Нонна Суржина – зірка оперного мистецтва України

Суржина Нонна Андріївна

Україна, Дніпропетровська область

  • 17 жовтня 1937 |
  • Місце народження: м. Дніпропетровськ |
  • українська оперна співачка (мецо-сопрано), народна артистка УРСР, народна артистка СРСР, викладачка Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки, лауреатка державної премії ім. Т.Г. Шевченка, кавалер ордену Святого Станіслава

Понад 30 років талановита співачка з неповторним голосом і проникливим артистизмом була провідною солісткою в Дніпропетровському театрі опери і балету.

...музика для мене – втілення
чистоти, духовності, моральної величі.

Нонна Суржина

 Україна подарувала світові багато талановитих людей, різних особистостей, з ім'ям яких нерозривно пов'язана історія розвитку промислових комплексів, творчих організацій, наукових і навчальних закладів держави.

Мистецькою гордістю і славою нашої країни є випускниця Дніпропетровського музичного училища ім. М.І. Глінки та Харківської консерваторії ім. І.П. Котляревського Нонна Андріївна Суржина – народна артистка СРСР і УРСР, лауреатка державної премії ім. Т.Г. Шевченка, кавалер ордену Святого Станіслава. Величезна сила волі, відданість високому мистецтву, постійний творчий пошук принесли Н. Суржиній популярність, вдячність колег, студентів. Чудовим співом, майстерним артистизмом співачки захоплювалися глядачі України та зарубіжжя. Її голос звучав в Італії, Іспанії, Фінляндії, Югославії; її Кармен блискуче співала у Франції.

Нонні Суржиній аплодували і з захопленням приймали у Большому театрі СРСР, в знаменитому Маріїнському театрі Санкт-Петербурга, на сценах театрів Києва, Мінська, Тбілісі, Талліна та багатьох інших міст.

Її партнерами по сцені були видатні співаки – В. Атлантов, Мілашкіна, В. Норейка, М. Бієшу, Г. Вишневська, Б. Руденко, З. Соткилава. Самовіддане служіння мистецтву подарувало їй спілкування з великими, знаменитими людьми: І. Архиповою, Б. Гмирею, М. Ростроповичем. Співпрацювала вона з диригентами: С. Турчаком, П. Вариводою, імпресаріо Б. Муленом, Ж. Дювалем.

Нонна Суржина пройшла довгий шлях від гуртків художньої самодіяльності клубу заводу ім. К. Лібкнехта до народної артистки.

З чого починалось….

У далекі дитячі роки відбулася перша зустріч Нонни з музикою. Її мама, Клавдія Вікторівна, мала від природи гарний голос, з великим захопленням виконувала мелодії, які дівчинка слухала, затамувавши подих. Перший виступ майбутньої артистки відбувся  на сцені клубу заводу ім. К. Лібкнехта, активною учасницею гуртків художньої самодіяльності якого вона була, виступала на концертах самодіяльності, в оглядах-конкурсах, шкільних олімпіадах. Неодноразово ставала переможницею оглядів-конкурсів у Дніпропетровську, Києві, Москві.

«Міцний фундамент вокальної школи» О. Тарловської

У 1955 році, витримавши конкурс серед вступників до Дніпропетровського музичного училища ім. М.І. Глінки, Нонна була зарахована до училища в клас Ольги Дмитрівни Тарловської, яка володіла італійською манерою співу, мала значний досвід артистичної діяльності та незвичайний педагогічний дар. Усі свої знання і досвід намагалася передати Н. Суржиній, яка все життя зберігає вдячність, трепетне ставлення до свого педагога, що заклала, за висловом Нонни Андріївни, «міцний фундамент вокальної школи, виховала почуття відповідальності, систематичної роботи над собою». Сприятливий вплив Ольги Дмитрівни та її висока школа мистецтва співу незабаром дали результати в розвитку обдарування і професійного зростання Нонни.

