Лія Ахеджакова – маленька безстрашна жінка

Ахеджакова Лія Меджидівна

Україна, Дніпропетровська область

  • 9 липня 1938 |
  • Місце народження: м. Дніпропетровськ, Україна |
  • Актриса театру і кіно

Видатна, улюблена багатьма актриса театру та кіно Лія Ахеджакова місцем народження пов’язана з нашим краєм.

Відома актриса Лія Ахеджакова не з тих жінок, які завдячують своїм успіхом яскравій зовнішності. Хоча вона походила з театральної сім'ї, кар'єра актриси могла б скластися зовсім інакше, якби вона не виявила наполегливості та не знайшла б сили піти всупереч бажанню батьків. Як би там не було, час показав, що Лія Меджидівна вчинила правильно, і вже не одне покоління глядачів із задоволенням дивиться фільми за її участю та ходить на спектаклі спеціально для того, щоб помилуватися її грою.

Дніпропетровське дитинство Лії Ахеджакової

 «Я народилася у Дніпропетровську, – розповідала Лія Меджидівна. – Мої батьки працювали до Великої вітчизняної війни у Дніпропетровському російському драматичному театрі імені Горького: тато – режисер, а мати – актриса. Ахеджакови – старовинний адизький княжий рід, але в період радянської влади афішувати такі дані не рекомендувалося. Можна було опинитися у таборах для «ворогів народу». Тож батьки й поїхали шукати щастя до інших країв. У Дніпропетровську ми прожили лише три роки – розпочалася Велика вітчизняна війна, і наша родина повернулася до Майкопа».

Мама Лії, за спогадами знайомих акторів, грала до останнього, приховуючи своє пікантне становище під довгим і широким вбранням, тож можна сказати, Лія побувала на сцені ще в утробному стані.

Утім, де саме приймали пологи у Юлії Олександрівни, невідомо. Жінка жодним словом не сказала про цю пригоду. Пологового будинку №1, розташованого неподалік театру, на той період не існувало (він відкритий 1961-го). Інші пологові будинки розміщувалися близько: у лікарні імені Мечникова, на вулиці Короленка, на проспекті Калініна. Втім, є відомості, що пологи у мами Лії прийняли просто в театрі після вистави, і це дуже схоже на істину. Хоча знову ж таки – в якому? Старожили запевняли, що на той час спектаклі тимчасово давалися на підмостках ДК залізничників. Відомо лише, що з театром імені Горького трупа, яку очолював Меджид Ахеджаков, мала контракт.

Майбутня актриса більшу частину часу проводила за лаштунками театру, де працювали батьки, і у своїх дитячих мріях бачила себе на сцені, яка виконувала різні ролі.

Коли настав час обирати професію, сім'я не підтримала прагнення єдиної доньки вступити до театрального інституту. Лія не наважилася піти наперекір волі батька, який побажав, щоб вона придбала більш надійний шлях у житті, ніж кар'єра актриси. Тому 1956 року дівчина вирушила на навчання до Москви. Там вона без проблем вступила до Інституту кольорових металів і золота. Хоча навчання давалося Лії досить легко, вона з великим задоволенням займалася у самодіяльному театральному гуртку. Провчившись у ВНЗ лише півтора роки, Ахеджакова зрозуміла, що не зможе жити без театру. Тоді дівчина вступила до ГІТІС ім. Луначарського, після закінчення якого в 1962 році почала працювати в Московському ТЮГу в аплуа травесті.

До рідного міста Ахеджакова приїжджала неодноразово, виступаючи на тій же сцені театру імені Горького, на якій далекого 1938-го грали її батьки.

Кар'єра

Першою роллю в акторській біографії Ахеджакової на сцені ТЮГу став образ хлопчика Тараски Бобунова у виставі «Будьте готові, Ваша високосте!».

