Бібліотекарі  шістдесятих

Бібліотекарі шістдесятих

Гортаючи сторінки історії: Дніпропетровська обласна наукова бібліотека у 60-ті роки.

60–70 рр. ХХ ст. – це дивовижний період у житті, тоді ще єдиної, великої країни. Іноді кажуть, що цей – час великих змін і нових вражень. Головною прикметою тієї пори було те, що багато чого в історії відбувалося "вперше". Це – і легендарний політ Юрія Гагаріна в космос, і саме тоді воротар Лев Яшин отримав "Золотий м'яч" – приз найкращого футболіста Європи. 

У цей час поезія виходить на естраду, виникає таке явище, як авторська пісня – стають дуже популярними твори Володимира Висоцького та Булата Окуджави, які пам'ятає не одне покоління. Серед письменників визнання набувають М. Шолохов, В. Лацис, М. Горький, К. Симонов, О. Фадєєв, О. Толстой, М. Островський, К. Паустовський. Чималим попитом користуються і твори зарубіжних авторів – Т. Драйзера, О. Дюма,  Е. Хемінгуея, М. Дрюона, А. Конан-Дойля та Ж. Верна.

Ще починаючи з 1950-х і протягом 1960–1970 рр. серед населення колишнього Радянського Союзу спостерігався справжній читацький бум. Читали всюди: в метро, на пляжі, в чергах, в парку на лавочці… Стало дуже модно дарувати книги. І це означало не просто виявити увагу та відзначитися хорошим смаком, а й надати дорогоцінну можливість читати та перечитувати улюблені твори вдома.

Понад 70% радянського населення до кінця 1960-х відчували «книжковий голод» на якісну літературу. Задовольняли його, як могли – діставали книги через передплати на зібрання творів або на популярних тоді книжкових ярмарках, а також отримували рідкісну літературу в обмін на макулатуру. Щоб мати заповітну книгу, дехто навіть порушував закон. Непоодинокими були випадки,  коли книги крали з бібліотек, сплачуючи потім за це штрафи. Інтерес до читання дуже зростав. Книги стали основним джерелом інформації, а бібліотеки – одним із найпопулярніших місць відпочинку.

Крокуючи у ногу з часом

У 1960–1970 рр. бібліотеки постають як центри збереження та розвитку національної культури. Значно зросла функціональна роль бібліотек, особливо обласних як соціокомунікативних, інформаційних і просвітницьких установ. Демократичні зміни в суспільстві зумовили становлення нових пріоритетів у діяльності бібліотек. Особистість читача, його запити, інтереси, читацькі уподобання стають головними й визначальними в організації системи бібліотечного обслуговування.

На новий рівень роботи у ті часи виходить і Дніпропетровська обласна наукова бібліотека. Багато уваги приділялося залученню нових читачів і покращенню їхнього обслуговування. Розширився контингент відвідувачів – значно збільшилася кількість наукових працівників і фахівців народного господарства. Бібліотека розширила сферу свого впливу, покращила краєзнавчу та бібліографічну роботу. В цей час були розроблені наукові принципи комплектування фондів, розширився репертуар книжкових і періодичних видань. Закінчився процес створення оптимальної структури фондів, формування єдиного довідково-бібліографічного апарату бібліотеки. У 1960 році був затверджений статут бібліотеки, який визначив основні напрямки її розвитку як наукового, методичного і координаційного центру бібліотек області.

У 1960-х рр. бібліотека починає видавати щорічний бібліографічний покажчик «Література про Дніпропетровську область» (перший випуск – 1960 р.), також розпочато роботу з підготовки бібліографії до тому «Історія міст і сіл УРСР. Дніпропетровська область». У 1972 році почав видаватися Календар знаменних і пам'ятних дат "Моє Придніпров'я", який містив хронологічний перелік подій, текстові довідки про найбільш значні події, біографічні довідки про видатних діячів.

