Музей Царичанки: пам’ятаємо минуле, цінуємо сьогодення

Музей – це мініатюрне відображення
минулого країни та давніх часів, своєрідна
подорож машиною часу.

Відомо, що в Україні понад 200 краєзнавчих і 82 історичних музеїв, які активно займаються дослідженням і популяризацією історії рідного краю. Серед них потужні, з давніми традиціями, рідкісними унікальними колекціями, а є й невеликі, але не менш вагомі для свого краю, своїх громад – сховища їхньої історичної пам’яті. Про один із таких наша розповідь.

Царичанському Комплексному музею історії у 2025-му виповнилось 65 років. За ці роки, завдячуючи зусиллями багатьох фахівців-ентузіастів, мешканців-активістів, за сприяння керівництва селищної ради, він став одним із відомих культурно-освітніх закладів громади, який старанно зберігає славну історію та багату культурну спадщину краю. А історія дійсно давня, понад 400 років за першими згадками у першоджерелах, героїчна, цікава, де було багато випробувань, трагедій і перемог.

Історія створення

А починалося все наприкінці 50-х років ХХ століття, коли група краєзнавців, очолена Василем Петровичем Більченком, «загорілась» ідеєю про створення в районі історико-краєзнавчого музею. До групи входили М.Ф. Дерець, Н.С. Руденко, В.С. Постільник, В.М. Дука, Л.Д. Васильківська, М.М. Жадан, Є.М. Липка, Д.З. Шульга, В.Ф. Шрамко, І.Г. Палюх та інші. Вирішення організаційних питань відбувалось одночасно з активною пошуковою роботою. За короткий час зібрали значну кількість документів, фотографій, предметів побуту й одягу, які охоплювали минуле краю з часів його заселення людьми. В серпні 1960 року все це було представлено в експозиціях, які розташовувались у приміщеннях китайгородських церков, бо на той час музей не мав власного приміщення.

За рік, за сприяння В’ячеслава Івановича Семенова (на той час заступник голови райвиконкому), музей переїхав до Царичанки в окрему будівлю по вулиці 14-ї Гвардійської дивізії. Першим директором закладу став В.П. Більченко, який довгий час працював районним землевпорядником, тож добре знав приорільський край і був великим шанувальником історії. Саме зусиллями цієї непересічної людини створено перші експозиції музею, систематизацію та вивчення зібраних матеріалів.

У 1966 році на базі Царичанського районного музею був проведений Всесоюзний семінар працівників районних сільських музеїв, а за два роки потому закладу було присвоєне звання народного. Близько двадцяти років Царичанський музей очолював Анатолій Миколайович Білокінь, історик за фахом, знавець і патріот рідного краю. Його каденція припала на буремні 90-ті роки ХХ століття та складні нульові, коли фінансування закладів культури було мізерним, музей не опалювався, що будо шкідливим для експонатів, багато омріяних проєктів зостались нездійсненими. Але попри всі перешкоди директор утримав заклад, а також зробив вагомий внесок у дослідження і популяризацію історії рідного краю.

За авторства А. Білоконя підготовлено і видано науково-популярне видання «Сторінки історії Приорілля». Він є автором історичних нарисів у книзі «Приорільська королівна 1604–2004: Царичанці 400 років», співавтором навчального посібника «Приорілля: історико-краєзнавчий нарис».

У 1988 році в музеї відбулися масштабні заходи з оновлення приміщень і експозиції, що докорінно змінило зовнішній вигляд закладу, додало привабливості і популярності. Обласна газета «Зоря» за 2004 рік зазначала: «До районного музею (Царичанки – Авт.) приїздять відвідувачі і з Дніпродзержинська, і з обласного центру. Отже музей знаний». До слова, на той час у семи сільських школах району працювали його філії.

Дійсність минулого дає нові знання

Експозиція музею знайомить з історією, флорою та фауною Приорільської землі, демонструє яскраву картину культурних традицій, звичаїв та їхню спадковість.

Сьогодні в колекції музею представлено понад 2000 експонатів, які охоплюють історію краю від періоду плейстоцену (близько 300 тис. років тому) до наших днів. Тут можна бачити кераміку бронзової доби, козацькі люльки та порохівниці ХVII–XVIII століть, оригінальні предмети народного побуту, знаряддя праці місцевого селянства, матеріали про відомих мешканців, тощо. До прикладу, серед унікальних цікавинок колекції – залишки скелету прадавнього мамонта (250–200 тис. років тому), які було знайдено на території Приорілля. Череп тварини свого часу передали до національного історичного музею ім. Д. Яворницького, де він зберігається донині.

