Олександра Риндовська: сподвижниця жіночої освіти в Катеринославі

Риндовська Олександра Якимівна

  • 1829–1905 |
  • Місце народження: м. Харків |
  • Організаторка жіночої освіти в Катеринославі, педагог, директорка першої жіночої гімназії

Ця неординарна жінка все своє життя віддала дітям. Упро­довж 40 років (1865–1905) вона очолювала Маріїнську жіночу гімназію.

Засновниця Маріїнської жіночої гімназії Олександра Якимівна Ковалевська (в заміжжі Чернова, пізніше — Риндовська) народилася 13 листопада 1829 року в Харкові в родині дворянина Якима Яковича Ковалевського. Батько її був видатним педагогом, організатором освіти в краї та директором Катеринославської класичної чоловічої гімназії. Її другий чоловік — Микола Семенович Риндовський — також був педагогом та опікувався гімназійною освітою.

У 1846 р. Олександра Якимівна закінчила Одеський інститут шляхетних дівчат на відмінно й повернулася до батьків. Тоді ж вона вийшла заміж за великого землевласника М. А. Чернова, але шлюб виявився невдалим. У 1889 року вона вдруге вийшла заміж. Її чоловіком став Микола Риндовський, заслужений педагог, директор Катеринославської чоловічої гімназії.
Випускниця Одеського інституту шляхетних дівчат, Олександра Якимівна, виділялася своєю начитаністю, освіченістю. Дуже швидко особистість Чернової стала однією із найвідоміших у місті на Дніпрі. Вона стала, ніби символом жіночої освіти й морально-етичним еталоном у Катеринославі того часу. Особистий аскетизм і високий рівень культури стали чинниками того, що навколо Олександри Якимівни формувалося коло інтелектуальної еліти Катеринослава. У її будинку часто збиралися передові люди тодішнього катеринославського суспільства.

30 серпня 1865 року в Катеринославі було урочисто відкрито жіноче училище першого розряду, а Олександрі Якимівні Черновій (пізніше Риндовській) було запропоновано його очолити. Спочатку училище діяло в складі перших 4-х класів та підготовчого при них, усього для 64 учениць. Далі щорічно відкривався новий клас. Через п’ять років в училищі було вже 7 класів і йому надали статус гімназії. На той час навчальними закладами опікувалася імператриця Марія Олександрівна й називалися вони Маріїнськими. Не стала винятком і катеринославська гімназія. У 1871 році в навчальному закладі з’явився 8-й клас, що остаточно закріпило за ним цей статус.

Перший випуск гімназисток відбувся в 1868 р. За 20 років після відкриття гімназії її закінчили понад 500 дівчат. Маріїнська гімназія користувалася великою популярністю серед катеринославців і постійно зростала кількість бажаючих у ній навчатися. Учениці гімназії вивчали природознавство, географію, фізику, математику, історію, педагогіку, мови, музику, спів, танець, рукоділля. По закінченні навчання вони отримували звання домашньої вчительки.

Ставши директором гімназії, Чернова з властивою їй енергією взялася за справу. ­Вона керувала педагогічною радою, яка складала програми викладання дисциплін, оцінювала наявні навчальні посібники та інструкції, визначала число класів в училищі, робила настанови щодо прийому учениць, давала безплатні уроки французької мови, займалася облаштуванням кабінетів гімназії — фізичного і природничих наук. До речі, наприкінці 19 століття фізичний кабінет мав близько 400 різних приладів та пристосувань. У 8-му класі, до якого вступали не всі семикласниці, Олександра Якимівна ставала класним керівником і була наставником дівчат.

Жила Риндовська дуже скромно, у квартирі при гімназії. Коли згодом стало не вистачати класних приміщень, директорка поступилася частиною своєї житлової площі.

Багато сил і енергії Олександра Якимівна віддавала адміністративно-господарській роботі, адже кошти, які відпускалися на гімназію, були досить обмежені й потрібно було постійно вишукувати додаткові джерела фінансування. Утримувалася гімназія на кошти з казни, на пожертви дворян та губернського земства. Плата за навчання стала основним джерелом утримання гімназії і складала від 30 до 60 рублів, залежно від класу.

Мав заклад і спеціальний капітал — майже 10 тис. рублів, що утворився за кошти пожертв. Із процентів від цього капіталу вносили плату за навчання стипендіаток. За свідченням істориків, з 1872 р. в Маріїнській гімназії були такі стипендії: 1 — імені графа П. Е. Коцебу — від дворянства; 2 — імені Олександра ІІ — на гроші, що були пожертвувані Г. П. Алексєєвим та М. С. Кох; 1 — імені дружини губернатора І. М. Дурново — за передплатою всіх станів міста; 1 — імені М. С. Кох; 2 — за духовним заповітом дочки дійсного статського радника Мізка — М. Д. Мізко; 1 — імені дружини Мізка — Є. Г. Мізко.

