Музей історії місцевого самоврядування: перший в Україні та єдиний на Придніпров’ї
У грудні відзначає день народження Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області. Це – унікальний музей, він перший в Україні та єдиний на Придніпров’ї.
Коли з'явився Музей історії місцевого самоврядування та де він знаходиться? Який період охоплює експозиція музею? Скільки експонатів у Музеї та які з них є найцінніші? Які відомі історичні діячі місцевого самоврядування краю відображені в експозиції музею?
Серед розмаїття музеїв Придніпров’я своє особливе місце посідає Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області. Це – відділ Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького. Водночас це один із наймолодших музеїв нашої області.
Його відкрито 3 грудня 2008 року як перший музей в Україні, присвячений історії та розвитку місцевого самоврядування конкретного регіону. Музей було створено як спільний проєкт завдяки співпраці історичного музею імені Д.І. Яворницького та Дніпропетровської обласної ради. Протягом багатьох років Музей самоврядування був єдиним музеєм такого типу в Україні. Лише у 2015 році відкрився аналогічний музей у Харкові. Однак, і сьогодні музеїв такого типу в Україні практично немає.
Музей розташовується в будівлі Дніпропетровської обласної ради (проспект О. Поля, 2, кімн. 221). Це – будівля колишнього Комерційного училища – пам'ятка архітектури національного значення, побудована у 1904–1905 роках. Цікаво відзначити, що зала музею займає колишню Гімнастичну залу училища. Тут до революції учні займалися спортом, а нині тут розповідають та демонструють історію області. На один поверх вище знаходиться колишня актова зала училища, а нині – сесійна зала обласної ради.
Експозиція музею побудована за хронологічно-тематичним принципом та відображає історію розвитку інститутів місцевого самоврядування на теренах Дніпропетровської області упродовж тисячоліття: від часів Київської Русі до доби Незалежної України (IX – початок XXI ст.). Це оригінальні експонати із фондів ДНІМ імені Д.І. Яворницького, комп'ютерні копії, особисті речі представників самоврядування, типологічні предмети ХІХ–ХХ століть.
Традиція місцевого самоврядування на Наддніпрянщині має глибоке історичне коріння і нараховує не менше тисячі років. Розпочинається експозиція Музею самоврядування з часів Київської Русі, котра мала розвинену міську систему, основою якої було громадське самоврядування у формі віча. Віче вирішувало питання війни та миру, долю княжого столу та адміністрації, проблеми грошових зборів серед мешканців міст, розподілу міських фінансів і земельних ресурсів. У вічі брали участь усі вільні чоловіки – жінок на віче не допускали.
Збиралося віче і в Ігренському місті ІХ–ХІІІ століть, розташованому на півострові в межах сучасного Дніпра. Це місто – останній східний форпост Київської Русі – розташовувалося на так званому Поповому мисі, в місці впадіння річки Самари в Дніпро. Можна побачити фото півострова із супутника, автентичні археологічні знахідки. Це місто було зруйноване монголо-татарами у 1230-х роках. В експозиції представлені дві плінфи – цегла того часу, з якої зазвичай будували соборні храми. Це – найстаріша цегла на Придніпров’ї, якій уже майже тисяча років! Оскільки віче збиралося на соборній площі, то плінфи можна вважати непрямим доказом наявності віча.
Наступна частина експозиції висвітлює історію місцевого самоврядування за часів існування Запорозької Січі та Української козацької держави (XVII–XVIII ст.). Територія Дніпропетровської області була головною складовою земель Війська Запорозького. Із восьми Запорозьких Січей п'ять розташовувалися саме на території нашої області.
Козаки селилися з кінця XV ст. за Дніпровськими порогами. На Січі існував спеціальний військово-територіальний устрій. Усі без винятку чини та звання були виборними та тимчасовими. Усі без винятку козаки мали право участі у військовій Раді, саме їй належала головна влада на Запорожжі. Військова Рада вирішувала найважливіші питання: про мир та походи на ворога, покарання злочинців, поділ земель і угідь, вибори старшини. Існував територіальний поділ на паланки: на кінець XVIII ст. їх налічувалося дев'ять. Кожну паланку очолював полковник, якого обирала Рада. У музеї експонуються зображення клейнодів – атрибутів влади чиновників: хоругва, булава, бунчук, пернач, печатка, значки, палиці та литаври.
Кошовий отаман, перша особа на Січі, був цивільним, військовим і навіть духовним начальником Запорожжя. Найвідоміші кошові отамани – Іван Сірко (є зображення скульптурного портрета), Петро Калнишевський (за його підписом можна бачити три документи у копіях). У 1775 році, за наказом Катерини II, остання Запорозька Січ була зруйнована.
