменту поліції, дивом уцілівши навесні 1917 р. під час революційної стихії, нищення архівів охранки. Ця унікальна пам’ятка через роки і простори складним маршрутом повернулася до Києва до теперішнього відділу рукописів та текстології Інституту літератури і, нарешті, до масового читача. Наклад цього видання 700 примірників, з них 30 ексклюзивних, які повністю повторюють оригінал не тільки змістом, але і формою – шкіряною оправою, срібними із золоченнями застібками, папером. Усі 30 іменних, номерних блоків зшиті вручну у майстерні І. Захарця. Обрізи у них золочені, кольорові титульні аркуші розписані аквареллю та сусальним золотом. До факсимільної частини книги (це також наукове видання) є додаток – коментарі з повноколірними фотографіями оригіналу та його науковим описом. Факсимільна частина та додаток вміщені у футляр зі шкіри. Видання здійснене за фінансової підтримки президентського фонду Леоніда Кучми «Україна», гідно поціноване фахівцями, зокрема нагороджене спеціальною відзнакою президента XVI Міжнародного форуму видавців (Львів, 2009 р.). Шкодá, ані слова, ані кольорові фото не передадуть impression, яке створює цей мистецький витвір.

Екклюзивний варіант «Wiszy T. Szewczenka» «Повернені шевченківські раритети»  «Другий Кобзар», виконаний в ексклюзивному варіанті

До 200-річчя від дня народження Т. Шевченка, спільно з Інститутом літератури, Українською вільною академією наук у США, Американським посольським фондом зі збереження культурної спадщини 2010 р. «Андрій» видає «Повернені шевченківські раритети», книгу про різні матеріали, що були вивезені з України 1943 р. і повернені УВАН Інституту літератури.
2012 р. побачило світ факсимільне відтворення альбому малюнків Т. Шевченка 1845 р., виконаних у мандрах Київщиною та Полтавщиною.

Автором проектів шевченкіани, коментарів, передмов, упорядкування є С. Гальченко, науковим редактором академік М. Жулинський. Автор макетів, художнього оформлення та художньо-технічного редагування названих видань (окрім, книги Д. Яворницького та альбому 1845 р.) є відомий в Україні художник книги К. Ткаченко. Редагувала та виконувала копітку коректорську роботу більшості видань Я. Голуб.

Назване є лишень малою дещицею зі зробленого Видавничим домом «Андрій». Комусь і цього було би досить, щоб спочити на лаврах, але ВД не лише видає власні книги, а й разом із Творчою майстернею І. Захарця співпрацює з іншими видавництвами: Арт-Прес, Лізунов-прес (обидва м. Дніпро); ВД «Києво-Могилянська академія», Балтія-друк, Родовід, Українське біблійне товариство (усі м. Київ); Фоліо (м. Харків).

Усе сказане вище безпосередньо стосується іншого рівноправного партнера добрих справ – Творчої майстерні Івана Захарця «Інтроліґація», створеної 2004–2005 рр. майстрами художньої обробки шкіри Анатолієм Бурґаром та І. Захарцем (тоді Творча майстерня «Бурґар і Захарець») за ініціативи та безпосередньої участі А. Ялового, сприяння Г. Іващенка та К. Ткаченка.

Назва майстерні походить від латинських слів «intro» – до середини та «ligare» – зв’язувати, сплітати. Інтроліґацією у середньовіччі звалося виготовлення палітурок до рукописних і друкованих книг, яке перетворилося з часом із засобу захисту на справжнє мистецтво оздоблення книги. На широкому маргінесі Євангелія, виданого у друкарні Почаївської лаври 1759 р., яке реставрували у Творчій майстерні чорним чорнилом тезко Івана Захарця залишив розгонистий автограф: «Jan [нерозбірливо] кий интролѣгатор». Знайте наших!

Іван Захарець за роботою. Фото Олега Ткачьова  Так оправляють книги в майстерні.  Фото Олега Ткачьова

Фундатори ВД та ТМ бралися відродити напівзабуте ремесло реставрації антикварних видань, бібліотечних серій, окремих книг, поєднавши досвід майстрів минулого з можливостями сучасних технологій і матеріалів. Сьогодні Майстерня, творчий потенціал якої підсилили майстри Оксана Захарець, Наталя та Андрій Терент’єви, збагатила і прикрасила книгозбірні найвибагливіших бібліофілів не тільки в Україні сущих. Кінець матрикула доробку Творчої майстерні губиться у чотиризначних числах, щодо якості, то можемо стверджувати – серед своїх нечисленних колег в Україні, кам’янчани – перші.

У багаті, вишукані оправи одягнені більшість із названих вище видань Видавничого дому «Андрій», а з-посеред книг інших видавництв, яким пощастило потрапити в Майстерню, варто назвати книгу «Nехай козириться!» (Арт-Прес, 2004 р.), альбом «Козак Мамай» (Родовід, Київ, 2008 р.), іменний, номерний примірник із тисячного накладу факсимільного видання унікальної сакральної пам’ятки української культури, одного із символів України, Пересопницького Євангелія (ВД «АДЕФ», Київ, 2008 р.), комплект із двох альбомів репродукцій західноєвропейських мап із зображенням України, рукописна копія з рідкісних середньовічних списків «Слова о полку Ігоревім», виконана у єдиному примірнику київським митцем Юрієм Храпаєм, рідкісні антикварні та сучасні видання Святого Письма.