Н. Суржина. Фото з сайту https://slide-share.ru/80-rokiv-dnipropetrovskij-oblasti

Перші успіхи

У 1957 році вона – учасниця Міжнародного фестивалю молоді і студентів у Москві. На урядовому концерті в Києві в 1958 році вона блискуче виступила і замість трьох пісень, запланованих за програмою, виконала сім творів за наполяганням слухачів. До моменту закінчення училища Н. Суржина отримала достатню популярність як молода перспективна співачка далеко за межами Дніпропетровська. Їй пропонували роботу в хоровій капелі «Думка» (Київ), у Київському театрі оперети, в стажерській групі театру опери і балету (Київ). Але... «Щоб співати по-справжньому, потрібно ще багато вчитися. Ось поступлю в консерваторію, а потім...», – вважала Нонна. Ідеалом оперного артиста, зразком вокального виконавця став для неї знаменитий співак Борис Романович Гмиря, учень відомого професора Харківської консерваторії, заслуженого діяча мистецтв України Павла Васильовича Голубєва.

Клас професора П.В. Голубєва

Згодом Нонна вступає до консерваторії ім. І.П. Котляревського в Харкові, в клас знаменитого професора П.В. Голубєва. Навчальні заняття, заповнені педагогічною майстерністю, артистизмом, дуже скоро підтвердили пристрасне бажання Нонни віддати життя сцені. Велику роль у формуванні вокальновиконавчої культури зіграла педагогиня по класу камерного співу, концертмейстерка Ізабелла Мойсеївна Полян.

Складні оперні партії, висока оцінка екзаменаційної комісії

З другого курсу консерваторії Нонна почала працювати в оперній студії, де вона підготувала дуже складні оперні партії для меццо-сопрано: Керубіно («Весілля Фігаро» В. Моцарта), Ольга («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Любаша («Царська наречена» Н. Римського-Корсакова). Образ Любаші став вирішальним у творчому житті молодої співачки. Виконання цієї ролі в оперній студії Харківської консерваторії було оцінено як захист дипломної роботи випускниці. Висока оцінка була дана головою державної екзаменаційної комісії – народним артистом СРСР В. Добровольським, педагогами консерваторії, мистецтвознавцями, глядачами.

Солістка Харківського академічного театру опери та балету ім. Н.В. Лисенко

Після закінчення третього курсу консерваторії Нонну Суржину запросили працювати в Харківський театр опери та балету ім. Н.В. Лисенко. Великий успіх, який принесли їй перші ж виступи, змусив посилено працювати над собою, вдосконалювати вокальну техніку, пластику та акторську майстерність. Вона кожного дня мала вокальний урок або сценічну репетицію. Предʼявляючи до себе максимальні вимоги, ніколи не полишала репетицій, завжди була пунктуальна і педантична, жодного разу не порушивши вокальноакторський режим. Кожна партія у виконанні Н. Суржиної удосконалювалась від вистави до вистави завдяки кропіткій і невтомній праці самої співачки. У цьому їй допомагали не тільки систематичні вокальні вправи – у процесі роботи над партією Н. Суржина багато читала, імпровізувала і роздумувала над образами. Це була вже її власна система, в основі якої зазначалось: «знати напам’ять всю оперу, історію епохи, архітектуру, костюм, літературно-художню критику». Підтвердженням цього був і успішний дебют в ролі Кармен в однойменній опері.

Її Кармен звучала на сценах України, Фінляндії, Югославії, Франції

Інтерпретація партії Кармен у Суржиної відзначалась індивідуалаьністю: вже перші речитативні фрази зацікавлювали публіку. Кармен-Суржина – це ціла філософія жіночого характеру, жіночої душі, в якій немає ніякої жорстокості, душевної черствості, вульгарності. Кармен у Н. Суржиної – образ зовсім не простий і не легко піддається емоційно-аналітичній розшифровці. Під час виконання «Циганської пісні» Н. Суржина танцювала і співала дуже злагоджено і цілісно, як справжня циганка. На приспіві її Кармен представала яскравою, звабливою, радісною. Виконуючи партію французькою мовою, яку важко вимовляти під час академічного співу та досить рухливу мелодію, Н. Суржина повністю відтворювала зміст та виспівувала кожну ноту. У сцені гадання розкривалась нова Кармен-Суржина: чуттєва, жіночна, засмучена.

