Слова «з життя» від Олекси Вусика

Вусик Олексій Сергійович

  • 12 грудня 1937 – 4 березня 2017 |
  • Місце народження: с. Говтва Козельщинського району Полтавської області |
  • український письменник і журналіст, лексикограф.

Глибина і розмаїття корінної української мови Придніпров’я представлені у «Словнику українських синонімів» письменника, журналіста і лексикографа Олекси Вусика.

«Українська виживе завдяки таким
подвижникам, як Олекса Вусик»
Леся Степовичка


Вперше я почула про цю чудо-книгу та її автора від дитячої письменниці Еліни Заржицької. Її казкові герої так природньо балакали-теревенили-базікали такою образною, яскравою, незаяложеною мовою, що це неможливо було не відчути. Кожен колоритний характер підкреслювали не менш яскраві діалоги. «Це ж зі «Словника» Вусика! – відповіла пані Еліна. – Ця книга нам, письменникам, дуже допомагає!». Відразу ж почала шукати «Словник українських синонімів» у книгарнях, а коли пощастило придбати, довго не відпускала з рук. Захоплююче читання!

Життєві сходинки автора

Виявилося, що автор-укладач цього унікального видання майже півстоліття мешкав і працював поряд,  тоді ще у Дніпропетровську.

Народився Олекса Сергійович Вусик 12 грудня 1937 року у селі Говтва Козельщинського району на Полтавщині. Закінчив відділення слов’янської філології Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Після закінчення в 1960 р. приїхав до Дніпропетровська. Більше двадцяти років працював кореспондентом і головним редактором Дніпропетровського обласного комітету телебачення і радіомовлення та відповідальним секретарем Дніпропетровської організації Спілки письменників України. «Нема такого міста й села на Січеславщині, в якому б я не побував з «репортером» за плечима», – згадував Олекса Сергійович пізніше.

Вусик – гуморист і яскравий оповідач

У літературі дебютував у 1964 р. публіцистичною збіркою «Щастя Олександри Криушенко». У1966 році вийшла колективна гумористична збірка «Молоді вишнівці», де було вміщено добірку оповідань та епіграм Олекси Вусика. Потім побачили світ його гумористичні книги: «На вус намотане» (1967), «Між нами, хлопці, кажучи» (1972), книга повістей «Сьогодні або ніколи» (1975), збірка гумору та сатири «Нокаут (1977), роман «Не зів’януть безсмертники» (1978), книга гуморесок і памфлетів «Реальні нереальності» (1984), «Зустрінемось у саду» (1986). 

 Книги О. Вусика з фонду ДОУНБ.Книги О. Вусика з фонду ДОУНБ.

Були численні публікації в журналах «Вітчизна», «Прапор», «Україна», «Борисфен»,  де Олекса Сергійович друкував байки, оповідання, повісті.

Висміювати, піддаючи осуду, усе гниле, запліснявіле, віджиле, що заважає нам іти у завтрашній день – таким вважав творче призначення О. Вусика його побратим по перу Фелікс Білецький. Намагання гумориста знайти комічне в звичайних ситуаціях, викликати у читача почуття суворого осуду носіїв віджилої моралі, затаврувати негідне у їхніх вчинках, ділах і душах є прикметною ознакою усієї сатиричної творчості О. Вусика, усіх його сатирично-гумористичних книг.

Н.С. Дашко та В.Ф. Корж так характеризують образний світ прози О. Вусика: «Його твори – це зразки сумлінного засвоєння традицій української гумористики з усім розмаїттям образотворчих засобів творення  гумористично-сатиричних сюжетів. У творчій майстерні письменника знаходимо багату палітру найрізноманітніших художніх засобів комічного зображення: іронія, сарказм, гіпербола, шаржування, пародіювання, алегорія, сатиричне узагальнення. Його гуморески відзначаються лаконізмом. Автор щедро користується традиціями фольклорного гумору, це надає його творам виразного національного колориту. Кращі здобутки української сучасної сатири від О. Вишні і до О. Ковіньки творчо засвоєні, переосмислені і реалізовані в літературній практиці письменника».

