Художня та життєва палітра Марка Продана

Продан Марко Дмитрович

  • 11 вересня 1933 |
  • Місце народження: м.Нікополь Дніпропетровської області |
  • український художник, іконописець, засновник Нікопольської іконописної школи при Спасо-Преображенському соборі, письменник, репортер, Почесний громадянин м. Нікополя

Його життєвий шлях – це шлях прекрасних миттєвостей і добрих плодів. До чого б він не доторкнувся - все виходить по-справжньому блискуче та неповторно.

Дитинство та юність митця

Якщо порівнювати людей талановитих з зірками, то художника Марка Продана, безперечно, можна віднести до категорії зірок першої величини. Його творчість добре відома не тільки у Нікополі, але й далеко за його межами. З його працями знайомі у обласному центрі, інших місцях України та СНД, він неодноразовий учасник престижних художніх виставок та зарубіжних аукціонів. Багато його праць знаходяться у музеях та приватних колекціях поціновувачів живопису.
Народився в Нікополі 11 вересня 1933 року в родині агронома. З дитинства полюбив рідну природу. Хлопчиком увесь вільний час перебував і нікопольських плавнях. Тоді вже формувалась поетична натура майбутнього художника. Дід по лінії матері, Набоков Микита Сергійович, розписував церкви. Особисто розписав церкву Іоана Дамаскіна та Спасо-Преображенський собор. Маленький Марко завжди з завмиранням серця спостерігав за роботою діда-майстра. Малював і батько, Дмитро Маркович. У домашній бібліотеці було багато книжок з живопису та історії, якими ще в дитинстві захопився Марко.
А дитинство видалось нелегке, суворе: голод, війна, післявоєнні роки розбудови господарства. Треба було ставати на ноги. Тому, за рішенням родини, художньо обдарований юнак пішов навчатися в міський металургійний технікум на гірничій факультет, бо там була більша стипендія і видавали безкоштовно одяг. Після закінчення навчання у 1956 році працював на Південнотрубному заводі бригадиром, художником-оформлювачем. Але головним завжди було мистецтво.

Музика акварелей Марка Продана
 
…У 1965 році Продан М.Д. закінчив трирічну ізостудію Олександра Овчаренка, а потім протягом багатьох років був постійний творчий пошук. І результат цього пошуку приголомшує. Учасник численних міських, обласних, республіканських виставок. 27 персональних виставок у Нікополі, Кривому Розі, Запоріжжі, Ялті. Він є лауреатом республіканської виставки народної творчості 1970 року, багатьох обласних і міських фестивалів народно-прикладного мистецтва.
 
Марко Дмитрович працює в різноманітних техніках: акварель, живопис, іконопис. До речі, в Нікополі він єдиний професійно працює в техніці акварельного живопису. Його акварельні роботи захоплюють. В них природа, міські пейзажі,виконані в м’яких тонах, створюють світлий настрій. Хвилини спілкування з творчістю художник називає очищенням мистецтвом. Скільки разів він сам, як глядач, відчував таку мить біля картин нікопольських художників, яких вважає своїми вчителями: А.М. Овчаренка, С.В. Фектістова, В.С. Коркоца, В.Є. Кодінца.
- Кожна людина в душі – художник, - запевняє  Марко Дмитрович, - але це треба розвивати з дитинства. Виховувати  у дітей повагу до природи, любов до прекрасного. Художні виставки, класична музика, зустрічі з цікавими людьми – все це є джерелом натхнення, бажання виразити себе молодій обдарованій особистості в мистецтві і житті.
 
Вражають живописні полотна автора. Здебільшого це картини з видами старого Нікополя. Написані олією полотна навіюють журбу за минулим. Присвячені старим куточкам міста з залишками «купецької» архітектури минулих століть, історичним  Микитиним Рогом, закрутами Дніпра, вузькими вулочками і квітучими деревами, будинком зі шпилем і дідівськими хатами. За його полотнами можна вивчати історію міста.
 
Дивовижний світ іконописної школи
 
Особливе місце в творчості художника займає іконопис. Марко Дмитрович заснував в Нікополі  в 1993 році іконописну школу при Спасо-Преображенському соборі. Школа діє вже 25 років і вважається найкращою в Україні. Неодноразово учні школи виставляли свої роботи на виставках в Нікопольському краєзнавчому музеї, музеях Діпропетровська та інших міст. 
 
