Микола Павлович Ковальський

Микола Павлович Ковальський

Історія нашого краю 60–90-х років минулого століття осяяна яскравим життям і плідною науковою діяльністю видатної особистості – професора Миколи Павловича Ковальського… Життя його було надто важким, аби дійти до високої вікової віхи. І мав щастя не стільки у прижиттєвому визнанні своїх заслуг у сфері науки й освіти, скільки у можливості бачити результати своєї праці. Вчителі історії, які у другій половині 60-х – на початку 90-х навчалися в Дніпропетровському державному університеті, досі з пієтетом згадують одного з найкращих своїх викладачів – Миколу Павловича Ковальського. Професор М.П. Ковальський зробив дуже багато в галузі практичного та теоретичного джерелознавства, утвердження низки наукових понять, прищеплення молодим науковцям пієтету до історичних джерел, прагнення до об’єктивного висвітлення подій та явищ. Він виховав велику кількість науково-педагогічних кадрів. Він відродив у Дніпропетровську (нині – м. Дніпро) дослідження історії України періоду феодалізму. Завдяки йому з кінця 80-х років минулого століття було кому відроджувати колись занедбане краєзнавство. Він залишив свій виразний слід у сучасній історії нашого краю.

 

Народився Микола Павлович на Волині в освіченій і висококультурній сім’ї (мати – вчителька, батько – юрист з університетською освітою) ще за польської влади.

 Історичне місто Острог, де розпочав свій життєвий шлях і куди на схилі літ повернувся навічно, надихало вразливого і надзвичайно здібного юнака на заняття історією. Він закінчив історичний факультет Львівського університету, маючи там своїми вчителями цілу плеяду видатних вчених, які стали для нього взірцями самовідданої педагогічної праці і повного занурення у світ науки.

 

З дуже ранніх літ колеги по роботі і друзі називали його «професором», і було за що. Його здібності, працьовитість, аристократичні манери віщували високі досягнення. Він добре володів польською, англійською, французькою, німецькою мовами, знав латинську, без якої не можна скільки-небудь серйозно вивчати історію України XIV–XVII століття. Знання кількох іноземних мов було дуже рідкісним явищем серед радянських вчених другої половини XX століття. Після закінчення навчання аспірант, вчитель-методист, музейний працівник, попри проблеми суспільного та приватного життя, захищає кандидатську дисертацію...

 

 У 1963 році доля закинула його в наш край, аби тут за три десятки років він засіяв свою ниву, яка дала щедрий врожай. Посада доцента і декана Криворізького загальнонаукового факультету Дніпропетровського державного університету привабила його можливістю отримати житло для сім’ї. Та вже у 1967 році його запросили на кафедру історії СРСР і УРСР держуніверситету, де тоді проводили третій набір студентів нещодавно відновленого історичного відділення історико-філологічного факультету.

Розпочався не тільки тривалий і найплідніший період життя М.П. Ковальського, а якісно новий етап у розвитку історичного відділення (незабаром – факультету), становлення історичної освіти та науки у Дніпропетровську, розробки важливих проблем історії, історіографії та джерелознавства.

 

 З іменем М.П. Ковальського пов’язаний новий рівень читання лекцій і проведення практичних занять при роботі з історичним джерелом, власне, почав формуватися «культ» історичного джерела, факту на відміну від гасел, безпідставних положень. Студенти залучилися до роботи у наукових гуртках, керованих кваліфікованими вченими. З гуртка М.П. Ковальського визріла більшість його аспірантів. Існувало положення про те, що аспірантами могли керувати тільки професори, а доценти – з дозволу, як виняток. У випадку з М.П. Ковальським трапилося так, що доцент за результативністю роботи з аспірантами став на факультеті науковим лідером, як і за кількістю та якістю опублікованих наукових праць із джерелознавства історії України XVI–XVII століть. Загалом у його дніпропетровський період життя захистили кандидатські дисертації з проблем історії, історіографії та джерелознавства України понад двадцять чоловік. З-поміж них назвемо прізвища добре відомих нині професорів Ю.А. Мицика, С.М. Плохія, О.І. Журби, В.А. Брехуненка, кандидатів історичних наук С.В. Абросимової, Н.В. Ченцової та інших. Добрий десяток його вихованців стали докторами історичних наук.

 

 Навколо М.П. Ковальського, який сам став доктором історичних наук після захисту дисертації в спеціалізованій раді Московського державного університету у 1984 році, сформувалася наукова школа, факт існування якої вже тоді визнали вчені на просторах СРСР. А на початку XX століття дуже авторитетні українські вчені також визнали, що «в університетах України радянської доби виникла лише єдина наукова школа істориків – професора М.П. Ковальського у Дніпропетровську».

