Скарби часу і простору Наталі Дев’ятко

Скарби часу і простору Наталі Дев’ятко

Пригодницьке фентезі Наталі Дев’ятко «Скарби примарних островів» увійшло до оновленої шкільної програми з вивчення української літератури.

Біографічний штрих

Дев'ятко Наталія Володимирівна  – український прозаїк, перекладач, журналіст, літературний критик, кандидат філософських наук, член Національної спілки письменників України і член Національної спілки журналістів України. Пише українською та російською мовами у жанрах психологічної прози, фантастики, фентезі, пригодницької казки для дітей і юнацтва. Народилася 11 січня 1983 р. у м. Дніпропетровську. Закінчила Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара.
Авторка творів: «Злато Сонця, синь Води», «Казки Країни Сновидінь», «Легенда про юну Весну», «Между светом и тенью: поэзии и рассказы»,  «Скарби Примарних островів», «Три кроки до Світанку».
Упорядник колективних збірників "У вирі дум і почуттів" (2008), "Юності омріяні шляхи" (2009), "Віддзеркалення небес" (2010), "Україна є!" (2011), "Барви слова" (2011). Співавтор книги "Сяєво жар-птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров'я (1883-2008)" (2009, Дніпропетровськ), альманахів і збірників "Собори наших душ" (Дніпропетровськ, 2000), "Гранослов" (Київ, 2002), "Гранослов запалює зірки" (Київ, 2003), "Коктебель 2005: Зорі над морем" (Київ, 2005), "Сила малого: Антологія сучасної малої прози" (Луцьк, 2008), "Склянка часу" (Канів, 2009), "Перша поетична збірка" (Київ, 2009), "Форум" (Дніпропетровськ, 2011), "Нова проза" (Луцьк, 2011).

У 2017-му році твори молодої авторки з Дніпра, лауреата Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» Наталїї Дев’ятко увійшли до оновленої шкільної програми з вивчення української літератури: «Легенда про юну Весну» – 7 клас, «Скарби Примарних островів» – 9 клас, «Злато Сонця, синь Води» – 10 клас.

Отже, вже з цього навчального року перевидану першу частину трилогії «Скарби Примарних островів» Наталії Дев’ятко вивчатимуть учні 9-х класів. Але, думаю, щонайперше, її потрібно прочитати (або перечитати) педагогам, оскільки книга та глибока за своїм філософським і психологічним наповненням, має оригінальну фабулу і складається з захоплюючих і небезпечних пригод. Я перечитала її й вирішила поділитись із освітянами, батьками та й загалом – усіма поціновувачами пригодницького фентезі – своїми роздумами про книгу, героїв і антигероїв, яких зобразила на сторінках своєї книги пані Наталія.

У давні часи, коли міф був засобом тлумачення й пізнання оточуючої дійсності, сформувалось особливе уявлення щодо часу й простору, які згодом вплинули на літературу та мистецтво. Світ у свідомості наших предків поділявся на дві частини – звичайну і священну. Їх наділяли різними якостями: перша вважалася звичайнісінькою, буденною, а друга – дивовижною, казковою, фантастичною. Оскільки дії міфічних героїв містилися в їхньому переміщенні з одного простору-часу до іншого, з буденного до фантастичного, постільки й чекали на них у мандрівках різні незвичайні пригоди, бо дива можливі лише у незвичайному світі.

У такому ж незвичайному для нас, мешканців техногенного світу, місці розгортаються дії роману «Скарби Примарних островів» молодої дніпропетровської авторки Наталії Дев’ятко.
Під чорними вітрилами піратського корабля «Діаманти» зібралася незвичайна команда. Шукач пригод і незрівняний знавець морського чаклунства капітан Ярош Сокіл, звичайна родина разом із донькою Роксаною та її розумний кіт Сиріус, могутні давні істоти (Смерть, Харон, Матір) і шкільний вчитель Костянтин, дивні казкові істоти Фея та Янголятко і колишній пірат граф Ричард Елігерський – всіх їх покликала жага пригод і нестерпне бажання знайти незлічені скарби.

У руках Яроша зачарована карта, що вкаже шлях до Примарних островів, туди, де й сховані ці скарби. Але... Корабель та його команду переслідують жорстокі й підступні вороги на чолі з Химерою, вірним радником Імператора. Сам повелитель постійно мешкає у місті з очима звіра, але його вірний міністр Феофан та білокрила Химера завжди напоготові – чи то особисто взяти участь у страті ворогів Імперії, чи то прикласти зусилля на ствердження могутності держави...