Майже 40 років присвятив мистецтву іконопису митець. У його творчому доробку 2.5 тисячі ікон. Він створив чотири іконостаси, які включають в себе 60 ікон і які були написані для головного собору Нікополя – Спасо-Преображенського, для церкви Різдва Богородиці, для Преображенської церкви Червоногригорівки та для церкви Віри, Надії, Любові у місті Жовті Води. Його ікони знаходяться в соборах та церквах всієї України. А увінчана в іконі пам’ять про Петра Калнишевського зайняла почесне місце на горі Афон та в Соловецькому монастирі. Городяни вдячні йому за створений в іконі образ небесного покровителя міста Нікополя великомученика Микити.
 
Оформлення Спасо-Преображенського  собору – воістину духовний і творчий подвиг Продана, іконописця Криворожсько-Нікопольської єпархії. Розорений в 60-ті і відбудований в 90-ті роки минулого століття, храм засяяв урочистими й святими ліками. Милосердний Ісус Христос, Пресвята Богородиця-Заступниця, ліки Святих, сюжети з святого письма. Щоденно    віряни споглядають їх з трепетом в серці . Вони створюють молитовний настрій в душах православних християн. 
 
Марко Дмитрович двічі зробив список з втраченої козацької ікони «Покров Пресвятої Богородиці», один з яких знаходиться в Нікопольському краєзнавчому музеї, другий в Соловецькому  монастирі, де багато років перебував в засланні останній кошовий отаман  Запорозької  Січі Петро Калнишевський. Видатний художник написав ікону Святого Микити – небесного покровителя міста Нікополя. У 2010році до Дня міста за проханням Нікопольського благочинія Української православної церкви зробив список ікони Богородиці Новоникитської  – Заступниці міста. Ось як про свою роботу розповідає сам митець: 
 
- Ікони мовою фарб передають зміст святих подій і допомагають віруючим доторкнутись них і Небесного світу Слави Божої, Вони допомагають вірянам в усвідомленні православного віровчення, Ікона – це богослов’я в образах. Неможливо стати добрим іконописцем, не маючи власного досвіду церковного життя. Мені здається, що головне – це віра, особиста віра людини в Бога. А якщо немає віри, що тоді писати? Неможливо написати те, чого ти не пізнав на власному досвіді. 
 
 
Краса душі митця
 
Марко Дмитрович – творча особистість. Йому подобаються картини Веласкеса, Сєрова, Репіна, Ван-Гога. Мова його дуже колоритна, мелодійна – зачаровує. По всьому видно, що він освічена і начитана людина, яка багато знає, пам’ятає і ділиться своїми думками-спогадами з мешканцями міста. Свого часу він зачитувався творами Чехова, Пришвіна, Солоухіна, а згодом і сам став письменником. Чудовий оповідач, він написав книгу нарисів про Нікополь «Нікопольські замальовки», де в присутній тільки йому формі ділиться спогадами про старий Нікополь і нікопольців, передає дух та колорит Старого міста.
 
 Неможливо переоцінити друковані праці Марка Дмитровича, в яких він широко висвітлював історичні події Нікопольщини, підіймав питання збереження історичної спадщини регіону, розповідав про духовність та культуру. Його активність, принциповість та стійка громадянська позиція є прикладом для молодого покоління, натхненням для змістовного життя та любові для свого рідного міста і всієї країни. Своєю великою трудовою та творчою біографією він вписав багато яскравих сторінок в життя рідного міста Нікополя. Закономірною нагородою за це стало присвоєння звання «Почесний громадянин Нікополя».
 
Звична для художників спеціалізація йому виявилася тісною – Марко Дмитрович займається й іконописом, і різьбленням по дереву, і аквареллю, і різьбленням по кістці, і вітражі робить, і маркетрі (коли витвір будується на поєднанні пластинок різних порід деревини) , і макраме, і корінняпластикою, і карбуванням. У нього цікаві колекції годинників, самоварів, глиняної іграшки всіх народів колишнього Радянського союзу, предметів народних промислів.  В приватній колекції майстра – картини  40 нікопольських художників, раритетні книги. Все це є надбанням художника і може скласти основу для створення ще одного краєзнавчого музею в місті. Його квартира і майстерні – це виставкові зали міні-музею, де господар, як фаховий екскурсовод,  може годинами розповідати про той, чи інший експонат.
 
Ще одне захоплення майстра – орнітологія. У його майстерні співають птахи – коноплянка і бастард. Він знає безліч порід птахів, займається їх селекцією і може назвати більше десяти порід, які можна зустріти в міському парку, тоді як більшість городян обмежаться цифрою «два» - горобці та голуби.
 