1977 року Лія прийшла до театру «Современник». Там вона швидко змогла зайняти місце серед провідних актрис. З її робіт того періоду особливо запам'яталася вистава «Квартира Коломбіни», в якій вона за дорученням Романа Віктюка зіграла одночасно 4 головні ролі. І в наступні роки актриса не знала нестачі в ролях, які їй пропонували як у рідному «Сучаснику», так і в інших театрах. Навіть у «лихі 90-ті», коли багато її побратимів по цеху страждали від відсутності роботи, Ахеджакова з успіхом виступила у виставі за п'єсою М. Коляди «Персидський  бузок». Ще однією її яскравою роботою є озвучення ролі Мурахи-матері у ляльковому спектаклі «Пісня про Волгу, або Сталінградська битва» режисера Резо Габріадзе.

Фільми

Біографія Ахеджакової була б не повною, якщо не розповісти про її кінороботи. Вперше глядачі побачили її на екрані 1968-го року. Дебютна роль актриси була епізодичною у картині «Повернення», де вона зіграла хлопчика – сина одного з героїв. 1973 року актриса виступила вже у драматичній «дорослій» ролі у фільмі «Шукаю людину», яка розповідала про людей, які втратили один одного під час війни.

Однак справжній успіх в акторській біографії прийшов до Лії Меджидівни після того, як її запросив до своєї знаменитої «Іронії долі…» Ельдар Рязанов. Як свідчить офіційна біографія актриси, ця подія сталася 1975 року. Після успішного дебюту у Рязанова Ахеджакова ще неодноразово працювала і в інших картинах цього режисера.

З найулюбленіших народом ролей актриси можна назвати віртуозно створений нею образ секретарки Віри в «Службовому романі», за яку їй присвоїли Держпремію РРФСР. Високу нагороду (на цей раз премію «Ніка») Ахеджакова отримала за роль в іншій картині Рязанова – «Небеса обітовані», де знялася разом із вітчимом.

Громадянська позиція

Лія Ахеджакова відома своєю активною громадянською позицією. Під час Євромайдану акторка розповідала, що пильно стежить за ходом подій і дуже переживає й одночасно захоплена сміливістю українців. Лія Ахеджакова підкреслила, що Росії є чому повчитися в України. Україна «втекла» від Росії за першої-ліпшої нагоди. Це пов'язано з тим, що на українській землі ще пам'ятають табори Сталіна і Голодомор.

У березні 2014 року разом із понад 200 іншими російськими кінематографістами акторка підписалась під зверненням до українських колег зі словами підтримки і запевненнями, що вони не вірять офіційній пропаганді Кремля, яку поширюють провладні ЗМІ та проти російської військової інтервенції в Україну. Підписала звернення ініціативної групи з проведення конгресу інтелігенції «проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму», підписала звернення на захист російського музиканта Андрія Макаревича, який виступив із критикою політики російської влади щодо України.

У липні 2014 року вона знову публічно виступила, прочитала вірш російського поета Орлуші «Реквієм по МН-17», де від імені Росії взяла на себе відповідальність за збитий над Донецькою областю пасажирський літак. 29 червня 2015 року під час інтерв'ю телеканалу «Дождь» принесла публічні вибачення народу Вірменії за російську агресію. У березні 2015 року виступала з підтримкою Надії Савченко, у 2018-му – на захист українського режисера Олега Сенцова.

Наприкінці січня 2022 року, разом з іншими деякими відомими вченими, письменниками, журналістами, правозахисниками Росії виступила проти можливої війни з Україною та підписала "Заяву прихильників миру проти Партії Війни у російському керівництві", яка була опублікована на сайті видання "Ехо Москви".

21 лютого 2022 року, підписала відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції «Ви будете прокляті! Паліям війни», в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною».

«Я вирішила залишити Росію. Країну, в якій я живу і яку я люблю так само, як і Україну. Для мене це все – рідна земля. Але, на жаль, сьогодні так вийшло, що я просто змушена залишити свій дім. Дякую всім за підтримку! І всю цю підтримку перенаправляю українцям. Тримайтеся!», – наголосила Лія Ахеджакова.

Раніше вона закликала путіна вивести війська з України. Актриса передала 10 тисяч доларів на допомогу пораненим бійцям.