Найпомітніша «іскра божа» гумористичного хисту означена в збірці О. Вусика «Між нами, хлопці, кажучи». Він пише економно, лаконічно, насичено. У нього є свій стиль, а це ознака таланту. Переважно вдало обирає об’єкти висміювання: штурмівщину, боягузтво, підлабузництво, «паперовий» бюрократизм тощо.  І все це втілюється в нього в живі цікаві образи. Чи не найважче в мистецтві гумору уміння за несподіваними  ситуаціями, карикатурними образами виявити правду життя. Якщо вже письменник-гуморист вдається до перебільшення, до гротеску, то гротеск цей має бути реалістичним у своїй основі. Олекса Вусик цим мистецтвом володів досконало.

Збирач слів до «Словника українських синонімів»

Олекса Сергійович знав про українську мову
 більше за багатьох науковців, бо відчував її душею. 
І щедро ділився своїми знаннями.
Наталія Дев’ятко

 
Ще один плин життя Олекси Вусика – це збирання синонімів української мови. Краще, ніж сам автор-укладач, про появу цього захоплення не скажеш.

«Працюючи кореспондентом Дніпропетровського обласного радіо, побував чи не у всіх селах і містах нашої області. Записував на магнітофонну стрічку сотні людей, які охоче спілкувалися перед мікрофоном українською мовою… Та траплялися й такі, котрі на моє прохання дати інтерв’ю по-українськи, заявляли щось на кшталт: «А мне какось сподручнєє виступать по-руску». «А чому сподручнєє? – запитував я. «Ну, знаєте, – не вдаючись до будь-яких доводів, міряв мене зверхнім поглядом співбесідник, – русский язик намного богаче от українського». І це заявляли мені молоді самовдоволені й самозакохані українські перекиньчики, які, дірвавшись до керівного крісла в райцентрі, з усіх сил пнулися до крісла обласного чи й вище, отож ладні були не тільки рідну мову, а й рідну матір забути. Ясна річ, у мене з таким  «рускоязичником» щоразу виникала суперечка. 
«А хто вам сказав, що російська мова багатша за українську? – ставив я питання руба. І, покликавши на поміч усі свої недавні університетські знання з філології, починав, мов з підрешітка, сипати на опонента синонімами до різних українських слів, (пояснивши попередньо, що синоніми – це співвідносні слова, відповідні за значенням): от давайте разом згадувати, які є в нашій мові синонімічні відповідники й різновиди, приміром, до слів «бити», «іти», «кричати»…. 

І починалося змагання перед мікрофоном… Часом дискусія розтягувалась на добру годину. Інколи мені вдавалося в такий спосіб переконати співрозмовника, і він (хоч по писаному) виступав перед мікрофоном по-українськи, іноді я ж так і не міг достукатись до розуму й серця змоскаліченого землячка. І тоді я зрозумів, що мені треба мати напохваті у відрядженнях бодай саморобний посібничок. Отак день за днем, рік за роком і почав укладатися цей «Словник українських синонімів».

Цьому заняттю Олекса Вусик віддав сорок років життя, не маючи жодної надії видати Словник. І все ж його «Словник українських синонімів» було видано у 2000 році у видавництві «Січ». За цю фундаментальну працю його автор був удостоєний премії ім. Дмитра Яворницького. У 2013 р. було здійснене друге, доповнене видання у тернопільському видавництві навчальної книги «Богдан». І врешті у серії «Бібліотека школяра» словник побачив світ у Харкові у 2016 р.

Перше видання словника. Книга з фонду ДОУНБ.Друге видання словника. Фото: https://rozetka.com.ua/talant_9786177316960/p24416630/Фото 10 Третє видання словника Фото: https://knygy.com.ua/index.php?productID=9789661023535

Мета «Словника…», пише у передмові до нього автор, «зберегти корінну українську мову. Ту, якою говорив і говорить наш народ, мову, якою писав Тарас Шевченко... Те мовне багатство, яке я зібрав докупи за все життя, варте того, щоб його донести до наших нащадків».

Ковальова Олеся, 12 років «Враз побачили здорове на дубах гніздо орлове». Фото з книги «Малюють діти Дніпропетровщини».

