Василь Дунін-Борковський – перший почесний громадянин Катеринослава

Дунін-Борковський Василь Дмитрович

  • 7 квітня (26 березня ст. ст.) 1819 – 20 жовтня 1892 |
  • Місце народження: с. Малий Листвин (нині Чернігівської обл.) |
  • катеринославський губернатор (1865–1870), громадський діяч, перший почесний громадянин Катеринослава

Катеринославський губернатор В.Д. Дунін-Борковський першим удостоєний звання почесного громадянина міста.

«Чесна людина, і якщо має честолюбство,
то шляхетне – не зраджує нікого 
для його задоволення»

Сучасники про В.Д. Дуніна-Борковського

 

 

 

 Герб родини Дуніних-Борковських. Фото: http://www.mglin-krai.ru/chernigovskaya-guberniya/353-dunin-borkovskie-poslednie-vladeltsy-usadby-novaya-romanovka

 

Василь Дмитрович Дунін-Борковський народився в родовому маєтку с. Малий Листвин Чернігівської губернії 26 березня 1819 року. Поміщик, мав 833 душі селян.

Початкову освіту здобув удома, після чого вступив до імператорського Царськосельського ліцею. У 1837 р. закінчив його зі срібною медаллю і був випущений у чині титулярного радника. 

До 1844 року служив на різних чиновницьких посадах в урядових установах Російської імперії – в Канцелярії Комітету міністрів, Департаменті державного казначейства. У грудні 1844 р. призначений в Чернігівське депутатське зібрання. 31 травня 1854 р. обраний на посаду маршалка дворянства Городницького повіту Чернігівської губернії, яку обіймав незмінно до 20 березня 1861 р. Був почесним наглядачем Погарського повітового училища, попечителем Чернігівських богоугодних закладів.

Л.Ф. Лагоріо. Загальний вигляд садиби Дуніних-Борковських. 1886. Фото: http://www.mglin-krai.ru/chernigovskaya-guberniya/353-dunin-borkovskie-poslednie-vladeltsy-usadby-novaya-romanovka

Робота в Чернігівському губернському Комітеті

У 1857 р. В. Дунін-Борковський, як у свій час і його батько, був обраний маршалком дворянства  Городницького повіту і саме в цій іпостасі розпочав роботу в Чернігівському губернському Комітеті з устрою та покращенню побуту поміщицьких селян.

«Мы должны с признательностью помнить имена людей, которые по совести поработали в деле освобождения крепостных крестьян… и исполнили свою тяжелую задачу, самоотверженно потрудились на пользу крестьянского сословия», – так на початку ХХ ст. писав один із перших дослідників селянської реформи на Чернігівщині П.Я. Дорошенко.

Характеризуючи найактивніших депутатів від кожного повіту Чернігівської губернії, П.Я. Дорошенко зазначив, що В.Д. Дунін-Борковський «по своему образованию и способностям явился в Комитет с большой подготовкой для дела; к тому же он был прекрасный оратор». Невипадково його обрали членом Редакційної комісії, яка досить самовіддано працювала над укладанням проекту Положення про селян Чернігівської губернії.

На посаді катеринославського губернатора

У Катеринославській губернії В.Д. Дунін-Борковський служив з 1865 по 1870 роки. Як записано у Формулярному списку про службу Катеринославського губернатора, дійсного статського радника Василя Дмитровича Дуніна-Борковського, «Именным Его Императорского Величества указом, данным Правительственному Сенату в 19 день февраля 1865 г. назначен исправляющим должность Екатеринослаского губернатора 9.02.1865 г. Именным Его Императорского Величества указом, данным Правительственному Сенату в 15 день октября 1865 г. назначен Екатеринославским губернатором 15.10.1865 г.»

Відразу після прибуття до Катеринослава новий губернатор узявся до роботи, оскільки на губернаторів, крім іншого, був покладений обов’язок забезпечити спокійний і законний порядок впровадження Земської реформи.

Вже наприкінці квітня 1865 р. на ім’я В.Д. Дуніна-Борковського надійшло відношення Міністерства внутрішніх справ із пропозицією «вжити заходів до введення затвердженого 1 січня минулого року Положення про губернські та повітові земські установи». Вже 15 травня 1865 р. за участі губернатора був відкритий катеринославський тимчасовий губернський комітет для введення в дію «Положення про земські установи». Протягом травня-червня 1865 р. в усіх повітах Катеринославської губернії були відкриті повітові тимчасові комісії. Наприкінці 1965 – на початку 1866 р. відбулися виборчі з’їзди, на яких визначилися списки кандидатів для участі в роботі повітових земств. Ці списки затверджувалися міністром внутрішніх справ за поданням губернатора. У лютому 1866 р. повітові земські зібрання почали працювати.

Але впровадження Земської реформи на Катеринославщині не було безхмарним. Уже з перших зібрань Новомосковського, Верхньодніпровського та Павлоградського повітових земств між губернатором і земствами почалися суперечки, які стосувалися порядку збору податків із оптових і винних складів, інших питних закладів. Земство на початку своєї діяльності намагалося певною мірою стати незалежним у своїх діях, що було небажаним для губернської влади. Перебіг подій, які сприяли виникненню конфлікту між земством і губернатором, досліджував історик Ігор Кочергін, докладно вивчити це питання можна за його статтею «Дунін-Борковський та його роль у впровадженні Земської реформи на Катеринославщині». На думку історика, В.Д. Дунін-Борковський «застосував безвідмовний засіб впливу на губернське земство – своє право на затвердження кошторису і розклади губернського земського зібрання».

