Михайло Янгель: сенс життя – служити народу

Янгель Михайло Кузьмович

Україна, Дніпропетровська область

  • 25 жовтня 1911 р. – 25 жовтня 1971 р. |
  • Місце народження: с. Зирянове, Іркутська губернія, Російська імперія (нині Нижньоілімський район, Іркутська область, РФ) |
  • ракетний конструктор, академік АН УСРС та АН СРСР, доктор технічних наук, депутат Верховної Ради СРСР (1966-1971 рр.), двічі Герой Соціалістичної праці, нагороджений чисельними орденами та іншими відзнаками.

110 років тому народився видатний радянський вчений українського походження, конструктор ракетно-космічної техніки і засновник дніпровського КБ «Південне».

«… Служити народу, бути корисним Батьківщині – 
                                     це не  тільки обов’язок, а і сенс життя»

                                                      
  М. Янгель

Ім’я Михайла Янгеля, на відміну від його відомого колеги Сергія Корольова, розсекретили тільки після смерті конструктора. Лише тоді світ дізнався про його внесок у нерозв’язання третьої світової війни. 

Під керівництвом Михайла Янгеля і за його участю створено кілька класів та поколінь стратегічних бойових ракетних комплексів, на базі яких потім виробляли й мирну космічну техніку. На рахунку головного конструктора і розробка мінометного старту, і найпотужнішої міжконтинентальної балістичної ракети (МБР) у світі - SS-18 (так званої «Сатани»). Також Михайло Янгель є засновником науково-конструкторської школи і КБ «Південного» у м. Дніпро (тоді – Дніпропетровську). 

Нащадок запорозьких козаків

Народився майбутній ракетник у багатодітній селянській родині в маленькому сибірському селі Зиряново Іркутської губернії. Його дід Лаврентій Янгель був нащадком запорозьких козаків, родом із Чернігівщини. Мав двох синів - Леонтія і Кузьму. І красуню-дружину. Одного разу сподобалася вона панові й той забрав козачку з собою у столицю. Не міг стерпіти цього  Лаврентій і підпалив панську комору. За що й отримав вісім років каторги на Ленських копальнях і вічне поселення у Сибіру.

Михайлик був шостою дитиною в сім’ї, після нього народилося ще п’ятеро. Тому хлопець, допомагаючи батькам, змалку був привчений до роботи: спочатку бавив малечу, ходив по ягоди-гриби, рибалив, рубав дрова, сіяв-збирав урожай, випасав коней. А після п’ятого  класу навіть ходив на півроку з батьком у тайгу добувати хутро.

Самі неписьменні, Янгелі дали всім дітям освіту. Михайло закінчив спочатку три класи сільської школи, потім нижньоілімську семирічку. А в 14 років поїхав учитися в селище Куйтун, де жила тітка з чоловіком-поляком. Той знав кілька мов, учителював і мав багато книжок. Так хлопець долучився до читання і потім усе життя з книжками не розлучався. У сьомому класі поїхав до Москви, де брат Костянтин навчався в Гірничій академії. Потім вступив до ФЗУ в Червоноармійську Московської області, працював на фабриці помічником майстра. Неподалік розташовувалася десята авіаційна бригада, з якою товаришували фабричні комсомольці. У ті роки молодь буквально марила авіацією, тож Михайло Янгель вступив до Московського авіаційного інституту.

На п’ятому курсі після смерті батька Михайло був змушений і навчатися, й працювати. На роботу потрапив до «короля винищувачів» - у КБ Полікарпова. У 1937-му захистив на «відмінно» диплом, а на початку 1938-го Янгеля направили у відрядження до США. Коли він повернувся до Москви, Полікарпов призначив його своїм заступником.

Ще в інституті Михайло зустрів майбутню дружину - Ірину Стражеву. Пізніше вона стала професором МАІ, автором кількох підручників. У вересні 1940-го у подружжя Янгелів народилася донька Людмила, а в квітні 1942-го - син Олександр. Під час війни родину евакуювали до Новосибірська, Михайло Кузьмович залишився в Москві. Янгелеві надали повноваження директора авіаційного заводу і доручили займатися його евакуацією.

