Євгенія Руда: художниця, що малює щастя

Руда Євгенія Вікторівна

Україна, Дніпропетровська область

  • 11 жовтня 1982 |
  • Місце народження: м. Дніпро |
  • Художниця-експериментаторка, фотограф, волонтерка.

У Євгенії Рудої дуже органічно, невіддільно поєднуються художнє мистецтво з приватним життям – в обох вона є щирою людиною і талановитою самобутньою мисткинею.

Шлях до себе

Ти – це твоє рушійне глибинне бажання. 
Яке твоє бажання, така і твоя воля.
Яка твоя воля, такі твої дії.
Які твої дії, така твоя доля.

Діпака Чопра «Сім духовних законів успіху»

З самого дитинства маленька Женя мріяла стати художницею й дуже сподівалась, що так в майбутньому і станеться. Коли інші діти весело грались у дворі, ганяли м’яча та бавилися на гойдалках, дівчинка бажала доторкнутися до веселки, дізнатись, де вона бере барви для свого чарівного мостика, звідки починається і куди ховає свій кінець. Всі вважали, що це лише дитячі фантазія і нічого більше, та вона твердо вірила в свою мрію, й була впевнена, що настане день, коли, визирнувши після теплого дощику у віконечко, їй достатньо буде протягнути долоню до здійснення мрії. Маленька художниця полюбляла залишатися наодинці з фарбами, олівцями та чистим аркушем паперу, на якому згодом з’являться картини, наповнені поетичним настроєм дівчини. Слухаючи вінілові платівки з улюбленими казками або радіоспектаклі, Женя малювала улюблених книжкових героїв і уявні міста, які відображали внутрішній світ маленької авторки. Але найбільше дівчинці подобалося малювати природу. Її приваблювало те, що саме на папері можна було зобразити все, що завгодно, і це було так чудово, коли все вигадане можна втілити, показати, розповісти глядачеві, хоч і по-дитячому, не ідеально.

Усе своє дитинство Євгенія прожила в батьківському приватному будинку з неодмінним атрибутом – величезним запорошеним горищем, на якому дбайливо зберігалась історія родини. На канікулах дівчинка любила залазити туди та роздивлятися раритетні скарби: портрети родичів у великих рамах, мальовничі картини бабусі, старі журнали з фотографіями. Особливо цінними для неї були неймовірно гарні, з цікавими сюжетами, вишиті картини бабусі, яка була майстринею-вишивальницею. Її роботи, вишиті гладдю, майже не відрізнялись від витворів мистецтва, в них відчувалася справжня поезія душі та тепло бабусиних рук. Саме тут, серед сімейних реліквій та світлин відомих фотохудожників, дівчина вирішила малювати такі картини, які мотивуватимуть іа радуватимуть людей.

Після закінчення школи мрію вступити на архітектурний факультет до Придніпровської державної академії будівництва та архітектури довелося відкласти. Натомість вона навчалась у Дніпропетровському науково-виробничому центрі №2 й отримала спеціальність «художник-оформлювач, декоратор». Там викладали основи живопису та фотографії, навчали техніки малювання. Вимоги до студентів були високі, та й конкуренція теж, бо багато одногрупників прийшли здобувати освіту після закінчення художньої школи. Тож Євгенія старанно вивчала історію образотворчого мистецтва, знайомилася з творчістю видатних художників і вдосконалювала своє уміння малювати. З дівчиною завжди був блокнот для творчості, у вільну хвилинку вона кожен день створювала маленькі шедеври.

Щоб досягти успіху в мистецтві, треба постійно пізнавати щось нове та самовдосконалюватися кожен день. Тож, щоб ускладнити собі практичні завдання, Євгенія Руда почала створювати портрети звичайною кульковою ручкою. Сюжетами ставали портрети знайомих, друзів і знаменитостей. Це досить складний процес, який вимагає знань і навичок, досконалого знання анатомічних особливостей будови голови й обличчя. Кожна робота художниці вражає своїм гіперреалізмом, грою світла та тіні. Євгенії доводилося багаторазово наносити шари за шарами, щоб досягти бажаного об’ємного ефекту. На деяких малюнках кількість шарів чорнила складала від десяти до двадцяти. Цікаво, що на один портрет кульковою ручкою витрачається приблизно 2–3 кулькових ручок. Це допомагало їй підкреслити фактуру волосся та вигин вій, ледь помітну збентежену напівпосмішку і сором'язливий щирий погляд. У створених нею портретах відчувається психологічна глибина, емоція та  душа людини.

