Козацькі пісні: Символ гордості Дніпропетровщини

Козацькі пісні: Символ гордості Дніпропетровщини

Козацькі пісні Дніпропетровщини – важливий елемент культури та історії краю, історії України, невичерпне джерело знань про життя козаків і козацьку добу.

Коли хочете знати, як країна розвивається, 
які в неї погляди на мораль, – прислухайтесь до її пісні.

Конфуцій 

 

Невідомий художник. Козак-бандурист 

Невідомий художник. Козак-бандурист

Козацька доба в Україні тривала від кінця XV і до кінця XVIII століття. Україна пишається цим фрагментом своєї історії, українці надзвичайно горді тими історіями, які розповідають про козаків, їхніми досягненнями, подвигами. Ми називаємо себе козацькою нацією, розмірковуємо про силу духу, любов до свободи, незламність духу, які були притаманні козаками і які хочемо бачити в собі. Але як же мало ми знаємо про те, якими вони були насправді. Яким було у них життя? Що ми знаємо про їхній побут, окрім того, що вони жили куренями, що було декілька козацьких Січей і що жили вони без жінок? Що ми знаємо про їхній зовнішній вигляд, проблеми, переживання? Як їм вдавалося бути такими сильними духом і тілом? 

Одним із найменш досліджених фрагментів козацького життя є козацькі пісні. І це велике упущення, адже їх складали самі козаки, і саме в них розповідали різні подробиці свого життя, і саме в них можна знайти відповіді на тисячі питань, які у нас є стосовно козаків і того періоду історії України.

Козацькі пісні Дніпропетровщини в 2016 році міжнародна організація ЮНЕСКО занесла до списку елементів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребують негайної охорони. А окрім них, до цього списку від України занесений лише Петриківський розпис. Дивовижно, так? Але чи знаємо ми ці пісні, їхні тексти, мотиви? Про що в них співається, де їх співають? Про все по порядку.

Євген Нищук вручив трьом народним фольклорним колективам копії сертифікату міжнародного комітету ЮНЕСКО про внесення українських козацьких пісень Дніпропетровщини до переліку об’єктів світової культурної спадщиниКозацькі пісні Дніпропетровщини –  пісні історичного та народного характеру, думи, в яких розповідається про козацьку добу, створені на території нашого краю. 

До «козацьких пісень» відносять:
– пісні про козацькі походи (наприклад, «Ой, гук, мати, гук» із с. Капулівка Нікопольського району),
– пісні про козацьких ватажків (пісня про козацького полковника Данила Нечая «Ой з-за гори та ще й з-за лиману» з м. Жовті Води),
– козацьку лірику («Із-за гір, з-за гір» із м. Підгородне),
– козацькі романси («Ішов козак з Дону» із с. Велика Михайлівка Покровського району),
– пісні про стосунки між козаком і дівчиною («Садом-садом, пшениченька ланом» із смт. Межова Межівського району).

Важливо розрізняти козацькі пісні та пісні про козаків. Козацькі пісні – це уснопоетичні твори (пісні), складені самими козаками, які мають велике значення для розуміння козацтва як суспільного явища. Пісні про козаків – це пісні, написані поза межами козацької спільноти, людьми, яких образ козака надихнув на написання пісні про нього. До теми козацтва звертались автори пісень в роки боротьби за Незалежність України на початку XX століття, надихаючись їхньою силою та відвагою, наприклад, пісні «Їхав козак на війноньку» або «Стоїть козак на чорній кручі». Але є люди, які зневажають такі пісні, називаючи їх «триндичками». 

Для визначення того, чи належить пісня до власне козацької, або ж це пісня про козаків, складена не козаком, зазвичай використовують такі критерії: час написання (хоча б приблизний) і дата першого запису пісні. Значну роль відіграє тематика та сюжет пісні. Звичайно, що детальність опису побуту, традицій, звичок козаків, а також деталей битви вказує на те, що пісня була написана очевидцем подій.

У козацьких піснях описували різні моменти козацького життя: причини покинути домівку та стати козаком, побут козаків, битви з ворогами, традиції, обряди. В козацьких піснях відбивалося світосприйняття козаків, їхні філософія та принципи. В основі сюжету, зазвичай, знаходяться описи козацьких походів, ватажків, особисте життя та побут. Польські письменники і вчені XVI–XII ст. – С. Сарницький, Б. Папроцький, І.І. Петрицій та І. Морштин у своїх творах про Україну пишуть, що серед козацьких пісень було багато історичних пісень і дум, які вони виконували під акомпанемент кобзи. Про це писав і Дмитро Яворницький, вказуючи на те, що козаки полюбляли слухами історичні пісні, і самі охоче бралися до музичного інструменту і складали власні пісні та думи. А от розповсюдженням козацьких пісень в народі займались кобзарі та лірники. Виконуються пісні розлого, протягуючи кожен звук, і текст часто губиться в голосі, часом, слова не проспівуються повністю. 

У козацьких піснях присутній войовничий дух, який надихав козаків на бій та боротьбу, але є і сумні ноти від прощання з громадою, ріднею, коханою перед тим, як козаки вирушали в бій. Особливого значення в козацьких піснях набуває образ матері козака, її внутрішня сила та самопожертва.