Вітаю! Бажаю добра! Бог на поміч! Бог у поміч! Боже, поможи! Віват! День добрий! Добривечір! Добрий вечір! Добридень! Добридень вам у хату! Добридосвіток! Добрий день! Доброго дня! Доброго здоров’я! Доброго ранку! Здоровенькі були! Здорові були! Здорові в хаті! Здрастуйте! Здрастуйте вам у хату! Зі святом! З легкою парою! З неділею! З новим роком! З святою неділенькою! З сим днем, що сьогодні! Кого я бачу! Магайбі! Мир вам! Мир дому сьому! Моє вам поважання! Моє вам шанування! Моє вам шануваннячко! На моїх п’ять, щоб було десять! Наше вам од самого неба аж до землі! Наше вам шануваннячко! Помагайбі! Помагай Біг! Поможи Бог! Привіт! Радий вас бачити! Салют! Скільки літ, скільки зим! Слава! Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Слихом слихати, видом видати! Фізкульт-привіт! Хай Бог помагає! Хай живе! Хліб-сіль! Хліб та сіль! Христос воскрес! Честь праці! Чолом! Чолом вам! Як ведеться! Як живеться! Як воно нічогенько!

Положій В.С. Портрет Маринки. 1985. Фото з книги Левенця С. «Володимир Положій»

Дитина – бабинець (дитя, народжене від жінки в старому віці), бігунець (уже бігає), босоніжко, брикунець, дитинка, дитинонька, дитинча, дитиня, дитятко, дітлашок, дошкільня, єдинчик, зведеня, лялечка, ляля, лялька, любчик, мале, малишко, малюк, малявка, малятко, мізинок, мізинчик, небожа, немовля, новонароджене, первеня, перволіток, пискля, повзунятко, селіток (дитина, народжена цього року), чадо, чадонько, школярчатко. (О. Вусик наводить 115 синонімів до слова «дитина») 

Рилов А.О. Буйний вітер. 1916. Картина з колекції Дніпропетровського художнього музею.

Вітер – бігун, біловій, бриз, борвій, буйненький, буйний, буран, бурхайло, буря, валовик, верховик, вітер-гульвіса, вітерець, вітер-легкокрил, вітер-пустун, вітер-чарівник, вітреня, вітрець, вітрик, вітрило-вітер, вітрюган, віхола, горішняк, грозовій, дмухач, дуєвій, круговик, курбениця, курделя, морозовець, мусон, накот, низовик, пилюган, підвій, протяг, розвій-вітер, розгуляй-вітер, смерч, сніговій, суховій, суховітриця, тепловій, ураган, хаверя, хмаролом, хурделиця, хуртовина, чвара, чугайстер, чорноморко, шарпун, шквал, шквиря, шторм, штормило, южак (всього 131 синонім).

Бобирь М. Портрет бабусі. 2015. Картина з колекції Дніпропетровського художнього музею.

Баба – баба-знахарка, баба-повитуха, баба-пупорізка, баба-сповитуха, баба-яга, бабега, бабисько, бабиця, бабище, бабка, бабойка, бабонька, бабочка, бабуленька, бабулина, бабулиня, бабуля, бабуманця, бабуненька, бабунечка, бабусина, бабусонечко, бабуся, бабуська, бабуцюля, бабучатко, бабця, бабченька, бабчина, бабчинка, карга, козир-баба, повитуха, стара, старенька, старушенція, яга. Приповідки: Де сім баб, там торг зовсім. В баби язик – як лопатень. Господи, благослови стару бабу на постоли, а молоду на кожанці. Старій бабці добре і в шапці. Баба надвоє ворожила: або вмре, або буде живий.

Павленко Н.М.  «В похід».1975. Фото з книги «Наталка Павленко».

Значний – великий, визначний, відомий, впливовий, вражаючий, значливий, знатний, значущий, іменитий, переконливий, поважний, показний, промовистий, солідний.