 Родина Михайла Янгеля не часто збиралася разом...Фото з книжки «ЯНГЕЛЬ. Життя, віддане Батьківщині»

Як Корольов став підлеглим Янгеля

Наприкінці  війни і після неї Янгель деякий час попрацював у КБ Мікояна і КБ Мясищева, а в 1948-му став слухачем Академії авіаційної промисловості. По її закінченні у 1950 році Михайла Янгеля переводять до НДІ-88 (майбутній відомий Центральний НДІ машинобудування), а знакового 12 квітня - до найсекретнішого підрозділу інституту - Спеціального конструкторського бюро (СКБ-1) у відділ №3 Головного конструктора Сергія Корольова на посаду начальника відділу систем управління ракет. Так розпочинається  діяльність Янгеля-ракетника. Уже за рік міністр оборонної промисловості Дмитро Устинов призначив Михайла Кузьмовича заступником Корольова, а ще за рік - директором НДІ-88. Так Корольов став підлеглим Янгеля.

В інституті тоді досліджували можливість використання висококиплячих компонентів палива для ракет далекої дії. Цю ідею, а також ідею ракет з автономною системою управління активно підтримував Янгель, одначе категорично не сприймав Корольов. 

«Корольов робив свої ракети на обраних ще німцями для ФАУ-2 традиційних компонентах  - рідкому кисні й спирті, - пише син Микити Хрущова Сергій. - Доповідаючи батькові, Янгель підкреслив, що робота з рідким киснем у військах викликає ускладнення. Він вважав, що киснева ракета ніколи не перетвориться на зброю». 

Згодом життя довело, що саме підхід Янгеля значно підвищував боєздатність стратегічних ракет. Керівництво галузі вирішило розвести конфліктуючих і на деякий час перевело Михайла Янгеля у головні інженери інституту, а влітку 1954-го його відрядили очолити нове Особливе КБ № 586 (тепер - КБ «Південне») на секретному заводі у Дніпропетровську.

«Як і будь-який геній, у своїй вотчині Корольов конкурентів не терпів, - зазначає Сергій Хрущов. - Михайла Янгеля Корольов швидко підім’яв під себе, а потім і зовсім «вислав» на серійний завод у Дніпропетровськ освоювати виробництво його, корольовських, ракет. Але не на того нарвався. Янгель, сам керівник від Бога, не здався і поза досяжністю Корольова створив своє конструкторське бюро, став проектувати свої ракети, виріс у достойного конкурента Корольова, а потім і переріс його.  …Зірка Корольова не закотилася, вона яскраво розгоралася, але на небосхилі йому довелося потіснитися. Янгель завойовував дедалі міцніші позиції. Він почав витісняти Корольова з військового ракетобудування. Назавжди. Ракетна техніка розділилася на космічну і воєнну».   

Янгелівські ракети на терезах «мир-війна»

Першій розробці нового КБ у Дніпропетровську присвоїли шифр Р-12. І 22 червня 1957 року на полігоні Капустін Яр відбувся успішний запуск янгелівської ракети. У 1959-му ракетний комплекс Р-12 став на озброєння радянських військ на цілих 30 років!
 

Було створено 2 типи ракетних комплексів: Р-12 – наземний,  Р-12У – шахтний. Фото: https://www.yuzhnoye.com/ua/company/history/rk_r_12.html

Пізніше, під час Карибської кризи 1962-го, Р-12 стали головним аргументом проти можливого розв’язання третьої світової - ядерної - війни і змусили дві наддержави домовитися про залагодження будь-яких суперечностей мирним шляхом. Тоді Хрущов у відповідь на загрозу вторгнення американців на Кубу прийняв  рішення таємно переправити туди стратегічні Р-12. 

«Уперше на чашу терезів «мир-війна» були покладені ракети тільки дніпропетровського КБ Янгеля. Чи знав сам Янгель про це? Він знав і пишався тим, що його ракети виявилися здатними злякати американців», - пише у книжці «Ракети і люди» заступник Головного конструктора НВО «Енергія» ім. С. Корольова Борис Черток.

Наприкінці 1950-х перед радянськими ракетниками стояло надважливе завдання: у найкоротші строки треба було запустити першу міжконтинентальну балістичну ракету Р-16. Американці оточили своїми військовими базами СРСР, тому МБР була потрібна як повітря. З нею так поспішали, що напередодні першого запуску Р-16 на Байконурі Держкомісія, проігнорувавши заходи безпеки, вирішила: «Ракету доопрацювати на старті, країна чекає». Про те, що ракета може вибухнути, ніхто і думки не припускав. Однак 24 жовтня 1960 року сталася катастрофа - перша Р-16 вибухнула. Загинули 57 військових і 17 виробничників. Сам Михайло Янгель залишився живим лише дивом, бо саме відійшов покурити. Побачивши жахливу пожежу, кинувся  рятувати людей, отримав опіки.

