Катеринослав торговий у дніпровському проєкті «Відчуй Дніпро»

Проєкт «Відчуй Дніпро» https://vidchuy.dp.ua/ продовжує поповнюватися мініскульптурами. Черговою, 19-ою, стала бронзова мініскульптура «Дніпровська грошівниця» https://vidchuy.dp.ua/kasa, присвячена розвитку торгівлі м. Катеринослав.

В умовах економічного прогресу наприкінці ХІХ – на початку XX ст. швидко зростали українські міста, створювалися нові промислові центри. Період XIX – початку XX ст. став також періодом економічного розквіту міста Катеринослава. Саме у цей період місто перетворилося на один із найбільших торговельних центрів Півдня України. На початку ХХ ст. Катеринослав уже належав до сімки найбільших міст Російської імперії.

Економічний розвиток будь-якого міста неможливий без торгівлі. Торгівля Катеринослава наприкінці ХІХ – на початку XX ст. базувалася на чотирьох великих економічних явищах: великих ярмарках, які відбувались у різні пори року; мережі стаціонарних крамниць що працювали у місті, базарах, розташованих у різних районах міста та вуличних кіосках, доступних для різних верств населення міста. Швидкий розвиток торгівля відбувся у 60-х роках ХІХ ст. Особливо швидко стала розвиватися стаціонарна торгівля – магазинна і крамнична. Найбільший же прибуток приносили ярмарки.

Для ярмарку того періоду був характерний періодичний торг і визначені місця та час, коли і де за розпорядженням міської адміністрації або губернатора відбувалася гуртова та роздрібна торгівля. Головними подіями ділового життя Катеринослава щорічно стали три ярмарки: 23 квітня – Георгієвський, 29 червня – Петропавлівський, 26 вересня – Іванівський.

На ярмарок з’їжджалися купці, щоб продати мануфактуру, худобу, сільськогосподарську продукцію та покупці, що хотіли придбати крам. У ХІХ ст. головна ярмаркова площа міста розташовувалася на місці нинішнього Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» та прилеглих до нього кварталів. З часом місце ярмарку змінилося. За статистикою, у 1857 р. на 62-х найбільших ярмарках губернії продано товарів на 3 336 349 рублів. У той час торгували переважно продуктами землеробства, тваринництва, зокрема вівчарства. Великого поширення набрав чумацький промисел. У 1899 р. загальний торговельний прибуток ярмарків склав 141 000 руб (товару було привезено на 270 000).

Головними товарами в цей час були – коні, рогата худоба, хліб, сало, вовна, шкіра, вози, плуги, вироби з чавуну, мануфактурні товари тощо. Прибуток від продажу заліза та хліба став головним важелем економічного розвитку Катеринослава.

Після жовтневого перевороту ярмарки були скасовані. Радянська влада відновила їх у середині 1920-х рр., а в 1930-х рр. знову були скасовані. Вся торгівля в селах перейшла до кооперації та під контроль держави. Повноцінне відродження ярмарків припадає лише на початок 60-х рр. ХХ ст.

Внаслідок індустріалізації, зростання товарності економіки та розширення потреб у промислових товарах у період 1865–1897 рр. у Катеринославі частка торгівлі зросла з 17,94% до 25,11%. Ці процеси спричинили появу у місті десятків магазинів і млинів.

Практично всі продукти харчування та предмети побуту у ХІХ ст. містяни купували на ринках. Щоденна торгівля відбувалася в магазинах на базарному майдані, яких налічувалося понад 40.

Постійна торгівля велася на головному ринку міста – Озерному базарі, який розпочав свою діяльність у 1885 р. Ринок поділялася на ряди: М’ясний ряд, Рибний, Зелений. Ненажерливий ряд торгував дешевими пиріжками, рубаними коров’ячими шлунками та іншими звичайними стравами того часу. У 1915 р. на Озерці було вже 103 кам'яні крамниці, які давали місту щорічний прибуток у 122 тис. рублів. Для багатих купців, які торгували на Озерці, був збудований заїжджий двір і кілька ресторанів.

