Траєкторія життя Миколи Герасюти

Микола Федорович Герасюта

Україна, Дніпропетровська область

  • 18 грудня 1919 – 10 квітня 1987 |
  • Місце народження: м. Олександрія, Кіровоградська обл. |
  • інженер-ракетник, доктор технічних наук, професор, член- кореспондент АН УРСР

Микола Герасюта – один із основоположників ракетної галузі м. Дніпра, цікава людина, засновник теоретичної школи теорії польоту.

Людина-легенда, герой, один із засновників ракетної галузі України і всього Радянського Союзу, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР, творець української науково-технічної школи теорії польоту ракет. І ще багато гарних і правдивих слів можна сказати про Миколу Федоровича Герасюту.

Народився Микола Федорович 18 грудня 1919 р. у м. Олександрія (Кіровоградська обл.). Закінчив фізико-математичний факультет Одеського національного університету, після чого був призваний до рядів Червоної Армії (1941 р.).

Друзі-однополчани

Там він служив у саперних військах. На фронті рядовий Герасюта виявив себе відважним і сміливим воїном, тому його бойовий шлях був відзначений низкою нагород. Серед них медалі «За оборону Сталінграду», «За відвагу», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліну», Орден Червоної Зірки. Війну Микола Федорович закінчив вже в званні заступника командира окремого саперногобатальйону, капітаном в Берліні.

Початок інженерної діяльності

Після війни молодий інженер разом з групою інших радянських вчених і спеціалістів був направлений до Німеччини задля вивчення документації німецької ракети ФАУ-2, а саме, – до Інституту «Нордхаузен». В цій групі він став провідним спеціалістом. Після цього відрядження молодого Миколу Герасюту було направлено до нещодавно організованого ОКБ-1 під керівництво С. Корольова. Там він отримав фундаментальну підготовку в галузі теорії польоту ракет, завдяки чому брав участь у створенні першої радянської ракети Р-1. Паралельно з роботою в бюро М.Ф. Герасюта заочно закінчив аспірантуру та захистив дисертацію.

Незабаром, 1951 р. М. Герасюту відправляють налагоджувати і розвивати ракетну галузь м. Дніпропетровська. Під керівництвом В.С. Будника на ракетному заводі група спеціалістів створює серійне виробництво ракет Р-1. Микола Федорович, єдиний в групі кандидат технічних наук, вирішував складні виробничі задачі, пов’язані з комплексною оцінкою допустимого прийняття на озброєння кожної ракети, вузли якої мали виробничі відхилення. «Микола Федорович був щедро різнобічно обдарованою людиною. Він не тільки був генератором ідей у своїй галузі, а й умів рішуче і сміливо домагатися їх реалізації на практиці» – В.С. Будник

У кабінеті В.С. Будника в день його 70-річного ювілею. ІТМ, червень 1983 р. Зліва направо: О.О. Негода, Ю.О. Сметанін, В.С. Будник, М.Ф. Герасюта, Л.Д. Кучма

М. Герасюта активно підтримував ініціативу В. Будника з розробки ракет середньої дальності на висококиплячих компонентах палива. Саме завдяки Миколі Федоровичу та його впевненості в правильності виконаних проробок і твердості у вистоюванні власних позицій вдалось забезпечити задані тактико-технічні характеристики з дальності та точності польоту. В результаті аналізу науково-технічного доробку була створена ракета Р-12 (1957 р.), яка стала основою для створення ракетних військ стратегічного призначення (1959 р.). Саме в цей період проводиться інтенсивна робота зі створення ракеті Р-14 і першої радянської міжконтинентальної ракети Р-16. Більшість науково-технічних проблем, які виявлялися при розробці та створенні цих ракет, були узагальненні в докторській дисертації Миколи Герасюти.

Микола Федорович, в свою чергу, створив ядро дослідників в КБ «Південне», які з успіхом вирішували наукові проблеми, що виникали в процесі роботи. При цьому в галузі рідинних ракет на висококиплячих компонентах палива більшість проблем було вирішено вперше в ракетобудуванні. Проте, і про свою освіту інженер ніколи не забував. Так, 1960 року вченому присвоїли науковий ступінь доктора технічних наук, а наступного року – професора. 1961 р. в житі М.Ф. Герасюти запам’ятався ще й тим, що його призначили заступником Головного конструктора з питань балістики, динаміки перехідних процесів, керування й точності ракет, а ще через рік Микола Федорович заступає на новий пост – заступником Головного Конструктора ОКБ №586 (нині КБ «Південне») і начальником проєктно-теоретичного комплексу. Він є одним з основних авторів розробки чотирьох ракетних комплексів – від Р-12 до Р-36 і космічних ракет-носіїв «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон» і «Зеніт».

