Створення земських установ у Катеринославській губернії

Створення земських установ у Катеринославській губернії

Україна, Дніпропетровська область

Перше засідання Катеринославського губернського земського зібрання відбулося в урочистій обстановці 15 вересня 1866 року.

Появі земств у Російській імперії передувала довготривала підготовка до земської реформи 1864 р. Вона стала однією з ключових ліберальних реформ Олександра ІІ. Необхідність реорганізації адміністративно-господарського управління та соціального устрою держави, яку передбачала земська реформа, влада усвідомила ще у другій половині 50-х рр. ХІХ ст., а прискоренню цього процесу сприяли зміни, які відбулися у соціальній структурі суспільства після скасування кріпосного права. За словами офіційної історичної записки, складеної урядом, «думка про необхідність перебудови місцевого суспільного господарського управління виникла при накресленні наприкінці 50-х років положень про звільнення селян від кріпосної залежності».

25 березня 1859 р. на найвищому рівні була створена особлива комісія, на яку покладалося завдання скласти проєкт реорганізації губернських установ. Очолив комісію товариш (тобто, заступник) міністра внутрішніх справ М.О. Мілютін, якого у квітні 1861 року змінив міністр внутрішніх справ П.А. Валуєв. 15 березня 1862 р. валуєвська комісія подала на розгляд Ради міністрів «Короткий нарис положення про земські установи». Згідно з ним, новим земським установам передавались лише справи з народного продовольства та громадського піклування в губернії. Народна освіта, охорона здоров’я й утримання пошти – те, чого найбільше домагались землевласники у своїх клопотаннях, залишались поза увагою земств. Лише під тиском громадської думки і зростанням соціальної напруженості валуєвська комісія у наступні два роки роботи внесла деякі зміни до свого проєкту.

З липня по грудень 1863 р. виправлений і доповнений на засіданнях Державної ради проєкт був поданий на підпис Олександру ІІ. Першого січня 1864 р. цар, «визнавши за благо закликати до найближчої участі в завідуванні справами, що стосуються господарських вигод та потреб кожної губернії і кожного повіту, місцеве їх населення», підписав «Положення про губернські та повітові земські установи» (далі – «Положення»), за яким у 33-х губерніях Російської імперії, у тому числі й у лівобережних і південних губерніях України, утворювались установи місцевого самоврядування – земства.

Положение о губернских и земских учреждениях 


Згідно з «Положенням», земства отримували право розпоряджатися господарськими справами. «Положення» чітко визначало ті питання господарського життя губернії, які земства мали право вирішувати самостійно. До них належали «заходи із забезпечення народного продовольства, завідування земськими благодійними закладами, турбота про розвиток місцевої торгівлі та промисловості, участь у розвитку народної освіти, піклування про здоров’я і тюрми, розкладка державних грошових податків, призначення, розкладка, збирання і витрата місцевих зборів» та інше.

Перші земства в українських губерніях з’явились у 1865 р. З квітня 1865 р. вони почали функціонувати у Херсонській губернії, з вересня – у Полтавській і Чернігівській, а з жовтня – у Харківській губерніях. У жовні 1866 р. відкрилося Таврійське земське зібрання.

Наприкінці квітня 1865 р. на ім’я Катеринославського губернатора В.Д. Дуніна-Борковського надійшло відношення з Міністерства внутрішніх справ із пропозицією «вжити заходів до введення затвердженого 1 січня минулого року “Положення про губернські та повітові земські установи”». Губернатор, який давно вже чекав наказу про введення земств, відразу ж узявся за його виконання. 15 травня 1865 р. був відкритий Катеринославський тимчасовий губернський комітет, про що В.Д. Дунін-Борковський повідомляв у доповідній записці на ім’я міністра внутрішніх справ П.А. Валуєва: «На виконання пропозиції Вашого Високопревосходительства від 20 минулого квітня маю честь доповісти, що 15 цього травня, мною відкритий тимчасовий губернський комітет, заснований для місцевих розпоряджень по введенню в дію “Положення”».