Другий великий ринок – Нижньо-Троїцький – один із найбільших міських ринків, який з’явився практично зі заснуванням міста – у 1793 р. Його початок був біля Троїцької церкви, далі він спускався вниз до нинішньої площі Героїв Майдану. На території ринку стояли дерев’яні корпуси, пофарбовані в червоне. Після Другої світової війни Нижньо-Троїцький ринок було ліквідовано, а Верхньо-Троїцький, розташований на вулиці Базарна (сучасна Святослава Хороброго) перенесено ще вище.

У середині 1860-х рр. на місці сучасних ЦУМу та Пасажу розташовувався Гостиний ряд – своєрідний перший катеринославський супермаркет, де можна було купити одяг, їжу, будь-які побутові дрібниці. Приміщення Гостинного ряду – велика територія, прикрашена галереями з магазинами. Тут розташовувалися двоповерхові крамниці, дерев’яні лабази. Гостинний ряд розповсюджувався на сучасні вулиці Мономаха, Магдебурзького права, Харківську. У 1870-х рр. було збудовано будинки Старогостинного ряду – на протилежному від Гостинного ряду боці. До 1898 р. тут було майже кілька десятків магазинів.

Також функціонували ринки на прибережних територіях – у Новому Кодаку та на Амурі. Тут також продавали продукти, ремісничі вироби, одяг тощо.

З часом торгівля переходила від ярмарків до стаціонарних закладів. Поширеними формами організації торговельної діяльності були стаціонарна торгівля, здійснювана крамарями в крамницях і пересувна торгівля, якою займалися дрібні перекупники. Роздрібною торгівлею займалися крамарі. Середня ставка оренди одного торгового місця (намету, кіоску, невеликої крамнички) становила від 60 до 300 рублів на рік. Найбільш заможні крамниці, торговельні доми та банківські контори розташовувалися на центральному Катерининському проспекті (сучасний пр. Дмитра Яворницького). Солідні фірми та магазини мали солідні вивіски, головним на яких було ім’я власника. Катеринославці ходили за взуттям до Заморуєва, за самоварами і замками – до Толстикова і Алексєєнка, за тканинами – до Єфанова, за одягом – до Шульманів, за знаменитим кяхтинським чаєм – до Проніна, за тютюном – до Джигіта, за нотами та роялями – до Неймана, за тістечками – до Стрекозова, за борошном – до Тіссена, за фотографічним приладдям – до Повзнера. Був у місті «Американський магазин», де можна було купити посуд, «Берлінський магазин» дамського шитва та магазин дамських суконь і корсетів «Віденський шик», збройові магазини Ф. Дєдікова, книжкові магазини В. Алексєєва. Численні вуличні кіоски торгували овочами, фруктами, тютюном, водою, квасом та ситром.

Великою (оптовою) торгівлею займалися купці. Купецький стан у місті був наймогутнішим і прогресивним: купців першої гільдії – 44, другої – 288. Серед купців було 97 чоловік християнського віросповідання, іудеїв та караїмів – 235 чол. (на 1903 р.). Купці торгували лісом, текстилем, металом і виробами з нього, продуктами харчування, взуттям, одягом. Купці обиралися до Міської Думи, забудовували у місті цілі квартали. По суті, губернське місто жило за рахунок торгівлі, якою активно займався купецький стан. Відомі купецькі прізвища Катеринослава: Алексєєнко, Єфанов, Жиров, Тіссен, Карпас, Пчолкін, Рохлін.

Організовував торговельне життя міста торговельний відділ міської Управи. У різні часи його очолювали купці Ф.Н. Мірошниченко, П.П. Волков, А.І. Гротто-Слепіковський, В.О. Толстиков. Особливо треба відзначити роботу Василя Івановича Макарова, який з 1897 по 1912 рік був головою торговельного відділу і багато зробив для поліпшення умов торгівлі на міських базарах, земля і торговельні приміщення яких належали місту.

На початку XX ст. катеринославська торгівля характеризувалася як одна з найкращих серед міст імперії. У 1895 р. прибуток міста з базарів складав 32,2 тис. рублів, у 1909 році – 297,6 тис. рублів. За той же час із ярмарків прибуток упав з 10,7 тис. до 2,5 тис. крб. У 1910 р. товарообіг міста складав 43285 тис. рублів.

