Християн Іванович Класен – стандартизатор української (німецької) червоної степової породи великої рогатої худоби

Християн Іванович Класен народився в 27 жовтня 1891 року в м. Сінді (Цинтенхоф) Те-рновського повіту Ліфляндської губернії (неподалік сучасного м. Пярну, Естонія) в родині робітника-ткача.

Початкову освіту він здобув у фабрично-заводській школі рідного міста Сінді, при ма-нуфактурі. Під час навчання в освітньому закладі яскраво проявилися найвиразніші риси майбутнього вченого: жага до знань, допитливість, жвавий розум, цілеспрямована наполег-ливість, працелюбство, схильність до системного аналізу та аналітичного мислення. Надзви-чайні інтелектуальні здібності талановитого юнака впали в око місцевому православному священникові, який надав йому необхідні рекомендації для вступу до Ризької духовної семінарії, де здійснювалась підготовка священницьких кадрів для православної церкви при-балтійських губерній Російської імперії.

Після закінчення Ризької духовної семінарії в 1911 році Християн Іванович вирішує по-ступити до сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту – одного з провідних вищих навчальних закладів Російської імперії того часу. В 1915 році в академічно-му житті студента сільськогосподарського відділення Київської політехніки відбулась драма-тична подія – він провалив державні іспити й не отримав бажаного диплома агронома. В особовій справі вченого міститься лише уривчаста згадка про дані події: «Я був змушений через обставини військового часу залишити Київський політехнікум». Очевидно, що майбутній вчений потрапив під прес антинімецької кампанії, скерованої проти німецьких і прибалтійських студентів, які навчалися в російських вишах.

Учорашній студент зіштовхнувся з необхідністю шукати місце роботи за фахом, не по-лишаючи ідею отримати диплом кваліфікованого спеціаліста сільського господарства. З 20 квітня 1915 року Х. І. Класен обійняв посаду дільничного агронома в с. Варварівка (нині Ми-колаївської області) Одеського повіту Херсонської губернії.

У січні 1918 року на загальному засіданні агрономічної організації Одеського повіту Херсонської губернії Класен більшістю голосів був обраний на посаду повітового агронома, що свідчило про високий професійний авторитет молодого фахівця серед земців.

На початку 1919 року Х. І. Класен переходить на посаду Одеського повітового зоотех-ніка та повністю зосереджується на роботі з організації племінної справи. З вересня 1919 року по жовтень 1920 року Християн Іванович обіймає посаду члена правління Одеської Спілки молочних кооперативів. Згодом, після остаточного встановлення радянської влади в регіоні та реорганізації кооперативної системи, молодий адміністратор перейшов на роботу до Губ-сільгоспсекції Губспілки, де обіймав посаду члена правління, здійснював керівництво молоч-ною підсекцією.

Значний організаційний і адміністративний досвід ученого викликав неабиякий інте-рес з боку вітчизняної сільськогосподарської науки. З 1 жовтня 1921 року по 1 березня 1922 року Х. І. Класен обіймав посаду асистента кафедри молочного господарства Одеського сільськогосподарського інституту, викладаючи невеликий практичний курс з молочарства та селекційної справи. Паралельно з викладанням з листопада 1921 року по травень 1922 року майбутній вчений-зоотехнік обіймав посаду спеціаліста з сільського господарства при Одеській конторі «Всеукраїнської кооперативної спілки». В 1922 році Х. І. Класен став членом профспілкового комітету даної організації.

У січні 1927 року Класен переходить на нове місце роботи – на посаду інспектора по Одеській губернії Державної племінної книги червоної німецької худоби. В даний період він у складі великого авторського колективу зосереджується над написанням першого тому Держплемкниги. В цій колективній праці Класен вмістив розділ, в якому він виклав детально розроблені програму та принципи організації племінної книги червоної німецької худоби. Вихід у світ першого та другого томів Державної племінної книги став своєрідним підсумком багаторічної практичної діяльності дослідника в галузі практичної зоотехніки та селекції німецької червоної великої рогатої худоби.

