Вчений-металург Лев Фортунато

Вчений-металург Лев Фортунато

Виповнюється 160 років від дня народження Льва Михайловича Фортунато (1861–1934). Середню освіту майбутній вчений отримав у Єлисаветградському реальному училищі, продовжив навчання в Академії художеств у Петербурзі, але на четвертому курсі навчання перейшов до Петербурзького гірничого інституту. У 1895 р. Лев Фортунато отримав звання гірничого інженера. 

Свою наукову діяльність Л. Фортунато розпочав після освоєння практичної, обіймаючи різні посади на металургійних заводах. Після закінчення університету він три роки працював начальником пудлінго-прокатного цеху Сулинського чавуноплавильного, залізообробного і сталеливарного заводу на Донбасі. У 1897 р. був запрошений на посаду управителя Миколаївського заводу Східно-Сибірського металургійного товариства в Іркутській губернії. З 1899 по 1904 р. Л. Фортунато працював начальником томасівського і мартенівського цехів заводу Таганрозького металургійного товариства. На цей період його життя припадає стажування на сталеливарних заводах Німеччини (1899) та Бельгії (1902).

Восени 1904 р. Рада Катеринославського вищого гірничого училища (нині – Національний технічний університет «Дніпровська політехніка”) одноголосно обрала Льва Михайловича Фортунато викладачем кафедри металургії та технології металів. На той час він мав вже досить солідний вік – 43 роки, але активно включився у навчальний процес і наукову діяльність. На сторінках фахових видань Л. Фортунато опублікував монографію, у якій оприлюднив результати своїх досліджень з виробництва сталі на томасівському заводі Таганрозького металургійного товариства. У 1918 р. він захистив магістерську дисертацію на підставі виданої ним праці «Общие законы равновесия предельной системы металл-шлак основного мартеновского процесса». Спочатку в Катеринославському вищому гірничому училищі Л. Фортунато завідував кабінетом металургії сталі, а з 1906 по 1927 р. очолив кафедру металургії сталі. 

Паралельно з викладацькою роботою Лев Фортунато займався також організаційною діяльністю. 1919 р. він брав участь у створенні в Катеринославі відділення Російського металургійного товариства, до якого увійшли відомі вчені-металурги та інженери, зокрема П. Рубін, І. Бардін, А. Виноградов та ін. Був членом Катеринославського наукового товариства, Катеринославського відділення Російського наукового товариства, Науково-технічного товариства при Катеринославському гірничому інституті, активно працював у різноманітних комісіях цих товариств, зокрема в Комісії з вироблення технічних умов на постачання сталевого литва для залізниць.

Принагідно зауважимо, що Лев Фортунато добре грав на скрипці, а захоплення музикою супроводжувало його все життя. У 1918 р. він був обраний головою Катеринославського музичного товариства, наступного року під головуванням Л. Фортунато була відкрита Катеринославська музична консерваторія. Згодом її було реорганізовано у музичний технікум. У ньому він працював старшим викладачем і викладав загальну історію музики. З 1919 по 1921 р. вчений і музикант Л. Фортунато очолював музичний комітет підвідділу мистецтв Наркомосвіти у Катеринославі. На початку 1925 р. він захворів на інсульт, що викликало на певний час правосторонній параліч. Після одужання Л. Фортунато у березні того ж року поновив свою викладацьку діяльність, але у 1928 р. у зв’язку зі станом здоров’я був вимушений відмовитися від викладання у Дніпропетровському музичному технікумі.

Нагадаємо, що у 1930 р. металургійний факультет Дніпропетровського гірничого інституту було перетворено на Дніпропетровський металургійний інститут (пізніше – Національна металургійна академія України, Український державний університет науки і технологій), в якому з травня 1930 р. Л. Фортунато очолив кафедру металургії сталі. В цей період наукову діяльність він зосередив на питаннях фізико-хімічній теорії металургійного виробництва сталі, конструюванні та використанні мартенівських печей у металургійному виробництві сталі. Л.Фортунато планував узагальнити ці дослідження у монографії «Какие мартеновские печи нужны социалистическому хазяйству». У книзі планувалося розглянути історію виникнення, розвиток і застосування за кордоном печей. Вчений здав наукову працю у видавництво в 1933 р., але її доля і досі невідома. 12 липня 1934 р. Л. Фортунато пішов з життя, похований на Севастопольському цвинтарі.

Лев Фортунато був людиною дуже ерудованою, проявив себе як талановитий вчений в галузі металургії, знав німецьку та французьку мови. Хоча лекції читав російською мовою, але літературу міг читати і українською ( так зазначено в його особовій справі). 

Марія Шевченко


Бібліографія

 Архів НТУ «ДП». Особова справа Л.М. Фортунато. оп. 1. спр. 3730.

Зимницька С. П. Фортунато Лев Михайлович. Професори Національного технічного університету «Дніпровська політехніка”. 1899-2019 / ред. кол.: Г. Г. Півняк, Г. К. Швидько, Г. Л. Первий та ін. –Дніпро: НТУ «ДП», 2019. – С. 428-429.

Савчук В.С. Металург і громадський діяч Л.М. Фортунато: Катеринославський період життя і діяльності.// Історія і культура Придніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінки.– Д.: НГУ, 2004.– Вип. 1.– С. 90-101.

Бойченко Б.М. Його справа живе // Кадри металургії.– 2011. – № 30(5.12). – С. 1.

Бойченко Б.    До 160-річчя від дня народження Л.М. Фортунато (1861 – 1934) // Кадри металургії. - 2020. - № 8/9(жовтень-листопад). - С. 27, 28 : фот.

Єлінов І.М. Наукові дослідження вчених КВГУ-КГІ-ДГІ в галузі металургії (1900–1930 рр.) // Історія культури Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки. Науковий щорічник – Дніпропетровськ : НГУ, 2009. – Вип. 6. – С. 18–24.

Історія і сучасність Національного гірничого університету (1899–2009 рр.). – Дніпропетровськ : НГУ, «Ліра», 2009.




 01.11.2021
 (6 переглядів)