Розвиток торгівлі супроводжувався модернізацією. У 1879 р. Джеймс Рітті зі штату Огайо (США) запатентував «Непідкупну касову машину Рітті» (Ritty’s Incorruptible Cashier) – Ritty Model I, щоб зупинити крадіжки готівки працівниками у власному барі Pony House. Винахід фактично дав старт розвитку фіскалізації. Апарат важив близько 35 кілограмів, фіксував кожну операцію, кожна операція купівлі супроводжувалася перфорацією паперу, який вставлявся в пристрій заздалегідь – апарат друкував чек на паперовій стрічці, який підтверджував покупки, що і народило крилату фразу «Пробити чек». Механічні пристрої були оснащені дзвіночком, ящиком для зберігання купюр і табличками, які показували суму покупки, ставши стандартом для закладів і крамниць. Крім стандартних функцій касові апарати National комплектувалися спеціальним лічильником, що фіксує кількість відкриттів задньої кришки пристрою – це забезпечувало додатковий рівень безпеки та контролю. Деякі моделі касових апаратів мали чотири отвори для індивідуальних ключів продавців або офіціантів, що давало можливість провести точний облік продажів.

У 1884 р. група інвесторів купила і сам апарат, і компанію Рітті, і його патенти – утворилася «Національна виробнича компанія» (The National Cash Register Company), яка посприяла широкому розповсюдженню цих приладів використовуючи доволі вдалу стратегію, а саме працювала над створенням попиту на касові чеки при здійсненні торгових операцій, який відповідно і стимулював продажі їхньої продукції. У період з 1884 по 1911 рр. National Cash Register Company продала понад 1 млн касових апаратів різних моделей. Касові апарати були настільки популярні, що їх можна було зустріти практично в кожному магазині, ресторані та конторі. Апарати виробляли з латуні, нікелю та якісного дерева, саме тому вони в такому гарному вигляді збереглися до наших часів. Цікаво, що сьогодні компанія National відома як NCR Voyix Corporation і спеціалізується на виробництві банкоматів, торгових і POS-терміналів, зчитувачів штрихкодів і різних витратних матеріалів.

Наприкінці XIX ст. катеринославські купці почали використовувати касові апарати «National», які на десятиліття стали невід’ємною частиною магазинів, гастрономів і міських торгових точок, символом фінансів та торгівлі.

20 травня 2026 р. за адресою вулиця Королеви Єлизавети II, буд. 2 – на вході до торгівельно-розважального комплексу МОСТ-сіті була відкрита мініскульптура «Дніпровська грошівниця». Грошівниця – це розмовна, архаїчна або діалектна назва касового апарата або спеціальної скриньки для зберігання грошей.

20 років ТРК МОСТ-сіті є торгівельним символом Дніпра. Це сучасний, динамічний і відкритий простір, частина історії сучасного Дніпра, який свого часу міська влада, проаналізувавши потоки відвідувачів, обрала як простір для проведення загальноміських культурних і спортивних подій. Мініскульптура «Дніпровська грошівниця» відображає невід’ємну частину щоденного життя Дніпра – рух, шопінг і зустрічі.

Основа мініскульптури «Дніпровська грошівниця» – реальний касовий апарат National, який наразі стоїть у Музеї історії Дніпра – інтерактивний місток між сучасністю та музейним минулим міста. У мініскульптурі образ цього артефакту доповнений іншими невід’ємними елементами торгівлі. Грошівниця видає касовий чек, поруч із нею з одного боку розташовані пакети із новими покупками із написом-символікою міста «Дніпро», з іншого – грошові купюри, монети та торбинки із грошима. Касиром, що стоїть за касовим апаратом і видає касовий чек звичайно ж є котик – неодмінний традиційний прихований символ-талісман проєкту.

«Дніпровська грошівниця» має свій інтерактивний підтекст і унікальне авторське виконання, повертаючи містян в атмосферу старовинних крамниць, де кожну фінансову операцію супроводжував характерний механічний звук, бо апарат треба було заводити вручну, щоб отримати решту. Це дозволило максимально точно відтворити дух минулих часів і підкреслити важливість торгівлі у розвитку міста.