Наступний експозиційний комплекс охоплює період із кінця XVIII до початку ХХ століття та відображає дворянське, міське і земське самоврядування періоду Російської імперії. Територія Степової України була розподілена спочатку на дві губернії: Азовську та Новоросійську, згодом сформувалося Катеринославське намісництво та, зрештою, однойменна губернія. У 1776 році вперше засновано губернське місто Катеринослав, потім у 1787 р. – місто Катеринослав на Дніпрі (з 1926 р. – Дніпропетровськ, з 2016 р. – Дніпро).
Саме дворянство – найвпливовіший стан імперії – отримало безперечне спеціальне право на корпоративний устрій у губерніях і повітах. Усі дворяни губернії (повіту) з періодичністю кожні три роки обирали на зборах предводителів дворянства. Можна бачити портрети найвідоміших предводителів Петра Струкова та Михайла Миклашевського, а також зображення з літографії ХІХ ст. Потьомкінського палацу, де власне й відбувалися дворянські зібрання до 1917 р.
Окремий стенд присвячений передостанньому предводителю дворянства – Георгію Петровичу Алексєєву. Він помер у 1914 році, не встигнувши «зустріти» революцію. Був відомий як найбагатша людина в губернії, широко освічена, меценат. Трапився з ним і курйоз – його потилиця потрапила на знамениту картину Іллі Рєпіна «Запорожці…» (на першому плані картини). Губернські та повітові предводителі були найосвіченішими і найшанованішими людьми, і зовсім не схожі на всім відомий літературний образ Кіси Вороб’янінова з «Дванадцяти стільців».
Паралельно з дворянським формувалося міське самоврядування, запроваджене в Російській імперії 1785 року. Посада міського голови існувала ще раніше, із 1766 року. У 1787 р. перший Катеринославський міський голова (у 1787–1791 роках), купець Іван Шевелєв організував і провів перші вибори до Міської Думи. До 1917 р. міська Дума Катеринослава обиралася 49 разів, на посаді міського голови побувало 30 осіб – перше століття виключно купці. Найвідоміші з них: Іван Греков, Олександр Толстиков, Іван Способний та Йоганн Езау.
Одним із найвідоміших міських голів Катеринослава був Олександр Якович Толстиков (1840–1905). Був купцем другої, потім першої гільдії. Обирався гласним міської Думи з 1875 року. У 1889–1893, 1901–1905 роках обирався міським головою Катеринослава.
На посаді міського голови О.Я. Толстиков проводив активну політику розвитку міста у всіх галузях, головним чином у сфері будівництва, інфраструктури й освіти. За його безпосередньої участі здійснено такі заходи: збудовано будівлю Міської Думи – архітектурну прикрасу міста (пр. Яворницького, 47); вперше порушено питання про влаштування у місті кінного трамваю в 1890 р.; після злив 1891 і 1892 років розпочалася забудова великого міського району «Нові Плани» на основі виділення ділянок на пільгових умовах (квартали вище вул. Свєтлова до тупика 4-го трамваю), збудовано будинок першого реального училища в 1890–1891 рр. (нині 2-й корпус ДНУ, пр. Яворницького, 36).
Олександр Толстиков – також «батько-засновник» Комерційного училища, у будівлі якого нині знаходиться обласна рада та Музей історії місцевого самоврядування. Під його безпосереднім керівництвом засновано та створено сам навчальний заклад і збудовано його будівлю у 1904–1905 роках.
Наступна частина експозиції розповідає про Катеринославське губернське земство 1866–1918 років. Земства – регіональні установи місцевого самоврядування – створювалися за указом імператора Олександра ІІ від 1864 р. у 33-х губерніях Російської імперії, зокрема й на теренах України.
Земства будували свою роботу на засадах самофінансування та самоврядування, розпоряджалися переважно господарськими та культурно-освітніми справами, зокрема, створенням системи початкової та спеціальної освіти в губернії, системи охорони здоров'я, благоустроєм системи шляхів сполучення тощо.
У Музеї представлені найцікавіші експонати, пов’язані з земською тематикою. Наприклад, «Клятвенное обещание» гласного повітового та губернського земства (аналог депутата районної й обласної ради). Слова «депутат» ще тоді не існувало. Це – екземпляри щорічних звітів земств, копії з фото будівель губернської та Верхньодніпровської повітових управ на початку XX ст.
Представлені портрети відомих земських діячів: Олександр Поль – почесний громадянин Катеринослава, підприємець, громадський і культурний діяч, колекціонер; Михайло Родзянко – голова губернської земської управи, у 1912–1917 рр. голова ІV Державної Думи Російської імперії, меценат, та інші.