Мисткиню захоплював сам процес творчості, коли спочатку керуєш ним, а потім – він тобою. Тоді залишається лише прислуховуватися до свого внутрішнього чуття: яку лінію провести, який штрих зробити. Малюючи портрет, художниця відчуває певну близькість до людини, внутрішній зв’язок із нею, щоб передати неповторність особистості. Особливе місце в творчості Євгенії займають поетичні привабливі жіночі образи, сповнені ніжності та вишуканості. Кожен створений образ показує неповторність жінки, її унікальність. Їй вдається передати красу, характер, вдачу героїні. Наприклад, образ балерини з однойменної картини вийшов тендітний та елегантний, чуттєвий і граціозний, вона наче кружляє у піруеті та запрошує глядача цілком і повністю занурився в танець.

Після закінчення навчального закладу в 2001 році Євгенія Руда влаштувалася працювати на одне з ключових підприємств електротехнічного машинобудування України «Дніпропетровський електровозобудівний завод». Як художник-оформлювач вона виконувала спектр різних художньо-оформлювальних робіт: писала пір’ям інформаційні плакати, графічні та шрифтові схеми, здійснювала художнє оформлення побутових приміщень. Згодом, щоб отримати вищу освіту поступила до  Національного технічного університету «Дніпровська політехніка». А у вільний від роботи час дівчина писала картини маслом, копіювала роботи інших художників і продовжувала численні творчі експерименти.

«Я пишу своє життя картинами»

Будь-яке людське творіння, чи то література, 
музика чи живопис, – це завжди автопортрет.

Семюель Батлер

Картини відомих художників копіювали протягом століть. Юні художники навчаються малювати, наслідуючи техніку великих живописців зі світовими іменами. Так і Євгенія у 2000 роках почала писати картини на замовлення, це було і хобі, і додатковий заробіток для молодої дівчини, яка робить перші, але впевнені життєві кроки. Копія картини, написана справжнім художником, завжди є витвором мистецтва, і не важливо, що це не оригінал, вона створена за допомогою автора, який не просто переписав роботу, але і вклав частинку своєї душі. Працюючи з живими фарбами, художниця не просто копіювала манеру написання, але і намагалася відтворити дух епохи, в якій полотно народилося. 

Створюючи натюрморти, Євгенія вдосконалювала своє вміння правдиво передавати речі на полотні. Вона намагалася тонко підкреслити обсяги, тіні, відблиски, зображення. Прекрасні пишні букети, стиглі фрукти на її картинах майже живі – так і хочеться доторкнутися до свіжих пелюсток або надкусити наливне яблуко. 

Особливе місце у творчості художниці займало написання портретів на замовлення. Це була чудова можливість не тільки зробити унікальний подарунок, а й реалізувати творчі задуми, не виходячи з певних канонів. Для юної дівчини подарунок у вигляді портрета дуже потрібний і цінний, бо підіймає настрій, віру в себе і власну самооцінку. Євгенія залюбки малювала усміхнені, милі картини, які найчастіше стають початком сімейної традиції як збереження сімейного родового древа. 

Згодом прийшло розуміння, що витрачаючи час на створення копій чого б то не було, творів мистецтва, способу, стилю життя й навіть долі, людина втрачає ті неоціненні моменти, коли може створити щось своє, ексклюзивне. Думаючи, що попереду досить часу для створення авторських картин, художниця багато чого відкладала на потім. І тільки пошук свого індивідуального стилю дозволив Євгенії Рудій вдосконалити свої художні навички та знайти свій шлях у мистецтві.

Як людина емоційна та вразлива, всі свої почуття художниця висловлює в творчих роботах. Бувши від природи перфекціоністкою вона постійно намагається вдосконалювати та відточити свою художню майстерність, відкривати нові грані творчості. У її роботах переважають візуальні образи, підіймаються актуальні питання сьогодення. Наприклад, великою популярністю серед шанувальників творчості Євгенії користуються картини, присвячені стосункам між чоловіком і жінкою, питанням гендерної рівності, емансипації жінок у сучасному світі. Жінка, яку малює Євгенія – контрастна суміш сили та жіночності, яка ідеально поєднує міцний характер, цілеспрямованість, витримку з вишуканістю, граційністю, чарівністю. Для художниці дуже важливо відобразити в картинах справжню квінтесенцію жіночності, розкрити повну галерею образів, щоб кожна жінка в них впізнала себе. Коли дивишся на роботу «Ніжність», то відчуваєш, що це не тільки про почуття та емоції, це і про дії: ласка, турбота, увага, теплі, у всіх сенсах, обійми і вчасно підставлене міцне чоловіче плече. 