Чималу роботу директорка виконувала по комплектуванню бібліотеки навчального закладу, укладанню бібліотечних каталогів. На кінець століття бібліотека мала фонд близько двох тисяч томів.

Водночас, Риндовська проводила суботні вечори, на які запрошувалася місцева інтелігенція та учениці-старшокласниці. На цих вечорах читалися лекції з питань літератури, історії, природознавства, проводилося художнє читання найкращих творів російської та іноземної літератури. Читання, зазвичай, проводила сама господиня. Нерідко вона перекладала своїм гостям з іноземної мови літературу, яка далеко не відразу видавалася в ті часи російською мовою. Її дім був своєрідним літературним салоном.

Ступивши на освітянську ниву, вона прагнула розширити свої знання. У її кабінеті були комплекти педагогічних журналів і газет. Серед виписаних періодичних видань були також «Вітчизняні записки», «Дєло», «Вісник Європи» та інші. За свідченням відомого катеринославського бактеріолога й хіміка І. Я. Акінфієва, у будинок Олександри Якимівни, крім одержуваних нею журналів і газет, багато видань надсилали знайомі і друзі. Олександра Якимівна вела переписку з основоположником педагогічної науки К. Д. Ушинським, з видатним педагогом і прогресивним діячем у галузі народної освіти М. О. Корфом. Останній неодноразово приїжджав до Катеринослава. У такі дні в будинку Олександри Якимівни збиралися її друзі та однодумці. На цих зустрічах багато говорилося про шляхи подальшого вдосконалення освіти, порушувалися й політичні питання. Недарма в 1872 році М. О. Корф, переслідуваний царською владою за прогресивну діяльність, змушений був тимчасово покинути Росію й оселитися у Швейцарії.

Маріїнська гімназія стала основою цілого комплексу освітніх і просвітніх установ у Катеринославі. Так у 1870 р. з ініціативи Олександри Якимівни відкрилося «Товариство піклування про жіночу освіту в м. Катеринославі». А через два роки, в 1872 р. відкрила свої двері «Безкоштовна школа» «Товариства піклування про жіночу освіту в м. Катеринославі» для бідних верств населення. Уже через 15 років Товариство мало під своєю опікою дві жіночі школи, у яких навчалася майже четверта частина всіх школярок Катеринослава. 26 серпня 1881 р. за ініціативи О. Я. Чернової відкрилося «Товариство допомоги нужденним ученицям Маріїнської жіночої гімназії».

У 1883 р за участю й під керівництвом Олександри Якимівни та при активній підтримці викладача реального училища В. М. Попова був складений та здійснений проєкт організації систематичних «Народних читань» для широкої катеринославської публіки, для керівництва якими була організована «Комісія народних читань». Підбір тем і книг обмежувався особливим каталогом. Серед розпорядників та лекторів народних читань були люди, які зіграли чималу роль у культурно-просвітницькому житті Катеринослава.

За свою працю Олександра Якимівна отримала багато подяк. Портрет Риндовської прикрашав зал міської управи. У Катеринославі стало традицією відзначати ювілеї професійної діяльності О. Я. Риндовської. Святкування проходили в стінах Маріїнської гімназії. Широко відзначались 25-ти, 35-ти і 40-річні дати її педагогічної та громадської роботи. 7 грудня 1889 р. відзначили 25-річний ювілей перебування Риндовської на посаді директора гімназії. Тоді ж Губернські Земські Збори заснували на честь цієї події спеціальну стипендію для оплати за навчання в гімназії однієї учениці на розсуд директорки. Остання така стипендія призначалася в 1905-му, у рік її смерті.

Олександра Якимівна дуже любила дітей і віддавала їм всю свою душу і весь свій час. З ученицями вона забувала свій особистий біль і велику особисту драму — смерть двох дітей. Працювала вона на ниві освіти за покликом душі, бо мала на те внутрішню потребу. Про це вона розповіла в промові під час урочистого святкування 35-річчя перебування на посаді директора (7 грудня 1899 р.).

У грудні 1898 р. вона отримала свою найпочеснішу нагороду — золоту медаль на Анненській стрічці з написом «За старанність». Міська Дума вирішила надати Олександрі Якимівні звання Почесної громадянки Катеринослава. Однак це рішення не пройшло обов’язкову складну юридичну процедуру утвердження на вищому рівні імператором. Таким чином, виникла не подолана юридична колізія.

Померла Олександра Риндовская 4 січня 1905 р., похована на Катеринославському кладовищі. Могила її була знищена в тридцятих роках минулого століття, коли на місці кладовища вирішили будували стадіон «Металург». Тоді безжально нищили могили, сімейні склепи, надгробні пам’ятники… Мов сміття вигрібали людські кістки, а охочі до легкої наживи грабували поховання…

На згадку про цю видатну жінку, уже після її смерті, з’явилася книга — «Пам’яті Олександри Якимівни Риндовської». Багато було зроблено О. Я. Риндовською протягом її сорокарічної діяльності, як у стінах гімназії, так і за її межами. І сучасники справедливо вважали, що Олександра Якимівна, разом із Миколою Олександровичем Корфом, заклали міцну основу для розвитку жіночої освіти в Катеринославі.