Струнников М.І.  Запорожець. Портрет Івана Піддубного. 1906. Картина з колекції Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького

Сильний – атлет, атлетичний, бардадим, богатир, бецман, битюг, бугаїстий, бугай, буйвол, буйволяка, бурмило, буйний, варяг, велет, велетень, вернидуб, витривалий, всемогутній, всеможний, всесильний, гартований, геракл, геркулес, гігант, громило, двожильний, дев’ятисил, дебелень, дебелуватий, дебеляк, дилда, дуж, дуженний, дужень, дуженний, здоровило, жилавий, загартований, залізняк, здоровай, здоровущий, здужалий, козарлюга, кремез, кремезний, крепенний, крепкий, крутоплечий, левенець, ломина, ломовик, міцненький, міцний, могучий, моцний, мускулистий, надсильний, незборимий, непоборний, обломій, одоробло, повносилий, прездоровий, пресильний, пружний, силач, смик, силенний, силющий, стожильний, стосилий, тренований, цупкий, цупкохват, чолов’яга. (Всього 161 синонім). Приповідки: Аби вірьовка добре зсукана – за пару бичків потягне. Молодий, як бик. Міцний, як Піддубний. Такий слабий, що ведмедя б за вухо вдержав. Такий, що гору на гору поставить. Такий з нього Саврадим! Хоч мале, та вузлувате. Якби руки посмолив, то й чорта б удержав. Як робить, десятьох у гріб зажене.  

Малютін С.В. Портрет Насті Малікової. 1922. Картина з колекції Дніпропетровського художнього музею.

Краса – врода, красота, ліпота, пишність, пишнота, розкіш, чудо.

Кругла Юлія, 15 років «Дивне село». Фото з книги «Малюють діти Дніпропетровщини».

Залицятися – амуритися, амурничати, баламутити, бігати, ватажитися, витися, вихилясити, волочитися, воркувати, вчащати, горнутися, гульвісничати, донжуанити, женихатися, загравати, займати, кахикати, кокетувати, липнути, ловеласити, мартоплясити, моргати, набиватися, переморгуватися, піддобрюватися, підклинюватися, підкочуватися, підлещуватися, підморгувати, підмощуватися, підсипатися, підсокирюватися, підстрелювати, підсусіджуватися, покахикувати, прилюбляти, присватуватися, увиватися, уганяти, унаджуватися, упадати, фліртувати. Фразеологічні відповідники: барвінком під ноги стелитися; бігати слідком; бігати хвостиком; бігати цуциком; бути на зальотах; вертіти хвостом; вишкіряти зуби; вішатися на шию; гострити очі; грати бровами; закручувати голову; зачіпати дівчину; кидати ѓедза;  клинці підбивати;  крутити голову;  крутити тралі-валі; ліпити глечик; мостом стелитися; освідчуватися в коханні; підпускати кукільмента; покоряти серце; пробивати стежку до серця; пускати бісики; робити очка; розводити шашні; розводити шури-мури; розпускати слинки; співати флейтою; стригти очима; стріляти очима; топтати слід; туманити голову; ходити на прив’язі; ходити, як кіт біля гарячого вареника; шмилити губки; шукати дорогу до серця; шукати шлях до серця. 

Кацман Є.О. Цікава книжка.1935. Картина з колекції Дніпропетровського художнього музею. 

Читати – зачитувати, зачитуватися, зубрити, зчитувати, ковтати, перечитувати, підчитувати, прочитувати.  

Сова Яна, 11 років. «Ой, поїдемо, жінко, на базар». Фото з книги «Малюють діти Дніпропетровщини».

Ярмарок – базар, базарець, базарчик, біржа, торг, торжище, торжок, ярмарочок.

Українська народна картина «Гопак». Кінець XVIII – початок XIX ст. Картина з колекції Дніпропетровського художнього музею.