В.Д. Дунін-Борковський //https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%BD%D0%B8%D0%BD-%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Vasily_Dunin-Barkovsky.jpg

Перше засідання Катеринославського тимчасового губернського комітету (далі – Комітет) відбулося 15 травня 1865 р. На ньому губернатор ознайомив членів комітету з розпорядженням міністра внутрішніх справ і накреслив порядок роботи з введення в дію «Положення». В усіх повітах губернії мали бути створені Повітові тимчасові комісії (далі – ПТК), до складу яких залучалися всі повітові предводителі дворянства (на правах голів цих комісій), повітові справники та міські голови, по одному представнику від мирових з’їздів і губернської палати державного майна. ПТК відразу після відкриття були зобов’язані узятися до складання списків виборців гласних і кандидатів у земські зібрання та відомостей про сільські товариства. Ці списки і відомості треба було довести до загального відома жителів повітів. Завдання, покладені на ПТК, передбачалося виконати у місячний термін. Губернатор розпорядився запросити всіх землевласників і власників нерухомого майна в містах до участі у виборчих з’їздах у своїх повітах «через надрукування в “Екатеринославских губернских ведомостях”, “Северной почте”, “Санкт-Петербургских” і “Московских губернских ведомостях”».

Протягом травня і червня 1865 р. ПТК були відкриті в усіх повітах Катеринославської губернії. Відразу після відкриття комісії заходилися складати списків виборців, відомостей про сільські товариства, а також визначенням термінів проведення попередніх з’їздів для виборців усіх трьох станів, які були визначені «Положенням». Згідно з ним, гласні поділялися на три категорії. До першої належали повітові землевласники, до другої – міські виборці, до третьої – виборці сільських виборчих з’їздів.

До листопада 1865 року Комітет отримав від ПТК всю необхідну інформацію, згідно з якою попередні виборчі з’їзди мали відбутися в усіх повітах губернії протягом листопада-грудня 1865, а в деяких повітах – у січні 1866 року. Після проведення виборчих з’їздів ПТК склали списки обраних до повітових земських зібрань і подали їх на затвердження до Комітету. Перевіривши подані списки, Комітет визначав дату відкриття земського зібрання по кожному повіту, а після отримання згоди з боку міністра внутрішніх справ губернатор дозволяв повітовим предводителям дворянства відкривати земські зібрання. 22 лютого 1866 р. відкрились земства у Катеринославському, Верхньодніпровському, Новомосковському і Павлоградському повітах, а через півтора місяці (5 квітня) – в Олександрівському, Бахмутському, Слав’яносербському і Ростовському повітах – земські зібрання.

На губернаторів був покладений обов’язок забезпечити спокійний і законний порядок проведення земських зібрань. Вони щотижня мусили надсилати доповідні записки на ім’я міністра внутрішніх справ, щоб тримати його у курсі подій, які відбувалися після відкриття земських установ.

У доповідній записці від 28 лютого 1866 р. Катеринославський губернатор В.Д. Дунін-Борковський повідомляв: «Повітові земські зібрання у Катеринославському, Верхньодніпровському, Новомосковському і Павлоградському повітах відкриті 22 числа. Заняття у місцевих зібраннях проводяться спокійно, головним предметом обговорення було заснування Земського банку». В подальшому губернатор регулярно надсилав до столиці повідомлення, в яких описував події, що заслуговували на увагу міністра, часто подавав характеристики окремих найбільш активних представників повітового і губернського земств.

Катеринославське губернське земське зібрання відкрилось на 7 місяців пізніше ніж повітові земства. Це було пов’язане з тим, що на повітових земських зібраннях гласні мали обрати губернських гласних. Всі повітові земські зібрання Катеринославської губернії відбулисяь вчасно і спокійно, на них обрали губернськіх гласних, які представляли повіти у губернському земському зібранні.

