Самарський ліс: чарівний острів дикої природи

Самарський ліс: чарівний острів дикої природи

Самарський бір – величезний зелений острів, що вражає своїм багатством та різноманіттям рідкісних і зникаючих рослин.

Унікальність Самарської перлини

Ліс самарський, килим зелений 
Поміж безмежних барвистих степів, 
Гордої річки старий охоронець, 
Притулок для звірів та радість птахів.

У лісі озерця наче провалля,
Клаптики неба здаля, 
Трави високі, широке латаття. 
Густо звисає зелене гілля. 

Тут птахи і звірі по імені звані, 
Тут кожна билина, травина своя, 
Тут всі ми разом, любимі й кохані
Єдина родина, сім’я.

Леонід Ісаков

На Дніпропетровщині є унікальні місця, які вражають масштабами та красою. Вони оповиті легендами й таємницями, які історики досі намагаються розгадати. Тут можна відновити сили, зробити гарні фото напам'ять і закохатися. Справжнім скарбом нашого краю є Самарський бір – окраса лісостепової зони. Для багатьох мандрівників, натуралістів, науковців і фотографів «найбільш протоптані» стежки ведуть саме до Самарського лісу.

Присамарський лісовий комплекс – це найбільший лісовий масив на Дніпропетровщині та другий після Черкаського бору в Центральній Україні, розташований у долині річки. Аналогів йому важко знайти як у степовій Україні, так і у всій Європі. Вік Самарського лісу, який є найпівденнішим лісовим масивом степової зони України, доходить до десяти тисяч років. Міститься цей заповідний об'єкт в Новомосковському і Павлоградському районах Дніпропетровської області. Розкинувся Самарський бір за течією Самари від впадання до неї річки Вовчої аж до населеного пункту Черкаське. У довжину ліс сягає на 30 км при ширині до 6 км.

Краса і велич цього зеленого дива здавна вражали літописців і мандрівників. В Іпатіївському літописі під назвою «Голубий» згадується ліс, розташований між нижньою течією Самари та східним берегом Дніпровської луки. В його околицях стояли половецькі вежі та гурти худоби під час зимового походу київських князів на половців 1187 року. Історик Володимир Кудряшов пояснював літописну назву «Голубий» наявністю тут таких порід як шелюг, різноманітні лози, верба, осокір. На складеній ним карті цей ліс займає обидва береги річки та має площу по контуру близько 90 тис. га. Літописна назва лише частково відповідає дійсності, адже складають Самарський ліс і «чорні» – листяні та «червоні» – соснові деревостани.

Багатою природою Присамар’я захоплювалися дослідники за часів Київської Русі та Козацької держави. У історичному минулому Самарські ліси були головним постачальником деревини для Січі. З дерева будувалися курені, козацькі чайки, церкви. А саму Самару козаки називали «святою» річкою через її незвичайну родючість. Тож не випадково запорозьки козаки облюбували Самарський бір, духовним пам'ятником якого став древній Самарський Свято-Миколаївський монастир.
 
В «Описі України» (1651) французький інженер Г. Левассер де Боплан відзначив: «Річка Самара напрочуд багата лісами, навряд чи будь-яке інше місце може порівнятися в цьому з околицями Самари». Йому вторує Дмитро Яворницький, опираючись на джерела козацької доби та старовинні карти: «По обох берегах річки росли самарські ліси; це – головна заповідна діброва запорізьких низових козаків. Самарські ліси тяглися протягом 182 верст при 20 верстах найбільшої ширини й, по справедливості, вважалися «знатними», «несходимими» й «невиданими» лісами, своєрідними «муромськими нетрями». Самара рясніла рибою, медом, воском, дичиною і будівельним лісом та за своє багатство прозвана козаками святою рікою; околиці Самари запорізькі козаки називали обітованою Палестиною, раєм Божим на землі, а всю землю біля ріки – землею «дуже гарною, квітучою і рясніючою».