Танцювати – вальсувати, вибрикувати, вигинатися, вигарцьовувати, вигопачувати, вигопкувати, вигоцувати, видригувати, викаблучувати, викозулювати, викомарювати, викренделювати, викрутасити, виплигувати, вистрибувати, витанцьовувати, витинати, витрясати, витупувати, витупцювати, вихилясити, вихитуватися, гарцювати, гацати, гицати, гопкати, гоцати, гупотіти, гупцювати, дримбати, дріботати, дріботіти, жарити, затинати, кренделяти, перетанцьовувати, підгарцьовувати, підстрибувати, підтанцьовувати, пританцьовувати, розгопцюватися, розтанцюватися, сибірити, скакати, стрибати, тнути, тяти, халясувати, хороводити, чеберяти. Фразеологічні відповідники: бити гуцака; вдарити в гопки; вдарити в закаблуки; вести танець; вжарити скоком-боком; вибивати гопака; вибивати дрібушечки; викидати колінця; викидати кренделики; виступати павою; водити сороку; давати ногам копоті; іти викрутасом; іти в скоки; іти навприсядки; качатися колесом; кресати підковами вогонь; кружляти в танці;  крутитися колесом; носитися в танці; оббивати каблуки; під ноги іскри сипати; пускатися в обертаси; робити вихиляси; розганяти коло; садити гопака; сороку скакати; справляти танцюльки; танцювати до упаду;ужарити танець; ушкварити танець. Приповідки: Скачи, дурню, батько вмер! Скачи, чорте, пшона дам! Танцювати – не снопи в'язати. Хоч на час та навскач! Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Годі за гріш танцювати! Не хочеться танцювати, так черевики просяться! Мабуть, у нього чорти в чоботях сидять (вправно танцює). Про поганого танцюриста жартома кажуть: Танцює навиворіт. Танцює, мов кузня кує (сильно гупає). Хоч погано танцює, зате довго. Танцює, як цап на льоду. Стрибає, як бик на толоці. Пішов у танець, як мокрий горобець. Славно танцює: одна нога в горох, а друга в сочевицю. Носиться, мов пришелепувата Катря в постолах. Ганяє, як куций бик по череді. Стривай, кума, не з тої ноги танцювати пішла! Поганому танцюристові й штани заважають. Отакої чеберячки!

Нисський Г.Г. Веселка. 1950. Картина з колекції Дніпропетровського художнього музею.

Райдуга – весела, веселиця, веселка, веселонька, веселочка, весівка, коркобець, красавуля, крася.

Олекса Сергійович сам зізнавався, що найбільше слів-синонімів і фразеологічних відповідників почерпнув від матері: «І досі стоїть у вухах «не рунтай мені шитва»; «прогайвина, прогаймина» – (це галявинка, плішивинка в чомусь суцільному); «ой, яка я надвірня!» (люблю бути надворі); «оцей в мене ніж найпохватніший» (зручний); «напелешкати повне відро яблук»; «як підеш у магазин – одне угайство» (бо черги); «у мене хліб бозна-колишній» (черствий); «вибуртував яму» (викопав); «він змалку був юлавий» (нездоровий, кволий); «перепелиний вітер» (це такий, що ледь-ледь коливає колоски, як від помаху крил перепілки); порівняння «ячмінь, хоч на намисто нижи»; «ану не бурушкайтесь!»; «надворі таке завітрюжило!»; «туди добра промашка» (далеченько йти)».

А ще в «Словнику…» зібрано цілу гору народних добрих і не зовсім добрих побажань, чисто української божби, погроз – нахвалянь і реагування на них, а також слів згоди, заперечення, спротиву, гніву, досади, радості, співчуття, здивування, спонуки, іронії, захоплення, різних примовок, приповідок і примовлянок, жартівливих запитань, всяких забавлянок, почерпнутих з живої розмовної мови, народного мудрослов’я. Сотнями мовних перлів автор доповнив свій «Словник українських синонімів» в додатках: 

- Доброзичливі побажання і примовки («Бувайте здорові!», «В добрий час сказать, в лихий промовчать!», «Ануте, самарці, потягнем по чарці!» (січеславське), «Довгого віку без ліку!»)

- Божба, запевнення, заприсягання, клятьба («Бодай же я неділеньки святої не діждала!», «Щоб я сказився!»)

- Нахвалки, нахваляння, погрози, попередження («Без мила поголимо», «Перепаде на бублики», «Узнаєш, чим кропива пахне!»)

- Відповіді на погрози, похвалки («Не на того нарвався!», «Ще молоко на губах не обсохло»)

- Народні пританцівки («Засвітила б – нема чим, жартувала б – нема з ким», «За Тетяну сто кіп дав, бо Тетяну сподобав, за Марусю – п’ятака, бо Маруся не така!»)

