Сергій Нігоян – вірменський юнак з українським серцем

Нігоян Сергій (Самвел) Гагікович

Україна, Дніпропетровська область

  • 2 серпня 1993 р. - 22 січня 2014 р. |
  • Місце народження: c. Березнуватівка, Солонянский район |
  • майданівець, Герой України

22 січня 2014-го, у День соборності України, Сергій Нігоян відкрив трагічний відлік Небесної Сотні.

...і тужить за тобою Україна,
Вірменія оплакує тебе –
бо ти обом їм був великим Сином.

Леся Степовичка

 

 

 

 

Українська земля назавжди стала рідною для хлопця з простої вірменської родини, яка на початку 1990-х, рятуючись від жахів війни у Нагорному Карабасі, оселилась у мирній Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Тут, у мальовничому українському селі, 2 серпня 1993 року у Гагіка та Венери Нігоянів із прикордонного з Азербайджаном села Навур і народився довгоочікуваний і єдиний син. Навіть у страшному сні нікому не могло привидітися, що через два десятки років син вірменського народу стане на захист своєї нової Батьківщини. І віддасть життя за її свободу і незалежність! Дізнавшись про побиття студентів у Києві, він поїхав на Майдан. А 22 січня 2014-го у День соборності України Сергій Нігоян відкрив трагічний лік Небесної Сотні.

Маленький Сергій (Самвел) та його батьки. Фото з архiву сім’ї Нігоян.Сергій Нігоян на Майдані у Києві // http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio/nigojan/

«Кажуть, першими гаснуть ті зорі, що палають сильніше за всіх. Ти погас, залишивши в горі Україну й батьківській поріг, – написав у вірші, присвяченому Сергію, випускник 2014 року Березнуватівської школи Стас Буряк. – А героям у вічність дорога. Так вже вийшло, Сергію, пробач!»

Про Сергія Нігояна – вірменського хлопця з українським серцем щиро згадують у роковини його загибелі. На вшанування його пам’яті біля монументу на могилі Героя України щороку збираються батьки, родичі, односельці, друзі, однокласники, вчителі, представники вірменської громади і майданівці. Мені довелося побувати у Березнуватівці у першу річницю загибелі Сергія Нгояна і поспілкуватися з людьми, які його знали.

Для матері Сергія Нігояна (сидить праворуч біля монумента) він завжди буде живий. Фото авторки.

Священики вірменської апостольської та української православної церков (Київського патріархату) відслужили спільну панахиду. «Ворожі постріли влучили не тільки в Сергія, а й у кожного, хто стояв на Майдані», – сказав священик Микола Марчук. Добрі слова про хлопця говорили і режисер Сергій Проскурня, в проєкт якого «Мій Шевченко» потрапив хлопець, і дніпровська письменниця Леся Степовичка, яка присвятила йому вірш. Народний депутат Антон Геращенко згадав, як познайомився із Сергієм в колоні протестувальників на Майдані: «Я звернув увагу на хлопця і запитав, чи не із Чечні він приїхав. «Ні, я з маленького села на Дніпропетровщині». Потім ми кілька разів зустрічалися, обмінялися телефонами. Того трагічного дня, коли стало відомо про жертви на Майдані, я почав телефонувати Сергію, але його номер не відповідав… Я знаю, що якби Сергій Нігоян залишився живим, сьогодні він пішов би захищати країну на передову».

Однокласниця Сергія, Ірина Півненко, згадала, що хлопець завжди мав свою позицію і відстоював її, був принциповою, прямою людиною із загостреним почуттям справедливості. Ніхто не здивувався, що Сергій вирушив у столицю. «Коли він поїхав на Майдан, ми спілкувалися в соціальних мережах. Сергій вважав, що саме на Майдані вирішується доля країни. Колись, коли моя дитина навчатиметься у школі та відкриє підручник історії, я розкажу їй про свого однокласника – Героя України», – сказала дівчина.

Із 8 грудня 2013 року Сергій Нігоян став учасником Євромайдану. Був там бійцем 3-ї сотні Самооборони Майдану, жив у наметах разом із протестувальниками зі Львівщини та Івано-Франківщини. «Сергій був добросовісною людиною, будь-який біль приймав на себе. Коли в Києві побили студентів, він поїхав туди. Сказав, що інакше не може: «Це ж такі самі студенти, як і я», – розповів дядько хлопця Борис Ананян. – Батьки забороняли йому їхати, казали, що все одно нічого не зміниться. Сергій відповів: «Так якщо сидіти вдома, нічого і не зміниться». Сподіваємося, що жертви були не зайві. Батько Сергія щодня тут, біля нього. Мати ще гірше переносить це горе. Ми вважаємо, що треба знайти тих, хто стріляв».

