«Пчела» – журнал Катеринославського товариства бджільництва

«Пчела» – журнал Катеринославського товариства бджільництва

1900 року в Катеринославі почав виходити журнал «Пчела», орган Катеринославського товариства бджільництва. Його поради цікаві і сучасним пасічникам.

Об’єднала бджола


Пасічництво в Україні існувало з давніх давен і користувалося пошаною. В нашому краї ще з козацьких часів не існувало, мабуть, жодного села, слободи чи хутору, де б не було пасіки. Були вони і в місті Катеринославі.

Вступний внесок становив 50 копійок, щорічний членський внесок – три рублі

У січні 1899 року місцеві пасічники об’єдналися в Катеринославське товариство бджолярів. Очолив його досвідчений пасічник Олександр Феофанович Кащенко, старший брат відомого на Придніпров’ї письменника Адріана Кащенка. Заступником обрали Річарда Андрійовича Веригу, скарбником – Михайла Казимировича Новосельського. Членами товариства стали близько п’ятдесяти бджолярів міста та губернії, які при вступі сплачували 50 копійок, щорічний членський внесок становив – три рублі.

Одним із перших кроків товариства стали звернення: до Міністерства землеробства про вжиття заходів щодо переслідування за фальсифікацію меду та до міністерства фінансів із проханням знизити тарифи на перевезення залізницею щільникового меду і бджолярського краму.

У 1900 році товариство звернулося до губернського земського зібрання з пропозицією ввести посаду об’їзного бджоляра-інструктора, який би подавав реальну допомогу пасічникам, у першу чергу, селянам, а також збирав статистичні відомості про бджільництво в губернії.  

Дуже швидко діяльність товариства привернула до себе увагу. 1902 року в С.-Петербурзі вийшла «Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук». У 6-му томі на сторінці 50 у статті «Общества сельско-хозяйственные» є запис про «Екатеринославское общество пчеловодства».

«Хоч би видання себе й не окуплювало…»

Тоді ж виникла думка про видання друкованого органу з метою розповсюдження серед пасічників корисних знань із бджільництва та щоб спонукати більш досвідчених ділитися набутим досвідом з іншими. З січня 1900 року в Катеринославі почав виходити журнал «Пчела» за редакцією Михайла Новосельського.

Редакцію розташували на вулиці Временній (сучасна Жуковського) в будинку Корсунського. На організацію редакції, налагодження справи та видатки в перший рік існування журналу витратили з коштів товариства приблизно 950 рублів, в тому числі редактору було видано у беззвітне розпорядження 100 рублів. Ці останні призначались на оплату допоміжних робіт: листування з передплатниками, пакування журналів, наклеювання адрес і поштових марок, доставку на пошту тощо.

Передплатна ціна на рік становила 1 рубль з пересилкою та доставкою  

Наклад журналу становив 1 500 примірників, передплатна ціна на рік – 1 рубль з доставкою та пересилкою. Журнал для товариства був збитковим, але навіть, коли 1908 року значно подорожчали друкарські послуги, на зборах бджільників ухвалили передплатну ціну не збільшувати «хоч би видання себе й не окуплювало». До того ж 111 примірників журналу розсилалося по повітах Катеринославщини безкоштовно.

Спочатку виходило вісім номерів журналу на рік, з травня по серпень, у гарячу для пасічників пору, була перерва. 1913 року редактором став Яків Львович Підгірський, досвідчений інструктор бджільництва. 1913 року в Катеринославі вийшла друком його невеличка брошура «Краткий конспект лекций, читанных на сел.-хоз. курсах в Екатеринославской губернии инструктором пчеловодства Я.Л. Подгорским». Редактор оголосив, що журнал виходитиме дев’ять разів, насправді того ж таки року випустили десять номерів, з них два спарені: за травень-червень та липень-серпень. Обсяг журналу – до сорока сторінок, нумерація від першого номеру до останнього в році. Журнал виходів до початку 1917 року і весь цей час користувався популярністю серед бджолярів Катеринославщини, України і навіть багатьох куточків Російської імперії. 

Про дослідну пасіку, медоваріння, дикоростучі медоноси та все інше


Про що ж писав журнал? На його сторінках друкували розпорядження уряду стосовно бджолярства, протоколи засідань товариства та бухгалтерські звіти. Чимало матеріалів з його сторінок і сьогодні

могли б прислужитись пасічникам: догляд за бджолами, їх лікування, знищення шкідників, розведення рослин-медоносів, переробка воску, виготовлення меду... Не раз в журналі піднімалися проблеми катеринославських бджолярів, обґрунтовувалась необхідність створення в губернії зразкової або науково-дослідної пасіки. 

Активну діяльність зі створення дослідної пасіки члени товариства розвинули майже від самого початку існування товариства. Ні місця для її облаштування, ні коштів не було, і тоді новий голова Р.А. Верига, який замінив покійного Кащенка, запропонував власну пасіку. 10 травня 1901 року в його садибі поблизу Потьомкінського саду (нині парк ім. Т. Шевченка) відбулось урочисте відкриття та освячення дослідної пасіки. Відтоді щорічно на літо сюди запрошували досвідченого фахівця. В його обов’язки входив догляд за комахами та ведення щоденника, куди записували температуру, вагу контрольного вулика, стан погоди, час цвітіння медоносів тощо. 