Втім, не вдаватимуся у повний переказ тексту, бо це завадить читачеві отримати справжню насолоду від несподіваних обертів сюжету, розвитку подій і різноманітних пригод численних героїв.

Увагу звертає саме вир подій, які відбуваються у різні часи та на багатьох просторах. Між рядками твору минають роки, читач за волею автора переноситься в іншу частину світу: у прокляте зачароване місто (розділ 19), спогади членів екіпажу «Діаманти» (розділи 14, 15, 16) тощо. Час може текти паралельно в просторі (розділ 6, сцени ув’язнення капітана Яроша та зустрічі Михайла і Рити) або прискорювати свою ходу, як то відбулося на Тортузі (розділ 15: «Секунди перетворилися на роки, але ніхто не міг нічого вдіяти. Капітан стрибнув у воду, та вир часу закрутив і його. За кілька хвилин чоловік перетворився на зігнутого хворобами старця»).

Швидкість подій постійно тримає читача у напрузі. Здається, що кожна фраза починається зі слова «раптом», кожна секунда може стати зламною, змінити все місцями, закінчитися катастрофою. («Вони розстріляли нас без бою. І коли «Русалонька» пішла на дно, виловили всіх живих і стратили на палубі свого корабля», – розповідає піратка Софія у розділі 14).

Той самий час тече неоднаково для героїв роману, для автора-оповідача й для читача. На сторінках книги, як і в літописах, час дієвий, рахунок його ведеться від події до події. Якщо ж не відбувається нічого необхідного для розвитку сюжету, авторка «вимикає» час, як шахіст, який, зробивши хід, вимикає свій годинник. Але іноді пані Наталія може використати й піщаний годинник, аби перевернути події, і примушує їх рухатися від розв’язки до початку або й закільцьовує їх (зрозуміло, стосовно життя героїв, як у розділі 10: «Ми хотіли, – наче за всіх відповіла Іларія, – мріяли, як повернемось. Хоча були тут щасливі. Острів великий, ми й не обійшли його повністю. Але, коли з’явився корабель, щось зламалося... – вона підшукувала слова...»).

Своєрідність роману у багатьох випадках обумовлюється співвідношенням двох часів: часу, коли відбувається подія, і часу, коли ми про це дізнаємося від авторки. Час, коли ми про щось дізнаємося – той же самий час, у якому живе оповідач. Час, коли відбуваються події – це час героїв. І все це ми, читачі, сприймаємо зі свого сьогодення.

Просторово-часові характеристики роману значно відрізняються від тих знайомих нам якостей, з якими ми стикаємося у повсякденному житті або про які можемо дізнатися на уроках фізики. Простір твору викривлюється і замикається на собі, може бути обмеженим, мати кінець, а окремі частини, з яких він складається, мають різні якості.

Три виміри – довжину, глибину й ширину – авторка ламає найбільш непередбачуваним чином і поєднує те, що в реальному світі поєднати неможливо (так, у розділі 20: «– А як мені потрапити в той... паралельний світ? Що для того треба? // – Що для того треба? – перепитала жінка... Вийди в ніч, пройди через місто, покинувши все своє життя. ... За містом старий цвинтар є, пройди крізь нього...» або так: «– Потяг зупиниться між станціями. Двері відкриються, та того, окрім тебе, ніхто не відчує, – рублено говорила жінка. – В тебе буде хвилина. Сам зрозумієш, яка з цих доріг – твоя»).

Простір світу Примарних островів несподівано перевертається у відношенні до дійсності або змінює свої якості – розтягується, стискається, викривлює пропорції окремих частин. Те ж стосується і часу, в якому відбуваються пригоди героїв, розлуки й зустрічі, боротьба із ворогами, пошуки скарбів (до речі, слово це не можна розуміти так, як, здається, декларує його автор. Для кожного з героїв воно несе інший сенс. Для когось – втрачене й знову знайдене кохання, для когось – свободу думки, а для когось – свободу жити і втрачати життя за власним бажанням. Але не будемо відволікатися!).

Якості художнього часу роману непередбачувані. Іноді здається, що він, як у казці Л. Керолла «Аліса у країні див», «несповна розуму». Роман легко переносить нас в інші часи («Це було давно...» – починає згадувати один з героїв роману – Ричард Елігерський. (Цікавий початок, за законами казкового жанру) Та інші світи («І де ця щаслива земля, де я зможу зустріти своє кохання? – не повірив їй Макс. // У мріях чи в сновидінні, у паралельному світі, як зараз кажуть...»).

