Валентина Галацька: залюблена у слово

Галацька Валентина Леонідівна

Україна, Дніпропетровська область

  • 8 вересня 1966 |
  • Місце народження: м. Кам’янське |
  • літературознавець, театральний критик, фольклористка, журналістка. Відмінник освіти України.

Багато років на філологічному факультеті ДНУ викладає Валентина Галацька. Вона ніби уособлення нашої культури: завжди привітна, усміхнена та енергійна.

Щось половецьке є в твоїй жіночій вроді; 
Таке ж жагуче, вільне й гомінке. 
І водночас таке мрійливо-ніжне, 
Як пісня українська, чарівне…
 

Микола Мироненко 

 

 

 

 

 

Той, хто навчався чи працював у Дніпропетровському держуніверситеті (нині Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара) від початку 1980-х і до середини 2010-х років, знає цю незвичайну вродливу жінку на філологічному факультеті. Вона ніби є уособленням нашої національної культури: завжди привітна, усміхнена та енергійна. 

Витоки

Тиха вулиця Маршова в сучасному місті Кам’янському. Опинившись на ній, одразу й не збагнеш, що перебуваєш у промисловому місті, а не в затишному й ошатному селі десь посеред мальовничої України. І лише дослухавшись до лунких звуків, починаєш вирізняти серед щебету пташок і шурхотіння листя в кронах крислатих дерев монотонний виробничий гул і стукіт. Це працює промислове серце сучасного Кам’янського – металургійний комбінат, азотно-туковий завод, гуркотять колеса далекого трамваю… 

На цій затишній вулиці теплої осені 1966-го року в родині робітника металургійного заводу Леоніда Петровича Галацького та працівниці трамвайного управління Ніни Миколаївни (у дівоцтві – Ялової) народилася молодша донька Валентина Популярним у ті часи було це жіноче ім’я, що перекладається з латини, як «життєздатна», або «сильна». Середина 1960-х – часи щемливих сподівань, романтика перших космічних польотів і молодечого запалу.

Валя із сестрою Людою та батьком Леонідом Петровичем, червень 1970 р. Фото із сімейного архіву

За рік молода родина справила новосілля на сусідній вулиці в щойно збудованій кам’яниці. Під одним дахом більш ніж півстоліття тут прожили три покоління родини Ялових-Галацьких. 

У такому колоритному й неспішному сімейному середовищі промайнули дитячі та юнацькі роки Валі Галацької: навчання у середній школі № 10, єдиній з українською мовою навчання в місті на той час, яку закінчила із золотою медаллю; успішне оволодіння музичною грамотністю по класу баяну в музичній школі на вулиці Республіканській; засвоєння азів журналістської праці в школі юних кореспондентів при міській газеті «Дзержинець» А ще літні дитячі табори на березі мальовничої тихоплинної річки Орелі поблизу Китайгорода в Царичанському районі, екскурсії до різних куточків нашої країни…

Стаття В. Галацької «Випробування» у газ. «Дзержинець» за 23 травня 1982 року. З фонду ДОУНБ

Саме в шкільні роки у Валі почав активно виявлятися філологічний талант, а однією з найулюбленіших книжок у старших класах було «Цікаве літературознавство» авторства Клавдії Павлівни Фролової. Знаковою для Валі виявилася та заочна зустріч із відомою вченою й активною популяризаторкою мистецтва слова, яка згодом стала науковим керівником молодої і талановитої філологині Валентини Галацької. 

Університет 

У вересні 1983-го року Валя переступила поріг філологічного факультету Дніпропетровського державного університету, й наступні 35 років її життя були нерозривно пов’язані з Alma Mater. 

Валя Галацька – студентка першого курсу українського відділення філологічного факультету ДДУ. З сімейного архіву

Студентські роки були наповненні активним життям, в якому молодій і талановитій майбутній філологині українського відділення не вистачало 25-ї години в добі, аби встигнути охопити все довкола. 

Від самого початку навчання в університеті Валя Галацька стає активною дописувачкою вузівської газети «За передову науку», обіймає посаду старости літературного гуртка «Гарт», в якому молоді студенти-філологи отримують перші навички професійної роботи зі словом, проводить активну організаторську діяльність на факультеті. Водночас вона не забуває і про малу батьківщину, активно друкуючись у місцевій газеті «Дзержинець». 

