Михайло Шатров – «зорянець» двадцятого століття (1908–1985)

Штейн Михайло Олександрович

  • 1908–1985 |
  • Місце народження: м. Катеринослав |
  • журналіст, публіцист

Журналістська діяльність журналіста і краєзнавця Михайла Шатрова (Штейна) в обласній газеті "Зоря".

17 квітня 2017 року «Зорі» виповнилося 100 років

Заснована вона була у м. Катеринославі (нині Дніпро) в 1917 р. під російською назвою «Звезда» як орган Катеринославського комітету РСДРП. Організаторами газети були: С. Гопнер, Т. Бондарев, М. Трубний, В. Ватін, І. Жуковський, Е. Квірінг, М. Копилов, Д. Лебедь та інші. Славною когортою творців видання впродовж цілого століття були журналісти, редактори, коректори і усі ті, хто робив газету. Один із тих, хто брав участь у творенні газети – Михайло Шатров.

Справжнє ім’я цієї людини – Михайло Олександрович Штейн. Однак в історіографію та культурну історію Дніпропетровська він увійшов під псевдонімом Михайло Шатров. 

Штейн Михайло Олександрович народився в Катеринославі 7 (19 за н. ст.) лютого 1908 року. Михайло Штейн-Шатров – відомий у 20 столітті журналіст, літератор, краєзнавець Дніпропетровська-Катеринослава, випускник  Дніпропетровського університету, фронтовик, орденоносець, заввідділом газети «Зоря». Головною справою його життя було вивчення і популяризація історії Дніпропетровська. Публікації Шатрова друкувались на шпальтах газети «Зоря» майже чверть століття (1945–1969 рр.).

З літаків розкидали номери «Зорі» над окупованим 
Дніпропетровськом. Люди читали про сміливі дії 
партизан, розгром фашистів під Єльнею, героїв 
Одеси та Севастополя.

Початок війни

У 1936–1941 рр. М.А. Штейн працював літературним співробітником відділу культури редакції газети «Зоря». http://ru.museum.dp.ua/ 

На початку війни Михайло Олександрович продовжував працювати в редакції; про роботу (майже два місяця) похідної редакції обласної газети у прифронтовій зоні на лівобережжі Дніпропетровщини можна дізнатися з книги Шатрова «Місто на трьох пагорбах». За свідченнями Михайла Шатрова, нелегко давалися випуски номерів газети впродовж 53 днів існування редакції до початку окупації Дніпропетровська фашистськими загарбниками.  

З серпня 1941 р. редакція розташувалася в центрі Новомосковська – в будівлі педінституту. Номер газети від 18-го серпня не вийшов, це був перший за багато років перебій у виході «Зорі». Зате дружно взялися за підготовку завтрашнього номера. І незабаром невеликий наклад, п’ять тисяч, був готовий. Газета закликала до оборони Дніпропетровська, друкувала про трудовий героїзм цивільного населення області. Добували спільними силами і по-братськи ділилися місцевим матеріалом, з олівцем в руках чергували біля радіоприймача – головного джерела інформації. Бігли до укриття, коли насувалася повітряна небезпека. Сирени замінювали ударами по рейці, підвішеної на стовпі, і криками «повітря».

25 серпня, коли війська залишили правобережну частину Дніпропетровська, редакція знову рушила в путь – на Павлоград, але там місця для редакції не знайшлося і «Зоря» була перенаправлена до Петропавлівки. Редактори виїжджали до Павлограду і привозили з обкому та облвиконкому чимало новин. Поліграфічною базою в ті дні стала Петропавлівська районна друкарня. Виходила «Зоря» в половинному форматі, без кліше. А 19 вересня вона блиснула не тільки змістом, але і виглядом, тому що номер набрали, зверстали та надрукували на відмінно обладнаній Сталінській обласній газетно-журнальній фабриці.

Донбаські газетярі допомогли швидко і оперативно випустити газету, зробили кліше, а вночі розкидали з літаків номери газети над окупованим ворогом Дніпропетровськом. Люди з радістю читали зведення, повідомлення про сміливі дії партизан, розгром фашистів під Єльнею, героїв Одеси та Севастополя.

