Зінаїда Малютіна – засновниця Катеринославської української вокальної школи

Малютіна Зінаїда Никифорівна

Україна, Дніпропетровська область

  • 22 січня 1881 – 11 серпня 1976 |
  • Місце народження: м. Катеринослав (Дніпро) |
  • Співачка (сопрано), педагог, професорка Катеринославської консерваторії

Найкращими учнями забутої нині талановитої співачки Зінаїди Малютіної були всесвітньо відомі оперні виконавці Іван Паторжинський і Марія Сокіл-Рудницька.

Зінаїда Малютіна – засновниця Катеринославської української вокальної школи

Пані Малютіна – професор співу. Звичайно такою почесною і важкою відповідальною працею займаються якщо не ветерани, то, принаймні, особи, котрі припинили свою артистичну діяльність, – адже це вважається вінцем кар’єри; та у даному випадку ми маємо приклад дивовижного співвідношення сил: молода солістка з прекрасним голосом, свіжим, сильним, з великим запасом невичерпної енергії та натхнення присвятила свої неабиякі сили педагогіці, оминувши сцену…

(Газета «Южный край» 1 (14) квітня 1913 р.)

У сучасних дослідженнях творчості митців української професійної вокальної школи відкриваються несправедливо забуті імена періоду радянського режиму. Одним із них є ім’я фундаторки «Катеринославської гілки» української вокальної школи Зінаїди Никифорівни Малютіної. Донедавна вона була майже забута не тільки широким колом шанувальників, але й знавцями українського вокального мистецтва.

У чому ж феномен Малютіної? Першокласна вокальна школа, потужній злет, визнання таланту уже на початку творчої діяльності та грунтовний педагогічний досвід, що продовжився у творчості її таланових учнів – Івана Паторжинського та Марії Сокіл-Рудницької.  Штучно викреслений її внесок до становлення української вокальної школи, обставини, що змусили емігрувати з України, та неможливість не лише спілкуватися, а й навіть згадувати про своїх талановитих учнів, власні успіхи, своє українське життя – забутим лишалось до кінця 70-х рр. XX ст.

Сьогодні на основі архівних матеріалів велику дослідницьку роботу з вивчення феномена Малютіної здійснюють науковці І. Рябцева, В. Антонюк, найближчі друзі мисткині.

Зінаїда Малютіна (в дівоцтві Бахмутова) народилася в Катеринославі 22 січня 1881 року. Її життєва доля виявилася досить різноманітною в географічній площині: Катеринослав – Петербург – Москва – Катеринослав – Харків – Магнітогорськ.

Здобувши середню освіту в Петербурзькій жіночий гімназії, Зінаїда Бахмутова продовжила навчання в Московській консерваторії по класу вокалу (у італійського професора У. Мазетті) та класу фортепіано. Після закінчення консерваторії в 1906 році власницю чарівного, звучного голосу з першокласною вокальною школою чекало блискуче майбутнє оперної співачки. Спочатку вона працювала в приватних оперних антрепризах, виступала в Москві, Харкові, Варшаві, Кельце, Курську, Полтаві, Катеринославі... Заміжжя і народження дочки змусили повернутися до рідного міста. 

У 1908 році Зінаїду Малютіну запросили викладачкою по класу вокалу до Катеринославського музичного училища Російського музичного товариства. Уже через рік вона отримала звання старшого викладача. Маючи в своєму арсеналі концертний репертуар, Зінаїда Никифорівна органічно поєднувала педагогічну роботу з активною виконавською діяльністю.

Уже в перший рік своєї роботи Зінаїда Малютіна двічі виступає з симфонічним оркестром Катеринославського музичного училища, і представляє слухачам концертну програму з камерно-вокальними творами Е. Гріга. В Національному дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І. Яворницького збереглися програми двох симфонічних концертів – 12 січня 1908 і 23 лютого 1909 років, які відбулися в театрі Клубу Комерційного зібрання (клуб «Опера» по вул. В. Вернадського) Катеринослава і були присвячені пам'яті композитора М. Римського-Корсакова. З.Н. Малютіна виконувала арії з його опер. У Дніпропетровській консерваторії ім. М. Глінки збереглися програми концертів Малютіної 29 грудня 1911 року та 7 березня 1914 року в Англійському клубі на Клубній вулиці (Будинок офіцерів, вул. Вокресенська).