Розум та сила духу

Дуже плідним у діяльності  бібліотеки був період десятиліття (1964–1974 рр.) під керівництвом Миколи Андрійовича Билбаса. Кожен, хто працював у ті роки, пам’ятає Миколу Андрійовича як людину скромну, дуже добру, порядну та справедливу. Він ніколи не підкреслював своїх успіхів і досягнень як директор. Для нього на першому місці завжди був колектив, кожна людина, яку він поважав. Микола Андрійович ніколи не дорікав за недоліки та помилки, а навпаки завжди пояснював і намагався зрозуміти.  Він був і вчителем, і психологом, і вихователем. А співробітники бібліотеки були вдячні своєму директору за добре ставлення та розуміння.

Напевно, нелегкі життєві обставини виховали в Миколі Андрійовичі такі риси як великодушність, намагання допомогти ближньому та правильне зрозуміти ситуацію. Микола Андрійович Билбас народився 1 січня 1925 року. Юнаком на початку Другої світової війни він пішов на фронт. Микола Андрійович зазнав багато поранень, переніс 13 хірургічних операцій, і все одно кожного разу після шпиталю повертався воювати. 

Після війни він закінчив Київський бібліотечний технікум. У 1949 році вступив до Харківського інституту культури і після його закінчення був направлений працювати викладачем у Дніпропетровське культосвітнє училище. Він завідував навчальною частиною, був начальником відділу кадрів, парторгом, завідувачем заочного відділення, головою приймальної комісії. З 1959 р. по 1964 р. Микола Андрійович працював заступником директора Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки, а з 1964 р. призначений її директором. У цьому був дуже зацікавлений попередній директор бібліотеки Абдела Шарафундинович (Олександр Георгійович) Чекушин, він знав Миколу Андрійовича, як доброго фахівця в галузі бібліотечної справи. Пропрацювавши на директорській посаді десять років, Микола Андрійович у 1974 році знову перейшов на викладацьку роботу до училища культури.

Вірні помічники директора

З великою повагою ставився Микола Андрійович до всіх співробітників бібліотеки. З особливою теплотою від згадував про своїх безпосередніх помічників – Володимира Васильовича Пупченка та Маргариту Федорівну Іванову. 

Багато зробила для поліпшення роботи бібліотеки, покращення обслуговування читачів і науково-технічних працівників обласного центру заступник директора Маргарита Федорівна Іванова. За її участі були організовані краєзнавчий відділ і відділ патентно-технічної літератури. Під її безпосереднім контролем були інформаційно-видавнича діяльність бібліотеки, створення методико-бібліографічних посібників для бібліотек області, підготовка та проведення семінарів, а також нарад бібліотечних працівників області. Значну увагу Маргарита Федорівна приділяла створенню сприятливого мікроклімату в колективі, що впливало на поліпшення обслуговування читачів. Її ділові якості, знання бібліотечної справи, принциповість, розважливість принесли їй заслужений авторитет і повагу бібліотечних працівників обласної бібліотеки і бібліотек області. Її виступи, доповіді та консультації записувалися багатьма учасниками конференцій, семінарів та інших заходів. Це пояснюється тим, що в них були ідеї, напрямки, конкретні методичні рішення. Маргариті Федорівні були притаманні самостійність, розсудливість та поважне ставлення до оточуючих. Об’єктивність і вимогливість, тактовність і скромність, простота й інтелігентність – все це сполучалося в цій чарівній жінці.

Незаперечним авторитетом і любов’ю серед бібліотечних працівників користувався заступник директора з наукової роботи Володимир Васильович Пупченко. Його як незамінного професіонала та фахівця високої кваліфікації дуже цінував Микола Билбас. Володимир Васильович брав активну участь у поліпшенні бібліографічної роботи обласної бібліотеки, бібліотек області та республіки. Під його керівництвом значно покращилася методична допомога бібліотекам області, видавнича діяльність бібліотеки та краєзнавча робота. Він міг прочитати лекцію з будь-якого питання краєзнавчої тематики, бібліографії та бібліотекознавства. Володимир Васильович був одним із авторів підручника з бібліографії – Буран, Василь Якимович. Бібліографія: загальний курс: [навч. посібник для культ.-освіт. училищ] / В.Я. Буран, О.П. Довгопола, В.В. Пупченко. – К. : Вища шк. : Голов. вид-во, 1984. – 215 с.