Сьогодні стіни будівлі колишньої Маріїнської гімназії (НВК № 33) прикрашає меморіальна дошка з іменами її засновників — педагога Олександри Риндовської й мецената Андрія Понятовського, який подарував місту двоповерховий будинок для подальшого його використання як жіночий навчальний заклад. Меморіал виконаний у вигляді книги з закладкою. Це символізує, що частина історії вже написана, а далі її писатимуть ті, хто навчається нині в цих стінах.

У 2015 р. ім’я Олександри Риндов­ської увічнили в назві вулиці: вулиця Перекопської перемоги стала носити ім’я цієї видатної жінки.

Створено: 29.01.2020.
Редакція від 31.01.2020.
Олена Кульбач
Бібліографія:

Дніпропетровськ: минуле й сучасне: оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників / А. К. Фоменко, М. П. Чабан, В. І. Лазебник та ін. — Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001. — С. 114–116: фото.
Історія міста Дніпропетровська / за наук. ред. проф. А. Г. Болебруха; [авт. колектив: А. Г. Болебрух, І. Ф. Ковальова, І. С. Стороженко [та ін.]. — Дніпропетровськ: Грані, 2006. — 596 с.: іл. — Пристат. бібліогр.
Катеринослав-Дніпропетровськ — 225. Видатні особистості та обличчя міста. — Вид. 2-ге.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001. — С. 23.
***
Акінфієв І. Олександра Якимівна Риндовська [Електронний ресурс] / І. Акинфієв // Моє Придніпров’я: календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2004 рік. — Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2003. — С. 121–130.
Кокошко, Юлианна. Знаменитые женщины Днепра / Ю. Кокошко // Днепр вечерний. — 2017. — 16 марта (№ 19). — Библиотечка «Днепра вечернего». — 2017. — Вып. 7. — С. 1–16.
Лазебник, Валентина. Три женщины устроили ликбез в Екатеринославе, потратив на это состояние своих мужей / В. Лазебник // Наше місто. — 2006. — 13 груд.
Чабан, Николай. Гимназия и гимназистки: история в камне: [10 апреля 1818 года в нашем городе был открыт первый частный женский пансион] / Н. Чабан // Зоря. — 2018. — 7 марта (№ 10). — С. 7.
Чабан, Микола. Поборник освіти та науки: [М. С. Риндовський] / М. Чабан // Моє Придніпров’я: календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2012 рік: 2 півріччя. — Дніпропетровськ, 2011. — С. 187–190. — Бібліогр.: с. 190.
Швидько, Ганна. Нові дані до біографії Олександри Якимівни Риндовської / Г. Швидько
// Моє Придніпров’я: календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2014 рік. — Дніпропетровськ, 2013. — С. 204–208. — Бібліогр.: с. 208.
***
Рекуненко Наталія. Імена видатних жінок у вулицях Дніпра [Електронний ресурс] / Н. Рекуненко. — Режим доступу: https://nashemisto.dp.ua/2018/03/10/imena-vidatnix-zhinok-u-vulicyax-dnipra/. — Назва з екрана.
Чабан Микола. Головна феміністка Катеринослава [Електронний ресурс] / М. Чабан. — Режим доступу: https://gorod.dp.ua/history/article_ua.php?article=1448. — Назва з екрана.
Швидько Ганна. Рындовская Александра Якимовна [Електронний ресурс] / Г. Швидько. — Режим доступу: https://gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=552. — Назва з екрана.
http://www.histukrdnu.dp.ua/Meeting/Ch1_History_of_DNU.pdf
http://lecture.in.ua/moye-pridniprovya-v2.html?page=7
Баздирєва Е.М. Біля витоків жіночої освіти на Дніпропетровщині: сторінки життя і діяльності О.Я.Риндовської-Чернової http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/history/2002/17-4-13.pdf
Історичний Дніпро: як учились жінки 100 років тому (фото, відео) https://www.056.ua/news/1267381/istoriceskij-dnepr-kak-ucilis-zensiny-100-let-nazad-foto-video
Кавун М. «Светоч образования» – Александра Рындовская (1829-1905) http://www.isunity.com/%D1%81%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%87-%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F-%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0-%D1%80%D1%8B/
Олександра Акимівна Риндовська http://www.museum.dp.ua/article0598.html
Почесна громадянка міста Олександра Риндовська https://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=121
Риндовська Олександра Якимівна http://www.ukrainica.org.ua/ukr/projects/misto_i_chas/famous_persons/125-125.html
Як у Дніпрі з’явилась перша жіноча гімназія https://gittyadnipra.com/kak-v-dnepre-poyavilsya-pervaya-zhenskaya-gimnaziya/