Неодноразово на сторінках катеринославських часописів публікувались захоплюючі відгуки після виступів Зінаїди Малютіної: «В романсах і аріях артистка продемонструвала свій красивий голос – ліричне сопрано, з особливо звучним центром і низами, ясне, продумане фразування і щире почуття, експресію без афектації… Володіє голосом пані Малютіна досить вільно…. До її достоїнств слід віднести ще невтомність – пані Малютіна співала дуже багато і дуже охоче, причому голос звучав однаково рівно й свіжо. Таку вокальну бадьорість не часто зустрінеш на концертній естраді. Публіка приймала концертантку з великою симпатією. Успіх був великий»

А в листопаді 1916 року на сцені театру Клубу Комерційних зборів Катеринослава відбувся концерт із трьох відділень на вшановування 10-ліття творчої діяльності З.Н. Малютіної. У ньому брали участь відомі катеринославські музиканти та учні співачки. У її виконанні звучали романси П.І. Чайковського, оперні арії. З глибокою вдячністю своєму викладачеві виступали її вихованці – соліст Большого театру П.П. Россіхін; Н.А. Горбачова, М.А. Ельконін, А.Я. Трахтенберг. Цей репертуар студенти вивчали в класі своєї викладачки. Колеги-музиканти виконували камерно-інструментальні твори О. Бородіна, Ф. Ліста. Організація такого великого концерту, так ще й у військовий  час, свідчить про значний авторитет З.М. Малютіної.

Зінаїда Никифорівна Малютіна зіграла вирішальну роль у формуванні національної вокальної школи і засвітила на українському співочому небокраї імена, що стали мистецькими зірками. Артистично-педагогічний досвід її знайшов продовження у блискучій творчості її учнів, видатних представників оперної сцени XX ст. Характерною рисою творчої діяльності Малютіної було поєднання педагогіки та виконавства.

У лютому 1919 року Катеринославське музичне училище було реорганізовано в консерваторію, куди Зінаїду Никифорівну запросили на посаду декана вокального факультету.

У класі Малютіної було понад двадцять учнів, з яких найбільш яскравими були випускник Катеринославської духовної семінарії, власник потужного басу Іван Паторжинський, який у 15 років так вразив викладачку, що вона запропонувала йому безоплатні заняття з вокалу, і обдарована чарівним сопрано красуня Марія Сокіл.

Визначальним щаблем в усвідомленні себе оперними співаками став для них клас Зінаїди Малютіної, а її настанови протягом усього творчого життя залишалися домінантними у їхній  виконавській та викладацькій діяльності.

Сувора вимогливість і щира доброзичливість викладачки спрямовувалися не лише на досконале володіння мистецтвом майстерного дихання, але й на виразний драматичний артистизм, що дозволяв учням відтворювати правдиві та глибокі образи, бачити увесь оперний спектакль в поєднанні музики, слова та зорового ряду.

У своїх порадах учням Малютіна звертала увагу на розкриття колоритних національних архетипів, які потім оживали на сценах різних театрів у М. Сокіл та І. Паторжинського – Наталки та Виборного в «Наталці-Полтавці» М. Лисенка, Одарки, Оксани та Карася в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака  Артемовського.

І. І. Паторжинський у фільмі  Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Фото: http://topnews.zp.ua/society/2019/11/20/184600-amp.html Дует  І. Паторжинський і М. Литвиненко-Вольгемут в прем’єрі Г. Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Фото: https://uain.press/blogs/ivan-patorzhynskyj-dyvo-bas-ukrayinskoyi-opery-

На початку 1920-х років українська вокальна школа перебувала на етапі формування. І тому введення в навчальний репертуар вокальних творів українських композиторів і народних пісень мало важливе значення, було для свого часу сміливим кроком, Переконання в необхідності введення в програму підготовки професійних співаків творів українського репертуару, поруч із класичними зразками західноєвропейської та російської музики, було характерним для Зінаїди Малютіної.

У 1923 році Зінаїда Никифорівна переїжджає до Харкова. Її блискучий педагогічний досвід знайшов підтримку серед провідних викладачів Харківського музично-драматичного інституту. Крім роботи на вокальному факультеті, вона очолює Вищі музично-драматичні курси, одночасно веде активну громадську роботу в Художній комісії Народного комісаріату освіти, Кваліфікаційної комісії профспілки Робочих мистецтв, працює в Державному інституті театрального мистецтва, в студії при Харківському театрі російської драми, є консультанткою фоніатричного відділення Інституту отоларингології.