Кілька років В. В. Пупченко. успішно працював членом обласної науково-методичної ради обласного товариства «Знання», тому його добре знали й поважали викладачі місцевих ВНЗ. Ніколи і нікому Володимир Васильович не відмовляв у професійній допомозі – різні консультації, поради, редагування, звіти, доповіді тощо. Йому були притаманні такі риси як почуття гумору, привітність, розбірливість у людях та легкість у спілкуванні. 

До нових звершень

Період 1960–70-х рр. відзначався значною активізацією діяльності бібліотеки: було завершене формування структури типової обласної бібліотеки, книжкові фонди зросли до рівня довоєнного (під час Другої світової війни  було знищено понад 650 тисяч книг і близько 300 підшивок періодичних видань). Удосконалювалося керівництво районними та сільськими бібліотеками, саме в ці роки розроблені наукові принципи комплектування фонду. За всім цим була не тільки велика наукова та організаційна діяльність, розробка і складання документації, але й кропітка практична робота разом із М.Ф. Івановою та В.В. Пупченком.

У 1967 році було розширено структуру бібліотеки, до її складу входило десять відділів: абонемент, читальний зал, методичний, бібліографічний, комплектування, обробки, МБА, патентно-технічний, книгосховище, обслуговування фахівців сільського господарства. Для порівняння – у 1960 році в бібліотеці працювало три відділи: комплектування та обробки, обслуговування читачів, методико-бібліографічний.

У 1960–1970 рр. співробітники обласної наукової бібліотеки дуже активно надавали методичну та практичну допомогу бібліотекам місцевих заводів і фабрик. А під час виїздів у райони області допомагали радгоспним і колгоспним бібліотекам. До методичної роботи почали залучати співробітників функціональних відділів наукової бібліотеки. Одним із головних напрямків методичної діяльності у той період було організаційне забезпечення питань централізації мережі масових бібліотек. В області почали створюватися централізовані бібліотечні системи. Відтоді вони стають головним об’єктом методичного керівництва і методичної допомоги. Очолювала команду фахівців науково-методичного відділу Алла Андріївна Рудик (Обрєвко) , яка працювала в Обласній науковій бібліотеці з 1965 р. по 1983 р. До 1979 року вона незмінно працювала у методичному відділі, пройшла шлях від бібліотекаря до завідуючий відділом. З 1979 по 1983 рік – вона заступник директора з внутрішньо бібліотечної роботи, а у 1983 році очолила Дніпропетровську обласну бібліотеку для молоді ім..М. Свєтлова.  Алла Андріївна завжди вимогливо ставилась до своїх співробітників, була дуже відповідальною та принциповою у роботі.

Завжди в структурі бібліотеки існували методичний і бібліографічний підрозділи. Довідково-бібліографічний відділ (ДБВ) виділився в самостійну структурну ділянку  в 1959 році. А першою його завідуючою була Маргарита Федорівна Іванова, яка у майбутньому і стане заступником директора бібліотеки. На початку 1960-х при ДБВ розпочав свою роботу краєзнавчий кабінет, перед яким було поставлене завдання виявити, зібрати, упорядкувати та надати в користування читачам друковані документи з історії Дніпропетровщини від найдавніших часів. У середині 1960-х співробітники краєзнавчого кабінету заклали основи краєзнавчих каталогу та картотеки. З 1968 до 1975 рр. відділ ДБВ очолювала Ніна Марківна Вороненко. 

У цей же час відбувається становлення відділу комплектування як структурного підрозділу бібліотеки. 1960–1970-ті роки – це період напруженої роботи з формування фондів функціональних відділів, пошуків шляхів удосконалення галузевої структури фондів та забезпечення його повноти. Змінився характер видань, якими поповнювався фонд бібліотеки: розширилась кількість періодичних видань, книг для фахівців різних галузей народного господарства, з’явилися видання органів НТІ. Перед бібліотекою постають нові завдання з комплектування – створити універсальний науковий фонд, який став би базою для бібліотечно-бібліографічного обслуговування науки, культури, народного господарства області. Майже 30 років, з 1967 року, відділ очолювала Лідія Михайлівна Надтока. Завдяки її наполегливості, працелюбству, глибоким професійним знанням бібліотека посідала провідне місце серед бібліотек області за наповненням фондів різнопрофільними виданнями.