Головний конструктор важко переживав цю аварію і, попри те, що вона відбулася через помилки суміжників та поспішне рішення Держкомісії, всю відповідальність узяв на себе. Через переживання у Янгеля стався інфаркт (їх за все життя у нього було п’ять). Після виправлення помилок нова Р-16 успішно стартувала вже у лютому 1961-го.

За 17 років під керівництвом Михайла Янгеля у дніпропетровському КБ було розроблено три покоління бойових ракетних комплексів. Згодом на основі цих розробок у процесі конверсії почали розвивати мирний космос. Зокрема, путівку у світ отримали такі космічні носії та апарати як «Космос», «Інтеркосмос», «Дніпро», «Циклон». На початку останньої розробки Янгеля - стратегічних SS-17 и SS-18 - розгорілася палка дискусія. Навіть близькі соратники Михайла Кузьмовича виступали різко проти ідеї так званого мінометного старту, стверджували, що це нереально: «Підкинути, як яблуко, 200-тонну махину, наповнену рідиною, - це абсурд!» Однак Янгель його зробив, і мінометний старт став класикою ракетобудування.

Як скромна людина відмовився від квартири

«Був рівним із людьми, байдуже, з ким спілкувався - начальником чи робітником, - згадує донька конструктора Людмила Янгель. - У нашій сім’ї ніколи ставлення до людини не визначалося її статусом у суспільстві чи вигодою. Коли батька призначили у Дніпропетровськ (нині  м. Дніпро – Авт.), батьки вирішили, що він поїде сам. Тоді здавалося, що це призначення - щось на кшталт чергового тривалого, років на два-три, відрядження. Виявилося - на все життя, що залишилося».

Як людина скромна Янгель відмовився від квартири у Дніпропетровську. Вважав недостойним займати одному квартиру, коли всюди гостро стояло житлове питання. Тому Михайло Кузьмович 12 років прожив у готелі. Потім за наполяганням служби безпеки йому побудували котедж.

«Батько непокоївся, що сусіди сприймуть його за буржуя, а також категорично забороняв ганяти хлопчаків, що лізли по яблука, - пише донька Янгеля. - Ми старалися приїжджати до нього на канікули. Мама часто прилітала на вихідні заводським літаком». 

Людмила Михайлівна зазначає, що завдяки колегам-друзям та добрим простим людям, що оточували її батька в Дніпропетровську і полегшували життя Янгеля далеко від сім’ї, він жив тут повноцінним життям.

Помер академік Михайло Янгель у день свого 60-річчя на руках у колег, під час святкування його ювілею в актовій залі Міністерства машинобудування. Іменем двічі Героя Соціалістичної праці Михайла Янгеля названо вулиці в Дніпрі, Москві, Байконурі, селище в Іркутській області Росії, астероїд і кратер на Місяці, пік на Памірі, а також океанський лайнер. Його ім’я має і  засноване конструктором КБ «Південне». Стипендії імені Янгеля існують у Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара і в Московському авіаційному інституті.  Останню розробку конструктора - ракету SS-18 (так звана «Сатана») - внесено до Книги рекордів Гіннеса як найпотужнішу міжконтинентальну балістичну ракету (МБР) у світі. 

До 100-річного ювілею свого першого керівника 2011 року Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» видало  книжку «ЯНГЕЛЬ. Життя, віддане Батьківщині». Це видання, складене із документів, виступів, спогадів сучасників і родичів конструктора, архівних фотоматеріалів, і допомогло нам розповісти про те, якою людиною був Михайло Кузьмович Янгель.

Наталія Біловицька
Бібліографія:

1. Янгель. Жизнь, отданная Родине / под общ. ред. А. В. Дегтярева. - Дн-ск : АРТ-ПРЕСС, 2011. - 392 с.
2. Стражева, Ирина Викторовна.
Тюльпаны с космодрома / И. Стражева. - М. : Молодая гвардия, 1978. - 397 с.
3. Платонов, Владимир Петрович.
Михаил Кузьмич Янгель / В. П. Платонов, В. П. Горбулин. - К. : Наукова думка, 1979. - 117 с.
4. Платонов, Владимир Петрович.
Янгель. Орбиты жизни / В. П. Платонов. - 2-е изд., перераб. и доп. - Дн-ск : АРТ-ПРЕСС, 2012. - 607 с.
5. Голубой осколок грусти... Александр Янгель : Стихотворения / под ред. Ю. И. Мошненко. - Дн-ск : Лира, 2012. - 116 с.
6. В. І. Онопрієнко. Янгель Михайло Кузьмич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 742. — 784 с.
Стражева Ірина, «Тюльпани з космодрому»
Створено: 21.10.2021
Редакція від 25.10.2021