Судова реформа

Другою стороною діяльності губернатора Василя Дуніна-Борковського протягом його каденції стало впровадження судової реформи, положення якої були затверджені у 1864 р. Міністерством юстиції його зобов’язали контролювати роботу повітових «присутствій» і особливого губернського «присутствія», котрі, в свою чергу, займалися розподілом повітів на мирові дільниці, обранням кандидатів у дійсні та почесні судді, формуванням мирових з’їздів. Судову реформу в Катеринославській губернії запровадили без особливих складнощів.

«Похвальні труди» першого почесного громадянина міста

Служба В.Д. Дуніна-Борковського  в Катеринославі припала на пореформені роки. У цей час значно збільшується населення міста завдяки притоку селян і дворянства. Дворяни беруть активну участь у громадських справах, у першу чергу благодійних і просвітницьких. Саме в період губернаторства В.Д. Дуніна-Борковського у Катеринославі в 1865 р. відкрито чотирикласне державне жіноче училище, яке у 1870 р. отримало статус гімназії. Створені товариство опікування жіночою освітою та благодійне товариство, у 1866 р. – комітет із питань будівництва міського водогону, введеного в дію у 1869 р. Ці товариства працювали на громадських засадах без державного фінансування, але за безпосередньої підтримки губернатора, який був почесним членом товариств і брав активну участь у їхній діяльності.

«Отрадно вспоминая благое для меня время моей общественной деятельности в Екатеринославе, …приветствую моих достопочтенных сограждан усердствующими пожеланиями плодотворных преуспеяний в жизни общественной», – писав Василь Дмитрович у телеграмі з нагоди століття міста в 1887 році. 

Наприкінці ХІХ ст. у Російській імперії було впроваджено звання «Почесний громадянин міста». Воно надавалося за клопотанням міської думи і символізувало виняткову форму висловлення вдячності суспільства конкретній людині за діяльність на користь міста. Це був почесний титул. До цього звання могли бути представлені не лише громадські та культурні діячі, але й «начальники губерній» (губернатори та генерал-губернатори). Саме громадська діяльність губернатора В.Д. Дуніна-Борковського стала приводом для присвоєння йому в 1868 році звання почесного громадянина міста. 

«Удостоєний радше не за особисті заслуги, – як пише історик В.І. Лазебник, – а на данину кон’юктурі, він, однак, став першим почесним громадянином нашого міста».

З усіх катеринославських губернаторів, а їх за всю історію існування Катеринославської губернії було 44, лише троє були почесними громадянами Катеринослава: В.Д. Дунін-Борковський, І.М. Дурново та Д.М. Батюшков.

В.Д. Дунін-Борковський став катеринославським губернатором напередодні запровадження положень Земської та Судової реформ 1864 р. і звільнений з посади на початку 1870 р., після того, як земські та нові судові установи почали працювати в більш-менш стабільному режимі. 

У 1870 р. В.Д. Дуніна-Борковського переведено на службу до Могилівської губернії. Помер Василь Дмитрович 20 жовтня 1892 р. у Києві. Поховано його на батьківщині в с. Великий Листвин Городницького повіту Чернігівської губернії.

Безумовно, катеринославський губернатор Василь Дмитрович Дунін-Борковський – одна із найпомітніших постатей серед адміністративних керівників ХІХ ст. на Придніпров’ї. Будучи людиною освіченою і прагматичною, він щиро і послідовно виконував закони та доручення центральної влади. На думку журналіста В.Б. Єфимова, «хоча губернатор і не мав внутрішнього потягу до демократичності, але залишався у своїй діяльності та стосунках із оточенням широким лібералом, використовуючи логічно зумовлені важелі управління і не застосовуючи, хоч і мав на те юридичне право, аніяких авторитарних методів». Заслуговує на пошану і багатовекторна плідна громадська діяльність В.Д. Дуніна-Борковського.

 

Титульне фото В. Д. Дунін-Борковський. Фото: http://www.mglin-krai.ru/chernigovskaya-guberniya
/353-dunin-borkovskie-poslednie-vladeltsy-usadby-novaya-romanovka

Створено: 11.02.2020.
Редакція від 19.02.2020.
Тетяна Глоба
Бібліографія:

Золоті імена в історії міста. Почесні громадяни Катеринослава: біобібліограф. видання / упоряд.: І. Голуб, В. Лазебник.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2009. – 72 с.
* * *
Єфимов В.Б. Дунін-Борковський Василь Дмитрович (1819–1892) // Діячі державної влади та самоврядування Дніпропетровської області: іст. нариси: у 2-х томах.– Дніпропетровськ: АРТ-Прес, 2009.– Т.1.– С. 210–215.
Єфимов В. Катеринославський губернатор – нащадок принца Гамлета // Экспедиция XXI.– 2009.– № 7.– С. 14.
Литвинова Т.Ф. Катеринославський губернатор – діяч селянської реформи (матеріали до біографії В.Д. Дуніна-Борковського) // Історія і культура Придніпров'я. Відомі та маловідомі сторінки: наук. щорічник.– Вип. 2.– Дніпропетровськ: НГУ, 2005.– С. 107–117.
Кочергін І.О. В.Д. Дунін-Борковський та його роль у впровадженні Земської реформи на Катеринославщині // Історія і культура Придніпров'я: невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник.– Вип. 4.– Дніпропетровськ: ДНГУ, 2007.– С. 136–149.
Пашук Л. Что отдал, то твоё. Екатеринославские меценаты // Днепр вечерний.– 2013.– № 121 (20.09).– Библиотечка "ДВ", вып. 28 .– С. 7–8.