Важливим було і питання книгообміну, яким Дніпропетровська обласна наукова бібліотека розпочала займатися ще з 1961 р. Тоді для обмінного фонду була виділена кімната, але відсутність штатних одиниць не дозволила повною мірою займатися організацією перерозподілу дублетних і непрофільних видань. Книгообмін у перші десять років існування мав однобічний характер. Дублетні та непрофільні видання до обласного обмінного фонду надходили тільки з основного фонду обласної бібліотеки та бібліотек області, а передавались, переважно, бібліотекам області й лише незначна кількість – бібліотекам республіки. Попервах, обмінний фонд не був джерелом поновлення книжкового фонду обласної бібліотеки. До 1969 року обмінним фондом займалася Галина Іванівна Чернова, а потім – Ніна Іванівна Золотухіна. У 1970 році при відділі комплектування організовано сектор обмінно-резервного фонду, за роботу якого відповідала Ірина Опанасівна Тіткова.

До 1968 року в Дніпропетровській обласній науковій бібліотеці функціонував відділ комплектування та обробки літератури, а у 1968 році його було розділено на два самостійних відділи: відділ комплектування літератури і відділ обробки літератури та організації каталогів. Очолила відділ обробки літератури Марія Аністратівна Данилевська. Нові надходження класифікувала єдина на той час класифікатор Людмила Полікарпівна Корженко. За стан і ведення систематичного каталогу відповідала Валентина Григорівна Гребенюк. Генеральний службовий алфавітний і читацький алфавітний каталоги вели провідні фахівці відділу.
У 1968–1969 рр. бібліотеки області активно працювали над створенням і удосконаленням єдиної системи МБА. З моменту організації в обласній науковій бібліотеці відділу МБА його очолила Віра Андріївна Демидова, людина з великою віддачею, самовідданістю, професіонал у бібліотечній справі. Штат складався з двох чоловік. 3 1970-го і до 90-х рр. відділом завідувала Неллі Валентинівна Рябова, яка до того працювала бібліотекарем у цьому ж відділі. Сам відділ дещо збільшився і нараховував вже трьох фахівців. У 1969 році виходить «Положення про єдину загальнодержавну систему міжбібліотечного абонементу в СРСР». Єдина система МБА передбачала видачу літератури та пересилання замовлень за координацією до інших бібліотек. Так зароджувалося партнерство між різними бібліотеками країни.

Кадри вирішують все

У 1967 р. директор бібліотеки М.А. Билбас запросив на роботу Зінаїду Миколаївну Рижкову та запропонував їй очолити новостворений відділ обслуговування фахівців сільського господарства. За невеликий термін (з 1 березня по 21 червня 1967 р.) Зінаїда Миколаївна провела велику роботу. Після відбору до підсобного фонду близько семи тис. примірників книг почалася його активна популяризація. Для інформування запрошували провідних фахівців обласних сільськогосподарських організацій, викладачі ВНЗ. Згідно з планом обласного управління сільського господарства Зінаїда Миколаївна виїжджала з відкритими переглядами літератури на всі заходи обласного масштабу. До кожного такого заходу готувалися інформаційні списки за темами: «Тваринництво», «Благоустрій села», «Обробка сільгосппродукції» тощо. Обсяг роботи з кожним днем зростав. За короткий час відділ добре себе зарекомендував: був сформований фонд, залучено 165 читачів, оформлена наочна агітація, складений довідковий апарат. У червні 1967 р. З.М. Рижкову переводять до міської публічної бібліотеки на посаду директора. А у липні 1974 р., змінивши М.А. Билбаса, Зінаїда Миколаївна починає свій довгий шлях керівника Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки.