Є люди, про яких кажуть «закоханий у життя». Марко Дмитрович Продан з цієї породи
- Я люблю життя, - говорить Марко Дмитрович. – Поки ти живеш, скільки тобі відміряно – це твій час, до останньої хвилини, до останнього подиху. І треба встигнути його використати, зуміти подарувати людям світ творчості.
Нікополець, яким пишається місто

Талановита людина – талановита у всьому: і в мистецтві, і в слові, і в житті. Його непростий, але яскравий життєвий шлях  дуже багатогранний. За яку б справу він не брався, де б не працював, він завжди здобував визнання та пошану. Марко Продан – високодуховна особистість, якій не байдужа сучасна молодь, він думає про виховання молодого покоління, аналізує минуле, реалістично ставиться до сьогодення. Митець багато років займається подвижницькою діяльністю і устрімленням пробудити в душах людей любов до прекрасного, інтерес до минулого, що є надійним засобом в вихованні духовності і патріотизму. 

Митцю у всьому допомагає дружина Галина Кузмінічна Кириченко. Вона і добра помічниця, і порадник. Разом вони прожили  60 років. Історією ікони її зацікавив чоловік і у грудні 2017 року  з-під її пера вийшла книга «Ікони мучениці», пам’ятка духовної совісті людини, наругою над якою було безбожне минуле століття. Це розповіді про трагічні долі святих образів, врятованих вірянами.

Разом вони  виховали гарного сина, який пішов слідами батька. Зараз опікуються онуком та правнуками.

Нікополець, яким пишається місто. Марко Дмитрович добре відомий багатьом в Україні та за її межами. Його унікальні роботи знаходяться в музеях України та приватних колекціях Німеччини, Італії, Болгарії, Сербії, Росії. 

Його непростий, але яскравий життєвий шлях  дуже багатогранний. За яку б справу він не брався, де б не працював, він завжди здобував визнання та пошану. Трудовий шлях на Нікопольському трубному заводі був відмічений державною нагородою орденом «Знак пошани».

За свій вагомий внесок у розвиток духовності та виховання молодого покоління художник-іконописець нагороджений Грамотою Міністерства культури, Грамотою Митрополита України, медаллю «2000-річчя від Різдва Христова», орденом преподобного Нестора Літописця.

У вересні 2018 року відбулося відкриття у Нікопольському краєзнавчому музеї персональної виставки  художника М.Д Продана, яка присвячена двом датам: 25-річчю заснування іконописної школи при Спасо-Преображенському соборі та 85-річчю з Дня народження Марка Дмитровича. Невеличке приміщення музею  ледь вміщало бажаючих поздоровити свого земляка з творчим та життєвим ювілеєм та отримати естетичне задоволення від його праць. В цей день руки художника були заняті квітами, а очі не один раз виявлялись на мокрому місці. У цей день він почувався щасливим, адже для любої творчої людини дуже важливо бачити й знати, що його творчість знаходить відгук у душах других людей.
 
Опубліковано: 05.11.2018
Олена Грачова
Бібліографія:

Заставний В. Марк Продан: «Я не відчуваю, що мені 60 років» // Нікопольська правда.– 1993.– 14 верес.– С. 2.
Коновалюк С. В мире, где все оптом продано, нас спасают кисти Продана // Репортер.– 2015.– 15 сент.– С. 4: фото.
Коновалюк С. Марк Продан – это история нашего города в картинах, иконах, очерках // Репортер.– 2018.– 18 сент.– С. 4: фото.
Мальована Т. Герой нашого часу // Визит Венал.– 2011.– 8 верес.– С. 6: фото.
Міщенко Л. Мистецтво – вершина людського спілкування // Говорящий Никополь.– 2015.– 9 сент.– С. 9: фото.
Продан М. «Жизнь нельзя растрачивать впустую…» // Новый репортер.– 2013.– 18 июля (29).– С. 8: фото
Разуваева Н. Душа Марка Продана – в его картинах и иконах // Проспект Трубников.– 2018.– 6 сент.– С. 13: фото.
Разуваева Н. Трагические судьбы икон // Проспект Трубников.– 2017.– 14 дек.– С. 4: фото
Шевченко Н. Полотна и иконы тоже не горят // Нікопольська правда.– 2012.– 4 жовт.– С. 3: фото.