Перлинами Музею можна назвати кілька експонатів. Це, наприклад, крісло з Потьомкінського палацу, де розпочало свою роботу земство, і засідали органи дворянського самоврядування. Таких крісел збереглося лише два. Друге можна бачити у 3-му залі експозиції історичного музею на Соборній площі. На червоному оксамиті зображено герб Катеринославської губернії.
Але найбільша «перлина» Музею історії місцевого самоврядування – це кабінет земського діяча, де експонуються вишукані меблі та письмові приладдя кінця XIX – початку ХХ століття. Це цілісний комплекс, який передає ауру доби «перших депутатів», які називалися «гласними». Письмовий стіл, бюст імператора, візитниця, письмові прилади і навіть ножик для паперів зі слонової кістки. Книжкові шафи та стільці у стилі модерн із ніжками у вигляді левових лап.
У Музеї експонується також спеціальна постійна виставка «На ниві народного просвітництва», яка розповідає про роль Катеринославської міської Думи та Катеринославського губернського земства у розвитку освіти та культури. Виставка подає інформацію про діяльність органів міського самоврядування Катеринослава (Дума) та губернії (земство) у розвитку освітніх і культурних закладів протягом майже 60 років – з 1860-х до 1917 року.
На цій виставці можна побачити унікальні експонати із фондів ДНІМ імені Д.І. Яворницького. Це, зокрема, імпровізований стіл викладача гімназії (лампа із зеленим плафоном, письмове приладдя, дзвінок на уроки та інші автентичні предмети); світлини учнівського та викладацького складу навчальних закладів, у тому числі зображення шкільної форми початку XX ст.); унікальні зразки атестатів, учнівський квиток, свідоцтва про закінчення гімназії, які належали мешканцям Катеринослава; навчальні посібники, якими користувалися учні освітніх закладів Катеринославщини.
Спеціальна частина експозиції стосується історії органів самоврядування періоду Української революції 1917–1921 року. Це була епоха співіснування кількох форм самоврядування, їхньої неодноразової ліквідації, відновлення, заміни одних іншими.
У той непростий і бурхливий час старі земські та муніципальні структури самоврядування намагалися «самозберегтися». Можна побачити Тимчасові правила про вибори губернських і повітових земств від травня 1917 року, проєкт організації спілки земських службовців від квітня 1917 року та інші документи. У 1917 р. реорганізація міських Дум проводилася під гаслами демократизації та підготовки до виборів за новими принципами – з урахуванням загального, рівного, таємного і прямого голосування.
У Музеї можна бачити навіть грошову купюру номіналом 100 рублів, випущену 1918 року Верхньодніпровським повітовим земством. На ній зображена корова. У період революції земства залишалися острівцями стабільності, що, очевидно, й мала втілювати власна грошова купюра з рогатою животиною.
Органи влади Української Народної Республіки намагалися розпочати формування власної системи самоврядування на місцях. Подано текст ІІІ-го Універсалу Центральної Ради 7 листопада 1917 року, який проголосив утворення УНР із зазначенням про розвиток широкого самоврядування та співпрацю з органами революційної демократії.
Місто Катеринослав під час революції представники різних військових формувань і політичних сил захоплювали щонайменше 19 разів. Тому якісь стабільні форми самоврядування просто не встигли сформуватись.
Наступна частина експозиції висвітлює виникнення та становлення радянської форми самоврядування на Катеринославщині-Дніпропетровщині та формування Дніпропетровської області Альтернативними структурами самоврядування після розпаду імперії стали «Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів».
У Катеринославі перша Рада виникла під час революції ще у жовтні 1905 року. Секретарем Ради було обрано Г.І. Петровського. У 1918 році, після встановлення радянської влади, було ліквідовано губернські органи правління, влада перейшла до Рад, які формувалися за класовим принципом. Протягом 1922–1932 років відбувався процес реструктуризації органів місцевого самоврядування (губвиконком, окрвиконком, облвиконком) та зміни їх виконавчих функцій у зв'язку зі змінами адміністративно-територіального устрою України.
У 1925 р. губернія була остаточно ліквідована. У лютому 1932 року було ухвалено остаточне рішення про створення в Україні всього 5-ти областей, у тому числі й Дніпропетровської. Відвідувачів музею здивує карта нашої області, яка втричі більша за нинішню. У 1939 році більша частина території області відійшла до Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей.
