Павло Нірінберг: Знаковий архітектор Дніпра

Нірінберг Павло Рафаїлович

  • 1936-2008 |
  • Місце народження: м. Вінниця |
  • Видатний архітектор, лауреат Державної премії СРСР, член Союзу архітекторів СРСР, заслужений архітектор України, почесний член Української академії архітектури, член Комітету з присудження Державної премії України в галузі архітектури

Павло Рафаїлович Нірінберг — автор будівлі міськвиконкому, нового цирку, літнього театру в парку ім. Шевченка та інших знакових будівель Дніпра.

Нічого не відбувається в житті випадково, якщо до своєї мрії не докласти максимум зусиль.
Павло Нірінберг

Павло Рафаїлович Нірінберг народився в 1936 році у Вінниці. Після закінчення школи вступив до Саратовського будівельного технікуму, а згодом перевівся на архітектурний факультет Ленінградського інженерно-будівельного інституту. Навчаючись на п’ятому курсі вишу, він взяв участь у творчому конкурсі й переміг. Павло Нірінберг узяв участь в оформлені деяких об’єктів Ленінграда в рамках підготовки до Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Гельсінкі. За цю роботу його нагородили поїздкою до Фінляндії.

Після успішного закінчення навчання в інституті Павло Нірінберг, як молодий спеціаліст, був направлений на работу в Красноярськ. Там йому довірили проектування міського Палацу молоді, будівлі Красноярського міськвиконкому та міськкому партії.

У 60-ті роки Павло Рафаїлович, натрапивши в професійному журналі «Архітектура СРСР» на оголошення «Дніпропетровськ запрошує…», переїхав у наше місто та влаштувався на роботу в «Дніпроцивільпроект». Працюючи тут, Ніринберг отримав можливість будувати за індивідуальними проектами. 1967 рік став знаковим для Павла Рафаїловича. У цьому році він став головним архітектором проектів, отримав квартиру і в нього народився син.

У 1973 році за проектом Павла Рафаїловича реконструювали після пожежі кінотеатр «Родина». В 1960-ті роки минулого століття кінотеатр «Родина» вважався майже пам’ятником архітектури. Його особливістю було величезне мозаїчне панно з зображенням космічних символів та квітів. А на кутовій частині кінотеатру, на всю його висоту, було зображено жінку, яка в одній руці тримала сніп із колосся, а в другій — мирний атом. Архітектор Павло Нірінберг прибрав із будівлі кінотеатру весь зайвий декор і надав головному фасаду по вулиці Столярова монументальність. Завдяки новому проекту кінотеатр отримав дві глядацькі зали, мав акустичні новинки, оригінальний дизайн. Довгі роки він вважався кращим у країні.

Кінотеатр «Родина» до й після реконструкції

У 2013 році кінотеатр було продано і знову почалася реконструкція… Сьогодні там працює ресторан «Старгород».

Одним із перших реалізованих проектів архітектора став 18-поверховий житловий будинок із книжковим магазином на перших двох поверхах, побудований на розі вулиці Вернадського та проспекту Яворницького (тоді — вулиці Дзержинського та проспекту Карла Маркса відповідно), відомий містянам як Будинок книги. Відбулося це в 1976 році. Довгий час цей будинок, побудований на вершині пагорба, як логічне його завершення, був найвищим у місті.

«Будинок книги» у 1980-ті роки й сьогодні

Міський лекторій (літній театр) у парку ім. Т. Г. Шевченка — один із найулюбленіших проектів П. Нірінберга — був реалізований у 1977 році. Ця споруда має незвичне планування. Особлива увага при проектуванні приділялась акустиці. Для найкращої акустики дах будівлі був виконаний у вигляді незвичної підвісної конструкції. На той час з’явився сумнів, наскільки він міцний, чи витримає дощ і вітер. Щоби розвіяти сумніви, були проведені випробовування конструкції водою. Архітектор Ніринберг під час випробування стояв під дахом, оскільки був впевнений у міцності свого творіння. Дерева, що проростають крізь дах, стали ще одною родзинкою споруди. Так архітектор хотів показати зв’язок живого і штучного.
Колись у літньому театрі проходив Всесоюзний фестиваль радянської пісні, який транслювали на всю країну. Якось відома сьогодні грузинська співачка Тамара Гвердцителі зізналась, що їй, молодій тоді співачці, отримати перемогу в конкурсі допомогла чудова акустика в залі театру. На сьогодні літній театр продовжує приймати відвідувачів.

Літній театр у міському парку ім. Т. Г. Шевченка

Під керівництвом головного архітектора проектів П. Р. Нірінберга у 1975–1979 роках була побудована перша монолітна висотка на житловому масиві Перемога. Ще в 1967 році, відповідно до Генерального плану забудови міста, тут не передбачалося ніякого будівництва, бо аж до пуску Дніпрогесу в 1932 році тут було болото. Але пройшло декілька років і архітекторами «Дніпроцивільпроекту», на чолі з Павлом Нірінбергом, була спроектована забудова нового житлового масиву Лоцманський на намивній території. Перший будинок розпочали тут будувати на початку 1971 року.

