Микола Саченко: «Його професія - шахтар, його призначення – кобзар рідного краю»

Саченко Микола Володимирович

  • 24 вересня 1942 – 30 жовтня 2002 |
  • Місце народження: с. Мостове, Житомирська обл. |
  • Письменник, шахтар

Поезія шахтарської праці,любові і поваги до рідної землі і людей.

Біографія


Доля назавжди зв’язала його з нашім містом Першотравенськом. «Талановитий поет і художник, працьовитий шахтар, мудрий керівник, надійний товариш, справжній чоловік, розумна і чемна людина, весельчак і гуморист, чуйна душа», - так казали про нього всі, кому поталанило спілкуватися з цією незвичайною людиною.

Микола Володимирович Саченко народився в мальовничому селі Мостовому Андрушівського району, що на Житомирщині. Через все своє життя проніс любов до рідного краю, колоритної природи, щедрих працьовитих земляків, і повагу до їх важкої праці:


…Моє коріння пущене в селі,
Де до сих пір стоять старенькі хати.
Не знаю я ріднішої землі,
Як та, де народились батько й мати.

Батько не повернувся з війни, тому дитинство Миколи пройшло в оточенні матері і бабусі. Вони не тільки навчили хлопця працювати, бути чесною і порядною людиною, а і передали у спадок поетичний дар, та музичне чуття. У вірші з посвятою»Моїй матері Надії Арсентіївні» Микола Володимирович висловив все тепло і ніжність синівської любові і туги за рідним краєм:


..Я матір слухаю, неначе п’ю
Джерельну воду з чистої криниці,
Чи, може запах трав ловлю
На музі, як колись на косовиці.


 Закінчивши семирічку, Микола продовжив навчання в сусідньому селі Сокільча Попільнянського району. Після школи поїхав на Донбас, де вивчився на шахтаря.

 

Трудова діяльність

Свою трудову діяльність почав 1961 року в місті Макіївка Донецької області на шахтах «Капітальна», та «Холодна балка». І ось там Микола Володимирович де міг шукав вірші Миколи Анциферова – ахтарського поета. Все це  спонукало зробити пробу пера на поетичній ниві. І почав Микола Саченко писати вірші та прозу, друкувати в багатотиражці на шахті «Холодна балка». Вірші були надруковані під псевдонімом Саник (перші склади прізвища і ім’я – Саченко Николай). В Макіївці зустрів свою кохану дружину Валентину. У шлюбі з Валентиною Василівною народились донька Інна і син Владислав. Микола Володимирович і Валентина Василівна були чудовою парою, прожили разом щасливе, але не таке довге життя, і пішли з нього один за одним. 

В Першотравенськ молода сім’я переїхала в 1968 році, коли «.. рядом с шахтами на воле новый город выростал».

Більше 30 –ти років М. В.Саченко пропрацював на шахті «Степова», що у місті Першотравенську. Починав з професії гірничого майстра, потім керував на шахті ділянками різного ступеню. І повсюди Миколу Саченко згадують, як талановитого і мудрого керівника. Він любив свою професію і прославляв шахтарську працю, красу благородної роботи у поетичних рядках.

..Там нет ромашек свежих снежно – белых,
И не поют весною соловьи.
Там рать шахтеров очень смелых.
За черным углем лезет в глубь земли. 

Спостережливий і допитливий Микола Володимирович помічав кожну грань підземного життя, це і робота шахтного комбайна і рух вугільного транспорту, смак підземної води:

Степная», «Степная», «Степная»,
Любимая шахта моя.
Я тобой был  крещенный
Под землею водой
Пласт рубил непокорный,
Любовался тобой.
Пели в лаве комбайны,
Я работал не зря –
Изучал твои тайны
По добыче угля.

З 1979 року по 1989 рік М. В. Саченко очолював профспілку шахти «Степова». І тут він сумлінно і старанно виконував свої обов’язки. До його погляду прислухався директор шахти. А люди, які звертались за допомогою і підтримкою, завжди отримували бажане. На шахті М. В. Саченко працював до 2002 року, до виходу на пенсію по стану здоров’я.

Микола Володимирович Саченко залишив після себе велику кількість добрих справ і чудових віршів, та прозаїчних творів. Без його дотепних посвят і поздоровлень не обходилось не одне свято, або ювілей. Микола Саченко автор слів Гімну шахти «Степова», на його вірші київській композитор В. Ярцев написав цілий цикл шахтарських пісень.

Микола Саченко стояв у витоків створення Першотравенського літературного обєднення «Джерело». Його вірші друкувались в газетах «Західний Донбас», «Дніпровська правда», «Вісник шахтаря», «Першотравенські новини». Перша книга віршів та прози «Солнечные недра» (1995р.) видана до 30 – річчя з дня народження шахти «Степова». Вірші М. Саченко також увійшли в збірки віршів поетів міста Першотравенська «Полевые цветы Приднепровья»(2001р.), «Травневе  суцвіття» (2009р.).

А ще багато творів, віршів залишилось не надрукованними. Вони залишились у друзів, колег по перу, товаришів по роботі.

Мабудь немає нічого ціннішого ніж людська па’мять, яка береже добрі справи і вчинки тих, хто залишив після себе незабутнє добро і світло в серцях людей.

Беги бегом по жизни сей,
Чтоб опоздать не смог
Бери Добро – по жизни сей
Как раньше сеял Бог..
…Тобой посеяно зерно
Продолжит новый срок
Ведь так устроено давно,
Что жизнь идет вперед.

 

 

 

Створено: 03.09.2018.
Редакція від 05.09.2018.
Олена Маркова
Бібліографія:

Поэзия чарующая сила:[Литобъединение «Джерело» собирает таланты]//Популярные ведомости. – 2002.-14 ноября. – С.21.
Творчому обєдненню «Джерело» 10 років//Першотравенские новости. – 2002. - 21 декабря. - С.8.
Поэты не рождаются случайно:[Вечер памяти Н.В.Саченко]//Першотравенские новости. – 2008.-24 октября. С.2.
Новый зборниу ко Дню города:[Презентация сборника стихов местных поэтов «Травневесуцвіття»]//Першотравенские новости. – 2009.-5 июня. – С.3.
Пономарь О.»Здесь жить – судьба моя..»[О поэте г. Першотравенска Николае Саченко]/О.Пономарь//Першотравенские новости.2010.-12 марта. – С.3.