У 1930-х роках суттєво підвищилася роль органів комуністичної партії у роботі Рад, посилились адміністративні тенденції та жорсткий контроль за виконанням постанов. Частина працівників Рад потрапила під маховик репресій 1930-х років. Зокрема, було розстріляно колишнього керівника області І.О. Гаврилова. В експозиції представлено три радянські Конституції (1919, 1925, 1936 років), які регламентували три порядки державного устрою. Конституція 1919 року регламентувала коло осіб, які мали виборчі права. Конституція 1925 року встановлювала право місцевих Рад самостійно складати та затверджувати місцевий бюджет. Конституції 1936 року СРСР та 1937 року УРСР скасували класові обмеження прав громадян, запровадили (зрозуміло, лише декларативно) загальні, рівні, прямі й таємні вибори до Рад усіх рівнів. Власне, Ради стали іменуватися «Радами депутатів трудящих».
Під час Другої світової війни Ради проголосили евакуацію. За часів окупації Дніпропетровські радянські органи працювали в умовах підпілля, а німці поряд із військовими комісаріатами створювали обласні, міські та сільські управи, представники яких призначалися командуванням, тому ми не можемо стверджувати про існування системи місцевого самоврядування за часів окупації.
Великий за обсягом комплекс висвітлює розвиток органів самоврядування Дніпропетровської області 1943–1991 років. Після звільнення області поновили свою роботу радянські органи влади. Частину експозиції присвячено Миколі Гавриленку – близько п'ятнадцяти років він був головою виконкому Дніпропетровської міської Ради депутатів трудящих. Післявоєнний «мер» зробив вагомий внесок у відбудову міста.
Виконком обласної ради ухвалював низку рішень щодо відновлення всіх сфер життя, частина яких представлена в експозиції. Ради та виконавчі комітети були ланками централізованого апарату управління і не мали реальної самостійності, насамперед – матеріально-фінансової та господарської. Фактично, Ради в цей час були придатком установ комуністичної партії.
У Музеї самоврядування можна побачити крісла 1950–1970-х років із сесійної зали. І навіть диван із кімнати відпочинку партійного лідера області у 1947–1950 роках, нашого земляка, Леоніда Брежнєва, який надалі у 1964–1982 pp. очолював Радянський Союз.
Виконком Дніпропетровської обласної ради з 1964 до 1978 року очолював Михайло Пашов, за часів якого збудовано багато об'єктів, зокрема, – новий міст через Дніпро, автовокзал, трикотажну фабрика «Дніпрянка» та інші. У музеї можна побачити його особисті речі: посвідчення, доповідь, автобіографію, передвиборчу афішу, брошуру, фото із сімейного архіву.
Конституції СРСР 1977 і України 1978 років змінили назву радянських органів: Ради депутатів трудящих перейменовано на «Ради народних депутатів», але вони залишалися фасадом для територіальної вертикалі партійного апарату. У музеї представлена повна колекція депутатських значків радянської доби: депутата міської, районної, обласної, сільської, селищної рад. Також можна бачити комутатор селищного голови, штампи та печатки сільради.
У Музеї представлено окремий інтер'єр «Кімната депутата», де зібрано меблі (стіл, шафу, стільці), вивіску Дніпропетровської обласної ради, книги, вимпели, прапор Дніпропетровської обласної ради 1950–1980-х років. Ще одна «родзинка»: ритуальна сукня голови сільради, в якій вона «розписувала» молодят у 1980-х роках.
Остання за хронологією частина експозиції присвячена періоду «Перебудови», пов'язаного з ім'ям першого (і останнього) президента СРСР – Михайла Горбачова. До 1987 р. належать спроби реформування місцевих Рад, наприклад, затверджуються Закони «Про сільську раду народних депутатів», «Про статус народних депутатів у СРСР», які закріплювали права обраних представників населення, та «Про вибори народних депутатів». 21 червня 1987 року було проведено перші вибори до місцевих рад за багатопартійною системою. Експонуються навіть виборчі бюлетені 1987 року.
Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. відкрило нові можливості для розвитку системи місцевого самоврядування. Указом Президента України від 14 квітня 1992 року на базі виконкомів обласних рад утворювалися державні адміністрації. Закон «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування» від 7 грудня 1991 року є початком відродження самоврядування в Україні, а дата його ухвалення з 2000 р. є державним святом – День місцевого самоврядування.
З 1991 року відбувається пошук нових моделей державного управління, ефективних форм місцевого самоврядування. Завершує огляд схема у вигляді подіуму в центральній частині, яка дає уявлення про сучасну структуру місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські, районні, обласні ради та їхні виконавчі органи.