Жили зорянці в декількох кімнатах Петропавлівського райкому партії. Вже на початку жовтня дніпропетровських газетярів переправили в Межівський район. Випускати газету вдавалося не кожного дня через часті переїзди. У Новопідгородньому випустили два номери газети... Останній, удень 12 жовтня, «Зоря» встигла надрукувати тільки на одній стороні невеликого листка. Ворог був зовсім близько. Похідна редакція перетнула східну межу області та у Луганську була тимчасово скасована. Цей період яскравою сторінкою увійшов до історії Дніпропетровської друку. У жовтні 1941 р. – після розформування редакції – М.А. Штейн із дружиною, Софією Яківною Шапіро, був евакуйований у тил – в м. Алапаєвськ Свердловської області. З березня 1942 р. він перебував у лавах Червоної Армії.

Завідувач відділом культури обласної газети «Зоря»

Михайло Олександрович, знову повернувшись до Дніпропетровська та демобілізувавшись із лав Червоної Армії у 1945 р., став одразу завідуючим відділом культури редакції обласної газети «Зоря». Наприкінці сорокових років розпочалося творче та кар’єрне сходження журналіста Михайла Штейна. Коло питань, що він їх торкався в своїх публікаціях, було дуже широким – люди післявоєнного села, відновлення важкої промисловості, а найбільше – культурний розвиток. 

Відомі публікації тих років: «Тут буде ДАЗ!» – огляд початкової стадії будівництва Дніпропетровського автомобільного заводу на західній околиці міста (в майбутньому – «Південмаш»);Публікація Шатрова в "Зорі".1947р. «Головна вулиця» – історичний нарис про проспект К. Маркса в Дніпропетровську; «Сказительниця з села Хорошого» – про життя та творчість місцевої самобутньої поетеси Фросини Карпенко; «Майбутнє обласного центру. Зустріч виборців 149-ї виборчої дільниці зі своїм кандидатом у депутати Дніпропетровської міської ради Ф.Н. Дерябінім» – про відновлення Дніпропетровська та проекти реконструкції центральної частина міста і таке інше.

Наприкінці 1940-х років М. Штейн виразно заявив про себе як театральний та літературний критик. Він написав десятки рецензій на нові спектаклі та прозу місцевих авторів, власноруч відбирав для публікації цікаві твори молодих дніпропетровських літераторів.

За спогадами М. Штейна, в ці ж роки він познайомився з Олесем Гончаром, тоді ще студентом-фронтовиком. У «Зорі» за його підтримки тоді були вперше опубліковані оповідання О. Гончара «Модри камінь» та «Весна за Моравою». 

Здавалося, кар’єра молодого здібного журналіста стрімко йшла вгору. Але несподівано вектор творчого та особистого зростання М. Штейна був примусово зупинений. 

По суті, хоч це прямо й не говорилося, я став 
«ворогом народу», до яких у 1937–38 роках 
зараховували багатьох нині повністю реабілітованих 
людей – не всі, як відомо, дожили до цієї реабілітації. 
Михайло Шатров

П’ять «чорних» літ

На початку 1949 р. у київській «Літературній газеті» з’явилася стаття, в якій багато місця відводилося й М. Штейну. Його звинувачували у цькуванні молодих літераторів, протидії новим тенденціям в соціалістичному культурному житті тощо. Згодом відбулася хвиля публікацій у дніпропетровській «Зорі». Тут М. Штейна називали «пройдохою» і «негідником». 

Серед конкретних звинувачень, головним було те, ніби в рецензії на один роман українського письменника М. Штейн зауважив, що образ секретаря парторганізації вдався авторові менше, ніж образи інших персонажів. М. Штейна звільнили з редакції, виключили з лав комуністичної партії. 

Улітку 1950 р. справу Штейна розбирала партійна комісія в Києві, в Центральному комітеті республіканської компартії. Там Штейн дізнався, що донос на нього написав касир видавництва «Зоря», який працював колись із його батьком, не забувши натякнути, що батько журналіста був сином поміщика... Справу Штейна повернули в Дніпропетровський обком партії для перегляду, обком залишив своє рішення в силі, але секретаріат ЦК відмінив рішення обкому й відновив М. Штейна в партії з суворою доганою, яку в 1954 р. йому вдалося зняти.

Реабілітація

З середини 1950-х рр., після важкого для журналіста п’ятирічного відриву від професії, Михайло Олександрович продовжує публікуватися в обласних і республіканських газетах. У березні 1955 р. Михайло Штейн нарешті влаштувався книжковим редактором до наново організованої книжкової редакції видавництва «Зоря». 