На землях Самарського лісу, який займає близько 15 тисяч га площі, збереглися десятки та навіть сотні дерев у віці понад 300 років. Ліси на Самарі вражають різноманіттям – ясенові, липові, берестові, пакленові діброви; соснові бори – біломошники, зеленомошники, орлякові, злакові; березові та осикові гайки; вільхові трясовини, осокірники та вербняки тощо. Особливо вражають туристів мальовничі та різноманітні дуби, що восени палають яскравими фарбами. На галявині біля перекату Самари стоять вісім кремезних велетнів кожному з яких понад 200–300 років. Як відомо, козаки дуже поважали ці дерева, вважали їх символом чоловічої мужності, сили, міцності. Дуб позитивно впливає на людину, підживляючи її силою.

На розташованих посеред лісу піщаних пагорбах збереглися залишки ендемічного піщаного степу. На території Самарського лісу також виростають північні рослини – зозулинець болотний, любка дволиста. Тільки оповитих легендами папоротей тут росте 14 видів, при цьому їхній пишноті можуть позаздрити навіть найпишніші з пальм. З назв слід виділити Страусник, Орляк, Щитовник чоловічий, Кочедижник жіночий та інші. Вдосталь й інших різноманітних представників північної флори: орхідеї любка дволиста та зозулині сльози, мох сфагнум, посланець далеких геологічних епох – плавун булавовидний. Чарують мандрівників лісові галявини з пролісками, конваліями, фіалками.

Самарський ліс є унікальним за своєю фауною. Серед тутешніх тварин можна побачити зубра чи дикого кабана. Проживають в Самарському лісі рідкісні хижаки, як горностай, лісова куниця, видра. Дослідженнями зоологів обґрунтовано доведено, що місцева косуля, яка відрізняється великими розмірами, належить до давньої сибірської раси.

Ліс є об'єктом пильної уваги вчених. Вони закликають дбайливо ставитися до місцевості, на території якої зібрано стільки унікальних видів рослин і тварин. Вирубування місцевих лісів – стало і залишається головною проблемою лісів за останні сторіччя. З кожним роком територія Самарського бору значно зменшується, особливо це стало помітним у ХХ – на початку ХХІ ст. Підпали, вирубка та продаж деревини Самарського бору поставили його на межу знищення. Тому захист цих унікальних лісів – є важливою справою держави та громади. Про охорону лісу навіть написано пригодницький еко-роман Олексія Бурковського «Зелений Сполох». Цей твір-попередження є своєрідним путівником для тих, хто прагне змінювати світ на краще. Єдиним шляхом для здійснення мрії має бути створення національного природного парку і біосферного заповідника на Самарі.


Лісовими стежками Присамар’я

Я знов у лісі... Став... Шумлять
Дуби, і сосни, і ялини,
І світла радість в душу лине,
Щоб з серця біль і тугу знять.

Привіт, зелені! Я прийшов
Напитись вашим ніжним шумом,
Віддатись знову чистим думам,
Між вас знайти свою любов!

Іван Коваленко

Сьогодні дедалі популярнішим стає туризм у лісах Дніпропетровщині. Прогулянка лісовими стежками приваблює розкішними лісосмугами та затишком віковічних дерев, зачаровує чарівним співом пташок та кришталевою водою річок і джерелець. Мальовничий Самарський ліс, який в народі називають Самарською Швейцарією, вражає неймовірними пейзажами, які можна побачити своїми очима, приїхавши сюди як турист. 

Туристи люблять Самарський ліс, бо це велика територія, на якій можна поставити намет, влаштувати пікнік і добре провести час. Тут навколо лише дика природа і чисте повітря. Є в лісі й озера, в яких можна скупатися в спекотну пору. Екологічні стежки приваблюють і дорослих, і дітей. Кожен має змогу зібрати гербарій, спробувати себе у подоланні туристичних перешкод та взяти участь у спортивних змаганнях. Діти набудуть корисних знань з основ безпеки життєдіяльності, в'язання вузлів, розпалювання вогнища, картографії, основ медицини та самозахисту. Дорослі складають своєрідний екзамен на знання лісу, випробовують себе, свою волю й дух, отримують новий досвід у виживанні у складних умовах.