У роботі над невеликими накладами і єдиними примірниками майстри використовують різноманітні матеріали, прийоми та техніки: шкіру (переважно натуральну), оксамит, шовк, папір, дерево, кістку, камінь, метал (зокрема срібло і золото). Майстри опанували техніки механічного та ручного сліпого, конґревного, золотого (срібного) тиснення у двох, трьох, чотирьох рівнях, ручного моделювання по шкірі, різьблення по шкірі, литва, гравірування, інкрустації, зістарювання шкіри, тонування, золочення, каширування обрізів і нанесення на них зображень. У розробці дизайну І. Захарець і К. Ткаченко використовують різноманітні орнаменти та символи.

Творча майстерня виконує роботи з відновлення антикварних книг, розробляє екслібриси, суперекслібриси, власницькі знаки, виготовляє щоденники, записники, папки, бювари.
ВД «Андрій» і Творча майстерня неодноразово брали участь у форумах видавців у Львові, Міжнародному культурно-мистецькому фестивалі «Країна мрій» у Києві, фестивалі «Мамай-fest» у Кам’янському, презентували свої видання у національному виставковому ЕКСПО-центрі, в Музеї книги і друкарства України, у Дніпровському історичному музеї ім. Д. І. Яворницького, палацах Мистецтв і Потоцьких у Львові, бібліотеках різних міст України. Не оминули увагою ко-продукцію ВД «Андрій» і ТМ «Інтроліґація» і медіа, зосібна TV канали: «1+1», «Інтер», «К-1», «ДТОРК», «34 канал». 2010 р. канал «ICTV» зняв сюжет про спілку ВД та ТМ для проекту «Добрі справи».

Директорка ВДА Н. Ялова і художник К. Ткаченко з книгами на фестивалі «Країна мрій» у Києві  А. Яловий представляє книги на Форумі видавців у Львові.  Фото І. Голуб Учасники Форуму видавців у Львові в захваті від книги. Фото І. Голуб

Наостанок, два слова про своєрідний координуючий центр Творчої федеративної республіки Видавничий дім «Андрій» та Творчої майстерні «Інтроліґація», а саме про «Фонд збереження книжкової спадщини України», недержавну, неприбуткову благодійну громадську організацію, створену з метою «повернення та поширення в культурному середовищі України видань, які сприяли у минулому та сприятимуть у майбутньому формуванню національної ідентичності, особистої та громадянської гідності, розвиткові громадянського суспільства та процесу формування і консолідації національної еліти».

Не легка і довга ця дорога, але найдовшу дорогу, що починається першим кроком, долає той, хто іде, і кожен, хто небайдужий, може долучитися до ходи туди, де буде чутно не лише брязкіт металу і скрегіт зубовний.

 

Створено: 28.02.2018.
Редакція від 05.03.2018.
Григор Іващенко
Бібліографія:

Ігорев Р. Видавничий дім «Андрій» презентував унікальне видання: [рукописного «Кобзаря»] // Наше місто.– 2009.– 26 трав.– С. 2
Голуб И. История человеческих судеб, или послесловие редактора: [про кн. «Дух ушедшей эпохи» О. Слоневського] // Экспедиция XXI.– 2007.– № 4.– С. 13.
Гормаш Н. В областном центре презентовали уникальное рукописное издание книги Тараса Шевченко: [факсимил. издание кн. «Т. Шевченко. Вірші. З іл. М. Башилова та Я. де Бальмена»] // Мечта.– 2009.– № 22.– С. 2
Кондратьева И. Какая одежда нужна для книг?: [о мастерской худож. обработки и мастерах-интролигаторах мастерской «Бургар и Захарец»] // Днепр вечерний.– 2008.– № 7.– 16 янв.– С. 5
Куленко В. Неизвестный «Кобзарь» впервые издан в Днепродзержинске: [издат. дом «Андрій» выпустил факсимил. издание «Другий Кобзар»] // Событие. Днепродзержинск.– 2009.– № 24(17.06).– С. 2
Куленко В. «Дух ушедшей эпохи»: [о книге А. Слоневского «Дух ушедшей эпохи»] // Вісті Придніпров'я.– 2007.– № 74.– 13 верес.– С. 21
Плахова К. Книги, обладающие силой: [о мастерах интролигаторах] // Экспедиция XXI.– 2007.– № 2.– С. 11
Презентація ілюстрованого ювілейного видання «Місто нашої долі – Дніпродзержинськ» // Відомості.– 2010.– 3.листоп.– С. 5.
Чабан М. Орав свій переліг та сіяв слово: [презентація першого факсиміл. відтворення рукопис. зб. Т. Шевченка] // Зоря .– 2009.– № 57 (2.06).– С. 4.
Чабан М. Презентує видавничий дім «Андрій»: [презентація кн. «Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця XVI – середини XVII століть. Книга 2»] // Зоря.– 2007.– 28 черв.– С. 12.
Чабан М. Здійснилась мрія Кобзаря: [презентація видання «Другий «Кобзар» Шевченка] // Зоря.– 2010.– № 26 (11.03).– С. 12.
Чабан М. Країна читатиме знову? // Зоря.– 2006.– 13 лип.– С. 14.