М. Шатров у своїй автобіографії зауважує, що, якби не було тих «чорних» літ, аж до пенсії пропрацював би в редакції «Зорі». Але, натомість, він визнає, що період роботи у видавництві виявився більш змістовним, наповненим цікавими подіями. «Однак любов до газетної роботи, навіть коли я повністю втягнувся у книжково-видавничу справу, в мені не згасла і я протягом усіх років видавничої роботи та після виходу на пенсію зберіг вірність газетному рядку, котрий залишився моєю насущною потребою. Мої основні газетні жанри, які я поєдную з «великими полотнами», це передусім історико-краєзнавчі статті, публіцистика, бібліографічні статті тощо. Історико-краєзнавчі теми любив я писати, працюючи в газеті…».

М.А. Штейн був членом Дніпропетровського обласного літературного об’єднання при редакціях газети «Зоря» (з 1959 р.). Крім того, в міських і обласних газетах в різні роки друкувалися нариси та статті М.А. Штейна, присвячені визначним пам’яткам Дніпропетровщини, їх історії. http://ru.museum.dp.ua/

Публікації Шатрова 60-х років

В газеті «Зоря» в 60-х рр. з’являються його публікації на історико-краєзнавчі теми: "Втеча"- історія обставин утечі з поліцейського відділку в Катеринославі 1902 р. відомого революціонера І.В. Бабушкіна; «Пікквікі» – початки літературного процесу в Катеринославі ХІХ ст.; «Головна магістраль» – етапи розвитку пр. К. Маркса в Дніпропетровську; Публікація Шатрова в "Зорі".1968р.«Камінь має Говорити» – проблеми збереження історичних пам`яток Дніпропетровська, критичні зауваження стосовно пам’ятко охоронної справи в місті; «І.П. Котляревський в Катеринославській Семінарії» – про навчання І.П. Котляревського; «Перший медик Катеринослава» – нарис про життя та діяльність К.І.Роде. 

Як стверджує краєзнавець-дослідник Максим Кавун в статті «Михайло Шатров – журналіст, літератор, історіограф Дніпропетровська" Шатров в своїй автобіографії зауважував:"На історико-краєзнавчі теми любив я писати, працюючи в газеті. Все це  налаштувало на роботу над художньо-публіцистичним нарисом історії Дніпропетровська, названим мною «Город на трех холмах». що вийшла в 1966 р. та видана в 1969 р. другим виданням –масовим та значно розширеним, охопила період від заснування Катеринослава до перемоги в ньому Радянської влади». «Город на трёх холмах» став для цілого покоління дніпропетровців «краєзнавчою Біблією».

Життєве кредо і творчий дороговказ

Михайло Шатров в автобіографії лаконічно виклав власне життєве кредо та творчий дороговказ: «І скажу на завершення: при всіх випробуваннях, що випали на мою долю, свій життєвий шлях, свою професію літератора-журналіста я обрав правильно, за покликанням. І було б у людини друге життя, я обрав би впевнено той самий шлях, що приніс мені багато радостей творчості». 

Приклад, вартий поваги та наслідування…

«Тяжкість років, хвороба – наслідки інсульту, що прикували мене до будинку, все відчутніше дають про себе знати. Але в міру сил, що залишилися, продовжую літературну роботу... Хочу витримати до кінця принцип – трудитися доки рука здатна тримати перо...». 

Михайло Олександрович Штейн (Шатров) помер у місті Дніпропетровську в грудні 1985 р. До 100-річчя від дня його народження відкрита меморіальна дошка на будинку краєзнавця у м. Дніпропетровську

Створено: 13.09.2017.
Редакція від 05.10.2017.
Таїсія Козак
Бібліографія:

Література
Книги Михайла Шатрова
Шатров М. Синий Маврикий: Повесть.– Днепропетровск, 1961.– 165 с.
Шатров М. Город на трех холмах: Книга о старом Екатеринославе.– Днепропетровск: Промінь, 1966.– 330 с.; 2-е изд.– Днепропетровск: Промінь, 1969.– 416 с., ил.
Шатров М. С вершины полувека: Книга о послеоктябрьском Днепропетровске.– Днепропетровск: Промінь, 1969.– 380 с.
Страницы каменной книги. 60 памятных мест Днепропетровска / Авт. текста М. Шатров (М.А. Штейн), худ. В.И. Хворост, фото Б.И. Перепадя.– Днепропетровск: Промінь, 1969.– 238 с.
Шатров М. Плечо друга.– Днепропетровск: Промінь, 1974.– 135 с.
Шатров М. Буревестники: Повесть о екатеринославских годах Ивана Бабушкина и Григория Петровского.– Дніпропетровськ: Промінь, 1980.– 275 с.