Те ж стосується і часу-віку героїв. На сторінках роману діють міфічні істоти, що існують необмежено довго – той же Харон, Смерть, Матір. Але, за якихось надзвичайних обставин вони можуть зникнути на якийсь певний час («– Підеш? – не зрозуміла Смерть. – Як підеш? Помреш? Ти ж є життя? Ти не можеш померти»). А Фея та Янголятко існують, як існують символи краси, добра та любові.

Герої – люди і чарівники, теж живуть кожен у своєму часі, і вік кожного залежить від якихось певних обставин: у піратів він довший, бо їх «любить і захищає море», мешканці суші живуть у звичайному, людському, часі. Але всі вони, зведені волею авторки у ТЕПЕР і ЗАРАЗ, діють разом, щоб незабаром знову розійтися у часі та просторі.

Наостанок треба зазначити, що межу вигадки Наталії Дев’ятко визначити практично неможливо, бо в ідеалі вона дорівнює самій дійсності і розуміти її треба як ланку між дійсністю та її відбитком, бо ланка ця і неминуча, і єдина.

Літературні критики вважають, що життя твору можливе лише за існування гармонії між автором та читачем. Здається, молодій авторці вдалося досягнути цієї гармонії, й тому на її твір чекає довге й щасливе життя.

Створено: 03.04.2018.
Редакція від 25.10.2018.
Еліна Заржицька
Бібліографія:

