Бібліотека у вирі часу
Україна, Дніпропетровська область
70 років Бібліотеки для дорослих № 2 міста Кривого Рогу – вік мудрості, час розвитку
Бібліотеки – це свобода. Свобода читати,
свобода спілкуватися.
Ніл Гейман
Сучасна бібліотека – це не тільки зібрання книжкових колекцій, але й величезний світ комунікацій для людей, об’єднаних пошуком знань.
Сьогодні бібліотека-філіал № 2 КЗК «Міська бібліотека для дорослих» Криворізької міської ради – це культурний центр, який забезпечує інформаційні потреби користувачів, надає можливість міжособистісного спілкування практично всім жителям зони обслуговування, організовує їхнє культурне дозвілля. Вона наближена до конкретних людей, враховує їхні інтереси і потреби, поступово стаючи необхідною складовою інфраструктури міста. Проте бібліотека не просто надає послуги всім верствам населення, вона є гарантом забезпечення рівного доступу до інформації. В центрі уваги бібліотекарів завжди стоїть пересічна людина зі спеціальними і загальнокультурними потребами, певними життєвими інтересами.

Біля витоків
Все починалося в далекому 1955 році. За рішенням Криворізького міськвиконкому 1 березня 1955 була заснована бібліотека №2 Жовтневого району міста. Розміщувалася вона по вулиці Кропивницького в одному приміщенні з районним банком у трьох кімнатах загальною площею 116 кв. м. Початковий фонд налічував 3399 екземплярів, а до кінця року зріс до 6991 екземпляра видань. На кінець року послугами бібліотеки користувались усього три читачи. Працівників було двоє: завідувачка бібліотеки Марія Кирсанівна Педосенко, випускниця Харківського бібліотечного інституту та молода випускниця Олександрійського культосвітнього технікуму Валентина Григорівна Голубченко.

Рік 1957-й знаменний для бібліотеки. Вона переїздить в нове приміщення по вулиці Ватутіна, 29 (зараз Ф. Караманиць, 29) Це перша в місті бібліотека, для якої спеціально будували приміщення. Тодішній керівник відділу капітального будівництва рудника ім. Кагановича (потім РУ ім. ХХ партз’їзду, зараз ПРаТ «Суха балка») Аркадій Бабенко поїхав до москви замовляти проєкт. Три поверхи, просторі світлі читальні зали, приміщення для зберігання книжкових фондів і архіву – для них зробили спеціальну прибудову. Передбачалося, що книжки у зали подаватимуть ліфтом. Щоправда, коли черга дійшла до будівництва, на ліфти грошей не вистачило. Але все інше – за проєктом. Прикметно, що ця бібліотека, розташована, як зараз кажуть, «на червоній лінії», планувалась як частина архітектурного комплексу, куди входили Палац культури, Палац піонерів (зараз ЦДТ «Горицвіт»), розкішний парк (зараз Шахтарський) і сквер з пам’ятником Б. Хмельницькому. Був навіть задум назвати це місце площею Культури. У тому ж році за рішенням виконкому бібліотека була переведена у розряд міських. До двох відділів додався третій – дитячий. Розташовані вони на трьох поверхах загальною площею 684 кв. м. Уже в 1957 році на придбання літератури було виділено 10 000 крб., на які бібліотека придбала 20 000 примірників книг. На кінець 1957 року книжковий фонд зріс з 7 000 до 27 000 примірників. Читачів було 2 500. Штат бібліотеки складався з шести бібліотекарів, які провадили пропаганду книг не тільки в бібліотеці, але йшли до читачів у гуртожитки, школи, ПТУ, технікуми, на шахти, виходили на агітмайданчики і в парки. Бібліотека провадила і зараз активно проводить соціокультурну діяльність.

У 1980 році бібліотеці було присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи». Це звання вона підтверджує щороку.
За роки існування бібліотеки книжковий фонд зріс з 7 000 примірників у 1955 до 100 000 примірників у 1998 році. Крім книг, бібліотека передплачувала 200 назв газет і журналів та мала щороку більше 5 000 користувачів. Зараз, на жаль, ці цифри значно менші.
Бібліотекар: професія на все життя
За цими цифрами і фактами стоять люди – співробітники «книжкового храму», які достеменно знають і люблять свою справу, вкладають душу і серце в роботу. Про них такі поетичні рядки одного з читачів бібліотеки, знаного поета Віктора Гриценка:
В храмі цім стрічають тихі жриці,
Ні, не так, – служителі добра.
В ноги їм я хочу уклонитись.
Це – давно уже, давно пора.
Тридцять років свого життя віддала бібліотеці її перша завідувачка, випускниця Харківського бібліотечного інституту Марія Антоненко. Понад 55 років пропрацювала на бібліотечній ниві Валентина Григорівна Лищенко. Вона прийшла в цю бібліотеку сімнадцятирічною випускницею Олександрійського культосвітнього технікуму. В 1957 році юними випускницями прийшли працювати Лілія Михайлівна Фіногенова та Ліна Дмитрівна Сита. Лілія Михайлівна у 1985 році стала керівницею бібліотеки і пропрацювала на цій посаді до 2014 року. Праця цих жінок-подвижниць та їхніх колег відбувалась не тільки в затишних залах. Проваджуючи пропаганду книги, йшли вони до читачів у школи та гуртожитки, в професійно-технічні навчальні заклади і до працівників шахт. Організовували читацькі конференції та літературні вечори, зустрічі з письменниками та цікавими людьми. Завдяки таким професіоналам бібліотека №2 стала справжнім осередком культурного життя нашого району.