Основна робота з читачами завжди припадає на відділи обслуговування. У 1960–1970-ті рр. популярність книг була досить великою і нестачі у відвідувачах не було. Іноді здавалося, що все місто поставило собі за обов'язок ознайомитися з літературою, яка щойно вийшла з друку. Робота з читачами була напруженою і важкою. Навантаження були високі, від 200 до 300 відвідувачів у день. Тоді використовували практику диференційованого підходу в обслуговуванні читачів. Було три столи обслуговування: 1-й стіл – гуманітарії (педагоги шкіл, викладачі, медичні працівники, пенсіонери); 2-й стіл – технічний (робочі, ІТП, студенти старших курсів технічних ВНЗ, науковці); 3-й стіл – учні шкіл, технікумів, ВНЗ до 3-го курсу. Завідувала відділом абонементу (з 1951 р. по 1982 р.) Ірина Миколаївна Котова – фахівець вищої кваліфікації, хороший організатор, обдарований педагог і психолог. Вона зібрала навколо себе численний читацький актив, постійно працювала над собою, багато читала, стежила за новинками. Колектив відділу в ті роки був переважно молодіжний: Валентина Павлівна Филиппович, Людмила Георгіївна Гурай, Лідія Захарівна Горпиняк, Людмила Олексіївна Заболотна, Марія Аністратівна Данилевська, Людмила Іларіонівна Волковська. І більшість із них присвятили бібліотеці майже все своє життя.  

У 1961 році на посаду бібліотекаря була прийнята Людмила Георгіївна Гурай. Потім вона працювала бібліографом (1968–1970), старшим бібліографом (1970–1977), головним бібліотекарем (1977–1979), завідувачкою сектором (1979–2001), головним бібліотекарем (2001–2016), з 2016 року – провідним бібліотекарем. Людмила Геогріївна – бібліограф  за покликанням. Вона автор значного доробку краєзнавчих бібліографічних посібників, інформаційних та рекомендаційних видань. Нею засновані цікаві серії інформаційних листівок: «Прочитайте цю книгу», «Українська духовна спадщина»,  «Мыслители ХХ века». Їй притаманні такі риси, як небайдужість, вміння зрозуміти кожного та бажання допомогти, а також високий професіоналізм, широкий кругозір та ерудиція. З великою теплотою Людмила Георгіївна згадує про відносини з заступником директора з наукової роботи В.В.Пупченком: "Ми завжди зустрічались кожного понеділка і обмінювались корисною інформацією, це була цікава традиція, як засідання за круглим столом чи конференція удвох. Я дуже вдячна В.В.Пупченку за його увагу та щедрість." До найцікавіших сторінок своєї професійної діяльності  Л.Г.Гурай відносить роки роботи на абонементі, де вона робила свої перші огляди літератури, перші бібліографічні уроки, а робота з користувачами приносила багато задоволення. Це був добрий старт до засвоєння професії бібліотекаря. Дуже плідним та творчим був період роботи в довідково-бібліографічному відділі – це спілкування з досвідченими колегами, зустрічі з керівниками владних структур різних рівнів, творчих і наукових організацій, представниками різних професій. Співробітники бібліотеки знають Людмилу Георгіївну, як чуйну, душевну людину, повністю віддану своїй справі. 

З 1962 року розпочала свій трудовий шлях в обласній науковій бібліотеці Лідія Захарівна Горпиняк. Починала Лідія Захарівна з посади бібліотекаря відділу абонемента. У 1965 році була переведена на посаду бібліографа, а потім – старшого бібліографа довідково-бібліографічного відділу. За час трудової діяльності в бібліотеці Лідія Захарівна обіймала відповідальні посади. З 1973–1983 рр. вона очолювала відділ патентно-технічної документації. Найвагомішим досягненням в її професійній діяльності є виведення патентного відділу на рівень кращого в Україні. Саме з того часу збільшилась кількість читачів відділу, зріс його авторитет у місті й області. У 1983 році була призначена на посаду заступника директора, яку вона обіймала протягом десяти років. До 2003 року Лідія Захарівна працювала вченим секретарем, а з 2003 – провідним бібліотекарем відділу комп’ютеризації. 

