Віктор Пузирков: літописець величної та драматичної епохи

Пузирков Віктор Григорович

Україна, Дніпропетровська область

  • 4 жовтня 1918 – 30 жовтня 1999 |
  • Місце народження: м. Катеринослав |
  • Український маляр-мариніст, Народний художник України, лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

Відомий баталіст і мариніст, майстер ліричних пейзажних циклів виховав декілька поколінь талановитих представників нової художньої еліти.

Художник народжується в пейзажі, знаходить свою стежину, яка виводить на шлях – живе і творить у широкому географічному, історичному, культурному полі – що, безперечно, має вплив, відбивається на його творчості, разом із тим власною працею вносить зміни, створює нову естетичну якість довкілля, його нове розуміння. Віктор Пузирков належить до тих художників, які народилися і досягли справжніх висот майстерності в умовах існування держави, де сповідувалася єдина ідеологія. Але, попри обмеженість простору для творчих пошуків і експериментів, залишив нащадкам велику спадщину високохудожніх творів.

Вірний принципам правди

Віктор Григорович не тільки словом,
пензлем і фарбами врізався в мою душу, 
він увійшов у саму глибину мого серця.
Як педагог, доброзичлива, щира людина, 
він ніколи ні перед ким не кривив душею. 
Був вірний тільки одному богові – живопису…

Віра Баринова-Кулеба

Віктор Григорович народився 4 жовтня 1918 року в Катеринославі в сім'ї робітника. Ще дитиною, він відчував особливі почуття до моря. Коли хлопчику було тринадцять років, він вирушив з батьком до Криму і вперше зіткнувся з безмежним синім морем. Це видовище так вразило Віктора, що вже тоді він почав робити свої перші начерки на папері, намагаючись намалювати свої емоції. Початкову образотворчу освіту хлопчик здобував у дитячому позашкільному комбінаті, яким опікувався майстер реалістичного живопису Михайло Панін.

Батьки підтримували захоплення Віктора малюванням, однак шлях до художньої кар'єри спочатку не був легким і безхмарним. Вісімнадцятирічний Віктор Пузирков вступив до місцевого Дніпропетровського художнього училища, де провчився два роки. У 1936 році він вступив до Київського державного художнього інституту, де його викладачами стали видатні художники Олексій Шовкуненко, Костянтин Єльов, Федір Кричевський і Сергій Герасимов. Лекції видатних педагогів посприяли активному ставленню до природи молодого художника. Закоханість у навколишній світ, відданість Батьківщині сприяли його постійному творчому руху вперед. З перших років навчання він засвоював строгість і точність академічного малюнка, закономірності тональних відносин, вміння оперувати великими колірними масами, тобто осягав основи образотворчої культури. Професійні знання та великий життєвий досвід, уміння творчо осмислити події дозволили художнику досягти високого рівня майстерності.

Однак, Друга світова війна раптово змінила життя мільйонів людей, і Віктор Пузирков не став винятком. З перших днів військових дій, перервавши свою освіту, він був мобілізований на фронт у кавалерійську дивізію. Художника-солдата тяжко поранили під Каневом. Після виписки зі шпиталю у 1942 році він їде до Самарканда, куди вже було евакуйовано Київський художній інститут. Фронтові малюнки, особисті враження та переживання стали міцною основою для написання численних історичних полотен. 

Наприкінці квітня 1944 року Віктор Пузирков повернувся до Києва, де продовжив навчання у художньому інституті. Під враженнями від поїздки до свого рідного міста та розповідей матері про часи німецької окупації уже в Києві за керівництва свого педагога професора Олексія Шовкуненка Віктор створює картину «Нескорені», яка стає його дипломною роботою і початком серії відомих батальних робіт. Цікаво, що художник ніколи не воював на морі, але темою своєї дипломної роботи обрав подвиг чорноморських моряків. Ця картина – свідчення про події перших драматичних років війни. Вона має трагічний психологічний характер. Головні герої полотна, незважаючи на знищення свого військового корабля, продовжують героїчно воювати на березі. Моряки стали символом мужності, безмежної відваги та сміливості. Молодий художник талановито передав характер людей, людську гідність і створив справжній драматичний твір. Німецькі загарбники з автоматами ведуть на страту полонених моряків, та ось промінь сонця на мить висвітлює обличчя незламних духом героїв. Вони, немовби прощаючись зі світом, ідуть не на страту, а роблять крок у безсмертя. У смерті Віктор Пузирков показує продовження і відродження, віру у майбутнє. Художник вдало показав усю гаму почуттів людини, яка зуміла в критичних обставинах зберегти гідність особистості.

