Микола Марін: «Быть Человеком просто и легко..»

Микола Валентинович Марін

  • 1951- 21 серпня 2006 |
  • Місце народження: м. Димитрове, Донецької обл. |
  • Письменник, шахтар

Вірші, які оспівують шахтарську працю і сувору романтику підземних доріг.

Микола Валентинович Марін народився в 1951 році в місті Димитров Донецької області в родині шахтаря, юному Миколі не потрібно було розповідати про шахтарську працю. Потім сім'я Маріних переїхала в Першотравенськ Дніпропетровської області. У цьому шахтарському місті проходили роки навчання в школі, отроцтво і юність, власне, все його життя. З 1970 року, ще молодим юнаком, влаштувався працювати на шахту "Степова". Понад 30 років віддав шахтарській праці.

А лава давит без конца,
И крепь скрипит, подставив спину.
Приходишь в должности юнца.
Уходишь в должности мужчины.

У цей період  став писати вірші, які оспівують шахтарську працю і сувору романтику підземних доріг. Маріну не потрібно було робити зусилля щоб уявити те, про що він писав. Тому що, його вірші - це фрагменти його життя та людей, які були поруч із ним.

Пыль на зубах и гул в ушах.
Закончив смены трудовые,
Домой спешат солдаты шахт,
Подземных армий рядовые.
Шагают в сторону ствола -
За вереницей вереница.
Горит растраченный в делах
Усталый свет в усталых лицах.

Микола Валентинович захоплювався філософією, любив розмірковувати на тему сенсу буття. Ці міркування та несподівано прості висновки – в його віршах:

Нас время съест в один присест.
Не поперхнувшись нас проглотит.
Спасенья нет? Спасенье есть.
Оно в одном - оно в работе.

Звезда , сгорев, оставит свет
На миллионы лет, как память.
А мы, уйдя, оставим след
Своими добрыми делами.

Тем, что успели совершить,
Создать, открыть, сложить, исполнить.
И до тех пор мы будем жить,
Покуда будут о нас помнить.

Чем больше дел, тем дольше след -
Других путей в бессмертье нет.

Життя поета обірвалось раптово, він не встиг використати свій величезний творчий потенціал. 21 серпня 2006 року Микола Марін трагічно загинув на шахті.

При житті друкувався в збірках поезіі місцевих поетів «Солнечные недра»(1995р.), «Полевые цветы Придніпров’я»(2001р.), «Мгновенье цвета майского»(2004р.),  в пам’ять про нього поети надрукували його вірші в збірках «Поетичний ріднокрай»(2007р.), «Травневе суцвіття»(2009р.).

Перша книга віршів М.Маріна «Полпреды вечного тепла»(2006р.) вийшла після смерті поета. У 2007р. вийшла збірка, раніше не друкованих віршів «Сердца огонь моего». 

У місті Павлоград  існує літературне об’єднання імені Миколи Валентиновича Маріна.

Створено: 31.07.2018.
Редакція від 06.09.2018.
Ирина Степанчикова
Бібліографія:

Приходит город мой ко мне :[О поэте Николае Марине ]//Першотравенские новости.-2003.-1 августа.- С.4.
…И обрастала крыльями душа : [Памяти поэта Н. Марина]//Першотравенские новости.- 2006.- 29 сентября.- С.6.
Николаю Марину посвящается:[Вечер памяти русского поэта] //Популярные ведомости.-2007.-№37.- С.7.
Книга шахтера- в память о нем : [Вышла книга Н.Марина]//Першотравенские новости.-2007.-24 августа.- С.6.
Шевченко В.Слово о друге :[Памяти поэта Н. Марина ] /В. Шевченко//Першотравенские новости.-2007.-24 августа.- С.6.
«Джерельчани» пам’ яті поета М. Марина//Першотравенские новости.-2007.-24 августа.-С.6.
Пономарь О. Они уходят, не допев куплета :[Память о поэтах л/ о «Джерело» Мартынове Н.Н. и Марине Н.В.] /Пономарь О. //Першотравенские новости.- 2009.- 21 августа.- С.3.
Слово о шахтерском поэте :[Н. Марин живет в памяти земляков ] //Першотравенські новини.- 2016.- 26 серпня.- С.14.
Литстудии – имя Николая Марина [Концерт памяти Н. Марина в Павлограде ]// Вестник шахтера.- 2016.- №36.- С.14.