З 1969 року працює у бібліотеці Валентина Павлівна Филиппович. Сторінки її трудової діяльності були такими: з 1969 року – бібліотекар відділу абонементу, згодом – старший бібліотекар, а з 1976 р. – головний бібліотекар. Тимчасово виконувала обов'язки завідуючої відділом. З 1994 року працює у відділі документів з питань мистецтв: спочатку на посаді головного бібліотекаря, а з 2001 року – провідним бібліотекарем.

Колектив бібліотеки пишається співробітниками, які ділилися своїми знаннями та досвідом півстоліття, і дарували свій труд рідній бібліотеці. Це – завзяті, цілеспрямовані, вірні своїй справі люди. Їм судилося працювати у такі нелегкі, але дуже цікаві часи. А ті часи насправді були дуже цікавими. У 1960–1970-х рр. у читальному залі Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки вперше організовано клуб «Молодого поета». Серед учасників клубу були початківці, а в майбутньому – відомі поети, Ігор Пуппо, Віктор Корж, Сергій Бурлаков та інші. Потім з’явився «Клуб аматорів книги». До засідань клубів завжди оформляли книжкові виставки, готували огляди літератури. На клубних зібраннях обговорювали художні твори сучасних прозаїків і поетів. 

У 1970-ті роки в читальному залі створено три зали обслуговування: фахівців народного господарства, студентської молоді та наукових працівників. З 1952 р. по 1974 р. читальним залом завідувала Олена Петрівна Рєзіна. Багато було проведено роботи з популяризації книжкових видань і залучення читачів. Однією з нових форм просвітницької діяльності на той час був усний журнал. Він являв собою макет розгорнутої книги з 4-х сторінок, кожна з яких мала свою тему. Відповідно до тем сторінок усного журналу оформлювали велику книжкову виставку. Після ознайомлення з кожною сторінкою проводили огляд літератури, представленої на цій виставці. Проведення журналу супроводжувалося музикою, яка теж відповідала темі сторінки. Це був перший усний журнал в області й один із перших в Україні, про який говорили по радіо та згадували у місцевій пресі. 

Нові напрямки діяльності впроваджували й інші відділи та структурні підрозділи бібліотеки. Під керівництвом Ніни Іванівни Баравенської, завідуючою сектором патентної літератури (до 1973 р.), почали налагоджувати зв'язки з громадськими організаціями та проводити роботу з доукомплектування патентного фонду. Достатньо активну участь в той період бібліотека брала в державному й політичному житті країни, тому в бібліотеці приділялась значна увага політосвіті колективу. Щотижня для молодшої ланки слухачів (бібліотекарів із середньою спеціальною освітою) готували політінформації з оглядом політичних подій життя в країні та у світі. Для слухачів вищої ланки (фахівці з вищою освітою) організовували теоретичні семінари. Найцікавіші події в житті колективу бібліотеки, які відбувались у той час, висвітлювали на сторінках стінгазети «Бібліотекар». Саме у 1960–1970 рр. Дніпропетровська обласна наукова бібліотека, одна з перших у республіці, починає дослідницьку роботу. Завдяки цьому будуть знайдені важливі документи, які підтвердять історичні факти діяльності бібліотеки.

Ось такі вони 60–70-х рр. ХХ століття – захоплюючі та бурхливі, сповнені нових ідей і напрямків, відкриттів і впроваджень. Це час, коли будувалося нове життя… Життя, з великою надією на майбутнє!

Створено: 06.02.2019.
Редакція від 07.02.2019.
Світлана Гамзіна
Бібліографія:

Люди. Роки. Бібліотечне життя: Спогади ветеранів / упоряд. З.М. Рижкова. – Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2004. – 103 с.
Спогади ветеранів бібліотеки [Рукописи] // Архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.
Історія відділів Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки [Текст] // Архів ДОУНБ ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія.
Любовь к чтению. Как читали в СССР [Электронный ресурс] / tanjand. – Электрон. текст. дан. – Режим доступа: https://tanjand.livejournal.com/1874599.html , свободный (дата обращения: 12.11.2018). – Заглавие с экрана.
З любов′ю до професії. Людмила Георгіївна Гурай: бібліограф. покажчик / упоряд.: І. Голуб, Г. Кучугурна. - Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008. – 38 с. – (Ветерани бібліотеки).