«Чарівницям» – 65!

«Чарівницям» – 65!

Україна, Дніпропетровська область

  • Роки життя 1956 р. |
  • Місце народження: м. Дніпро |
  • Ансамбль бандуристів

Студентський ансамбль бандуристів «Чарівниці» Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки знаний не тільки у Дніпрі, в Україні, а й за її межами.

2021 рік став ювілейним для ансамблю бандуристів «Чарівниці» Дніпровської академії музики ім. Михайла Глінки – він відзначив 65-річчя заснування. Його унікальність полягає у тому, що, будучи студентським гуртом, за роки існування ансамбль став професійним концертуючим колективом, знаним не тільки у місті на Дніпрі та в області, а й в Україні загалом та за її межами.

Сторінки історії

Історія «Чарівниць» бере початок від 1956 року і пов’язана з ім’ям відомої викладачки, заслуженого працівника культури України Лідії Степанівни Воріної.

Л.С. Воріна

Закінчивши Київську державну консерваторію по класу бандури, молодим фахівцем вона повернулася до рідного Дніпропетровська (нині – м. Дніпро) й у вересні 1956-го почала викладати у Музичному училищі імені Михайла Глинки (докладніше див. книгу: Чернета Т. «Лідія Воріна» https://old.libr.dp.ua/virt%20vist/vorina_text.pdf)

Приділяючи велику увагу як сольному, так і ансамблевому виконавству на бандурі, вона на факультативних засадах згуртувала (тоді ще нечисленних) студентів свого класу в ансамбль.

Паралельно з роботою в училищі Лідія Воріна організувала самодіяльний ансамбль і гурток бандуристів у Палаці культури Дніпропетровського державного університету (нині – Національний університет ім. Олеся Гончара), залучивши до участі у ньому студентів інших вишів міста. Молодий колектив отримав вагому підтримку з боку керівництва палацу. Бандуристам не тільки надали репетиційну базу, а й закупили для них інструменти, костюми.

Гурток і ансамбль були популярними серед студентів. Для участі у мистецьких заходах палацу їхні учасники об’єднувались у зведений колектив бандуристів «Чарівниці». Вибору такої назви сприяла улюблена пісня молодих музикантів «Чарівна скрипка» Ігоря Поклада.

Згодом самодіяльність як явище втратила провідні позиції у суспільстві, втім адміністрація палацу, як і шістдесят років тому, залишається добрим другом «Чарівниць». Уже двадцять років поспіль (від 1996-го) Палац культури гостинно відчиняє двері для учасників Міжнародного фестивалю-конкурсу ансамблів бандуристів «Дзвени, бандуро!». Керівництво закладу культури в особі Віктора Стукала і його команди, поділяли з «Чарівницями» організаційні клопоти при проведенні заходу такого масштабу

Заключний концерт фестивалю «Дзвени, бандуро», 2008

Творча і популяризаторська діяльність Лідії Воріної вийшла за межі України із заснуванням нею 1972 року ансамблю бандуристів так само з назвою «Чарівниці» у селі Самойлівці на Саратовщині (Росія). Учасниками ансамблю стали місцеві етнічні українці-переселенці, які зберегли у громаді українську мову й традиції. Саме за їхньої ініціативи до Саратовщини з Дніпра було запрошено Лідію Воріну. Самойлівські «Чарівниці» плідно працюють і зараз, незабаром вони відзначатимуть своє 50-ліття. За цей час ансамбль-супутник одержав звання народного, став лауреатом міжнародних фестивалів, на його рахунку – численні перемоги на обласних, зональних, регіональних і міжнародних конкурсах.