Кожна творча робота Євгенії Рудої сповнена любові, її можна не тільки побачити, а й відчути. Бо головне завдання, яке ставить перед собою мисткиня, – відтворити у картинах неповторне миттєве враження, здатне надихнути спостерігача та викликати співпереживання. Вивчаючи полотна Едуарда Мане, Каміля Піссарро, П'єра-Оґюста Ренуара та інших відомих імпресіоністів, Євгенія намагалася відійти від типовості у своїх роботах, зафіксувати мінливість реального світу, відтворити витончені враження від особистих переживань.

У її серії картин «Поетика пейзажу» йдеться про крихкість, чистоту та гармонію навколишнього світу, про красу стихій і явищ. Картина «Жовтень» наповнена свіжістю та життєвістю, магія цього полотна поступово зачаровує – відчувається м'яка, ніби чарівна, повітряна атмосфера. Цього ефекту Євгенія досягла за допомогою величезної кількості колірних переходів. Гамма відтінків дуже гармонійна, створює заспокійливий вид і має психологічний вплив на глядача. Прагнучи передати щільність і матеріальність туману, художниця розмиває всі форми, попутно стираючи кордони. Всі полотна покриті густими і зернистими мазками, це підсилює ефект туманності та дозволяє передати гру світла.

Особливо дорога серцю Євгенії картина «Весна в рідному селі», яка налаштовує глядача на певний настрій, дарує відчуття прекрасного, спонукає насолоджуватися життям кожен день і самому відшукувати щоденні дива посеред сірої буденності. Дивлячись на картину, одразу сповнюєшся кришталево чистим повітрям і мрієш опинитися у такому казковому місці. Кольори картини насичені, природа оживає, радіє разом із весною. Дерева на задньому плані ще більше підкреслюють і без того помітне квітуче дерево. Художниця вміло зачаровує своєю весною, вона в неї гарна, сонячна, мрійливо-ніжна. Поглянувши на цю картину, несподівано хочеться сісти під тим деревом і проглядати між квітучим віттям високу блакить весняного неба. Відчувати запах цвіту, знати про його минущість, бачити його красу – щиру, непомильну, терпку! 

Атмосферне полотно «Приходь в мої мрії» символізує зв’язок віків, родин і закоханих. Квітуче дерево у центрі картини несе в собі символ весни, часу, коли природа пробуджується від довгого сну і готується до нового життя, а у людей зароджуються нові почуття та мрії. За допомогою м’якої кольорової гами, тонкої передачі стану світло-повітряного середовища художниця розкрила поезію і чарівність як природи, так і кохання. Євгенія Руда вклала у цей твір всі свої радісні емоції, вона сподівається на щасливе майбутнє.

Морський пейзаж – цілковито особливий жанр живопису, який дає митцеві безмежну можливість для фантазії та імпровізації. Для Євгенії море завжди було одним із головних натхненників, подорожуючи у відпустці вона завжди бере з собою планшет для малювання. Її серію картин морської тематики впевнено можна назвати портретами моря, це справжня художня симфонія, присвячена стосункам людини і природи. Барвиста  гармонія  яскравих зелених, синіх, фіолетових мазків вдало передає характер мінливої морської стихії. Море у художниці бездонне, ніжно вабить переливами різних кольорів і відтінків. Вода написана зеленими, синіми й помаранчевими мазками, які, змінюючи один одного, створюють нескінченну різноманітність барв. Це професійне поєднання робить морський пейзаж живим, красивим і в чітко вираженому постійному русі. 

Пейзажі Євгенії Рудої легкі та невимушені, наповнені гарячим сонячним промінням, яскравими барвами безмежної синяви моря, зеленню садів і лісів. У буденних речах художниця бачить незвичне, що підіймає інтонації настроїв і створює поетичні асоціації. Звідси така колористична наповненість та емоційне багатство творчих робіт мисткині. Вона наче закликає глядача уважно придивлятися навколо та милуватися тим, що дає людям природа. У її роботах є особливий колорит, композиції кольорів, які гармонують між собою, виражаючи художній зміст колористичного вирішення того чи іншого полотна. В кожному окремому випадку це вирішення унікальне та неповторне. Пейзажні образи художниці, хоч і почерпнуті з живої натури, зі спостережень над природою, завжди є глибоко індивідуальні.

Сила натхнення

Дивіться і думайте, перш ніж відкривати затвор. 
Серце і розум-це справжній об'єктив камери.