У 1946 році Віктор Пузирков закінчив Київський художній інститут і почав експонувати свої роботи на республіканських, всесоюзних і міжнародних художніх виставках. У цьому ж році він стає членом Спілки художників України. На виставці 1947 року полотно «Чорноморці» було відзначено Державною премією й упевнено посіло виняткове місце серед батальних картин за силою та енергією натиску. За допомогою пензля митець майстерно передав справжні ритми реальної атаки та занурив глядача в обставини «ближнього бою». Колорит у картині відіграє визначальну роль, створюючи піднесений оптимістичний настрій полотна попри загалом напружений сюжет. У надзвичайно динамічній композиції зображено момент висадки морського десанту. Б’ються об берег бурхливі хвилі, в небі клубочуться грозові хмари, здіймаються неподалік від моряків фонтани від вибухів ворожих снарядів. Обличчя воїнів напружені, фігури подані в одчайдушному русі, драматичне напруження підсилює суворий свинцево-сірий колорит неба та бурхливого моря, пронизаних гострим промінням світла. 

Емоційно-психологічного заряду від пережитого і побаченого в часи війни художнику вистачило ще на багато років. Ці сюжети настільки глибоко вкарбувалися в душу митця, що їх відтворення на полотні сприймаються глядачем як оголена правдива історія з власного життя автора. Сам Віктор Пузирков вважав, що найбільш вдало розкрив тему війни в картині «Вистояли», де передано смертельну втому бійців після щойно відбитої атаки ворога. Це говорить про чесне, критичне й вимогливе ставлення художника до своєї творчості попри широке визнання серед глядачів. 

За першою Державною премією була й друга, а згодом Державна премія України ім. Тараса Шевченка. Тема війни, яка стрімко піднесла Віктора Григоровича на мистецький Парнас, висока оцінка його творчості зумовили визнання того, що в українській мистецькій школі з’явився майстер, якому притаманні: динамічність пластики композиційних рішень, експресивність живописної манери, глибинний психологізм героїв, вміння правдою факту розкрити правду історії. Синтетичність і багатоаспектність творчого обдарування митця підкреслюють також портрети відомих людей, наприклад зображення Юрія Манійчука та Лесі Українки, в яких портретна схожість неодмінно доповлювалася розкриттям психологічних нюансів особистості. Особливо це виразно відчувається в осінньому пейзажному циклі картин – «Останні промені», «Кінь біля стайні», «Вечір на озері», «Після дощу» та інші.

Майстер колористики і композиції

Бути художником-пейзажистом – це означає
тонко відчувати природу, її стан, боротьбу 
природних стихій, внутрішню динаміку змін
стану природи в різні пори року й доби.

Віктор Пузирков 

За художником міцно закріпилася слава відомого баталіста, його називали літописцем мужньої правди. Але за зовнішньою суворістю художника приховувалася тонка душа лірика. Душевною теплотою позначені його одухотворені краєвиди. Написані в стриманій кольоровій гамі, вони навівають спокій та рівновагу, неначе говорять про пошук самим майстром прихистку для стомленої і вразливої перед перипетіями життя душі митця. Сповідуючи засоби імпресіонізму, художник використовував колір продумано й делікатно, прагнув домогтися співзвуччя барв, збалансувати їхні контрасти. Завдяки органічному синтезу теплих і холодних тонів, його пейзажі такі світлоносні, навіть у зображеннях шторму чи холодної погоди. Створивши власний стиль, Віктор Григорович надавав імпресіоністичному пейзажеві раціоналістичного, чутливо-емоційного й водночас поетичного, суто українського характеру.    

Віктор Пузирков також є визначним українським мариністом, у творах якого піднесено звучать поезія й романтика морських просторів. Так, наприклад, море на картині «Сонячний прибій» заповнено блакитними, синіми, сірими, зеленими та білими фарбами. Воно викидає на білий піщаний берег і скелі маленькі пінисті хвилі. Морський простір на цій картині не безмежний, як люблять зображати мариністи, навпаки,  художник його оточив білими берегами та скелями, що височіють вдалечині. Колірна гама моря дуже м'яка, вона плавно переходить у синє небо з білими повітряними хмарками. Пляж повністю порожній, на ньому немає жодної людини – лише безкрайнє море, скелі та небесна гладина. Картина викликає у глядача добрі позитивні емоції та романтичні переживання і заряджає натхненням – цьому сприяють світлі тони полотна. Картина «Під вітрилами» наповнена спортивним азартом і енергією життя. У центрі композиції автор зобразив вітрильне судно з яхтсменами. Човен розтинає поверхню води, позбавлену спокою, а струнка жіноча постать на кормі додає полотну надію на перемогу в регаті.

