Бондаренко Дмитро Вікторович
Дмитро Бондаренко: Я – письменник реалістичного жанру, а не фантастичного

Слово про Дмитра Бондаренка

«Мета майстра слова – зробити читання своїх творів справою насолоди»

С. Моем

«Просто я, як митець, намагаюся писати так,
щоби і розважити читача і одночасно дати йому самому
подумати про ситуацію і навколо твору, і навколо нього самого»

Дмитро Бондаренко

Дмитро Віктрович Бондаренко народився в 1974 році в м. Кам’янське (в минулому м. Дніпродзержинськ). Закінчив Дніпропетровський державний технічний університет залізничного транспорту (ДІІТ). Почав друкуватися в періодиці з 1999 р. Лауреат і дипломант багатьох літературних премій в Україні в тому числі «Гранослов», «Смослоскип», «Літературна надія Дніпра» та інші. В 2006 році роман «Сімнадцятий поверх» був удостоєний першої премії представництва ООН в Україні.

Призер всеукраїнського літературного фестивалю «Просто так» (2007 та 2010 років) у місті Коростень, призер Дніпропетровського обласного конкурсу «Молода муза» (2008). Лауреат літературних конкурсів «Міське оповідання – 2010» (м. Дніпропетровськ), «Прекрасне поруч – 2010» (м. Київ). Переможець в номінації «Читацьких уподобань» конкурсу «Літературна надія Дніпра – 2011». На початку 2017-го отримав відзнаку «Найкращий письменник року» від дніпровської премії «Артіс 2016».

На сьогоднішній день є автором десяти книжок, співавтор 3 збірок. Пише українською мовою в жанрі гостросюжетної реалістичної прози. Чимало сюжетів оповідань Бондаренка взяті письменником із власних спостережень довколишнього життя в сучасному мегаполісі. І не випадково. На творчість Д. Бондаренка вплинули твори Сомерсета Моема, як зазначає сам автор в інтерв’ю:

«Сомэрсет Моэм – это мой учитель и идеал писательского мастерства. В 14 лет мне случайно попала в руки книга «Пироги и пиво». И его слог настолько поразил меня, что я тут же понял: хочу и сам стать писателем».

Творча паралель Д. Бондаренко – С. Моем – тема цікава і досліджувана.

Вони обоє сприймають довколишній світ таким, яким він є – складним і суперечливим, викриваючи ницу суть суспільства і пишуть про звичайних людей, з якими відбуваються незвичайні речі.

Тематика творів Д. Бондаренка різнобарвна – це «вічні» теми: кохання, ревнощі, сімейні цінності, гроші та злочини, з ними пов’язані. Герої творів письменника – його сучасники, прості люди, наші земляки, їхні життєві потреби, переживання, стосунки та почуття. Саме тому його творчість викликає такий інтерес у масового читача. Збірка оповідань «Гроші» викликала неабиякий резонанс серед громадян і презентувалася в бібліотеках міста та області.

Дмитро Бондаренко: Я – письменник реалістичного жанру, а не фантастичного

Гроші, грошики, грошенята... Без них, дорогеньких – аж нікуди. Хіба можна зробити зайвий крок у сучасному світі і не відчути дискомфорту (тобто, пустої кишені)? Та й взагалі, вся історія розвитку нашої цивілізації свідчить про те, що саме гроші були тією рушійною силою, яка змушувала людей вперто розвивати суспільство – і підвищувати свій матеріальний добробут?

Отже, «грошова» тема завжди була найбільш животрепетною. Згадаємо «Капітал» Карла Маркса: вартість, собівартість, прибуток, економічні категорії... Скільки складних і незрозумілих для пересічних громадян понять! Але те, що є незрозумілим з наукової праці нащадка нідерландського рабина, охоче пояснює український письменник Дмитро Бондаренко.

Ні-ні! Він зовсім не взявся за невдячну роботу – перетлумачити 3-томник засновника Першого Інтернаціоналу. Нещодавно Дмитро презентував у Дніпрі книгу з привабливою назвою – «Гроші».

Про що саме ця книга? Дізнаємось із відповідей автора.

– Привіт, Дмитре! Вітаю з новою книгою. Як я розумію, це – збірник оповідань. Невже всі вони про гроші?

– Привіт, Еліно! Дякую за привітання. Так, це збірка, яка складається з чотирнадцяти оповідань. І кожне оповідання в тій чи іншій мірі торкається теми грошей. Десь вони відіграють більшу роль, десь меншу. Але головна спільна риса – це те, що герої більшості цих гостросюжетних історій в різний спосіб зайняті добуванням грошових знаків. І заради цього комусь доводиться йти на злочин (оповідання «Шлєппєр»), комусь ув’язуватися у буремні українські політичні події (оповідання «Заробив»), а комусь навіть проходити крізь огидні фізіологічні приниження (оповідання «Клієнт»). Але навіть в тих історіях, де нема напряму згадки про «презренний метал», все одно відчувається їхній величезний вплив на сюжет.

– Як і чому виникла ідея написати цю книгу?

– Насправді, як такої ідеї написати книгу про гроші від початку не було. Все склалося само собою. Як, наприклад, було з однією з моїх попередніх збірок оповідань «Кохати по-дніпропетровськи». Просто коли назбиралося достатньо оповідань для книги, я побачив, що всі вони про кохання, і всі події відбуваються в нашому місті. Тому така назва з’явилася природнім чином. Так само було із «Грошима». Коли переглянув свої найновіші оповідання і їхню тематику, то сумнівів як назвати наступну збірку уже не лишалося.

– Таке провокативне питання: ти намагався порадити читачеві, яким чином заробляти гроші чи навпаки, насміхався над скупістю?