Чотири гіганти думки: Уткін, Сергєєв, Герасюта, Кулик

Просвітницька діяльність

Одним з головних пунктів діяльності М. Герасюти була підготовка кваліфікованих кадрів. З часів заснування фізико-технічного факультету ДНУ (1951 р.) він проводив лекції студентам, керував дипломними роботами випускників, а також першими аспірантами в ДНУ з ракетної галузі. 1966 р. вже досвідчений педагог засновує кафедру зі спеціалізації динаміки польоту, а також очолює цю кафедру за сумісництвом. На цій кафедрі активно проводилися дослідницькі роботи з проблематики КБ «Південне». За результатами роботи в 1975 р. при кафедрі була створена проблемна лабораторія з систем автоматичного контролю та змін. Завдяки вченому розроблено новий план спеціальності, а науковці Дніпропетровського університету постійно брали безпосередню участь у виконанні робіт КБ «Південне».

Проте, на цьому організаційна робота в галузі науки і освіти для Миколи Федоровича не закінчується. Завдяки йому в Дніпрі було створено Сектор Проблем Технічної Механіки (СПТМ АН УРСР), який було перейменовано в Інститут технічної механіки подвійного підпорядкування – АН України та Національного космічного агентства України. В перші роки роботи Герасюта М.Ф. очолює Інститут на громадських засадах.

В результаті організаційної, громадської та освітньої діяльності Миколи Федоровича стало можливим створення науково-технічної школи з теорії польоту ракет. Вона отримала широке визнання науково-технічної громадськості СССР і України. Результатом науково-виробничої діяльності школи є теоретичне обґрунтування при створенні чотирьох поколінь бойових балістичних ракет дальньої дії, серед яких неповторні й до нині своїми тактико-технічними характеристиками ракети Р-36М2 (в американській класифікації – Satan Mod) і рухливий залізничний комплекс на базі ракети 15Ж61 (в американській класифікації – Scalpel Mod), а також космічний ракетоносій «Зеніт» і серія космічних апаратів (близько 400) наукового, народно-господарського та військового призначення «Космос». А завдяки науково-технічній школі Миколи Федоровича світ отримав більше сотні вчених і висококласних спеціалістів (в тому числі 88 к.т.н.). Вихованці цієї школи опублікували більше 1000 наукових статей, видали 15 монографій та отримали близько 400 авторських свідоцтв на піонерські технічні рішення. А в самого Миколи Федоровича в творчому доробку багато наукових праць, монографій, підручників, навчальних і навчально-методичних посібників в галузі балістики і динаміки польоту.

Меморіальна дошка М.Ф. Герасюті в КБ «Південне»

Своїми роботами та результатами М. Герасюта виробив свій стиль, який характеризується вимогливістю, наполегливістю в роботі, доброзичливістю та довірою. Саме тому він домігся таких висот і відзнак, а 2005 р. на будівлі Одеського національного університету була відкрита його персональна меморіальна дошка. Також персональна меморіальна дошка є і на будівлі КБ «Південне», де видатний інженер працював 36 років. Помер Микола Федорович Герасюта 10 квітня 1987 р., похований на Сурсько-Литовському кладовищі в м. Дніпро.

 

Фото // http://space.com.ua/2019/12/18/do-100-richchya-vid-
dnya-narodzhennya-mikoli-fedorovicha-gerasyuti/

Створено: 12.04.2021
Редакція від 14.04.2021
Єлизавета Сибирьова
Бібліографія:

Мисливець Н. Герасюта Микола Федорович: Фахівець у ракетно-космічній галузі // Славетне сузір’я окрилених університетом / За заг. ред. В.В. Іваненка.– Днепропетровск: ДНУ, 2008.– С. 58–61.
Тараненко А. Герасюта Микола Федорович // Ми пам’ятаємо! Університет звитяжний.– Дніпро: Ліра, 2017.– С. 140–142.
Федоренко И. История становления научно-технической школы Н.Ф. Герасюты //Ракетостроители Украины / под. ред. Ф.П. Санина. – Днепропетровск: Инновация, 2008. – С. 11–51.