У творчому доробку художника багато творів морської тематики: «Ранок на березі моря», «Морський пейзаж», «Етюд. На пляжі» та інші. На кожній картині майстер м’яким «оксамитовим» пензликом переносив на полотно мінливі фарби моря, сизі барви скель і повітряний серпанок далечі. Як справжній поет півдня, південного моря і неба, він з особливою любов’ю присвячував свої роботи чарівним моментам природи. 

Віктор Пузирков був захоплений не лише морем, а й мальовничою українською природою. У його доробку було багато цікавих пейзажів, соковитих етюдів і натюрмортів з квітами. Наприклад, натюрморт «Троянди» є частиною краєвиду, який доповнюється золотистим сонцем та морським колоритом. Пишні ніжні квіти у вазі розмістилися на столі з білою скатертиною. Букет переливається у променях яскравого сонця. Дивлячись на натюрморт, починаєш мимоволі відчувати аромат троянд, моря, звуки чайок і неголосну розмову людей, які милуються кримською природою.

«Осінній натюрморт», представлений художником у пастельних рожево-жовтих тонах, точно передає глядачам барви осени. У центрі всієї композиції ваза з пишним букетом хризантем, виразна на фоні моря та дерев. Можна припустити, що це і є основний предмет натюрморту, тому що він відразу ж притягує до себе увагу. Поруч із вазою на передньому плані лежить тарілка з яблуками, дивлячись на них, прокидається бажання опинитися в осінньому саду, пропахлому стиглими плодами. Картина передає настрій теплого осіннього дня на березі моря, коли слабко, але ще гріє сонце, віддаючи останні промінчики тепла й світла.

Особливо любив малювати художник натюрморти з предметами побуту: чайним сервізом, графином, книгою. Але квіти завжди залишалися центральним образом полотна, від шляхетних до простих і надзвичайно гарних скромних польових. «Натюрморт з дзеркалом» є яскравим прикладом майстерного поєднання природи та людини. У цій картині зображений букет яскравих півоній, який стоїть на трюмо. Дзеркальне відбиття вази з квітами надає відтінку додаткової експресії. Світлу гаму в картину вносять сонячні промені та пишні півонії, які грають соковитими відтінками білого і рожевого кольорів, зачаровуючи своєю красою. Квіти у скляній вазі, парфуми, золотава скринька поряд вишукані та привабливі. Вони нагадують своїм виглядом про господиню цієї кімнати, яка зрізала такий букет або отримала його з рук закоханого в неї чоловіка. Від самого полотна віє особливою літньою запашною свіжістю та теплотою. Красиво, гармонійно і радісно в кімнатах з півоніями. Вони створюють особливу атмосферу і настрій, що дуже тонко передає художник. Півонії Віктора Григоровича не просто чудовий букет у вазі – це затишок, ліричний настрій і особлива домашня аура. 

У численних пейзажах Віктора Пузиркова розкривається індивідуальне та дуже витончене бачення художника, його особливе відчуття кольору. Найтонші колірні нюанси відрізняють кожен його твір, надають картинам образної виразності, підкреслюють емоційно-психологічну лінію та визначають настрій. Пейзажі полонять не тільки соковитістю темпераментного живопису, могутньою, що переливається через край, бадьорістю духу, а й глибокою людяністю та чуттєвістю. Наприклад, картина «Останні промені» занурює глядача у золотисту лагідну атмосферу осені, яка випромінює світло та спокій. Глядач бачить могутній ліс, який увібрався в яскраві кольори, посередині тече річка, у небі через сірі дощові хмари пробиваються останні промені сонця. Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша рідна земля. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинами поряд із прекрасним.

Художник тривалий час очолював кафедру живопису у Київському художньому інституті. Він був упевнений, що вроджений або розвинутий під час навчання талант, а також психологічні властивості особистості самого митця, разом із набутими академічними прийомами «народжують» неповторний художній стиль творця. Віктор Григорович вважав, що, працюючи над картиною, художник має бути водночас не тільки живописцем, а й режисером і артистом. Сам живопис він порівнював з «музикою барв», що підтверджено його неперевершеним творчим доробкам. Роботи Віктора Пузиркова прикрашають експозиції провідних художніх музеїв України, Канади,  США, а також знаходяться в приватних колекціях.

Оксана Шевченко
Бібліографія:

Шалімова-Пузиркова М. Віктор Пузирков.– Київ, 2020.– 280 с.
***
Бекетова В. Художник Віктор Пузирков // Моє Придніпров'я: календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2018 рік / упоряд. І. Голуб. – Дніпро: ДОУНБ, 2017. – С. 84.
Створено: 17.03.2022
Редакція від 17.03.2022