Спогадами про перші роки роботи Лідії Воріної та її ансамблю поділилася київська бандуристка і педагогиня Людмила Твердохліб (Кучер), яка навчалася у її класі упродовж 1960–1964 років: «Лідія Степанівна з великою любов’ю та ентузіазмом віддавалася улюбленій справі, не шкодувала для нас, учнів, часу і сил, переживала за нас, як рідна мама. Вона і Микола Гвоздь (теж учень Лідії Воріної.– Т. Ч.) стали знаковими людьми у моїй долі. Її працелюбність і працездатність не знали меж, вона була вимогливою до студентів, але передусім – до себе. Мій урок із фаху (як і репетиція ансамблю) міг тривати понад три години, відшліфовувались кожна нота, музична фраза, нюанси. Запам’яталося, як я вивчила Екосез Бетховена, і Лідія Степанівна запросила на мій урок директора училища, піаніста Михайла Обермана (в домі якого, до речі, мені згодом пощастило познайомитись із Мстиславом Ростроповичем). Михайло Львович надав нам цінні поради щодо інтерпретації творів класичних композиторів, адже відомо, що бандуристам довелося відстоювати право виконувати класику на бандурі».

Про ансамбль Людмила Твердохліб розповіда, що в роки її навчання у «Чарівницях» грало близько десяти студентів-бандуристів, серед яких були не лише дівчата, а і юнаки – згодом знані бандуристи Юрій Демчук, Іван Коваль, Юрій Задоя. Лідія Воріна дуже ретельно ставилася до вибору репертуару, репетиції відбувалися тричі на тиждень, а перед концертами (яких було чимало) й щодня. Інтенсивна практика виступів ансамблістів у Палаці ДДУ, численних вишах міста, колгоспах, клубах, на виробництвах давала професійне підґрунтя для успішної реалізації програм на сцені обласної філармонії, участі у передачах обласних радіо і телебачення тощо.

Ансамбль «Чарівниці», 1977

Спадкоємність традицій

Зі зростанням майстерності та збільшенням контингенту студентів класу бандури музичного училища активізувалася концертна діяльність уже не самодіяльного, а академічного ансамблю бандуристів «Чарівниці». У його репертуарі, окрім українських народних пісень, з’явились українська, російська і західноєвропейська класика, твори сучасних вітчизняних і зарубіжних композиторів.

До слова, саме репертуар є тією родзинкою, що вже понад тридцять років вирізняє ансамбль серед подібних українських колективів. Це пов’язано у тому числі й із професійною діяльністю Світлани Овчарової – випускниці Київської консерваторії (клас н. а. України, проф. Сергія Баштана), вихованки ансамблю «Чарівниці», його хормейстера і співкерівника з 1985 року (докладніше читати: https://www.dnipro.libr.dp.ua/bandura_mistectvo_ansambl).

 Її творчий підхід у роботі з ансамблем, талановиті аранжування та репертуарна політика стали запорукою зростання виконавського рівня колективу. Незаперечними доказами цього є перемоги «Чарівниць» на престижних міжнародних і всеукраїнських конкурсах, фестивалях: Першому міжнародному конкурсі бандуристів імені Гната Хоткевича (Київ, 1993), Міжнародному конкурсі виконавців на народних інструментах (Хмельницький, 1995), Міжнародному конкурсі виконавців на старовинних щипкових інструментах (Москва, 1998) і багатьох інших. Зауважимо, що, будучи тоді студентським ансамблем музичного училища, «Чарівниці» змагалися і з консерваторськими колективами.

Після п’ятдесятирічного керівництва ансамблем «Чарівниці» Лідія Воріна 2007 року передала справу свого життя ученицям Світлані Овчаровій і Марині Березуцькій. Відтоді творча скарбничка «Чарівниць» поповнилася перемогами на Всеукраїнському конкурсі виконавців на народних інструментах імені Анатолія Онуфрієнка (Дрогобич, 2009), Другому всеукраїнському фестивалі кобзарського мистецтва імені Остапа Вересая у номінації «академічні ансамблі бандуристів» (Київ, 2009), званнями лауреата Чеського міжнародного фольклорного фестивалю (Прага, 2012), Першого всеукраїнського молодіжного фестивалю бандурного мистецтва «Пісня славить кобзаря» (Харків, 2014 ), Гран-прі фестивалю «Дзвени, бандуро!» (Дніпро, 2004, 2006, 2008, 2010, 2014) та інших.