Девятко,Н.В. Между светом и тенью: поэзии и рассказы / Н.В. Девятко. - Днепропетровск: [б.и.], 2003. – 79 с.
Дев’ятко, Н.В. Скарби Примарних островів. Кн. 1. Карта і компас / Н.В. Дев’ятко. - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 304 с.
Дев’ятко, Н.В. Скарби Примарних островів. Кн. 2. Кохана пустельного вітру / Н.В. Дев’ятко. - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2012. – 319 с.
Дев’ятко, Н.В. Три кроки до світанку: вірші, легенди, оповідання / Н.В. Дев’ятко. - Дніпропетровськ: Гамалія, 2005. – 111 с.
* * *
Дев’ятко, Н. Думки старого поета: [вірш] / Наталія Дев’ятко // Січеслав. – 2011. - № 1. – С. 118-119.
Дев’ятко, Н. Легенда про жито: [проза] / Наталія Дев’ятко // Січеслав. – 2006. - № 2. – С. 65-68.
Дев’ятко, Н. Отрывок из поэмы «Перекресток времени» / Наталія Дев’ятко // Собори наших душ. Вип.3.- Дніпропетровськ, 2000. – С. 81-82.
Дев’ятко, Н. Отрывок из повести «Черная зима» / Наталія Дев’ятко // Собори наших душ. Вип.3.- Дніпропетровськ, 2000. – С. 83.
Дев’ятко, Н. Прийди, розчеши мої коси: [поезії] / Наталія Дев’ятко // Січеслав. - № 3-4. – С. 99-100.
Дев’ятко, Н. Україна моя: есе / Наталія Дев’ятко // Крила. – 2004. - № 3. – С. 24-27; Січеслав. – 2007. - № 3. – С. 89-92.
Дев’ятко, Н. Фрагменти книги: [„Скарби Примарних островів”. Кн. 1. ] / Наталія Дев’ятко // Альманах „Форум” № 4. – Дніпропетровськ, 2011. – С. 196-202.
* * *
Дев’ятко, Н. Віддзеркалення небес у творах молодих письменників / Н. Дев’ятко // Січеслав. – 2010. - № 4. – С. 201.
Про обласний літературний конкурс творчої молоді „Молода муза”.
Дев’ятко, Н. Шляхи рідної землі / Н. Дев’ятко // Січеслав. край. – 2005. - № 7. – 6 квіт. – С. 4.
Про книгу повістей В. Заремби „Три шляхи до вівтаря”, художника В. Корнієнка, дослідника старовини О. Поля.
Дев’ятко, Н. Як черепашка Наталка до школи збиралася / Н. Дев’ятко // Наше місто. – 2011. – 9 листоп. – С. 5.
Про презентацію нової однойменної книги Е. Заржицької.
* * *
Бабенко, Ю. „На цій землі – моя стежина” / Ю. Бабенко // Наше місто. – 2011. – 20 груд. – С. 6.
Про збірку поезій і прози переможців обласного літературного конкурсу творчої молоді”Україна є!” розповідає головний редактор цього видання- Наталія Дев’ятко.
Біловицька, Н. Де заховані піратські скарби / Н. Біловицька // Уряд. кур’єр. – 2011. – 12 трав. – С. 24.
Презентація книги Н. Дев’ятко “Карта і компас”.
Виноградова, Ю. Днепропетровская Роулинг / Ю. Виноградова // Вісті Придніпров’я.- 2007. – 18груд. – С. 12.
Про збірку повістей Н. Дев’ятко „Казки країни сновидінь”.
Волков, М. Дніпропетровські пірати в столиці / М. Волков // Наше місто. – 2011. –19 квіт. – С. 5.
На шостому Київському весняному ярмарку „Медвін” ( 7-10 квіт.. 2011 р.) відбулася презентація книги Н. Дев’ятко “Карта і компас”.
Глоба, Г. Писатели – читателям / Г. Глоба // Горожанин. – 2009. – 29 окт. – 4 ноябр. - № 43. – С. 16.
Інтерв’ю редактора журналу “Український Фантастичний Оглядач” (УФО) Наталії Дев’ятко.
Гнатко, М. Де заховане піратське золото? / М. Гнатко // Зоря. – 2011. – 31 трав. – С. 4.
Гнатко, М. Як „Карту і компас” показали в столиці / М. Гнатко // Зоря. – 2011. – 5 трав. – С. 16.
Презентація книги члена НСЖУ і НСП Укр. Наталії Дев’ятко “Карта і компас”.
Захарченко,О. Наши земляки претендуют на премию Леси Украинки / О. Захарченко // Наше місто. – 2014. – 23 янв. – С. 4.
Наталія Дев’ятко номінована на премію імені Лесі Українки.
Иванова, И. Литературная надежда Днепра / И. Иванова // Горожанин. – 2013. - № 52. – 26 дек. – С. 16.
Серед нагороджених переможців та фіналістів Всеукраїнського конкурсу „Літературна надія Дніпра” – Наталія Дев’ятко.
Кравченко (Девіль), О. Історія людства розвивається по спіралі.../ О. Кравченко (Девіль) // Альманах „Форум” № 4. – Дніпропетровськ, 2011. – С. 308-310.
Коментар до роману Наталії Дев’ятко “Скарби Примарних островів”.
Молода муза степового краю: говорять фіналісти конкурсу [2011 р.] // Зоря.- 2011. – 18 серпн. – С. 21.
Розмову з переможцями літературного конкурсу вели молоді дніпропетровські письменники Наталія Дев’ятко й Віталій Кривоніс.
Поповський, А. Наталія Дев’ятко / А. Поповський // Крила. - № 3. – С. 24.
Прудченко, В. „Лілея” плекає таланти / В. Прудченко // Вісті Придніпров’я.- 2006. – 10 серпн. – С. 5.
На засіданні літературної студії „Лілея” свої твори читала Наталія Дев’ятко.
Романчук, Л. Днепропетровская писательница в десятке читательского рейтинга Украины / Л. Романчук // Днепр вечерний. – 2011. – 23 дек. – С. 24.
В десятку читацького рейтингу ввійшла трилогія Наталії Дев’ятко “Скарби Примарних островів”.
Романчук, Л. Куда там ихним Воробьям до наших Соколов!” / Л. Романчук // Днепр вечерний. – 2012. – 29 июня. – С. 5.
Про трилогію Наталії Дев’ятко “ Скарби Примарних островів”.
Романчук, Л. Понять будущее можно только через прошлое / Л. Романчук // Днепр вечерн ий. – 2012. – 2 марта. – С. 6.
Серед найбільш успішних представників дніпропетровських письменників, чиї книги користуються успіхом – Наталія Дев’ятко.
* * *
Наталія Дев’ятко: поетеса, прозаїк, перекладач [біографічна довідка] // Сучасні письменники України: біобібліограф. довідник. – Біла Церква, 2012. – С. 123 ;
Альманах „Форум” № 4. – Дніпропетровськ, 2011. – С. 330-331.
* * *
Наталия Девятко: „Люблю рассказывать истории и путешествовать по книжным мирам»: интервью http://www.dniprolit.org.ua/archives/2479
Дев’ятко Наталія Володимирівна: матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії http://uk.wikipedia.org/wiki%D0%B0 17
Дев’ятко Наталія: авторська сторінка http://samlib.ru/h/hishnaja_p/
Дискусія „Свобода і відповідальність” http://www.dniprolit.org.ua/archives/2483
У дискусії прийняла участь Наталія Дев’ятко Наталія Дев’ятко: “Якість перш за все” http://bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2011/12/05/113221.html