Протягом більш ніж сорока років творчої діяльності Нонни Суржиної образ Кармен яскраво, неповторно жив в душі і голосі співачки

Численні гастролі по республіках і містах Радянського Союзу супроводжувалися шаленим успіхом і захопленими відгуками преси. До моменту завершення навчання в консерваторії (1964 рік) Нонна вже була відома як талановита співачка далеко за межами навчального закладу.

Блискуче виконання 22-х партій в оперних виставах

За одинадцять років роботи в Харківському оперному театрі з 1963 по 1974 рік Нонна підготувала і блискуче виконала 22 Партії в оперних виставах. Не тільки оперному мистецтву дарувала вона свій талант, неповторний голос і проникливий артистизм. Співала скрізь: у концертних залах, будинках культури, наукових інститутах. У вересні 1968 року за заслуги в розвитку театрального мистецтва Нонні Суржиній присвоєно почесне звання заслуженої артистки Української РСР.

Висока оцінка творчої діяльності співачки подарувала Нонні нову хвилю натхнення, пошуків, бажання ще повніше розкрити свій хист. Вона бере участь у багатьох Всесоюзних фестивалях майстрів оперного мистецтва і приносить славу Україні. Н. Суржина пропрацювала в Харківському академічному театрі опери та балету ім. Н.В. Лисенка одинадцять років

На сцені театру опери та балету Дніпропетровська

Дніпропетровський академічний театр опери і балету. Фото з сайту https://dnepr.com/culture/7619-v-dnepropetrovske-ostalas-odna-narodnaya-artistka-sssr.html

5 квітня 1974 року Нонна Суржина отримала запрошення і продовжила свою творчу діяльність на сцені нещодавно відкритого театру опери та балету рідного Дніпропетровська.

Крім Нонни Суржиної повернулися до рідного міста створювати свій Дніпропетровський, ні на який інший не схожий, театр опери та балету заслужений артист України Микола Український, заслужені артисти Росії Микола Полуденний, Леонора Еллінська, народний артист Росії Анатолій Даньшин. Молоді, красиві, готові працювати день і ніч: Микола Братков, Галина Кібкало, Валентина Величко, Валентина Коваленко, Лілія Гавриленко та багато інших. Пройшовши суворий конкурсний відбір, всі артисти включилися в роботу. Атмосфера в новому колективі була на диво творчою. Як згадує Нонна Суржина: «Ми не могли не бути в театрі кожен день. Здавалося, ось захворів, чи не був 3 дні. А там вже стільки змінилося, стільки зроблено нового, цікавого, чудесного!» І, дійсно, чудеса були на сцені, коли на репетиціях під світлом прожектора спалахували приголомшливо гарні декорації та костюми.

Будучи солісткою Дніпропетровського оперного театру протягом більше 30 років, Нонна Андріївна удосконалювала образи героїнь, які вона виконувала в Харківському оперному театрі, і представляла глядачам підготовлені нею нові ролі. Завдяки творчій енергії, роботою над вокально-виконавською майстерністю, блискучим виступам в оперних спектаклях і концертах, ім'я співачки звучало все частіше далеко за межами Дніпропетровщини та України.

Народна артистка СРСР, Державна премія УРСР ім. Т.Г. Шевченка

У грудні 1976 р Н.А. Суржина було присвоєно почесне звання народної артистки СРСР. У 1978 році за виконання ролі Соломії («Богдан Хмельницький», К. Данькевич) Нонні Андріївні була присуджена Державна премія Української РСР ім. Т.Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики, мистецтва і архітектури. Вокалістка спиралася на романтичну традицію національної акторської школи, тому її Соломія була людиною не тільки надзвичайно обдарованою, а й свідомою високої історичної ролі своєї епохи.