У 1928 році Х. І. Класен вирішив здобути давно омріяну вищу сільськогосподарську освіту. Він вступив екстерном на агрономічний факультет Одеського сільськогосподарського інституту, який успішно закінчив у 1930 році, здобувши кваліфікацію «агронома-організатора». Отримання базової вищої сільськогосподарської освіти дозволило вченому продовжити свою науково-дослідну роботу в тваринництві.

З підпорядкуванням Держплемінної книги науково-дослідницьким установам УСРР Класен перейшов на роботу до Південного науково-дослідного інституту молочного госпо-дарства в м. Харкові, де працював на посадах старшого наукового співробітника, вченого-спеціаліста та керівника племінної секції.

У новій академічній науково-дослідній установі Х. І. Класен обійняв посаду вченого-спеціаліста, на якій пропрацював до лютого 1932 року. Керівництво Південного науково-дослідницького інституту наказом № 48 від 9 травня 1932 року призначило Х. І. Класена тимчасово виконуючим обов’язки керівника сектору розведення. Проте надовго затриматись на цій посаді Християну Івановичу не вдалося. Недолюблюючи адміністративну роботу ор-ганізатора наукових досліджень, яка несла потенційну загрозу репресій і політичних пере-слідувань, Класен 19 травня 1932 року написав заяву про звільнення з посади за власним ба-жанням, залишаючись працювати в науково-дослідній установі. В серпні 1932 року його нау-кові здобутки в галузі селекції були відзначені керівництвом закладу. Зокрема, за проведення бонітування стад і успішне керівництво племінною роботою він був нагороджений Почес-ною грамотою. В 1933–1934 роках Класен працює над матеріалами для племінної книги си-ментальської породи, збираючи статистичні матеріали та узагальнюючи практичний досвід з її розведення, який був викладений в праці «Породи великої рогатої худоби на Україні».

На підставі наказу за № 418 від 28 лютого 1934 р. по Південному науково-дослідному інституті молочного господарства вчений був знову призначений на посаду тимчасово вико-нуючого обов’язки завідуючого сектором розведення. Наказом від 5 вересня 1934 року на підставі розпорядження Наркомату землеробства СРСР Х. І. Класен був звільнений з посади завідуючого сектору розведення у зв’язку з відрядженням на роботу до Наркомату землероб-ства УРСР до м. Києва. В свою чергу, у відповідності до наказу Наркомзему за № 451 вчений був призначений на посаду старшого інспектора державної племінної книги Управління тваринництва Наркомзему УРСР. У цей період, спостерігаючи за початком чергової масової кампанії політичних репресій, спрямованих проти представників старої інтелігенції, Класен приймає рішення про перехід на викладацьку роботу, сподіваючись, що цей крок врятує його від політичних переслідувань. У матеріалах особової справи вченого міститься досить цікавий документ – лист Х. І. Класена на ім’я директора Дніпропетровського сільськогоспо-дарського інституту, датований 25 жовтня 1934 року. В листі вчений звертається до адміністрації вузу з проханням про можливість викладання академічних курсів з розведення, селекції та племінної справи. Очевидно, що з самого початку своєї кар’єри на державній службі вчений прагнув у будь-який спосіб уникнути роботи в системі Наркомзему, оскільки остання несла в собі потенційну загрозу потрапити під репресії силових органів.

Очевидно, що вчений готував підґрунтя для зміни місця роботи. Через посилення політичних переслідувань інтелігенції з боку чинної влади лишатися в Києві – місті сту-дентської юності – для Х. І. Класена ставало все далі небезпечніше. Дослідник починає актив-но перейматися пошуком нового місця роботи.