Ще одна ексклюзивна знахідка – натруска Козацької доби, із написом старослов’янською мовою, який прочитати вдалося не так давно: «Хай Бог вас оберігає у тяжких походах, війнах і боротьбі». (Натруска – це ємкість, часто ріг тварини, котру використовували як спеціальну порохівницю для насипання дрібного пороху на полицю стародавніх рушниць для запалення заряду).

Уміло скомпоновані експонати і документи, надають відвідувачам уявлення та можливість отримати відповідь про те, хто і як жив на Приоріллі, про працю і побут мешканців краю, чим вони переймались, чому раділи, від чого (кого) потерпали і зазнавали утисків та страждань протягом століть.

Сучасні реалії

У 2020 році на посаду директора музею було призначено молодого енергійного фахівця, педагога за освітою Олександра Олексійовича Бойка.

Того ж року комунальний заклад Царичанської селищної ради «Комплексний музей історії» отримав нове приміщення по вулиці Театральна, 16г і став однією із зон Культурно- ділового центру громади. У розпорядженні закладу нині кабінет для наукової роботи, фондосховище і виставкова зала з інформаційно-туристичною зоною. Простора світла зала музею обладнана сучасними меблями, виставковими шафами, мультимедійною апаратурою. Стіни оформлені у техніці ліпнини талановитим місцевим художником, членом спілки художників України Ігорем Тімофєєвим. Живописні композиції тематично доповнюють предметний ряд виставок, візуально розширюють і прикрашають простір.

У приміщенні закладу відбуваються семінари для фахівців, краєзнавчі зустрічі, екскурсії, відеоконференції. Щороку музей відвідують близько 700 мешканців району, школярів, гостей Царичанки.

Невеличкий колектив закладу намагається зламати стереотипне судження про «музей як лише про сховище сивої давнини, часи якого вже минули», тому шукає нові можливості у спілкуванні з відвідувачами – як невимушено зацікавити історією краю, допомогти більше дізнатися про наші культурні традиції, природні багатства, прищепити почуття гордості до рідної землі. Серед вдалих проєктів, які вдалось реалізувати до війни, можна виокремити – «Активний туристичний маршрут «Оріль». Він розпочинається з відвідин музею, де учасники туру мають нагоду ознайомитися з історією Приорільського краю. Потім на всіх чекають відвідини мальовничого урочища «Лілея» – пам’ятки національного значення, велоподорож до пляжу «Білі кручі», сплав на байдарках по руслу річки «Оріль», спостереження мальовничих краєвидів, приємне перебування у зонах перепочинку, пісні біля багаття, активні ігри, купання у чистих водах Орелі.

Маршрут одразу зацікавив і став дуже популярним серед громадян. Він і досі користується попитом. Одна турбота – щоб річка Оріль зосталась повноводною (шкода її – з кожним роком мілішає) і ще довго радувала своїми чистими водами та мальовничими берегами. Слід зазначити, що проєкт відбувся завдяки участі у грантових програмах і підтримці представників місцевої влади (просуванні та фінансуванні проєкту).

Після повномасштабного вторгнення ворога до нашої країни, музей близько року не працював для відвідувачів. У його приміщенні було розташовано гуманітарний центр, де надавали допомогу вимушено переселеним особам, збирали речі та продукти для ВСУ. Згодом, музей поновив роботу. Сьогодні це – один із затребуваних культурних закладів селища.

Сучасні реалії для нашої країни і суспільства дуже складні, болючі, трагічні. Але музейники як ніхто інший відчувають, що саме зараз пишеться нова історія нашої держави, відбуваються зміни у суспільстві та свідомості громадян, зростає цікавість до свого коріння, до історії краю. Ми не маємо права стояти осторонь і вважаємо за важливе не тільки зберегти повагу до минулого нашого краю, але й задокументувати події сьогодення, подвиги земляків-оборонців, сприяти духовному розвитку і зміцненню патріотизму серед молоді.

Титульне фото: Комплексний музей історії Царичанки, головний вхід. фото О. Бойка