Юсуф Карш

Мистецька подорож Євгенії Рудої пройшла через численні творчі експерименти. Мандруючи країнами Європи, відвідуючи численні художні галереї та спостерігаючи за тенденціями сучасного арт-ринку, мисткиня вирішила спробувати малювати без обмежень для самовираження, зі смаком «все дозволено». Гортаючи альбоми відомих художників, вона розкривала для себе безодню нових смислів під маскою іронії й епатажу та відчувала, що в ній народжується постмодерніст. Євгенія відчула нагальну потребу переосмислити традиційні класичні образи, включити їх в новий контекст подачі для глядача. Вона прагнула зробити свою аудиторію повноправним співавтором того, що натхненно малювала. Поєднуючи різні стилі та художні прийоми, художниця викликала на активний діалог своїх шанувальників, будила їхню фантазію та дивувала своєю уявою. Виставки її картин завжди мали аншлаг, глядач відчував енергію та емоційний посил картин. Наприклад, робота «Alter ego» має психологічний підтекст і розповідає про альтернативну особистість людини. Особливою увагою серед відвідувачів виставки користувалася картина «Чоловічі думки», де у формі колажу розповідається про потаємні бажання сильної статі.

Твори виразно демонструють тонке бачення художницею внутрішнього світу людини. Вони виявляють зв’язок між власними емоціями авторки і навколишнім світом. Кожне полотно дарує глядачам певний настрій та інтонацію, емоцію і враження, яких немає у повсякденному житті. Своїми роботами художниця спонукає кожного зуміти поглянути навколо й побачити прекрасне, запрошує поринути у безмежний світ мистецтва живопису та відчути смак щастя.

Кожен день для Євгенії Рудої наповнений пошуками творчого натхнення, громадською роботою, новими планами та мріями. Змінюються робочі місця, професії, країни, художні стилі, але незмінним залишається основна мета – не пройти повз краси, помітити, зафіксувати і потім подарувати її глядачам – це дуже важливо. Маючи колосальний досвід моделі, Євгенія вирішила спробувати себе в ролі художника з фотоапаратом і комбінувати сміливі декоративні рішення з класичними підходами в межах несподіваної подачі візуального матеріалу. На думку Євгенії, фотографія – це мистецтво однієї миті, тому воно завжди актуальне. Але тільки справжній художник здатен показати в цій миті цілий світ.

Згодом художниця відкрила фотостудію, де проводила креативні фотосесії та писала картини.  Це була справжня творча платформа для самореалізації та самовдосконалення. Її фотографії наповнені живописною естетикою і жіночною чуттєвістю. Як фотохудожник, Євгенія Руда намагається досягти нових ефектів зйомки, займається накладанням кадрiв для досягнення бажаного ефекту, робить акцент на естетичних якостях знімку – площині, графiчностi, контрастності, намагається зблизити фотографію з графікою, живописом. 

Фотосесії завжди різні, індивідуальні, в залежності від замовлень і художнього бачення. Це і затишні сімейні фото, і веселі світлини друзів, і романтичні кадри з закоханими. Для кожного Євгенія намагається відтворити довірчу атмосферу. Як результат, її фотосесії – це не просто яскраві глянцеві фотографії, несподівані ракурси та професійна гра світла. Це ще й гарний настрій і враження, нові образи та ролі, кожен учасник має унікальну можливість проявитися, відчути себе актором, стати сміливим і відвертим перед фотокамерою. 

Під час фотографування Євгенія завжди націлена на пошук художньої деталі, аби мить реального світу була зафіксована як картина нашого буття і промовляла явними та прихованими смислами. Тут йде мова як про випадковий кадр, так і про кадр намріяний, обдуманий, виношений, той, якого чекаєш. Це особливо відчувається у її проєкті «Крила», де кожна світлина жінки – уособлення краси, світла та цнотливості. Це справжня фотопоема, присвячена піднесенню, натхненню, незалежності, де кожний художній кадр це – символ цілеспрямованості, могутності та впевненості у своїх силах. Глядач ніби чує голос Богдана Ступки, який читає вірш Ліни Костенко, де з кожним рядком відкривається індивідуальність та окриленість людини, її духовність і мрійливість.

Як творча людина, Євгенія не може довго просидіти на одному місці – різноманітність і новизна необхідні їй, як повітря. Вона постійно подорожує, гуляє по незвіданих місцях того міста, в якому живе, шукає нові знайомства й інші можливості надихнути себе на нові проєкти та творчі роботи. Невіддільною частиною бурхливого життя дівчини є мрії, які наче човен несуть її у майбутнє, бо художниця впевнена, що мрійлива людина – це щаслива людина.

Створено: 23.03.2021
Редакція від 23.03.2021
Оксана Шевченко