Згодом на масиві з’явилися перші дніпропетровські хмарочоси, які стали візитівкою міста. У 1974 році відбулося пробне забивання паль під один із найвищих будинків. Саме будівництво розпочали в наступному році. Велося воно новаторським методом ковзної опалубки з монолітного керамзит-бетону. Першу 28-поверхову вежу завершили в 1979 році. У 1983 році збудували другу висотку, вона нижче першої на два поверхи. Будівництво третьої «вежі» припинили, є лише фундамент хмарочоса. У цьому ж році група архітекторів «Дніпроцивільпроекту» отримала Державну премію Радянського Союзу в галузі архітектури. А сам масив було занесено до списку пам’яток архітектури союзного значення.

Висотки на житловому масиві «Перемога»

До речі, житловий масив Лоцманський називався так недовго. У травні 1975 року на честь 30-річчя Перемоги в Німецько-радянській війні його перейменували на житловий масив Перемоги. Водночас перейменували набережну: вона стала Набережною Перемоги, а її продовження — проспектом Героїв. Бульвар між першим і другим масивами став називатися бульваром Слави. Площу на початку масиву, де височать хмарочоси, назвали площею Перемоги.

Прогулюючись набережною Дніпра неможливо не помітити будівлю цирку. Він також побудований за проектом Павла Нірінберга. Урочисте відкриття відбулося 24 грудня 1980 року. Ця будівля також має свої родзинки. За задумом архітектора цирк мав ніби змінювати свій вигляд: вдень він має нагадувати шатро цирку-шапіто, а в темну пору доби — вогняний вулкан. Оригінальна залізобетонна конструкція даху цирку дозволяє зручно кріпити підвіски апаратів артистів і створює хорошу акустику. При будівництві Дніпровського цирку вперше в країні використали збірні залізобетонні елементи для шатрового покриття.

Дніпровський державний цирк

Проектуючи цирк Павло Рафаїлович зустрічався з відомими цирковими артистами, радився з ними щодо їхніх потреб при постановці номерів, намагався врахувати найменші дрібниці, щоби на арені цирку було комфортно й безпечно виступати. У центрі арени — єдиний в Україні репетиційно-постановочний манеж. Передбачені також спеціалізовані приміщення для тварин.

У 1983 році, за проектом П. Р. Нірінберга, була зведена будівля Дніпровської міської ради на проспекті Д. І. Яворницького (тоді — Карла Маркса), 75. Кажуть, П. Ніринберг залишив на будинку своєрідний автограф — величезну букву «Н» на фасаді. На лівому крилі Дніпровської міської ради — пам’ятна табличка про завершення будівництва.

Дніпровська міська рада

На початку 1990-х років Павло Рафаїлович узяв участь у міжнародному конкурсі з проектування павільйону на виставці Експо в Іспанії. За цю роботу він отримав другу премію.

У 1998 році П. Р. Нірінберг емігрував до США, оселився в Нью-Йорку, але зв’язків з Україною не перервав. Павло Рафаїлович не переставав стежити за тим, що і як будується в рідному місті, його хвилювали проблеми збереження історичних будівель, будівництво в центрі Дніпра. З цього приводу він звернувся з відкритим листом до міського голови І. І. Куліченка.

Уже перебуваючи в США, архітектор узяв участь у конкурсі з проектування театральних кас у Нью-Йорку. Робота Ніринберга була помічена і відзначена.

Павло Рафаїлович Нірінберг помер 5 серпня 2008 року в США. Серед нереалізованих проектів Павла Рафаїловича — житловий масив на Мануйлівському проспекті (пр. Воронцова), забудова Театрального бульвару, вибіркова реконструкція центру міста. У Дніпрі, що став для П. Р. Ніринберга рідним містом, пам’ятають ім’я видатного архітектора. Його іменем названа одна з вулиць міста. А на фасаді будинку на проспекті Яворницкого, 117, де видатний архітектор проживав з 1986 по 1998 роки, урочисто була відкрита меморіальна дошка.

Створено: 15.04.2019.
Редакція від 16.04.2019.
Олена Кульбач
Бібліографія:

Кузикова, Л. Н. Екатеринослав-Днепропетровск: архитектура и архитекторы / Л. Н. Кузикова, С. Н. Антонов. — Запорожье: ПРИВОЗ ПРИНТ, 2009. — 40 с.
***
Кокошко, Юлианна. О! Пять двадцать пять!: (125 лет с момента основания Екатеринославского цирка и 30 лет со дня откытия Днепропетровского государственного цирка) / Ю. Кокошко // Днепр вечерний. — 2010. — 19 ноябр. — С. 2.
Родионов, Игорь. Жилмассив Победа начинался с… жареной картошки: Национальный Союз архитекторов предложил учредить архитектурную премию. им. Павла Ниринберга / И. Родионов // Наше місто. — 2008. — 4 жовт. — С. 5.
***
Открытое письмо Городскому голове г. Днепропетровска Куличенко И. И. от Павла Ниринберга [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https:// https://gorod.dp.ua/news/7753. — Назва з екрана.
Первый небоскреб Днепра отметил юбилей. — Режим доступу: https://gorod.dp.ua/news/118430
Родионов, И. Архитекторы на манеже цирка / И. Родионов // Горожанин. 2008. — 25 окт. — Режим доступу: https://gazeta.dp.ua/read/arhitektori_na_manezhe_cirka
Родионов, И. Виды Днепропетровска «Эпохи Ниринберга» / И. Родионов. — Режим доступу: https://gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=1047
Стукалова, К. Павло Нірінберг — людина, що визначила архітектурне майбутнє Дніпропетровська / К. Стукалова. — Режим доступу: http://artukraine.com.ua/a/pavlo-nirinberg/#.XKb9rdhS_IU