Після отримання від всіх повітових зібрань виборчих списків гласних, катеринославський губернатор В.Д. Дунін-Борковський офіційно просив у міністра внутрішніх справ дозволу на відкриття першого губернського земського зібрання: «Маю честь прохати Вашого дозволу на відкриття Катеринославського губернського земського зібрання 5 числа липня місяця. Час цей співпадає із закінченням у Катеринославі Петропавлівського ярмарку, на який з’їжджається багато землеробів тутешньої губернії і тому визнається зручним для відкриття губернського земського зібрання». Однак 5 липня губернське зібрання так і не відкрилось через те, що у червні-липні 1866 р. Катеринослав охопила епідемія холери. Через карантин гласні не могли прибути до губернського центру, а після спаду епідемії гласні теж не могли у повному складі зібратись на засідання, бо саме тоді (серпень) почались жнива – більшість із гласних були на полях. «Визнається через ці причини, – писав катеринославський губернатор міністру внутрішніх справ, – найзручнішим відкрити губернське земське зібрання 15 числа майбутнього вересня». 

Журнал Катеринославської губернської земської управи. З фонду ДОУНБ.

15 вересня 1866 р. в урочистій обстановці після святкового молебню губернатор В.Д. Дунін-Борковський відкрив перше засідання Катеринославського губернського земського зібрання. Тоді «вперше помісні люди, землевласники і землероби отримали право загального, спільного обговорення і вирішення місцевих вигод і потреб».

Катеринославському губернському земству, діяльність якого почалась у вересні 1866 р., треба було вирішити багато проблем, які нагромадилися за минулі десятиліття. Спадщина, залишена губернською владою земствам, була невелика. «Від дореформеного управління, – писав один із дослідників діяльності земств В. Осипов, – одержано небагатий спадок. Полягав він у напівзруйнованих шляхах, по яких можна було проїхати лише в добру, суху погоду; у декількох лікарнях, що були лише в містах, у невеликій кількості персоналу і в декількох десятках шкіл». Новообраним губернським земським гласним фактично з нуля доводилось піднімати справу впровадження початкової і спеціальної освіти в губернії, налагоджувати систему охорони здоров’я, створювати мережу сільських ощадно-позичкових товариств, впорядковувати систему шляхів сполучень і народного продовольства. Серед тих, хто поклав багато сил на вирішення цих проблем були П.О. і О.О. Карпови, О.М. Короленко, М.О. Корф, М.М. Ланшин, В.К. Луцький, М.І. Малама, П.М. Міклашевський, Г.П. Алексєєв, А.П. Письменний, О.М. Поль, С.С. Потоцький, П.О. Янченко та багато інших.

Г.П. Алексєєв. З фонду ДОУНБ. М.О. Корф. З фонду ДОУНБ. О.М. Поль. З фонду ДОУНБ.
 

Створено: 20.05.2020.
Редакція від 25.05.2020.
Ігор Кочергін
Бібліографія:

Двуреченська О.С. Органи міського самоврядування Катеринослава: формування, структура та напрями діяльності (кінець XVIII – початок ХХ ст.) [Текст] / О.С. Двуреченська.– Дніпропетровськ: НГУ, 2006.– 169 с.
Кочергін І. Катеринославська губернська земська управа в особах: Біобібліограф. видання / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010.– 132 с. (Достойники Придніпров’я).
Кочергін І.О. Катеринославська губернська земська управа в особах [Текст]: біобібліограф. видання / Управління культури, націонал. і релігій Дніпропетр. облдержадміністрації, Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ім. Кирила і Мефодія; упоряд. І. Голуб, І. Кочергін, ред. І. Голуб.– 2-е вид., випр. і доп.– Дніпро: ДОУНБ, 2019.– 156 с. (Сер.: „Достойники Придніпров’я”; вип. 2).
Кочергін І.О. Земське самоврядування Катеринославщини: (персонологічний вимір): монографія / І.О. Кочергін.– Дніпропетровськ: Герда, 2011.– 216 с.
Лохматова А.І. Катеринославське земство.– Запоріжжя: РА «Тандем-У», 1999.– 200 с.