У цей період увагу вченого привернув новостворений Дніпропетровський сільськогос-подарський інститут, який конче потребував кваліфікованих спеціалістів з практичної зоо-техніки. Вже 27 грудня 1934 року Х. І. Класен звернувся з черговим листом до директора вузу, в якому висловив згоду на роботу в інституті, зазначивши поточні труднощі, пов’язані зі зміною місця роботи. Як випливає зі змісту листа, перша спроба перейти до вишу закінчилась для Класена провалом через категоричну відмову наркому Льва Лазаровича Паперного надати науковцеві дозвіл на перехід на викладацьку роботу до Дніпропетровського сільсько-господарського інституту. «Залишити роботу в Наркомземі самовільно я вважаю для себе не мож-ливим – писав він директору, – не дивлячись на те, що на цю роботу я переведений заступником Наркомзему [СРСР] товаришем Цілько, попри власне бажання, оскільки вважаю своїм обов’язком сум-лінно виконувати ту роботу, на яку мене посилають». Для розв’язання патової ситуації, Христи-ян Іванович запропонував директорові ДСГІ реалізувати низку практичних адміністратив-них кроків: прийняти постанову вченої ради інституту про обрання його по кафедрі розве-дення, надати клопотання від обласного партійного керівництва про переведення на роботу на кафедру, звернутися директору вузу з особистим клопотанням до наркому Л. Л. Паперного. Накреслені вченим практичні заходи, як з’ясувалося згодом, виявилися вкрай результативними та успішними.

Аналізуючи обставини переходу науковця до Дніпропетровського сільськогосподарсь-кого інституту, слід відзначити той факт, що виш підпорядковувався безпосередньо Нарком-зему СРСР, що давало дирекції інституту можливість заручитися підтримкою всесоюзного керівництва галуззю, незважаючи на спротив чиновників Наркомезму УРСР. Цей факт, на нашу думку, відіграв вирішальну роль у подальшій долі вченого, оскільки дирекції інституту вдалося довести правомірність своїх вимог щодо забезпечення навчального процесу високо-кваліфікованим спеціалістом-практиком. Попри всі складнощі та перипетії, пов’язані з пере-ходом на нове місце роботи, Х. І. Класену вчергове вдалося вирватися переможцем з цупких лабет радянської бюрократичної системи.

На підставі наказу по Дніпропетровському сільськогосподарському інституту за № 111/816 від 20 серпня 1935 року він був призначений на посаду виконуючого обов’язки завідуючого кафедрою генетики та розведення зоотехнічного факультету. У відповідності до наказу науковцеві була призначена заробітна платня в розмірі 700 карбованців і визначений розмір навчального навантаження. Одночасно вченому, який не мав власного житла в Дніпропетровську, адміністрація інституту надала для проживання кімнату в приміщенні навчального корпусу інституту. В житті науковця розпочався новий етап.

Отримавши нове місце роботи, Християн Іванович з головою поринув у викладацьку діяльність, читаючи академічні курси з зоотехніки, проводячи практичні заняття зі сту-дентською молоддю, надаючи консультації передовим господарствам Дніпропетровської та Запорізької областей. В листопаді 1935 року науково-педагогічна діяльність дослідника на кафедрі зоотехніки була відзначена подякою адміністрації сільськогосподарського інституту. В тому ж році побачила світ невелика праця «Інструкція технікам-тваринникам», розроб-лена вченим.

Під час роботи в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті вчений напи-сав докторську дисертацію з теми: «Генеалогічні лінії червоної степової худоби», яку він не встиг захистити через початок Другої світової війни.

16 серпня 1941 року Х. І. Класен був звільнений з посади завідуючого кафедрою тва-ринництва у зв’язку з евакуацією Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Через незадовільний стан здоров’я дружини він змушений був залишитися в окупації. З ве-ресня по грудень 1941 року обіймав посаду завідуючого кафедрою розведення сільськогоспо-дарських тварин сільськогосподарського факультету Дніпропетровського українського університету. З січня 1942 року по серпень 1943 року працював на посаді зоотехніка в управ-лінні інкубаторськими станціями в м. Дніпропетровську та області.

Після звільнення міста Дніпропетровська від фашистських окупантів в листопаді 1944 року поновлений на роботі в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті на по-саді в.о. завідуючого кафедрою зоотехніки. В період відбудови навчального закладу впродовж 1944 року тимчасово виконував обов’язки декана агрономічного факультету, з жовтня по листопад 1944 року – заступника директора навчальної частини інституту. Вчений також брав активну участь у відновленні наукової бібліотеки та низки лабораторій, обладнання яких він зберігав у власній оселі впродовж всього періоду окупації.

У 1948 році у зв’язку з новою хвилею переслідування інтелігенції, яка перебувала в окупації та підпадала під підозру в нелояльності до радянської влади, Х. І. Класен був звіль-нений з посади завідуючого кафедри. Підстава для звільнення була цілком прозаїчна – вче-ний не пройшов конкурс на посаду завідуючого. Вчергове науковець змушений був шукати нового місця роботи.