 

Свідченням високого авторитету професора М.П. Ковальського та його школи було також проведення на базі історичного факультету у 80-х роках кількох всесоюзних історіографічних і джерелознавчих конференцій. Вчений брав участь у найпрестижніших всесоюзних і республіканських наукових конференціях, працював у польських архівах і бібліотеках. Найзначнішими його науковими працями, виданими у вигляді окремих книг, були праці під загальною назвою «Источниковедение истории Украины (XVI – первая половина XVII века)» – вісім випусків із різними підзаголовками.

 

 У 1991 році М.П. Ковальський став Заслуженим діячем науки і техніки УРСР і в тому ж році його земляки відповідним рішенням надали йому статус почесного громадянина м. Острога Рівненської області, оскільки він багато зробив для дослідження історії свого рідного міста і краю. А ще більше – для його сучасного та майбутнього. В Острозі М.П. Ковальський мав материну спадщину, родовий «маєток». І знову житлова проблема змусила його змінити місце роботи і проживання. Влітку 1994 року він повернувся до рідного міста, аби виконати ще одну важливу життєву місію. Тоді за його активної участі було відновлено славетну Острозьку академію (засновану в XVI столітті князем К. Острозьким), яка нині іменується Національний університет «Острозька академія». Там він і працював проректором з наукової роботи і завідувачем кафедри історії та культурології.

Помер М.П. Ковальський у ніч на 6 жовтня 2006 року і похований на цвинтарі в Острозі поруч із могилами своїх батьків. На смерть видатного вченого відгукнулися некрологами українські та зарубіжні часописи і газети.

 

Завершуючи ці короткі нотатки про М.П. Ковальського, маємо більш чітко вказати й на його місце в краєзнавстві Дніпропетровщини. Його перша праця з історії нашого краю з’явилася у 1977 році в російськомовному перевиданні тому «Днепропетровская область» із багатотомного видання «Історія міст і сіл Української РСР», а остання – у 1995 році. Загалом історії нашого краю стосуються близько трьох десятків його праць. Переважають серед них дві теми: історія запорозького козацтва та постать Д.І. Яворницького. До речі, це з його благословення та з його передмовою у 1989 році вперше була опублікована праця Д.І. Яворницького «История города Екатеринослава». Проте вважаємо, що значно більша його заслуга у тому, що він підготував кадри краєзнавців і прищепив своїм вихованцям прагнення до пошуку істини через усебічне вивчення історичних джерел, навчив любити свій край і берегти його духовні цінності.

Ганна Швидько

 

 

Бібліографія

Дніпропетровський історико-археографічний збірник. На пошану професора Миколи Павловича Ковальського.– Дніпропетровськ: Промінь, 1997.– С. 9–100.

 

 Микола Павлович Ковальський (1929–2006). Ad gloriam… Ad honores… Ad memorandum  /За ред. Г.К. Швидько.– Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2007.

 

 Осягнення історії: Збірник наукових праць на пошану професора Миколи Павловича Ковальського з нагоди 70-річчя.– Острог–Нью-Йорк, 1999.– С. 6–111.

 

Світленко С. І. Ковальський Микола Павлович (19.03.1929– 05.10.2006) / С. І. Світленко// Професори Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, 1918-2018 : біобібліографічний довідник / Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара ; голова редкол. М. В. Поляков ; упоряд.: С. І. Світленко, З. П. Бондаренко, С. В. Бухаров [та ін.]. - Дніпро : ЛІРА, 2018.. - С .148-149

 

Швидько Г. Творець і лідер наукової історичної школи / Г. Швидько // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2009 рік: Бібліограф. покажчик / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008.– С. 57–62.

 

* * *

 Ковальський Микола Павлович // Український історичний журнал.– 2006.– № 6.– С. 229–230.

 

 Плохій С. Життєва місія Миколи Ковальського/ С. Плохій // Дзеркало тижня.– 2006.– 11 листоп.

 

Час для наукового осмислення: [На історичному факультеті ДНУ імені О. Гончара відкрито іменну аудиторію відомого вченого-історика, професора Миколи Ковальського та експозицію в ній] // Бористен.– 2015.– №5. - С.2.

 

* * *

 Микола Павлович Ковальський: Матеріали до біобібліографії.– Острог, 2002. 

 28.02.2024
 (22 переглядів)