Фейлетон В. Галацької «Про лицарство, паперотворчість і славу» у газеті «Дзержинець» за 31 липня 1985 р. З фонду ДОУНБ

Якнайкраще про студентські роки в її житті написав у обласній молодіжній газеті «Прапор юності» за 26 травня 1987 року її колега-студент Віталій Портников – нині відомий український журналіст і ведучий телепрограм на «Еспресо-ТВ» у статті під назвою «Валентина». На думку автора, Валя Галацька є прикладом ретельного ставлення до будь-якої роботи, чи то йшлося би про навчання, а чи про громадські справи. Водночас коло зацікавлень молодої дівчини весь час розширювалося, охоплюючи суміжні до філології «галактики» – радіо- та тележурналістику, театральну критику. 

Викладацька й громадська діяльність 

У 1988-му році Валентина Галацька закінчила філологічний факультет Дніпропетровського держуніверситету (ДДУ), аспірантуру кафедри української літератури (1993). Працювала в ДДУ (з 2000-го року – ДНУ) на посадах викладача-стажиста, асистента, старшого наукового співробітника науково-дослідної лабораторії українського фольклору, народних говорів та літератури Нижньої Наддніпрянщини, доцента кафедри теорії мистецтва, а згодом – української літератури. 

У 1997-му році на спеціалізованій раді при ДДУ В. Галацька успішно захистила кандидатську дисертацію «Форми вираження авторської свідомості у драматичних поемах та кіноповістях Івана Драча». У цій науковій праці вона виявила себе цілком сформованим дослідником з оригінальним баченням розвитку літературознавчого процесу на засадах наукової школи професорки К.П. Фролової. 

У 1998 та 2000 рр. В. Галацька пройшла наукові стажування в Інституті порівняльного літературознавства Віденського університету (Австрія), де викладала українську мову та літературу для іноземних студентів. 

Якнайкраще відчуття після відвідин цієї країни передані в статті відомої місцевої журналістки Тетяни Абрамової, опублікованої на шпальтах дніпропетровської газети «Наше місто» 22 липня 2000-го року під назвою «Українські «сліди» в Австрії». Валентина з молодечим захопленням переповідає читачам свої враження від зустрічей із новими людьми на далеких теренах нібито й іншої культури. Але з далеких світів вона привезла низку матеріалів, які згодом стали основою декількох радіопередач на Дніпропетровському обласному радіо про професора-гітариста Лео Вітошинського, ліричний репортаж із будинку-музею Моцарта у Зальцбурзі… 

Цікавим фактом є те, що, перебуваючи у Австрії, В. Галацька не забувала пропагувати українську культуру. Зокрема, завдяки її наполегливості до Каталогу кращих фільмів фестивалю націй дитячого анімаційного ігрового кіно, що відбувався у м. Лінці, ввійшли й роботи талановитих вихованців кіноцентру «Веснянка». Касети з роботами веснянківців Валентина передала до оргкомітету під час роботи фестивалю. 

З 2015 по 2018 рр. В. Галацька була докторантом Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Завершує виконання докторської дисертаційної роботи з проблем театральної критики за спеціальністю «Теорія та історія журналістики». 

В «Українській фольклористичній енциклопедії», виданій до 100-річчя Національної академії наук України у 2018 році, про Валентину Галацьку зазначено таке: «Літературознавець, фольклорист. Канд. філол. наук, доцент кафедри укр. літ. Дніпроп. нац. ун-ту ім. Олеся Гончара…». Та це лише одна з граней її непересічної особистості. 

Окремо варто зазначити, що Валентина Галацька – доцент кафедри теорії мистецтва (2004), членкиня Національної спілки театральних діячів України (1990), театральна критикиня та членкиня Національної спілки журналістів України (2004). 

Відмінник освіти України (2005). Лауреат вищої театральної нагороди Придніпров’я «Січеславна-2014» у номінації «Пропаганда театрального мистецтва» Станом на листопад 2021-го року В. Галацька є членом правління Дніпропетровського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України. 

Спеціальний диплом Вищої театральної нагороди Придніпров’я «Січеславна – 2014»

Вражає географічна та мовна палітра наукових (з 1989 р.) і журналістських (з 1981 р.) публікацій Валентини Галацької. Її наукові статті було опубліковано в Австрії, Білорусі, Болгарії, Молдові, Німеччині, Польщі, Росії, Сербії, Словаччині, Угорщині та Фінляндії. Серед близько 200 наукових публікацій – чотири російською, п’ять англійською та одна польською мовами, а всі інші – українською. У царині журналістики серед близько 250-ти публікацій лише три російською, а всі інші – українською мовою. 

Періодичні газети та журнали міст Дніпра (по 2016 рр.– Дніпропетровська), Кам’янського (по 2016 рр.– Дніпродзержинська), Києва та Львова неодноразово надавали свої шпальти для публікацій Валентини Галацької. Примітно, що до журналістики вона потрапила завдяки навчанню в школі юних кореспондентів при дніпродзержинській міській газеті «Дзержинець» ще в 1980-му році, якою тоді керував нині відомий журналіст і краєзнавець Микола Петрович Чабан. 