Театральні роботи

Ролі в театрі «Современник»:

  • 1977 — акторка — Костянтин Симонов «Із записок Лопатіна» (режисер Йосип Райхельгауз);
  • 1977 — стара — Михайло Рощін «Ешелон» (режисери Галина Волчек, Йосип Райхельгауз);
  • 1977 — секретарка Сакуліна / Кучкіна — Олександр Гельман «Зворотній зв'язок» (режисер Галина Волчек);
  • 1978 — Аносова — Віктор Розов «Вічно живі» (режисер Олег Єфремов);
  • 1979 — мати Гурського — Костянтин Симонов «Ми не побачимося з тобою» (режисер Валерій Фокін);
  • 1980 — тітка Соня — Михайло Рощін «Поспішайте робити добро» (режисер Галина Волчек);
  • 1985 — Свєта / Галя / Ау / Коломбіна — Людмила Петрушевська «Квартира Коломбіни» (режисер Роман Віктюк);
  • 1987 — Маргарита Мостова — Олександр Галін «Стіна» (режисер Роман Віктюк);
  • 1987 — Семеніхіна — Олександр Галін «Східна трибуна» (режисер Леонід Хейфец);
  • 1988 — Варвара — Федір Сологуб «Дрібний біс» (режисер Роман Віктюк);
  • 1989 — Зіна Абрамова — Євгенія Гінзбург «Крутий маршрут» (режисер Галина Волчек);
  • 1992 — Рахель-Лея Голд — Йосеф Бар-Йосеф «Складні люди» (режисер Галина Волчек);
  • 1993 — Челеста — Ренато Майнарді «Пекельний сад» (режисер Роман Віктюк);
  • 1995 — місіс Форд — Вільям Шекспір «Віндзорські насмішниці» (режисер Сергій Яшин);
  • 1996 — Зіна — Микола Коляда «Ми їдемо, їдемо, їдемо…» (режисер Галина Волчек);
  • 1997 — Леона Доусон — Вільямс Тенессі «Попередження малим кораблям» (режисер Річард Корлі);
  • 2002 — Селестина — Микола Коляда (за мотивами Фернандо де Рохаса) «Селестина» (режисер Микола Коляда);
  • 2013 — Фонса Дорсі — Дональд Лі Кобурн «Гра в джин» (режисер Галина Волчек).

Ролі в інших театрах

  • 1996 — Вона — Микола Коляда «Перський бузок» — Приватна антреприза Є. Спектора (режисер Борис Мільграм);
  • 2000 — Пульхерія Іванівна — Микола Коляда «Старосвітська любов» — Продюсерська компанія А. Воропаєва (режисер Валерій Фокін);
  • 2002 — Клер — Вільямс Тенессі «Соняшники» — Продюсерська компанія А. Воропаєва (режисер Борис Юхананов);
  • 2006 — Марселіна — П'єр Бомарше «Фігаро. Події одного дня» — проєкт TERRITORIЯ (режисер Кирило Серебренніков);
  • 2007 — Кітті — Деніель Калль «Божевільні королеви» — Балтійський Будинок (режисер Ольга Субботіна);
  • 2012 — Марія — Андрій Могучий «Circo Ambulante» — Театр Націй (режисер Андрій Могучий);
  • 2012 — дама — (за мотивами Вільяма Шекспіра) «Як вам це сподобається» — Школа драматичного мистецтва (режисер Дмитро Кримов);
  • 2015 — Есфір — Людмила Улицька «Мій онук Веніамін» — Приватна антреприза Є. Спектора (режисер Марфа Горвіц).