«Чарівниці» у Празі, 2012 Концерт, 2008

Із відкриттям 2004 року Дніпропетровської консерваторії (нині – Дніпровська академія музики імені Михайла Глинки; більше читати: https://www.dnipro.libr.dp.ua/muzichna_osvita_muzichna_kultura) в ансамблі бандуристів відбулися кількісні та якісні зміни. «Звичайно, ансамбль “Чарівниці” завжди був студентським, щороку оновлювався склад його учасників, – коментує Марина Березуцька. – Випускники училища покидали свою alma mater, їм на зміну приходили першокурсники, яким все необхідно було починати «з нуля». Зараз кращі випускники училища вступають до Дніпровської консерваторії і колектив вже не так «боляче» відчуває зміни у складі ансамблю. Безумовно, рівень професійності колективу значно виріс за останні двадцять років».

Дійсно, складність керування студентським колективом полягає у тому, що кожні чотири-п’ять років контингент студентів змінюється, поповнюючись юними, менш досвідченими (порівняно з випускниками) бандуристами. Своїм досвідом у вирішенні цієї проблеми ділиться Світлана Овчарова: «У 1970-х роках (під час мого навчання) ансамбль був малочисельним, приблизно 10–12 учасниць, тому виконавські якості і самодисципліна кожного ансамбліста були на доволі високому рівні. Зараз, коли у складі колективу об’єднались студенти музичного коледжу і музичної академії, рівені і потенціал колективу значно виріс. Адже творче зростання протягом 9-ти років навчання (4 роки у музичному коледжі та 5 – у консерваторії) – це, з одного боку, якась стабільність для колективу, з іншого – досконалий ансамблевий вишкіл».

Після концерту, 2007

– Ансамблі й капели бандуристів є в усіх консерваторіях і багатьох мистецьких вишах України. У чому ж, на вашу думку, як керівників ансамблю полягає відмінність і самобутність саме «Чарівниць»?

– Відмінною рисою ансамблю «Чарівниці», – продовжує Світлана Валентинівна, – є щоденні творчі заняття колективу. Готуючи нову концертну програму, учасниці колективу у копіткій праці кожної репетиції відшліфовують не тільки фразування, артикуляцію, динаміку, драматургію кожного твору, а ще й вміння відчути і відтворити найтонші нюанси та естетичні переживання репрезентованого твору. Особливість колективу є й виконання програми напам’ять, без допомоги дириґента. Для колективу чисельністю двадцять п’ять музикантів – це найвища майстерність!»…

– Серед особливостей ансамблю «Чарівниці», – висловлюється Марина Сергіївна, – виділю саме його репертуар, що складається з обробок і аранжувань Світлани Валентинівни, напрацьованих протягом тридцяти років її творчої діяльності. «Чарівниці» поєднують дві, на перший погляд несумісні, речі – тонкий смак і «всеядність» у репертуарному відношенні: від класики до джазу. 

– Ансамбль «Чарівниці», – пояснює Світлана Овчарова, – завжди був своєрідною творчою лабораторією, де не боялися розучувати й виконувати твори різних стилів, жанрів, поєднувати звучання бандури з інструментами, які раніше в міксті з бандурою не використовувались. Наприклад: арфа-флейта-вокал-бандура; пан флейта-ударні-вокал-бандура; віолончель-вокал-бандура; бонги-малий барабан-віолончель-вокал-бандура тощо.

«Треба додати до цього ще й велику концертну практику, де «Чарівниці» набувають сценічного досвіду. А найціннішим надбанням, що передається із покоління в покоління представниками дніпровської бандурно-ансамблевої школи, є любов до обраної професії та прагнення постійного самовдосконалення. Наші вихованці підтверджують це щорічними перемогами на міжнародних і всеукраїнських конкурсах.