Заслуговує на окрему увагу творчий доробок В. Галацької як цікавої радіожурналістки Дніпропетровського обласного радіо в 1990–2000-ті роки. Перебування в епіцентрі знакових подій, щире спілкування з цікавими людьми, емоційне донесення до широкої аудиторії важливих думок співрозмовника – основні риси цього жанру радіонарису, які вдало подає Валентина Галацька. Поріг будівлі за адресою вул. Телевізійна, 3 також неодноразово переступала В. Галацька і як запрошена гостя, і як безпосередня авторка телепередач. 

Зовнішні дані Валентини не оминули увагою фахівців кінематографічного цеху. У 1998-му році вона успішно пройшла кінопроби на виконання головної ролі в картині режисера Володимира Городька «Маруся Чурай» серед кільканадцяти претенденток… На жаль, проєкт так і не побачив світу через збіг кількох несприятливих обставин: відсутності достатнього фінансування та передчасного відходу у вічність Володимира Городька, талановитого українського режисера. 

Кінопроби на виконання головної ролі у к/ф «Маруся Чурай». З сімейного архіву

Нині Валентина Галацька обіймає посаду доцента кафедри філології та перекладу Дніпровського національного університету залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна. 

Палітра журналістських і наукових публікацій В. Галацької, а їх  близько 450-ти, перманентно обертається довкола краєзнавчої тематики, незважаючи на те, чи в місцевих, а чи в київських чи львівських часописах друкується авторка. 

Життя триває. Щороку поріг університету переступають усе нові й нові майбутні студенти. І лекції Валентини Галацької відкривають для них незвідані обрії науки мистецтва слова – філології. 

 

Микола Мироненко, Ольга Бєльська
Бібліографія:

Галацька В., Левенець С. Народний театр // Рай-поле: Фольклор і сучасна народна творчість Придніпров’я.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 197–245.
Галацька В.Л. Особливості побутування сучасної ліричної пісні Нижньої Наддніпрянщини // Матеріали до української етнології: Зб. наук. праць. Вип. 11 (14) / [голов. ред. Г. Скрипник]; НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т. Рильського. К.: Вид-во ІМФЕ НАН України, 2012.– С. 91–96.
***
Галацька В. «Брехня» і правда Винниченка // Бористен.– 1991.– № 2 – С. 7.
Галацька В.Л. Дніпропетровські обрії Павла Загребельного // Літературна Україна.– 2014.– 30 жовтня.– (№ 42).– С. 1, 14.
Галацька В. «І покажем, що ми, браття, козацького роду» // Дніпропетровський університет.– 2001.– лют.– (№ 3–4).– С. 2.
Галацька В.Л., Мироненко М.А. Вхід вільний!: [діяльність Дніпропетр. міськ. осередку ВГО «УАТ «Галіція»] // Українсько-австрійський огляд.– Львів.– 2008–2010, № 1.– С. 122–124.
Галацька В.Л. Пластична закодованість буття // Кіно-Театр.– 2018.– № 5.– С. 9.
Галацька В. Радійте, рутофіли! Роздуми після концерту // Зоря – 1990.– 14 берез.– (№ 50).– С. 4.
Галацька В.Л. «Собор» Олеся Гончара: сценічна версія // Кіно-Театр.– 2009.– № 2.– С. 21–22.
Галацька В.Л. Сюжети почуттів у поворотах акторської долі // Український театр – 2012.– № 2.– С. 26–29.
Галацька В. У пошуках фольклорних скарбів // Джерело.– 2007 – березень – (№ 9–11).– С. 6.
Галацька В. «…Чого шукає душа наша»: Роздуми після прем’єри // Бористен.– 1991.– № 5 – С. 3.
***
Абрамова Т. Українські «сліди» в Австрії // Наше місто.– 2000.– 22 лип.– (№ 108) – С. 4.
Портников В. Валентина // Прапор юності.– 1987.– 26 трав.– (№ 62).– С. 2.
***
Алексієвська Л.В. Кам’янське-Дніпродзержинськ від «А» до «Я»: Краєзнав. енциклопед. довідник.– Дніпропетровськ: Пороги, 2015.– С. 64.
Українська фольклористична енциклопедія: у 2-х т.– К.: НАНУ, 2018.– Т. 1: А – Л.– С. 251.
***
Мироненко М.А. Бібліографічний огляд праць та штрихи до творчого портрета кандидата філологічних наук, доцента В.Л. Галацької.– Дніпро: Ліра, 2021.– 124 с.
Створено: 18.11.2021
Редакція від 23.11.2021