Як тільки встановлюється весняна погода й аж до пізньої осені, доки не випаде сніг, відкривається велосипедний сезон. Любителів активного відпочинку чекають цікаві маршрути, під час яких можна зарядитися чистим повітрям, провести час на природі, трохи далі від галасливих трас, отримати заряд здоров'я та енергії після прогулянки.
 
Вважається, що осінь – найкраща пора для вилазок до лісу. І справді, восени Самарський бор стає дуже популярним серед грибників. Тут можна знайти безліч їстівних грибів – це і маслюки, і вовнянки, і підберезники, і синьоніжки, й опеньки, і рядівки, і печериці, та навіть білі гриби, правда, кому пощастить. Але треба бути дуже уважним, бо є там і мухомори.

Багато туристичних компаній організовують походи, де учасники живуть у наметах, готують їжу на багаття, співають пісні біля нього та купаються в місцевих водоймах. У лісах Самари є дуже мальовничі озера та стариці, сфагнові болота та заплавні луги, солончаки та піщані дюни. 

Піший похід до Самарського лісу – найкраща альтернатива літньому місту, адже там панує оксамитова прохолода. Це справжній пташиний рай. У повній тиші ніколи не опинишся, то шурхіт, то спів птахів, то трелі цвіркуна. Практично цілий рік чутно голоси куликів, диких качок, журавлів, лебедів і чапель. Серед пернатих мешкають тут і рідкісні види птахів – орел-могильник, орлан-білохвост, змієїд, які занесені до Червоної книги України. Тільки кажанів тут зареєстровано 9 видів! Відомо, що ця група ссавців дуже вразлива і є індикатором чистоти та повноцінності природного комплексу.

Любителів краєзнавчого туризму зацікавить відновлена штабна партизанська землянка, розташована в Самарському лісі. Звідси починається історичний маршрут, що передбачає відвідування місця партизанського табору, дуба зі спостережним постом, місць боїв, інших військових пам'яток нашого краю. Відвідувачі дізнаються про диверсійну діяльність партизанських загонів у Присамар’ї, опір 1941 року в Самарському лісі та успішні бойові операції: розгром карального загону фашистів у Вільному, звільнення 300 військовополонених з концтабору в Знаменівці.

Істориків, краєзнавців, архітекторів, науковців і паломників зацікавить одне з найстаріших творінь Запорозької Січі, яке зберіглося до наших днів. Самарський Пустино-Миколаївський чоловічий монастир прикрашає східну околицю Новомосковська. Саме сюди козаки приїздили «на зимівлю», саме тут спорудили лікарню, дзвіницю та школу. Тут усюди відчувається подих історії: козацькі повстання, війни під керівництвом Б. Хмельницького, набіги татар і турків. Але обитель виявилася надійним форпостом запорожців. Цей монастир – унікальне явище в історії краю, бо саме тут відкривається таємний зв’язок теперішнього, минулого та майбутнього. 

Відпочинок у лісі кожному піде на користь, зніме напругу та втому, наповнить новими силами і спокоєм. 

Створено: 23.10.2018.
Редакція від 23.10.2018.
Оксана Шевченко
Бібліографія:

Бурковський О. П. Зелений сполох. – Дніпропетровськ: «Лица», 2009. – 400 с.
Манюк В. В. та ін. Присамар'я Дніпровське – перлина природи міжнародного значення / В. В. Манюк, В. М. Колісник, В. В. Сижко, П.Т. Чегорка. – Дніпропетровськ, 2010. – 37 с.
Хай шумить Самарський бір // Проблеми розвитку природно-заповідного фонду Дніпропетровської області та шляхи залучення молоді до їх вирішення. – Днепропетровск, 2003. – С. 5–6.
***
Майборода І. «Боривітер» розправляє крила // Джерело. – 2006. – № 33–35. – С. 11.
Пернаті раритети Самарського лісу // Свята справа.– 2007.– № 2.– С. 46.
Чегорка П. Диво Самарського лісу // Свята справа-XXI. – 2016. – № 1/2. – С. 45–55.