На думку авторки, у минулому теж однієї з «чарівниць», особливістю академічної бандурної школи музичного вишу міста на Дніпрі, поряд зі спадкоємністю виконавських, педагогічних традицій і високим рівнем підготовки бандуристів-солістів, є саме творча діяльність цього колективу. Ансамбль бандуристів – не просто фахова навчальна дисципліна. У цій творчій лабораторії студенти набувають навичок колективної роботи, залучаються до активної концертної та гастрольної діяльності, а випускники пробують себе як аранжувальники й дириґенти. Все це забезпечує високу вмотивованість студентів-бандуристів до вдосконалення у сольному й ансамблевому виконавстві. Оволодіння місцевими бандуристами професійними компетенціями у складі ансамблю «Чарівниці» робить їх конкурентоспроможними виконавцями, перспективними педагогами, креативними керівниками власних колективів.

Поряд із творчими пошуками й експериментами, співпрацею з сучасними композиторами і солістами за роки концертної діяльності ансамблю склався своєрідний «золотий фонд» репертуару, до якого увійшли найкращі твори, що полюбились як слухачам, так і виконавцям. У 2004, 2008, 2016 роках здійснено записи на компакт-диски різних програм невичерпного репертуару «Чарівниць». Щороку виходять друком збірки творів для бандури solo й ансамблю бандуристів у перекладенні та аранжуванні Світлани Овчарової, які є популярними серед професійних і самодіяльних виконавців. До прикладу: «Педагогічний репертуар ансамблів бандуристів. Перекладення, аранжування та обробки пісень», «Інструментування творів для капели бандуристів та струнного оркестру» , «Педагогічний репертуар для капели бандуристів з оркестровою групою», «Інструментування для капели бандуристів з оркестровою групою», «Козацькі пісні Дніпропетровщини у кантаті Валентини Мартинюк «Ішов козак долиною» та інші (збірки видано за підтримки Дніпропетровської академії музики).

Колектив постійно бере участь у мистецько-просвітницьких проєктах Академії музики: «Клуб школяра», «Студентська філармонія», науково-методичних семінарах вчителів музичного мистецтва тощо. 

У академії шанобливо зберігається архів з історії творчої діяльності ансамблю, який складається з публіцистичних, аудіо-відео та фотодокументів. Свого часу (2016 р.) було створено відеофільм, до якого увійшли найцікавіші відеоролики, записи телевізійних передач «Чарівниць», зйомки «за лаштунками» упродовж усього творчого шляху колективу.

Ювілей

Протягом ювілейного 2021 року ансамбль дав чимало концертів. Серед визначних виступів колективу – участь у концерті, присвяченому 85-річчю Віктора Власова (м. Дніпро, академія музики). Наймасштабніший концерт відбувся на сцені великої зали музичної академії Дніпра. Святкова програма промайнула на одному подиху так само швидко, як минають студентські роки – веселий, бурхливий, незабутній і безтурботний період життя. На сцені – юні обличчя, у залі – випускники різних років. Гра в ансамблі з’єднала їх усіх у велику родину «чарівниць»

Співдружність поколінь, 2016

Хоч і не всі вихованці класу бандури музичного училища продовжили професійну кар’єру, не маємо сумніву, що в серці кожного збереглися приємні спогади про роки навчання і концертної діяльності у складі ансамблю «Чарівниці». Заповнена зала музичної академії, усміхнені обличчя й щирі оплески учасникам концерту стали незаперечними свідченнями незабутності тих молодих студентських років і активного концертного життя.

