Катеринославський хмарочос: Дніпропетровська філармонія ім. Леоніда Когана

Катеринославський хмарочос: Дніпропетровська філармонія ім. Леоніда Когана

Державний заклад культури в Дніпрі. Відкриття відбулося в січні 1936 року. Є пам’ятником архітектури національного значення.

 Через 39 років після побудови першого хмарочоса в Америці, в грудні 1910 року, громадськість Катеринослава подала прохання міському голові І.В. Способному про побудову клубу для Громадського зібрання. У проханні говорилося, що ніде влаштовувати: наукові конференції, зустрічі із зарубіжними гостями, святкові вечори, бали і аматорські вистави. Прохання підписали також зодчі й актори, художники, професори Вищого гірничого училища, композитори, музиканти та письменники. Місце будівництва було вибрано на вул. Клубній, (колишня Проточна, нині вул. Воскресенська).

Проект назвали «ЕЖИК», що російською розшифровувалось 
як «Екатеринославская железобетонная изюминка конструктивизма»

Офіційна марка проекту – «Ежик». Російською мовою абревіатура: «Екатеринославская железобетонная изюминка конструктивизма». У залі міської управи було обговорено і затверджено проект «Театру-клубу для Громадського зібрання» у вигляді невеликого хмарочоса, тобто висотного каркасного будинку баштового типу, вирішеного в стилі конструктивізму.

Проект міні-хмарочоса в Катеринославі був не точною копією американських хмарочосів в зменшеному розмірі, а являв собою проект будівлі зі своєрідним фасадом, із введеними для пластики елементами модерну та готики, з раціональним використанням властивостей нового матеріалу – залізобетону. Після затвердження проекту академіка архітектури Олександра. Гінзбурга в серпні 1911 року розпочали рити котлован під фундамент будівлі. У квітні 1913 року було завершено останні оздоблювальні роботи і до кінця травня 1913-го «Театр-клуб для Громадського зібрання» був урочисто відкритий для городян Катеринослава.

11 вересня 2001 року будинок передано на баланс Дніпропетровської обласної філармонії.

 

* * *

«Будівлю «Клубу громадського зібрання на вулиці Проточній (пізніше мала назву Клубна, нині – Леніна*) дореволюційного міста Катеринослава збудовано у 1912 році за проектом харківського архітектора Олександра Марковича Гінзбурга (1876–1949). Його вважають родоначальником нового напрямку у вітчизняній архітектурі ХХ століття – про- конструктивізму. Багатоповерхова, із залізобетону, будівля вражала об’ємністю, висотою, оригінальністю: витягнуті щілисті вікна, лоджії, тераси, відсутність будь-якого декору на фасаді. Споруда викликала інтерес городян своїм безперечним новаторством. У ті часи будівлю «Клубу громадського зібрання» шанобливо називають «Катеринославським хмарочосом». В ній містилися дві зали: мала – на 2-му поверсі, та головна з кількістю 1400 місць – на 4-му поверсі. Споруда поєднує функції клубу і театру.

28 жовтня 1913 р. на сцені «Клубу громадського зібрання» відбувся концерт  видатного російського піаніста та композитора Сергія Рахманінова. Концерт пройшов за повного аншлагу.
У 1913 р. зі сцени Клубу виступав з віршами відомий російський поет Ігор Северянин.
Під час громадянської війни та революції будівлю зачинено. У 1927 р. тут розташувався «Клуб залізничників» Сталінської залізниці. У 1930-ті роки у будівлі з’явився новий орендар – театр російської драми ім. М. Горького.

У 1936 році Дніпропетровський облвиконком виніс рішення організувати при обласному театральному тресті Державну естраду і Філармонію. Концерт солістки Великого театру СРСР Ксенії Дзержинської відкрив її 1-сезон 25 лютого цього року. А далі лунали на сцені голоси популярних солістів естради довоєнної пори: Віри Метелецької, Марії Богуславської, Леоніда Левятова, Дмитра Рожкова, Бориса Мальцева. У філармонії організовано струнний квартет та хорову капелу, жіночий вокальний ансамбль і тріо гармонік. Великою любов’ю публіки користувався дует сатириків Іллі Набатова та Григорія Лірова.

У лютому 1939 року утворено симфонічний оркестр, головним диригентом якого став Соломон Фельдман. У філармонії з успіхом виступали відомі артисти: Любов Орлова, Аркадій Райкін, Клавдія Шульженко, джаз-оркестр Леоніда Утьосова та багато інших естрадних зірок минулого.
У часи Другої світової війни будівля філармонії була чи не єдиною спорудою у центрі міста, в яку не влучила бомба… В післявоєнний період Дніпропетровська філармонія проводила свої концерти на різних сценічних майданчиках міста.

В кінці 1950-х будівлю передано обласній державній філармонії, а з початку 1960-х до 1990-х знову повернуто залізничникам. Тут же міститься до 1979 р. Театр юного глядача.
На межі ХХ–ХХІ століть шедевр архітектури безгоспний і потребує капітального ремонту та реставрації. У 2002 році за філармонією остаточно закріплено історичну споруду, що є пам’ятником архітектури державного значення».

 

 

 

Створено: 18.09.2017.
Редакція від 20.09.2017.
Тетяна Зайцева
Бібліографія:

Моє Придніпров’я: календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011 рік. 1 півріччя: бібліограф. покажчик.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010.– 176 с.
Про Дніпропетровську філармонію – С. 67.
* * *
Степовичка Л. Дніпропетровська філармонія. Гроно талантів, сузір’я особистостей: Історія й сьогодення в статтях, світлинах, інтерв’ю.– Дніпропетровськ: Ліра, 2013.– 235 с.: фот.
Улица Ленина. Первоначально: от Стародворянской (Плеханова) до Екатерининского проспекта – ул. Проточная, с 1890-х годов – Клубная. От Екатерининского проспекта до Костомаровской (Щорса) – Воскресенская // Кузикова Л.Н. Прогулки по городу. Путеводитель по улицам исторического ядра Днепропетровска.– Сумы: Эллада S, 2012.– С. 91–94.
Шпаковська Т.А. Дніпропетровська філармонія: Нариси з елементами фантазії, польоту в минуле і майбутнє.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2006.– 168 с.: іл.
* * *
Довга історія архітектурного дива // Електровозобудівник, 2005.– 26 жовт.– С. 3.
Мамченко В. Тяжкое наследство филармонии, прохудившееся здание и дешевые арендаторы // Событие.– 2005.– 14 дек.– С. 1, 2.
Нежигай О. Дніпропетровська обласна філармонія «Дніпроконцерт» // Театр-Плюс.– 2003.– № 16.
Нестеренко О. Екатеринославский «Еж» – изюминка конструктивизма // Громадська сила.– 2015.– 6 серп.– С. 11.
Рекуненко Н. Войти в историю филармонии может каждый // Наше місто.– 2015.– 1 жовт.– С. 17.
Соломка Т. «Музыкальная диковинка архитектора Гинзбурга» // Вісті Придніпров’я.– 2008.– 16 жовт.– С. 29.
Соломка Т. Філармонія, любов моя // Січеслав.– 2012.– № 1.– С. 163–164.
Старостин В. Ленина, 6: наш скромный небоскреб // Недвижимость в движении.– 2009.– № 32.– С. 19.
Страсти по филармонии // Днепровская правда.– 2004.– 10 сент.– С. 3.
Филармония имени Когана // Наше місто.– 2012.– 19 жовт.– С. 24: фот.