Україна в ЮНЕСКО: козацькі пісні Дніпропетровщини на межі зникнення. Фото: unesco.org

Основним ліричним образом козацьких пісень є, звичайно, образ козака, його внутрішній світ, бурхливе життя. В піснях замальовується образ українського воїна, його волелюбність та незламність, сила характеру. Козацькі пісні є важливим джерелом інформації про тогочасних історичних осіб, захисників України. В основу сюжету пісень дуже часто покладено опис визначних подій, битв, подвигів, характеристика видатних постатей. Особливе місце серед козацьких пісень посідають пісні, присвячені Богдану Хмельницькому, якого змальовують мудрим полководцем і відважним воїном.

Найкраще характер козаків та їхню філософію подають пісні про битви, про боротьбу з турками, татарами, польською шляхтою. В цих піснях замальовується сміливість козаків, їхнє  прагнення до свободи, безстрашність у боях, добродушність, вірність народові та ідеї незалежності. Козаки в піснях – відчайдушні, хоробрі люди, вони боронять свій край, свого не віддають, але й чужого не займають.

Вивченням козацьких пісень під час фольклорних експедицій займалися науково-дослідна лабораторія фольклору, народних говорів і літератури Нижньої Наддніпрянщини Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та Всеукраїнська асоціація молодих дослідників фольклору під керівництвом Іллі Фетисова. Заходи стосовно пошуку та дослідження, запису козацьких пісень Дніпропетровщини на державному рівні почалися в 2014 році. Дослідницькі групи об’їздили 13 населених пунктів області, й у дев’яти з них знайшли оригінальні козацькі пісні, які записали. В 2015 році «Козацькі пісні Дніпропетровщини» було внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України рішенням Міністерства культури України. Виконавцями козацьких пісень, у переважній більшості, є люди старшого віку. В селі Богуслав Павлоградського району – фольклорний ансамбль «Богуславочка» – семеро осіб, з яких шестеро є 1932–1939 років народження; в м. Підгородне – фольклорний ансамбль «Криниця» – дев’ятеро осіб, з яких семеро – 1934–1942 років народження; в м. Жовті Води – фольклорний ансамбль «Знахідка» – дванадцять осіб, з яких одинадцять – 1933–1943 років народження тощо. Така ситуація є характерною для всієї Дніпропетровщини.

Козацькі пісні поширені майже по всій Дніпропетровській та Запорізькій областях, за винятком сіл, в яких компактно проживають представники інших національностей (росіяни, білоруси).

http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=245214403Першочерговими заходами з охорони козацьких пісень Дніпропетровщини є організація процесу передачі пісень між поколіннями; підняття значимості козацької пісні в суспільстві, що може бути зроблено через сучасні форми сценічних дійств, виступи, радіо- та телепередачі, соціальну рекламу, навчальні програми у загальноосвітніх школах, середніх і вищих навчальних закладах. Ще одним важливим заходом з охорони є здійснення фольклорних експедицій та відображення їхніх результатів (розміщення записаних матеріалів) в Інтернеті. Доцільним було б створення окремого мультимедійного сайту, присвяченого козацьким пісням Дніпропетровщини, який містив би не тільки сучасні записи пісень, але й записи з фольклорних архівів попередніх років, коли традиція виконання козацьких пісень була кращою.

На цей момент проводиться масштабна робота зі збору та створення форм збереження козацьких пісень Дніпропетровщини, в якій беруть участь дослідники українського фольклору, історики, краєзнавці. На державному рівні впроваджена Програма збереження і розвитку об'єктів культурної та природної спадщини, розташованих на території Дніпропетровської області, яка розпочала свою роботу в 2014 році й спланована поки що до 2019 року. В межах цієї діяльності пісні записують, оцифровують, проводиться робота з перезапису платівок, здійснюється співпраця з експертами та керівниками фольклорних колективів, які виконують козацькі пісні Дніпропетровщини, з організаціями, які зацікавлені в збереженні та розповсюдженні пісенної спадщини Дніпропетровщини.

Пісні допомагають підтримувати духовні зв’язки з минулим, пам’ятати, хто ми, хто наші предки. Пісні минулого можуть відповісти на багато питань, які у нас є до теперішнього часу, треба лише вмісти слухати їх та прислухатися до мудрості віків.

 

Створено: 14.01.2019.
Редакція від 22.01.2019.
Анастасія Шевцова
Бібліографія:

Від колискової – до лебединої: Пісні Апостолівщини в записах бандуриста Віктора Кириленка / упоряд. М.О. Долгов; зап. пісень В.І. Кириленко.– Дн-ськ: Акцент ПП, 2014.–312 с.
Гей, гук, мати, гук! Пісні Апостолівщини, зібрані бандуристом В.І. Кириленком.– Дніпропетровськ: Видавництво «Навчальна книга», 1997.– 271 с.
Козацькі пісні // Народна пісенна творчість в Україні: навч. посіб. / упоряд.: А.С. Пастушенко, М.І. Пономаренко.– Тернопіль: Навч. книга-Богдан, 2012.– С. 186–203.
Козацькі пісні // Українська музична енциклопедія. Т. 2.– Київ, 2008.– С 466–468.
Козацькі пісні Дніпропетровщини: бібліограф. нарис / [уклад. В. Вовк; ред. С. Чачко]; Держ. б-ка України для юнацтва.– Київ: [б.в.], 2018.– 14 с.
Українські народні пісні, наспівані Д. Яворницьким: Пісні та думи з архіву вченого / Упоряд., вступ, ст., приміт. та комент. М.М. Олійник-Шубравська.– К.: Муз. Україна, 1990.– 456. с.: іл., ноти.
Чабаненко В.А. Козацтво і фольклор // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін.– К.: Наукова думка, 2007.– Т. 4: Ка-Ком.– 528 с.: іл.