- Жартівливі ствердження через повне заперечення («Аж дурний – такий розумний; багатий, як пес кудлатий; допоміг: з калюжі та в болото»

- Побажання ворогам, прокльони, емфатичні побажання («А щоб ти скис!», «Щоб його писачка списала!», «Язик би тобі поприщило!»)

На сьогодні, за думкою багатьох, словник Олекси Вусика – найкращий сучасний словник українських синонімів. Він складає різнобічну характеристику синонімів сучасної української мови, понад 1500 синонімічних гнізд. Така титанічна наукова праця, яку здійснив О. Вусик, під силу хіба що дослідницькому інститутові. За цю подвижницьку працю письменника-лексикографа нагороджено премією ім. Дмитра Яворницького.

«Сподіваюся, що моя сорокарічна праця прислужиться мільйонам моїх співвітчизників, людям, чутливим до рідного слова: вчителям і школярам, журналістам, студентам, літераторам – всім, хто прагне сягнути глибин і розмаїття української мови – однієї з найбагатших у світі», – цими словами завершив Олекса Сергійович своє вступне слово до «Словника українських синонімів». Письменник пішов з життя 4 березня 2017 року. Нам залишились його твори,  безцінна праця – зібрання синонімів у «Словнику Вусика» – і пам’ять…

«…ті, що йдуть від нас, не зникають. Вони стають частиною світу, життям, розлитим навколо нас. Тим життям, яке, мов повітря, вдихаєш, не помічаючи, що воно є. Вони з нами. Поки ми гідні їхньої пам´яті. Вірю, що назавжди», – написала Наталія Девятко, сучасна дніпровська письменниця, наставником якої був  Олекса Сергійович Вусик.

 

Створено: 03.09.2018.
Редакція від 04.09.2018.
Тетяна Глоба

Вусик Олекса

Бібліографія:

Вусик О. Зустрінемось у саду: худож.-докум. повість.– Дніпропетровськ,1986.– 206 с.
Вусик О. Між нами, хлопці, кажучи: гуморески.– Дніпропетровськ, 1972.– 128 с.
Вусик О. На вус намотане: Гуморески. Байки. Пародії.– Дніпропетровськ,1967.– 82 с.
Вусик О. Не зів'януть безсмертники: роман.– Дніпропетровськ, 1978.– 304 с.
Вусик О. Нокаут: Гумор і сатира. Київ, 1977.– 94 с.
Вусик О. Реальні нереальності: Гуморески. Памфлети.– Дніпропетровськ, 1984.– 193 с.
Вусик О. Словник українських синонімів: понад 1500 синонімічних гнізд / За ред. А.М. Поповського.– Дніпропетровськ, 2000.– 423 с.
Вусик О. Сьогодні або ніколи: повісті.– Дніпропетровськ, 1975.– 109 с.
Вусик О. Щастя Олександри Криушенко: нарис.– Дніпропетровськ, 1964.– 67 с.
* * *
Дашко Н.С., Корж В.Ф. Образний світ прози Олекси Вусика // Матеріали студентської наукової конференції (15–26 квітня 2002 р.).– Дніпропетровськ, 2002.– С. 124–128.
З любові і муки: розповіді про літературу і письменників.– Дніпропетровськ: Дніпро, 1994.– С. 362–363.
Луценко В. Підтекст як засіб викриття прогнилого режиму // Слово про літературу та письменників Придніпров'я: нариси та есеї.– Дніпропетровськ, 2005.– С. 409–412.
Олійник Н. Про деякі засоби ситуативного комізму у творах письменників Дніпропетровщини // Слово про літературу та письменників Придніпров'я: нариси та есеї.– Дніпропетровськ, 2005.– С. 283–286.
Степовичка Л. Той, що дарує скарби // Січеслав.– 2007.– № 4 (жовтень-грудень).– С. 123–124.
* * *
Вечір пам’яті Олексія Вусика. URL:// http://museum.dp.ua/news_0
Вусик О. Гуморески. URL:http://filosof-50.ucoz.ru/publ/3-1-0-44