– Так, питання справді провокативне. І не те, і не те. Щодо порад, як заробити – то у мене тут є своя особиста думка. Знаєте, книжкові магазини по всьому світі завалені літературою «Як стати мільйонером». І багато з цих книжок написані справді багатими людьми, які «створили себе». Є тільки один маленький нюанс. Я не вірю, що всі ті багатії напишуть правду, як вони насправді досягли успіху. Бо це їм просто не вигідно. Це що ж, кожен дурень прочитає і всі навколо стануть мільйонерами? А коли ж почати ретельно і дуже з багатьох джерел досліджувати чийсь успіх, то може випливти багато неприємних несподіванок. От, наприклад, «успішний» бізнесмен Трамп, який написав декілька книжок в стилі «як розбагатіти». Але чомусь якось не дуже афішується, що батько у Трампа був мільйонером. У такому випадку «стати успішним» і сам Бог велів. J Або ось недавно на одній книжковій виставці я побачив книжку Михайла Поплавського «Як стати популярним і багатим». Не знаю, що «співаючий ректор» там понаписував, але навряд чи він був щирим зі своїм читачем. Натомість, ми всі в Україні десь небезпідставно підозрюємо, у чому саме полягає секрет подібних «успішників».

Щодо другої частини питання – щодо скупості. Для більшості героїв моїх оповідань питання заробляння грошей – це питання чисто фізичного їхнього виживання. Тому тут, як то кажуть, не до жиру. І взагалі для сьогоднішньої України, з її 1–2 відсотками супербагатих, 5–10 відсотками так званого середнього класу, і 90 процентами бідноти це, я вважаю, досить типова річ.

– А які твої стосунки з грошима? Ти збираєш та оберігаєш їх, наче Гобсек чи одразу «пускаєш в люди», наче три мушкетери?

– Ну це мабуть найлегше питання. Як, мабуть і у кожного українського письменника в Україні, грошей нема. Тому і проблеми, як такої, не існує – чи то зберігати гроші чи їх спускати. Власне, тому можливо і з’явилася така моя книга з відповідною назвою. Як то кажуть, «люди постійно говорять найбільше про те, чого їм найбільше бракує».

– У дитинстві ти мріяв мати багато грошей, щоб витратити їх... На що саме?

– Тоді були інші проблеми. Тоді в СРСР був тотальний дефіцит всього. І тоді, навіть маючи гроші, ти не міг купити того, що хотів. Але пам’ятаю, що мріяв у дитячому садочку, лежачи на «сонній годині» щоб з’явилася така коробочка невеличка і щоб в ній можна було дивитися мультики, коли побажаєш. Це здійснилося. У сучасному мобільнику можна дивитися все, що завгодно, і коли хочеш.

– На мить уявимо, що ти отримав, скажімо, мільйон доларів. На що б ти їх витратив?

– Я – письменник реалістичного жанру, а не фантастичного. Тому опис умовних ситуацій мені не властивий.

– Який, на твій погляд, найбільш ефективний спосіб розбагатіти?

– Одружитися з донькою мільйонера. :)

– У ХІХ столітті в Україні нараховувалось чимало меценатів, які підтримували людей, котрі присвятили себе мистецтву. На твій погляд, чому зараз немає таких благодійників?

– Кажуть, що коли зроблять закон про меценатство в Україні – то справа піде. Не знаю. Я чомусь скептичний щодо цього. Ну, приймуть такий закон, – і тоді дружини, доньки та коханки депутатів співатимуть із телевізорів цілком легально й без податків державі. Чомусь у те, що наші очільники підтримуватимуть літературу та інші мистецтва, які не підходять для корпоративів, мені мало віриться.

– Твої побажання нашим читачам...

– Цілком у дусі нашої розмови – бажаю грошей і достатку! Ну і здоров’я, звісно. Бо бути хворим і бідним – це вже занадто.

– А що б ти міг побажати грошам, якби вони могли тебе зрозуміти?

– Ой, Еліно, ну я ж кажу, що я не фантазер аж то такої міри!

– Дякую! Сподіваюсь, що гроші тебе любитимуть і завжди наповнюватимуть твій гаманець! Творчих успіхів і натхнення!

– Дякую, Еліно! Взаємно!

Твори автора:

Гроші: збірка оповідань.– Дніпро: б. в., 2017.– 105 с. 
Дніпропетровськ і дніпропетровці: зб. оповідань.– К.,: Олег Романенко [Видавець], 2011.– 107 с.
Золото і діамант.– Дніпропетровськ: Дніпро-ВАЛ, 2017.– 85 с.
Кохати по-дніпропетровськи: зб. оповідань.– Дніпропетровськ: Дніпро- ВАЛ, 2005.– 95 с.
Красуні і бандити: роман.– Дніпропетровськ: Дніпро-ВАЛ, 2008.– 95 с.
Пацюк: збірка оповідань.– Дніпропетровськ: Дніпро-ВАЛ, 2003.– 100 с. 
Риба на вечерю: роман.– Дніпропетровськ: Дніпро-ВАЛ, 2004.– 103 с.
Роман з революцією.– Дніпропетровськ: Дніпро-ВАЛ, 2013.– 95 с.
Сімнадцятий поверх: роман.– Дніпропетровськ: Дніпро-VAL, 2006.– 107 с.
Як стати президентом?: роман.– К.: Видавець Олег Романенко, 2010.– 100 с. 

Збірки:

Гранослов 2000-2001: збірка.– К.: Шкільний світ, 2002.– 208 с.– (Серія: Міжнародний конкурс «Гранослов»). 
Світанкова палітра: зб. віршів та прози.– ПП «Ліра ЛТД», 2008.– 172 с. 

Інтерв’ю