Професорка Малютіна – авторка ряду наукових робіт, перша з яких «Поради учням співу» вийшла ще в 1913 в Катеринославі. Пізніше вона знову повернулася в своїх розробоках до теми постановки та гігієни голосу. Чимало робіт із методики вокалу були опубліковані в 1920–1930-ті роки на сторінках журналів «Музика», «Радянська музика», «Мистецтво». Особливий інтерес становлять «Суттєва відмінність в методиці постановки голосу у співаків і драматичних акторів» і «Виховання голосу у драматичних артистів», а також роботи, виконані в Інституті отоларингології.

На початку Другої світової війни сім'я Малютіної переїхала до Магнітогорська, де вже в повоєнний час вона пов'язала свою долю з місцевим музичним училищем. Саме тут Зінаїда Никифорівна прожила останні двадцять п'ять років свого життя, тут і померла в 1976 році.

Але до останніх років життя Зінаїда Никифорівна зберігала теплі почуття до рідного міста, де засяяла зірка її високопрофесійної виконавської майстерності й отримала визнання її педагогічна діяльність. У 1962 році Зінаїда Малютіна подарувала Дніпропетровському музичному училищу ім. М. Глінки свою величезну нотну бібліотеку, немов ще тоді, на початку 60-х років була впевнена в тому, що в Дніпропетровську неодмінно буде й оперний театр і консерваторія. 

Довгі роки бібліотечний фонд музичного училища майже не опрацювувався, нотні видання з дарчими підписами З.Н. Малютіної були не виокремлені, розпорошені по різних жанрово-тематичних секторах. Нещодавно завідувачка бібліотеки та дослідниця Ірина Рябцева при опрацюванні нотних примірників виявили унікальні раритетні видання кінця ХІХ – початку ХХ століття, в тому числі й українських нотних видавництв 1917–1923 років і другої половини 20-х років ХХ ст. Серед них прижиттєві видання вокальних творів М. Лисенка, Я. Степового (видавництва Л. Ідзиковського), солоспівів К. Стеценка (видавництва «Кобза») та інше. В бібліотеці подарункові нотні видання виділені окремо в «фонд Зінаїди Никифорівни Малютіної».

Сьогодні заповітна мрія мисткині здійснилася. Дніпровці мають чудовий оперний театр і одну з наймолодших в Україні консерваторію. Чудова колекцію нот Зінаїди Никифорівни Малютіної надає доступ до ознайомлення з історією нотовидавничої справи, відкриває шляхи для глибшого вивчення творів, передбачає їхнє використання в навчально-педагогічній і концертно-виконавській практиці спеціалізованого навчального закладу. А це, в свою чергу, ще раз підтверджує ґрунтовність, далекоглядність і життєздатність методологічних принципів засновниці професійної вокальної школи в нашому місті.

Творча постать Зінаїди Никифорівни Малютіної правомірно посідає гідне місце в мистецькій панорамі Придніпров’я.

 

Створено: 14.09.2020
Редакція від 23.09.2020
Таїсія Козак
Бібліографія:

Малютіна З.Н.: [Біографічна довідка] // Чабан М. Діячі Січеславської "Просвіти" (1905–1921): Біобібліограф. словник. Близько 670 імен.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2002.– С. 307.
Музикознавча думка Дніпропетровщини: Зб. наукових праць. Вип. 6.– Дніпропетровськ: Юрій Сердюк, 2011.– 216 с.
Рябцева І.М. Фундатор «катеринославської гілки» української вокальної школи – Зинаїда Малютіна (до 130-річчя від дня народження // Музикознавча думка Дніпропетровщини: Зб. наукових праць.– Дніпропетровськ: Юрій Сердюк, 2011.– Вип. 6.– С. 39–50.
Рябцева І. Зінаїда Никифорівна Малютіна в історії української вокальної школи // Професійна педагогічна підготовка – вимоги сьогодення: зб. статей.– Харків: Стиль-Іздат, 2007.– С. 220–233.
***
Рябцева І.М. Малютіна Зінаїда Никифорівна // Енциклопедія Сучасної України.– К., 2018.– Т. 19: Малиш-Медицина.– С. 62: фот.
Савченко І.В. Українські нотні видання 1917–1923 років у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: Науковий католог.– К., 2007.– С. 12–13.