У ювілейний 2021 рік практичний досвід ансамблю отримав теоретичне осмислення у дисертаційному дослідженні Марини Березуцької, заслуженої діячки мистецтв України, доцентки кафедри народних інструментів, однієї з керівниць ансамблю. У травні вона успішно захистила в Одеській національній музичній академії ім. А. Нежданової дисертаційне дослідження за темою «Репертуар як фактор ансамблевої творчості бандуристів (на матеріалі діяльності ансамблю бандуристів «Чарівниці»)» і здобула науковий ступінь доктора філософії за спеціальністю «Музичне мистецтво» (2021). Роботу присвячено дослідженню ролі репертуару в еволюційному розвитку ансамблевої бандурної творчості на прикладі студентського ансамблю бандуристів «Чарівниці» Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки. Багатовекторний аналіз досвіду роботи трьох поколінь керівників ансамблю протягом 1956–2020 рр. дозволив дослідити закономірності еволюції ансамблевого бандурного виконавства України. 

Концертна діяльність ансамблю триває. «Чарівниці» популяризують національну культуру не тільки на регіональному, а й всеукраїнському та міжнародному рівнях. Серед яскравих творчих подій діяльності колективу останніх років хочеться назвати: ювілейний концерт, присвячений 60-річчю керівника ансамблю С.В. Овчарової (2020), прем’єру Кантати В. Мартинюк «Ішов козак долиною» на тексти козацьких пісень Дніпропетровщини для солістів, ударних, фортепіано та ансамблю бандуристів у межах І-го Міжнародного етномузикознавчого симпозіуму «Актуальні питання східноєвропейської етномузикології» (2018), участь у святковому концерті, присвяченому 120-річчю навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» (2017).

Керівниці ансамблю С. Овчарова, М. Березуцька

Ансамбль бандуристів «Чарівниці» є лауреатом престижних Міжнародних конкурсів і фестивалів: «Акорди Хортиці» (2021, Гран Прі) «Арт-Домінанта» (2021, 2020 – 1 премія), «ЛемЦвіт» (2020 – 1 премія) та інших.

Загалом із виходом ансамблю «Чарівниці» на міжнародну сцену значення його творчих досягнень вийшли за межі регіонального масштабу і стали надбанням національної культури.


Фото Сергія Селезньова

 

 

 

Тетяна Чернета
Бібліографія:

Рябцева І. Дзвенить бандура над Дніпром: [Всеукраїнський фестиваль «Дзвени, бандуро!»] // Люди і долі / упоряд. В. В. Слобода.– Дніпропетровськ: Ліра, 2008.– С. 274–278
Степовичка Л. Ансамбль бандуристів «Чарівниці» // Дніпропетровська філармонія. Гроно талантів, сузір'я особистостей: Історія й сьогодення в статтях, світлинах, інтерв'ю.– Дніпропетровськ: Ліра, 2013.– С. 169–179.
Чабан М. Дзвени, бандуро, в ріднім краї: [восьмий міжнародний фестиваль ансамблів бандуристів «Дзвени, бандуро!»] // Калинова Д. Я вірую у творчість і красу.– Дніпропетровськ: Журфонд, 2008.– С. 192–193.
Чернета Т. Лідія Воріна.– Дніпропетровськ: Юрій Сердюк, 2009.– 119 с.– (Видатні музиканти Дніпропетровщини).
***
Андрющенко Е. Девушки, к которым прислушивается Европа: О Днепропетровском ансамбле «Чарівниці» // Днепр вечерний – 2014.– № 10 (24.01).– С. 16.
Кокошко Ю. Бандура даёт джазу // Днепр вечерний – 2012.– № 6 (17.01).– С. 11.
Лісняк І. Бандура назавжди // Українська музична газета.– 2020.– № 1.– С. 10.
Музика бандури лунала над Дніпром: // Бористен.– 2014.– № 5.– С. 14.
Переверзєв О. Чарівниці – десять з десятьох! // Січеслав.– 2010.– № 3.– С. 16–19.
Чабан М. Забриніла піснею бандура // Зоря.– 2010.– № 143 (25.12).– С. 4.
Створено: 03.02.2022
Редакція від 09.02.2022