Фільмографія

  • 2018 — «Літо» — хазяйка квартири;
  • 2017 — «Лагідна» — правозахисниця;
  • 2012 — «Мами» — Світлана Семенівна;
  • 2010 — «Кохання-зітхання 3» — Єлизавета Миколаївна;
  • 2009 — «Книга Майстрів» — Баба-Яга;
  • 2009 — «Банкрут» — Устінья Наумівна;
  • 2008 — «Чотири віки любові» — Віка;
  • 2007 — «Фото моєї дівчини» — Любов Григорівна;
  • 2007 — «Потапов, до дошки!» — Таїсія Іванівна, вчителька;
  • 2007 — «Нізвідки з любов'ю, або Веселий похорон» — Марія Гнатівна, цілителька;
  • 2007 — «Гілка бузку» — Анна Сергіївна;
  • 2006 — «Андерсен. Життя без любові» — ворожка;
  • 2006 — «Дивне Різдво» — тітка Люся;
  • 2006 — «Зображуючи жертву» — працівниця японського ресторану;
  • 2000 — «Старі шкапи» — Люба;
  • 1998 — «Мандрівний автобус» — Зіна, адміністраторка;
  • 1995 — «Московські канікули» — аферистка;
  • 1994 — «Тринь-бринь» — Марія, бабуся Аркашки;
  • 1993 — «Безодня, коло сьоме»;
  • 1992 — «Я хотіла бачити янголів» — мама Жені;
  • 1992 — «Сім сорок» — Ткачук;
  • 1991 — «Небеса обітовані» — Фіма (Анфім'я Степанівна);
  • 1990 — «Сукині діти» — Елла Ернестівна;
  • 1990 — «Допінг для янголів» — Ніна Павлівна;
  • 1990 — «Мордашка» — Зоя Миколаївна;
  • 1988 — «Грішник» — Зінаїда Маслова;
  • 1987 — «Інше життя» — Роза Гасанова;
  • 1986 — «Розмах крил» — пасажирка;
  • 1984 — «Мідний янгол» — Росіта, господиня готелю;
  • 1984 — «Осінній подарунок фей» — Фея Смутку;
  • 1983 — «Дещо з губернського життя» — Змєюкіна;
  • 1983 — «Талісман» — Она;
  • 1981 — «Восьме диво світу» — Юля Ермоліна;
  • 1981 — «Відпустка за свій кошт» — Ірина;
  • 1981 — «Куди зник Фоменко?» — Аліна, дружина Фоменка;
  • 1979 — «Гараж» — Малаєва;
  • 1979 — «Москва сльозам не вірить» — Ольга Павлівна, директорка клубу;
  • 1978 — «Подарунок чорного чаклуна» — опудалиха;
  • 1978 — «Красень-чоловік» — Сосіпатра Семенівна;
  • 1978 — «Коли я стану велетнем» — Джульєтта Ашотівна;
  • 1977 — «Журавель в небі...» — Роза;
  • 1977 — «Службовий роман» — Віра, секретарка;
  • 1976 — «Двадцять днів без війни» — жінка з годинником;
  • 1975 — «Іронія долі» — Таня, подруга і колега Наді;
  • 1975 — «Біля самого Чорного моря» — Віола Смир, секретарка;
  • 1974 — «Іван та Марья» — царівна Аграфена;
  • 1974 — «Таня» — Дуся;
  • 1973 — «Шукаю людину» — Аллочка.

Телебачення

  • 2011 — «Дорога моя людина» (серіал) Ашхен Аганесян;
  • 2008 — «Крутий маршрут» (ТБ) Зіна;
  • 2006 — «Складні люди» (ТБ) Рахель;
  • 2005 — «Горинич і Вікторія» (серіал) Віолетта Полікарпівна Лур'є;
  • 2005 — «Казароза» (серіал) Майя Антонівна;
  • 2004 — «Вузький міст» (ТБ) Ніна Петрівна;
  • 2003 — «П'ятий янгол» (серіал) Сара;
  • 1997 — «Вино з кульбабок» (ТБ) Лина Ауфман;
  • 1995 — «Маячня удвох»;
  • 1989 — «Соф'я Петрівна» (ТБ) — Марія Ерастівна;
  • 1984 — «Маленька послуга» (ТБ) — Тамара;
  • 1980 — «Про бідного гусара замовте слово» (ТБ) — Лулу.
Тетяна Дороніна
Додаткові ресурси:



Створено: 28.07.2022
Редакція від 01.08.2022