Сергій на Майдані у Києві // https://www.radiosvoboda.org/a/news-nigoyan-vidznaka/29407618.html

За словами Антона Геращенка, того дня «беркутівцям», які протистояли Майдану, видали гумові кулі. І хтось замість гумових зарядив зброю мисливськими патронами, якими і вбили людей. На думку нардепа, знайти винних у розстрілі майданівців реально – якщо хтось зі співробітників міліції здасть того, хто стояв поряд і вихвалявся, що зарядив зброю мисливськими патронами. Тим більше, що є списки «беркутівців».

У Березнуватівській школі з любов’ю зберігають пам’ять про свого героїчного учня. У класі, де навчався Сергій Нігоян, вчителі облаштували куточок-музей, присвячений Герою України. Поруч із його портретом – його особисті речі, фотографії з Майдану. Побратими Сергія привезли розмальовану каску, прапор, дерев’яний щит. На парті, за якою сидів Нігоян, табличка з його іменем і шевченківський «Кобзар». «Ми відкрили цей музей для того, щоб те, що було в душі Сергія Нігояна, можна було передати нашим дітям», – зазначив директор школи Юрій Пивоваров. На його думку, любов до поезії і до Шевченка у хлопця – від учительки української мови та літератури Алли Шевченко.

Сергій у школі виявляв артистичні здібності, але захотів стати тренером, тому 2011 року вступив у Кам’янський коледж фізичного виховання, у 2012 році посів третє місце у міських змаганнях з кіокушинкай карате. Також хлопець захоплювався радіотехнікою.

У квітні 2014 року на Березнуватівській школі відкрили пам’ятну дошку з надписом про те, що тут навчався Герой України Сергій Нігоян. Колектив школи виступав з ініціативою присвоїти школі його ім’я.

Портрет Сергія Нігояна. Худ. Володимир Безрукий //https://vikna.if.ua/news/category/kl/2016/08/13/58771/viewПортрет Сергія Нігояна. Худ. Ксенія Дацюк // https://arts.in.ua/artists/Kissss/w/421536/

Картина Марини Саркісян // https://day.kyiv.ua/uk/news/070817-u-dnipri-tryvaye-vystavka-pamyati-sergiya-nigoyana

                                               Леся Степовичка

 

Титульне фото // https://glavcom.ua/country/culture/v-ukrajini-zapochatkuvali-
novu-muzichnu-premiyu-imeni-sergiya-nigoyana-506280.html

Створено: 22.01.2021
Редакція від 26.01.2021
Наталія Біловицька
Бібліографія:

Вірменський юнак – Герой України // Моє Придніпров'я: календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2018 рік / упоряд. І. Голуб.– Дніпро: ДОУНБ, 2017.– С. 67–69.
Небесна сотня / К. Богданович [та ін.]; упоряд.: О. Трибушна, І. Соломко; фото Н. Кравчук;
авт. передм.: патріарх Філарет, архієп. Святослав, шейх С. Ісмагілов.– Харків: Фоліо, 2018.– 205, [1] с.: фот.– Текст укр., рос.
Степовичка Л. Осінні люди: поезії і переклади останніх років.– Львів: Ліга-Прес, 2015.– 116 с.: іл.
***
Іванов І. Перший із Небесної Сотні // Вперед.– 2016.– № 3 (21.01).– С. 2.
Букреєва А. «Я не в Дніпропетровську, а в Києві. Ми тут за майбутнє стоїмо!» // Вісті Придніпров’я.– 2015.– № 10 (5.02).– С. 6.
Відзначили День Соборності // Вперед.– 2020.– № 4 (25.01).– С. 2: фот.
Лисенко В. Бабусине: [Спогади бабусі С. Нігояна] // Вперед.– 2015.– № 16 (18.03).– С. 1.
Миколайчук Г. «За що ти вбив таку людину, кате?» // Сільські новини.– 2014.– № 17 (24.04).– С. 3.
Открыли доску памяти Сергея Нигояна // Город.– 2019.– № 35 (4.09).– С. 3.
Півненко Л. Героям у вічність дорога // Вперед.– 2014.– № 29 (26.04).– С. 2.
Радчук І. Пам’яті Сергія Нігояна присвятчується // Вперед.– 2014.– № 25 (5.04).– С. 1.
Разумный А. Взгляд отца // Днепр вечерний.– 2019.– № 14 (21.02).
***
Небесна Сотня: герої не вмирають!: бібліограф. покажчик / упоряд. І.С. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2016.– 16 с.
***
Вони віддали життя за Незалежність [Электронный ресурс].– Електрон. журн.: [s. n.] // Бористен.– 2018.– № 8.– кольор. Вкладка.