Епоха незалежності ще недостатньо відображена в експозиції музею – надто мало минуло часу. Серед експонатів сучасної доби виділимо спеціальну виставку: «Він множив славу Дніпропетровського регіону», присвячену пам'яті Едуарда Владиславовича Дубініна (1945–2012). Виставка представляє життєвий шлях визначної історичної постаті, діяльність якої тісно пов'язана з Дніпропетровським регіоном. Це будівельник за спеціальністю, який збудував десятки об'єктів в області та в Україні. Голова Дніпропетровської обласної ради (1998–2002 рр.). Як один із видатних діячів у галузі транспортного будівництва, Е.В. Дубінін відзначився як один із керівників будівництва Байкало-Амурської магістралі (1980-ті рр.), а також як куратор будівництва житлових містечок у Баришівському районі Київської області для осіб, відселених із зони аварії на Чорнобильській АЕС (1986–1987 рр.). Е.В. Дубінін зробив великий внесок у формування транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська й області протягом 1980-2000-х років. Він був одним із керівників будівництва та введення в дію першої черги Дніпропетровського метрополітену, курирував будівництво Південного та реконструкцію Амурського мостів через річку Дніпро, керував реконструкцією старих автомобільних доріг (зокрема, проспекту Кірова-Поля) та прокладанням нових магістралей (об'їзна дорога на Полтавському напрямку).
Родина Едуарда Дубініна передала низку цінних експонатів: портрет О.В. Дубініна, написаний відомим журналістом і художником Л.В. Гамольським; комплекс державних, галузевих і громадських нагород; діловий костюм, окуляри, письмове приладдя, годинник тощо.
За останні 10 років (від 2013 р.) в Музеї історії місцевого самоврядування проведено 10 виставок: «На ниві народного просвітництва: Роль Катеринославської міської Думи та Катеринославського губернського земства в розвитку освіти та культури. Друга половина XIX – початок XX ст.» (2013 р.); «Едуард Владиславович Дубінін: служіння Придніпров’ю» (2013 р.); «Георгій Петрович Алексєєв: служіння місту Катеринославу та Придніпров’ю» (присвячена 180-й річниці від дня народження та 100-й річниці від дня смерті, 2014 р.); «Вінок пошани Кобзареві: увічнення пам’яті Т.Г. Шевченка на Катеринославщині-Дніпропетровщині» (присвячена 200-й річниці з дня народження, 2014 р.); «Іван Васильович Способний: міський голова Катеринослава» (присвячена 150-й річниці від дня народження, 2015 р.); «Олександр Якович Толстиков: міський голова Катеринослава» (присвячена 175-й річниці від дня народження, 2015 р.); «Катеринославське земство: колиска місцевого самоврядування Придніпров’я» (до 150-річчя першої сесії, 2016 р.); «Витоки міського самоврядування Катеринослава: Перша Міська Дума та перший Міський голова» (до 230-річчя створення, 2017 р.); «Олександр Миколайович Поль як діяч місцевого самоврядування Придніпров’я» (до 185-річчя від дня народження, 2017 р.); «Князь Микола Петрович Урусов – діяч місцевого самоврядування Катеринославщини» (до 100-ї річниці з дня трагічної загибелі, 2018 р.).
Музей історії місцевого самоврядування проводить екскурсії для широкої аудиторії. Це, насамперед, депутатський корпус міста й області; працівники органів державної влади та місцевого самоврядування; гості міста й області, зокрема офіційні делегації; студенти вищих навчальних закладів, які, зокрема, вивчають менеджмент, історію держави та права; студенти коледжів і шкіл; зацікавлені історією самоврядування та історією краю, приватні особи – мешканці та гості міста й області. Щорічно (до пандемії 2020 р.) музей відвідувало офлайн 4–5 тисяч осіб. Вхід до музею вільний, але за попередніми заявками. Екскурсії згідно з рішенням обласної ради – безкоштовні.
З 2020 р. карантинні обмеження та з 2022 р. уведення військового стану, звичайно, вплинули на традиційний формат роботи Музею. Музей історії місцевого самоврядування щороку поповнюється новими експонатами. Навіть у сучасних непростих умовах він відіграє свої основні функції – вивчати, інформувати та популяризувати історичні традиції місцевого самоврядування на теренах Дніпропетровської області.
Максим Кавун
Література:
Кавун М.Э. Музею истории местного самоуправления Днепропетровской области – 10 лет : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : https://gorod.dp.ua/news/153625
Репортаж из музея облсовета: малоизвестное название Днепра и уникальные экспонаты украинской письменности : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : https://gorod.dp.ua/news/196412
Экскурсия по музею местного самоуправления Днепропетровщины : [Электронный ресурс]. – Режим доступа : https://gorod.dp.ua/news/88090.