На хвилі сьогодення
Сьогодні підхід працівників бібліотеки-філіалу №2 до своєї роботи суттєво змінився. Ми розуміємо, що бібліотеці, щоб існувати та розвиватися, треба заявити про себе як про соціально необхідну установу, яка намагається якомога повніше задовольняти потреби користувачів, прагнучи перетворити свій заклад на інформаційний громадський центр мікрорайону. Для досягнення цієї мети у 2018 році бібліотека взяла участь у конкурсі проєктів місцевого розвитку «Громадський бюджет», де перемогла у своїй номінації. Авторка проєкту – завідувачка Ольга Анатоліївна Денисюк. 31 травня 2018 року на базі бібліотеки-філіалу №2 комунального закладу культури «Міська бібліотека для дорослих» Криворізької міської ради відбулося відкриття інформаційно-культурного центру «Бібліотека Without limit (без меж)» в межах реалізації проєкту.
Дякуючи «Громадському бюджету», бібліотека відтепер у повній мірі відповідає вимогам сучасності в умовах глобальної інформаційної революції, адже поєднує традиційну культуру спілкування з книгою та нові інформаційні технології. «Бібліотека Without limit (без меж)» – це новий рівень бібліотечного обслуговування для людей різних вікових категорій, надання їм якісних інформаційних послуг, незалежно від особливих можливостей громадян та їхнього місця проживання. «Бібліотека Without limit (без меж)» – інформаційно-інтелектуальний, освітній центр, який виконує місію носія знань та інформації як для підростаючого покоління, так і для людей поважного віку.
Бібліотека тісно співпрацює з Територіальним центром соціального обслуговування самотніх громадян у Покровському районі. Для відвідувачів центру проводяться масові заходи різної тематики як у самому центрі, так і в стінах бібліотеки. Так, у березні 2025 року проведенопоетичну мозаїку «Поезія – це скарб душі», де присутні прослухали запис віршів Ліни Костенко, Василя Симоненка, Бориса Олійника у авторському виконанні. Свої вірші прочитала учасниця міських поетичних конкурсів, відвідувачка територіального центру Лідія Петрівна Роменська. Присутні тепло зустріли її виконання. У серпні 2025 року до ювілею криворізького письменника, лауреата Шевченківської премії Григорія Гусейнова в читальній залі бібліотеки №2 для відвідувачів Територіального центру та ветеранів рудоуправління «Суха балка» проведено літературну годину «Книги – це продовження мого світу». Присутні переглянули короткий відеоролик про життя та творчість земляка, ознайомилися з книгами відомого письменника-краєзнавця. Після інформації про захід у Фейсбуці, працівники бібліотеки отримали подяку від ювіляра.

Бібліотеки завжди були і є тим місцем, де мешканці громади мають можливість отримати інформаційну допомогу, поспілкуватися й емоційно розвантажитись. Наразі публічні бібліотеки створюють комфортні безпечні зони читання та відпочинку для користувачів, проводять різноманітні зустрічі, організовують тренінги і майстер-класи з емоційно-психологічної підтримки. Бібліотеки Кривого Рогу налагодили співпрацю з благодійними фондами та громадськими організаціями, завдяки чому стали можливими безкоштовні групові й індивідуальні консультації з психологами для користувачів і працівників бібліотек. Так, у 2025 році на базі бібліотеки-філіалу № 2 за участі ХОМГО «Освічена ініціатива» проведено тренінг «Арт-терапія: мистецтво відновлення», де психологи навчили, як за допомогою малювання стати стресостійким. Разом з БО Благодійного фонду «Карітас Кривий Ріг» проведено презентаційну зустріч «Історії, що надихають» до Міжнародного дня людей з інвалідністю. Працівники фонду показали відеоролики та розповіли про людей з інвалідністю, які досягли значних успіхів у суспільному житті.

Під час війни українські бібліотеки стали центром стійкості, просторами психологічної підтримки, місцями інформаційної безпеки, хабами для ВПО.
Сьогодні українські бібліотеки переживають випробування, котре можна порівняти з революцією. Ми маємо вдаватися до професійної рефлексії, опановувати новітні технології, розвивати нетрадиційні для бібліотечної справи компетенції. Та найголовніше – ми повинні зберегти те, що завжди було основою нашої професії: любов до книги, повагу до знань і бажання допомагати людям, котрі переступають поріг бібліотеки. Технології розвиваються, функції розширюються, але суть залишається незмінною: бібліотечний працівник – це посередник між людиною та знаннями, між минулим і майбутнім, між мріями та їхнім втіленням.
Андрієнко Н. І сонце в глечику там грало… // Шахтар Кривбасу.– 2006.– 30 вересня.– С. 3.
Гаєвська Т. «Плід любові й снаги» // Профспілковий погляд.– 2013.– №3.– квітень.– С. 8
Кучеренко Н. Книга вікно у всесвіт, вікно до знань //Шахтар Кривбасу.– 2000.– 7 жовтня.– С. 9.
Ошмянський Ю. Книжковий дім і люди в нім // Шахтар Кривбасу.– 2004.– 25 вересня.– С. 11.
Панова М. …Щоб не гірший, ніж знаменита ленінська бібліотека // Червоний гірник.– 2005.– 19 березня.– С. 4.
Савицька О. Природа надихає на творчість // Червоний гірник.– 2012.– 21 листопада.– С. 4.
Сидоровська Л. Без грифу секретно // Шахтар Кривбасу.– 2006.– 22 квітня.– С. 7.
Фролова В. Безсмертний подвиг юності // Шахтар Кривбасу.– 2012.– 6 жовтня.– С. 1.
Чухан Л. Вас люблять, вам вдячні // Червоний гірник.– 2000.– 3 жовтня.– С. 2.
Редакція від 08.07.2026