У період 1948–1964 років вчений видав одноосібно та у співавторстві низку ґрунтовних наукових праць.

У 1964 році Х. І. Класен на зоотехнічному факультеті Української сільськогосподарської академії захистив дисертацію на здобуття вченого звання доктора сільськогосподарських наук «Шляхи формування, розвитку та подальшого вдосконалення червоної степової породи великої рогатої худоби», написаної в 1963 році. Дисертація складалася з 485 сторінок маши-нописного тексту, де автор вмістив розділи, присвячені походженню породи, еволюції її гос-подарсько-біологічних якостей, наведені результати схрещування з іншими породами, за-значені шляхи її подальшого вдосконалення. Після захисту дисертації вчений продовжував працювати на Київській дослідній станції тваринництва «Терезине». В 1966 році він опублікував комплексну працю, присвячену проблемам розведення та утримання червоної степної породи.

Помер відомий вчений 27 січня 1973 році. Похований на цвинтарі в с. Терезине Біло-церківського району Київської області.

Х. І. Класен (1891–1973) зробив вагомий внесок у розвиток племінної справи, стандарти-зації, розведення та утримання української (німецької) червоної степової породи великої рогатої худоби, визначивши на підставі численних оглядів і бонітувань її продуктивні ознаки, доклавши значних зусиль у формування племінних стад породи. Науковий доробок вченого в галузі селекції української червоної степової породи не втратив своєї актуальності й сьогодні, окресливши її перспективні напрямки розвитку на багато десятиліть уперед.

Юрій Берестень

Література:

Зубець М. М., Бородай І. С. Київська дослідна станція тваринництва «Терезине» : історія, здобутки, вчені / М. М. Зубець, І. С. Бородай ; НААН, ДНСГБ ; [наук. ред. чл. –кор. НААН В. А. Вергунов]. – Вінниця,

2011. – 208 с. – (Історико-бібліографічна серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»; кн. 57).

Класен Х. И. Красный степной скот / Х. И. Класен. –Москва : Колос, 1966. – 246 с.

Класен Х. И. Пути формирования, развития и дальнейшего совершенствования красной степной поро-ды крупного рогатого скота / Х. И. Класен //Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук. – Киев, 1964. – 36 с.

Класен Х. И., Лотош М. М. Племенное стадо свеклосовхоза «Коминтерн» - завод красной степной поро-ды / Х. И. Класен, М. М. Лолош // Государственная племенная книга красного степного скота. – Киев, 1959. – Том ХІІ. – С. 43–53.

Класен Х. И., Портнова М. С. Характеристика животных записанных в ХІІ том Государственной племен-ной книги красного скота / Х. И. Класен, М. С. Портнова // Государственная племенная книга красного степного скота. – Киев, 1959. – Том ХІІ. – С. 5–42.

Класен Х. І. Технічна інструкція для техніка-тваринника молочно-товарної ферми : наукове видання / Х. І. Класен. – Харків : Держсільгоспвидав, 1935. – 53 с.

Класен Х. І., Соловьйов А. А. Породи великої рогатої худоби на Україні : наукове видання / Х. І. Класен, А. А. Соловйов ; Південний НДІ великої рогатої худоби, Київська дослідна м'ясо-молочна зональна ста-нція. – Харків : Держсільгоспвидав, 1934. – 175 с. : іл. : табл.

Особова справа Класена (Классена) Християна Івановича (1935–1948) // Архів Дніпровського державно-го аграрно-економічного університету. 1–79 арк.

Шарапа Г. С. Класен Х. І. / Г. С. Шарапа // Історія Інституту розведення і генетики тварин у подіях, фактах, біографіях учених / М. І. Бащенко, Ю. М. Бойко, І. С. Бородай [та ін.] ; НААН, ІРГТ ; [наук. ред. К. В. Копилова]. – Бориспіль : Люксар, 2012. – С.169–170.

* * *

Класен Х. И. Племенная книга, как метод улучшения скота / Х. И. Класен // Сельское хозяйство. – 1922. – № 10. – С. 6–10.