Дослідна пасіка перебувала на території Технічного саду (парку Глоби),  
згодом її перевезли до маєтку голови товариства Анатолія Куличенка

Пасіку охоче відвідували катеринославці та прибулі з інших міст бджолярі, для яких тут влаштовували екскурсії. У 1906 році, після смерті Р.А. Вериги, пасіку перевели до Технічного саду (сучасний парк ім. Лазаря Глоби) при школі садівництва, а після закриття її вивезли до маєтку нового голови товариства – Анатолія Федоровича Куличенка в Одинківці. 

Усі ці відомості знаходимо на сторінках журналу «Пчела», в якому постійно друкувалися матеріали про роботу пасіки. 

1906 року з номера в номер друкувалась робота доктора Теофіля Цесельського «Медоваріння, або Мистецтво виготовлення напоїв з меду і фруктів» у перекладі з польської М.К. Новосельського. Ця ґрунтовна праця, де подано докладну технологію та рецепти виготовлення хмільних напоїв на основі меду, друкувалася з власною нумерацією сторінок для того, щоб бажаючі потім могли зробити собі окрему книжечку. Пізніше товариство і видало власним коштом цю працю окремою книжкою, а також книгу бджоляра-практика з Борзни Миколи Науменка «Прибуткове пасічне господарство». Їх можна було придбати через редакцію журналу за помірну ціну.

1913 року на сторінках журналу надруковано велику статтю відомого вченого-геоботаніка Івана Акінфієва «Дикоростучі медоноси Півдня Росії взагалі та зокрема в Катеринославській губернії». 

Катеринославський журнал передплачували в Ярославській, 
Псковській, Архангельській губерніях, Забайкальській області…

Багато місця на сторінках журналу «Пчела» відведено листам – звідки лише не пишуть: з Архангельської губернії, з Уфимського повіту, із Забайкальської області, звичайно ж, із різних куточків України. Автори – вчителі, службовці земських сільськогосподарських установ, студенти спеціалізованих навчальних закладів, священики. Добродій Д. Корчевський із Великих Лук Псковської губернії шле вітання товариству з приводу заснування журналу. Є тут матеріал про виставку бджільництва в Самарканді; час від часу друкуються розлогі некрологи на смерть відомих і шанованих пасічників – першого голови Катеринославського товариства О.Ф. Кащенка, І.В. Любарського, інших.

Знайшлось в журналі місце і для реклами – від однієї-двох сторінок до двадцяти в окремих номерах. Переважно це була інформація про періодичні видання природничої та сільськогосподарської тематики: журнали «Пчеловодный музей» (Ставрополь), «Наше хозяйство» (С.-Петербург), «Вестник иностранной литературы пчеловодства».  Цікаво, що серед них є й реклама українською мовою журналу «Українське бджільництво» за редакцією Е.П. Архипенка – це 1906 року, коли ще діяли царські заборони стосовно друкування «малороссійскім нарєчієм»! Щороку тематика реклами розширювалась, згодом тут вже рекламували кримінальні романи, годинники, ювелірні вироби та гральні карти. Звичайно ж, друкувались об’яви про купівлю та продаж меду, вощини, інвентаря для пасік, про різні виставки та курси для бджолярів.


Рік від року Катеринославське товариство бджільництва сильнішало. Більшало членів, діяльність розширювалась і поглиблювалась: бджолярі брали участь у галузевих виставках і з’їздах, читали лекції організовували курси. Під їхнім впливом виникали місцеві товариства бджолярів. Товариство почало отримувати субсидії та кредити від державних установ і земств, користуватися пільгами. Розвивалась і «Пчела», яка за ці роки набула великої популярності не тільки на Катеринославщині та в Україні. Журнал на 1908 рік просили надсилати їм Шубино-Вахтинська сільськогосподарська школа в Ярославській та Покровське товариство бджільництва у Володимирській губерніях. Так тривало до кінця 1916 року, а бурхливого 1917-го товариство припинило існування.    

Тоді ж припинило існування і видання у зв’язку з громадськими та політичними подіями часу. Сьогодні підшивки цього цікавого журналу зберігаються тільки в небагатьох найбільших бібліотеках України.

 

 

 

 

Створено: 21.09.2017.
Редакція від 29.09.2017.
Ірина Голуб
Бібліографія:

Пчела.– Екатеринослав, 1901.– №№ 1–3, 5, 8;
1902.– №№ 1–8;
1903.– №№ 1–8;
1904.– №№ 1–8;
1905.– №№ 1–8;
1906.– №№ 1, 3–7;
1908.– №№ 2–7;
1913.– №№ 1-10.
* * *
100 років від початку виходу журналу «Пчела» (1900–1916) // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2000 рік: Бібліограф. покажчик / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 1999.– С. 55–57.
* * *
Яренко Я. Об’єднала бджола: [сто років тому в Катеринославі почав виходити перший часопис для бджолярів] // Зоря.– 2000.– 21 жовт.
* * *
Газети і журнали Катеринославщини (1838–1916): Науково-допоміжний бібліографічний покажчик.– Дніпропетровськ, 1993.– С. 34.
Періодичні видання Катеринослава та Катеринославської губернії (1838–1917 рр.): Список / укл. Н.М. Сидоренко, О.І. Сидоренко, О.Д. Школьна.– Львів-Київ, 1995.– С. 7, 57–58.