Петро Олександрович Єфремов

Петро Олександрович Єфремов

Петро Єфремов – визначний український літературознавець, критик, педагог, активіст Катеринославської «Просвіти».
Після закінчення Київського університету у грудні 1915 р. деякий час працював учителем у приватних гімназіях Катеринослава, потім – у канцелярії податного інспектора 3-го району м. Катеринослава. Після Лютневої революції 1917 р. брав активну участь у громадському та політичному житті. 29 березня 1917 р. на загальних зборах Українського учительського товариства в Катеринославі обраний на учительський з’їзд у Києві та на загальноукраїнський конгрес. 23 квітня 1917 р. обраний кандидатом у члени ради товариства «Просвіта».
Друкувався в українських виданнях: журналах «Січ», «Книгарь», «Споживач», альманаху «Вир революції», газетах «Український пролєтар», «Звезда», журналах «Зоря», «Плуг», «Життя і революція», «Записках історично-філологічного відділу», «Наукових записках Дніпропетровського Наукового Товариства» – органі Дніпропетровського ІНО, «Віснику товариства «Просвіта» у Катеринославі», «Народному житті», «Республіканці» тощо. Працював над темами з нового і сучасного українського письменництва. Брав участь в літературному житті і редакторській роботі.
Від серпня 1917 р. викладав українську мову і літературу в першій українській гімназії та російську літературу в жіночій єврейській гімназії Іоффе, з 1918 р. викладав історію української мови та літератури в учительському інституті, а разом з тим, лишаючись викладачем в українській гімназії, з 1920 р. викладав ті ж предмети в соціально-економічному технікумі, в залізничному технікумі, в українській педагогічній семінарії, на ЗЗ-х військових піхотних курсах. У 1921 р. почав читати лекції з історії української літератури та історії діалектології української мови в Катеринославському інституті народної освіти, з 1924 р. працював в окружній партшколі.
Арештований 9 вересня 1929 р. в результаті сфабрикованого процесу над так званою «Спілкою Визволення України». Вважався «організатором націоналізму» на Дніпропетровщині. Засуджений до 5 років позбавлення волі з обмеженням у правах на 2 роки. Реабілітований у 1989 р.
Література
Чабан М. Повернення Петра Єфремова // Єфремов П. Молитва Богу невідомому: Літ.-крит. статті / упоряд. М. Чабан. Дніпропетровськ, 1993. С. 3–4.
* * *
Чабан М. Його Голгофа // Чабан М. Січеслав у серці. Дніпропетровськ: Дніпро, 1994. С. 53–61.
Чабан М.П. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921). Бібліограф. словник. Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2002. С. 202–205.
Чабан М. Доба спалила й пропекла...: Його Голгофа // З любові і муки... / Ф. Білецький, М. Нечай,              І. Шаповал та ін. Дніпропетровськ: ВПОП «Дніпро», 1994. С. 118– 126.
Чабан М.П. Сторінки біографії професора Петра Єфремова // Вестник ДГУ. История и философия науки и техники. Вып. 1. Днепропетровск: Вид-во ДДУ, 1994. С. 92–102.
* * *
Єфремов Сергій Олександрович.URL : uk.wikipedia.org/.../Єфремов_Сергій_Олександрович
Чабан М. Голгофа Петра Єфремова. URL :  // www.libr.dp.ua/region/Gold%20names/Петро%20Єфремов.doc

 14.09.2018
 (9 переглядів)