Свято-Благовіщенський храм – архітектурна перлина Дніпра

Свято-Благовіщенський храм – архітектурна перлина Дніпра

Україна, Дніпропетровська область

Храм – один із найвідоміших у нашому місті, видатна пам’ятка архітектури, має давню і цікаву історію і навіть подвійну назву.

Церква – це не бюрократична організація,
це – історія Любові.

Папа Римський Франциск

Свято-Благовіщенський храм побудований понад 120 років тому, один із найвідоміших храмів нашого міста, визнаний видатною пам’яткою архітектури. Храм із давньою і цікавою історією, який має подвійну назву. Розташований він у Чечелівському районі, на вулиці Робочій, 3-б.

Ще на початку XIX ст. територія міста Катеринослава, де потім з’явилась перша культова споруда, була незабудована. Тільки в 1860-х роках, у зв'язку з бурхливим розвитком промисловості та збільшенням кількості мешканців, на протилежному боці Аптекарської балки на пагорбі почалася забудова Чечелівської слободи. На східному схилі забудовувалась Солдатська слобідка з вулицею Солдатською, пізніше перейменованою на Канатну та Пушкінський проспект. Район навколо майбутньої церкви спочатку називався Циганською площею, оскільки на цьому місці любили ставити свої намети цигани. Пізніше площа називалася Олександро-Невською та площею Калініна. Згодом її забудували. Тепер тут залізничний технікум, школа, стадіон «Локомотив» та інші будівлі.

Перші квартали вулиці Робочої аж до 1917 року називалися Ярмарковою площею, бо в цьому місці люди ярмаркували і часто збиралися на гуляння. Тут же процвітав високий рівень злочинності.

Перша культова споруда на Циганській площі

Свято-Благовіщенський храм. Фотозображення поч. XX ст. із фонду ДОУНБ

Наприкінці XIX ст. заселена і сформована як міський район Циганська площа потребувала своїх культових споруд. У 1889 р. на місці Благовіщенського храму спочатку збудували каплицю і назвали на честь святого князя Олександра Невського. Каплиця була присвячена «чудесному порятунку царської сім’ї». Йдеться про катастрофу 17 жовтня  (29 – за н. ст.) 1888 року. Імператорський поїзд, який їхав з Криму до Санкт-Петербурга, зазнав аварії поблизу станції Бірки в Харківській губернії. Загинула 21 людина, постраждало 68 осіб, але імператорська сім’я вціліла. У багатьох містах після цього зводилися каплиці та храми в пам’ять «чудесного порятунку». Відзначився і Катеринослав.

Каплицю було освячено в ім’я святого князя Олександра Невського, йому присвячено правий боковий вівтар (про це свідчить пам'ятна дошка, встановлена на стіні нинішнього храму). Очільником церемонії був єпископ Катеринославський і Таганрозький Серапіон (Маєвський). Іншої церкви у цьому районі не було, і каплиця кристувалась неабиякою популярністю. Проте храми були більш шанованими культовими спорудами. Та і не солідно в губернському місті присвячувати імператорові лише каплицю. Тому втрішено було побудувати тут повноцінний храм.

У 1889 році в західному районі міста розпочалось будівництво великої Олександро-Невської церкви. Ініціювала побудову дирекція Олександрівського Південноросійського Брянського заводу (потім завод Петровського, нині «Євраз») – найбільше підприємство Катеринослава.

Велося будівництво храму на приватні пожертвування. Крім дирекції Брянського заводу, благодійниками стали власники цегельних заводів, розташованих у Рибаківській балці (нині Рибальська). Але головним меценатом був купець Я.М. Михайличенко. Про це свідчать дані запису  про історію храму зі «Справочной книги Екатеринославской епархии за 1908 год»: «Благовіщенська церква побудована в 1896 році на кошти катеринославського купця 1-ї гільдії Якова Макарова Михайличенка, за сприяння церковно-парафіяльного попечительства, кам'яна; престолів три: головний на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, південний на честь святого Миколая і святого апостола Якова і північний на честь святого благовірного Олександра Невського. При церкві кам'яна сторожка. Парафіяльне  попечительство з 1894 року. Дві церковно-парафіяльні школи і дві школи грамоти. Кількість дворів у парафії – 357. Кількість парафіян –1430 чоловічої статі і 1457 – жіночої…».

У грудні 1896 відбулося освячення церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Благовіщенський храм у просторіччі часто називають Олександро-Невським за присвяту одного з престолів цьому святому. Сама площа, провулок і узвіз, розташовані поруч, теж стали називатися Олександро-Невськими.

За чиїм проектом збудована церква?

Придворний архітектор Микола Султанов. Фото: https://49000.com.ua/dneprovskaya-blagoveshhenskayaХрам вийшов світлий, величний, його відразу полюбили городяни, які жили в довколишніх районах. Парафія тут завжди була великою і міцною. Пізніше при храмі побудували підсобні приміщення і будинок для недільної школи з виходом на вулицю Громова.

Побудований храм із керамічної цегли в неоросійському стилі з кокошниками в оформленні прорізів, із колонами, потовщеними по центру. Цей стиль називався «єпархіальним». Спочатку це був однокупольний храм із високим у вигляді цибулини куполом і високою шатровою дзвіницею, які прикрашав гарний декор. Церкву було видно з багатьох місць, вона була значущим об’єктом нижніх кварталів вулиці Робочої.

Хто проєктував церкву, досі остаточної відповіді нема. Існує інформація, що в 1889 р. Брянський завод замовив проєкт придворному архітекторові імператора Олександра III Миколі Султанову. Але в деяких історичних публікаціях є інформація, що архітектор Благовіщенського храму катеринославський архітектор Леонід Бродницький.

Співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького Максим Кавун схиляється до версії, що проєкт для церкви розробив М. Султанов, а втілив його Л. Бродницький. Останній, видатний катеринославський зодчий, народився в 1864 р. у Катеринославі, пішов по слідах батька – губернського архітектора в 60-х роках XIX ст. Леонід Бродницький став єпархіальним, пізніше губернським архітектором. Якраз під час його роботи єпархіальним архітектором і будувався Благовіщенський храм. Він є автором проєктів церкви Святого Миколая в Кам’янському, будинку музею ім. Д.І. Яворницького та інших об’єктів.

До речі, у Благовіщенського храму є двійник у Павлограді – так звана церква Глибоцького, а офіційно – Спаса Нерукотворного, зведена на честь мецената купця Якова Глибоцького. Єдина різниця між ними – дзвіниця, більш схожа на дзвіницю Троїцького собору в Дніпрі.

Подальша доля храму

З моменту освячення і аж до 1917 року при храмі діяли дві церковно-парафіяльні школи та дві школи грамоти. На території церкви розташувався гарний зелений сквер.

У 1933 році Свято-Благовіщенський храм закрили і перетворили на складське поміщення. Священнослужителів на чолі з настоятелем протоієреєм Пилипом Гераскевичем (на той час йому було 68 років) заарештували, їхня подальша доля невідома.

Під час Другої світової війни храм був дуже зруйнований, парафіяни молилися в будинку, розташованому неподалік.

У 1944 році, після звільнення міста, силами парафіян почалася відбудова храму і відновилися богослужіння в Олександро-Невському приділі. Протоієрей Віталій Лелюхін, призначений настоятелем храму, очолив ремонтні роботи. Не було коштів, матеріалів, будували зі сльозами і молитвою, але в 1947 році вже був діючий головний вівтар. У 1949 році архітектор С.К. Щукін виконав ескізи відновлення храму, намагаючись змінити його стиль.

До 1956 року замість іконостасів стояли заставки з фанери. В 1958 році при протоієреї Миколі Волкославському почаївські майстри побудували центральний іконостас, а бічні іконостаси в приділах Олександра Невського і апостола Якова зробив художник Валерій Чугаєв, він же написав всі ікони. Відновлення внутрішнього оздоблення храму тривало до 1964 року. У 1994 році храму повернули всі надвірні споруди, в тому числі й хрестильне приміщення. В середині 1990-х років був розроблений проєкт відновлення храму в первісному вигляді, а також і дзвіниці. Але він не був реалізований через брак коштів.

Реконструкція храму і відновлення дзвіниці

Другий етап реконструкції розчався в 2014 році, храм змінив забарвлення фасадів із зеленого кольору на синій. Був відреставрований зовнішній декор, вставлені нові двері та вікна, упорядкована прихрамова територія.

Останнім часом церква переживає період справжнього відродження. У святкові дні храм відвідують до восьми тисяч осіб. За останні два роки внутрішні приміщення храму повністю реконструйовані, його стіни і склепіння радують око оновленими розписами і фресками.

І ось нарешті в 2019 р. почалося відновлення дзвіниці, зруйнованої в 1930-х роках і в роки Другої світової війни, в її історичному вигляді. На Благовіщенському храмі, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, почали зводити надбудову. Громадськість і керівництво міста дивувалися, чому храм позаминулого століття перебудовують. Однак фактично над собором зводили копію дзвіниці, яка була до встановлення влади більшовиків.

Цікавий факт, що під час проведення реконструкціїї в одній зі стін дзвіниці виявлено замурований дзвін, датований початком XX століття. Про його вік свідчить пам’ятна табличка «Завод Усачова-Валдай». Сучасні історики вважають, що це було зроблено з метою зберегти старовинний дзвін.

Сьогодні при храмі працює недільна школа. В її бібліотеці налічується понад 300 примірників книг.

Храм як пам'ятка архітектури місцевого значення має охоронний номер 119 і є одним із кращих зразків неоросійського стилю в місті Дніпрі.

Титульна ілюстрація – листівка кін. XIX ст. із фонду ДОУНБ.

 

Створено: 22.06.2020.
Редакція від 22.06.2020.
Таїсія Козак
Бібліографія:

Днепропетровская епархия: информационно-справочное издание.– Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕСС, 2008.– 648 с.
Машуков В. Воспоминания о городе Екатеринославе за последние двадцать три года его существования (1887–1910).– Екатеринислав, 1910.– 89 с.
Старостін В.С. Столиця степового краю. Дніпропетровськ: Нариси з історії міста.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004.– 278 с.– (Пізнавай і шануй свій край).
Фоменко А. Наше місто: минуле і сучасне. Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і мешканців // Дніпропетровськ: минуле і сучасне.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 43–45.
Харлан О. Благовіщенська церква в Катеринославі // Моє Придніпров’я: календар знаменних і пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011 р.– 2-е півріччя: бібліограф. покажч. / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010.– С. 197–199.
***
Бочкарев В. Днепропетровские святыни // Семь дней.– 2012.– № 37 (14.09).– С. 7.
Величественная церковь, поднятая из руин // Зоря.– 2012.– № 33 (27.04).– С. 5: фот.
Дюжинских О. Свято-Благовещенский храм // Зоря.– 2014.– № 23 (4.04).– С. 6.
Жарова Л. Не убиймо душу свою // Злагода.– 2012.– № 45 (2.06).– С. 4.
Захаров В. Звон из прошлого // Днепр вечерний.– 2019.– № 77 (17.10).– С. 24: фот. кольор.
Сергиенко А. Свято-Благовещенская церковь на Цыганской площади // Зоря.– 2013.– № 5 (18.01).– С. 20.
Хлебникова Я. В храме обнаружили старинный колокол // Вісті Придніпров'я.– 2014.– № 68 (4.09).– С. 21: фот.