«…Я вчу студентів і вчуся у них сама»

Ірина Петрова, лауреатка міжнародних конкурсів, учениця Н. Суржиної. Фото з сайту https://www.opera.com.ua/en/persons/operna-trupa-solisti-mezzo-soprano/iryna-petrova

Почавши роботу в Дніпропетровському театрі опери та балету, з 1 вересня 1974 року Н. Суржина розпочала й педагогічну діяльність у музичному училищі ім. М.І. Глінки.

Сьогодні видатна артистка – доцентка кафедри сольного співу «Виконавське мистецтво» Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки. Вмінню володіти своїм голосом, глибоко проникати в музику, всебічно розкривати образ, – все, чого прагнула Суржина-співачка, цього ж вона вчить студентів. Нонна Андріївна каже: «зараз заняття, спілкування зі студентами – це моє життя, моя сім'я. Я вчу студентів і вчуся у них сама». Висока культура, грамотність, осмисленість, неординарність думок Нонни Андріївни – зразок педагогічного співробітництва Вчителя й учнів.

Її учні – Ірина Петрова, Юлія Борисова, Максим Данилов, Олександр Клименко, Євген Заморський, Тетяна Улькіна. Кожен з них – яскрава індивідуальність.

Випускники Нонни Андріївни – Лауреати Міжнародних і Всеукраїнських конкурсів, солісти оперних театрів, педагоги вищих навчальних закладів. Спілкування з Нонною Андріївною вселяє імпульс творчості, народжує бажання самовдосконалюватись і необхідність духовно очищатися. Її чарівність, посмішка дарують віру в чистоту і щирість людських стосунків. Колектив консерваторії пишається, що поруч працює світова зірка оперного мистецтва України, майстер-педагог і справжня, чиста Людина.

 

Створено: 15.04.2020.
Редакція від 22.06.2020.
Таїсія Козак
Бібліографія:

Калинова Д. Її поклакання – пісня // Я вірую у творчість і красу.– Дніпропетровськ: Журфонд, 2008.– С. 361–363.
Музикознавча думка Дніпропетровщини: зб. наук. ст. Вип. 11.– Дніпро: Ліра, 2016.– 194 с.
Проценко Н.В. Нонна Суржина.– Дніпропетровськ: Литограф, 2012.– 310 с.– (Выдающиеся музыканты Днепропетровщины).
Тулянцев А.А. Нонна Суржина – оперна співачка та вокальний педагог // Музикознавча думка Дніпропетровщини : зб. наук. статей.– Дніпро: Ліра, 2016.– Вип. 11.– С. 27–34.
***
Абрамова Т. Единственная на все времена // Наше місто.– 2012.– № 123 (19.10).– С. 26: фот.
Абрамова Т. Книга о выдающейся певице: [презентация кн. Н. Проценко «Нонна Суржина» в ДОУНБ] // Наше місто.– 2013.– № 25 (5.03).– С. 8: фот.
Абрамова Т. Народная артистка, любимая народная // Наше місто.– 2002.– 20 листоп.
Коли на сцені Суржина, у серці кожного весна! // Наше місто.– 2017.– № 43 (26.10).– С. 3: фот. кольор.
Переверзев А. Её партнеры так входили в образ, что потом приходилось оправдываться // Наше місто.– 2007.– № 150.– 17 жовт.– С. 5.
Суржина Н. Кантилена Бориса Гмирі. До 100-річчя від дня народження // Свічадо.– 2003.– №5/6.– С. 63–64.
Талант артистки і майстерність педагога // Зоря.– 2012.– № 106 (19.10).– С. 2.
Тулянцев А. Звезда Ноны Суржиной // Днепр вечерний.– 2012.– № 143 (6.11).– С. 6.
Чабан М. Не вертайся назад. Рвися тільки вперед // Зоря.– 2012.– № 108 (24.10).