Вибрані публікації Михайла Шатрова
Шатров М. «Пікквікі» та інші // Зоря.– 1962.– 12 жовт.
Шатров М. Втеча // Зоря.– 1962.– 5 серп.
Шатров М. Головна МАГІСТРАЛЬ // Зоря.– 1968.– 5 трав.
Шатров М. І. П. Котляревський в Катеринославській Семінарії // Зоря.– 1969.– 21 верес.
Шатров М. Камінь має говорити // Зоря.– 1968.– 11 серп.
Шатров М. Перший медик Катеринослава // Зоря.– 1969.– 19 листоп.
Штейн М. Майбутнє обласного центру. Зустріч виборців 149-ї виборчої дільниці зі своїм кандидатом у депутати Дніпропетровської міської Заради Ф.Н. Дерябінім // Зоря.– 1947.– 20 груд.
Штейн М. Пальміра. Про минуле і сучасне одного села // Зоря.– 1945.– 5 груд.
Штейн М. Сказительниця з села Хорошого // Зоря.– 1946.– 21 квіт.
Штейн М. Тут буде ДАЗ! // Зоря.– 1945.– 24 лип.
Про Михайла Шатрова
(М. О. Штейна)
Кавун М. Е. Михайло Шатров – журналіст, літератор, історіограф Дніпропетровська. Вибрана бібліографія історико-краєзнавчих праць Михайла Шатрова (М.О. Штейна) та про нього // Моє Придніпров’я: Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2008 рік / Упоряд. І. С. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2007.– C. 23–35.
Книга памяти воинов-евреев Днепропетровска / Авт. кол.: С.Б. Басс (рук.) и др.– Кн. 2.– Днепропетровск: Энэм, 2000.– 324 с.
Про Михайла Шатрова – С. 83.
Кацнельсон И. Михаил Штейн – комвзвода – журналист – писатель // Книга памяти воинов-евреев Днепропетровска / Редкол.: С.Б. Басс (предс.) и др.– Кн. 3.– Ч. 2.– Днепропетровск: Поліграфіст, 2001.– С. 184–186.
Подолян А.В. Штейн (Шатров) М.А. и его коллекция бонистики в собрании Днепропетровского исторического музея им. Д.И. Яворницкого // Видатні особистості: музейна персоналістика: (Матеріали обл. музейної наук. конф. до Міжнарод. дня музеїв та 75-річчя Дніпропетров. обл.) / упоряд. В.М. Бекетова.– Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008.– С. 179–187.
* * *
Басс С. Комвзвода – журналист // Шабат Шалом.– Днепропетровск, 2002.– № 5.
Басс С.Б. Свершилось...: [установлена мемор. доска М.А. Штейну (Шатрову)] // Шалом, хаверим! - 2008.– сент.– С. 5.
Белецкий Ф. Взгляд с вершины полувека: [о кн. М. Шатрова «С вершины полувека»] // Днепров. правда.– 1968.– 17 дек.– С. 4.
Ватченко А. Книга о родном городе: [о книге М. Шатрова «Город на трех холмах»] // Днепров. правда.– 1966.– 17 сент.– С. 4.
Грабовский В. Здесь жил Михаил Шатров: [открыта мемор. доска М. Шатрову] // Днепр вечерний.– 2008.– 29 нояб.– С. 2.
Кацнельсон И. Вместе с орденом лейтенанту вручили ... очки: [воспоминания о встрече с М. Шатровым] // Наше місто.– 2008.– 19 лют.– С. 5.
Полынь И. Без рекомендации «сверху»: [заседание клуба «Ріднокрай» ДОУНБ, посвящ. 100-летию со дня рождения М. Шатрова] // Днепр вечерний.– 2008.– 7 марта.– С. 19.
Портников В. Дом на Набережной: [о доме в Днепропетровске, где жил М. Шатров] // Шалом, хаверим!.– 2008.– сент.– С. 5.
Чигорин А. Писателю, журналисту, краеведу: [открыта мемор. доска М. Шатрову] // Наше місто.– 2008.– 29 листоп.– С. 1: фото.
* * *
Літописець міста на трьох пагорбах Михайло Шатров (1908–1985). (До 100-річчя від дня народження): Біобібліограф. покажчик / Упоряд.: І. Голуб, М. Кавун.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008.– 32 с.