Андрій Енбулатов: сучасний бібліотекар і поет

Енбулатов Андрій

  • 13 грудня 1994 |
  • Місце народження: м. Кам'янське |
  • бібліотекар, поет

Бібліотекар нової генерації – який він, погляди і роздуми про професію.

Народився 13 грудня 1994 року у місті Кам’янське Дніпровської області. Навчався у Запорізькому Національному Університеті з 2012 до 2015 року, здобув базову вищу освіту за спеціальністю «Інженер-біолог». З 2018 року працює у центральній бібліотеці м. Кам’янське. Член арт-проекту VivArt.

– Андрій, чому став  бібліотекарем?

Робота з книжками, людьми та інформацією завжди здавалася мені привабливою, бо ще в дитинстві проводив час у тітки, у шостій філії міської бібліотеки. Спогади та мимовільно створені кліше підкріплювалися майже родинною справою – і бабуся, і обидві тітки працювали бібліотекарками, тому вдома завжди були книжки, періодика, іноді – література технічного характеру, на кшталт підручників зі стенографії. Так сталося, що жага до знань привела мене на робоче місце, і зараз, майже за рік роботи у бібліотеці, не уявляю себе на іншому місці.

– Яку здобув освіту і що привело до бібліотеки?

Здобув освіту за фахом «інженер-біолог», тому що було цікаво її здобувати, але влаштуватися за фахом на зручну та прийнятну роботу не завжди виходило. А от у бібліотеці  завжди відчував себе зручно та доречно, тому, коли Тетяна Герасюта, котра ще займала посаду директора Центральної бібліотеки у Кам’янському, сказала про вільну вакансію, не зволікав і вдячно прийняв пропозицію.

– Які захоплення крім роботи?

Обожнюю довго сидіти на сайтах для письменників, можу на кілька годин зникнути з реального світу, занурившись у вимір Інтернет-авторів і досліджуючи масову культуру – її примхи та тенденції, котрі змінюються чи не щодня.

Також незмінним хобі є ботаніка та батрахологія – маю невеликі, але структуровані та пристойні колекції кактусів, сукулентів, орхідей. Колекціонування та догляд за рослинами – хобі дивне, але воно заспокоює після довгого та виснажливого спілкування з людьми. Також вирощую кілька видів амфібій, зокрема, аксолотлів мексиканської амбістоми, іспанських тритонів, шпорцевих жабок. Вони цікаві.

Колекціоную та часто перечитую книжки сучасних поетів.

– Я знаю, що ти пишеш вірші і що готується до випуску твій перший збірник віршів. Розкажи про це.

Так, це правда, пишу. Спочатку версифікував, тепер підріс завдяки талановитим, освіченим людям – авторам, котрі навчали, надихали, критикували. Так, потроху, отримував публікації, найважливіші з них, на даний момент, «Степова Елада» 2017 та «Материк» 2018 року.

Перший збірник має вийти на початку лютого. Він кілька разів міняв структуру, назву, віковий рейтинг. Насправді, без підтримки мистецького проекту «VivArt», своєчасних порад Злючого Сергія Дмитровича та першого поштовху до україномовних робіт від Лесі Степовички, нічого б не було.

– Що ти порадиш молодим людям: йти працювати в бібліотеку чи ні?

Не впевнений, що маю стільки досвіду у галузі, щоб давати настільки серйозні рекомендації, але, гадаю, молоді кадри могли б краще розумітися з читачами-однолітками. Робота у бібліотеці має переваги: спокійна, фізично безпечна з можливістю інтелектуального та професійного зростання. 

– Чи потрібні сучасній бібліотеці молоді креативні фахівці?

Так. Свідомість молодих людей більш пластична, вони краще розуміють культурний шар однолітків, тому інноваційні підходи мають бути впроваджені молодими бібліотекарями. Молоді люди потрібні бібліотекам, але чи є раціональним зворотний бік питання, з’ясуємо згодом.

– Що необхідно міняти в роботі бібліотек, щоб молодь пішла в бібліотеку?

На мою думку, бібліотеки мають достатній вплив на культурне середовище, але в останні роки зацікавленість у площадках та літературі з боку молоді, її формальних і неформальних організаціях, зменшується через конкуренцію. Молодь зацікавлена у впровадженні нових технологій, розширенні культурної межі наявної літератури. Ми не можемо у повній мірі задовольнити попит молодих користувачів.

– Якою буде бібліотека через 5, 10, 20, 50 років? Чи буде бібліотека як соціальний інститут існувати в майбутньому? Твій прогноз.

Знову не можу бути компетентним у цьому питанні через те, що бібліотеки різні, мають різний віковий і статевий склад користувачів, а також працівників.

Цілком вірогідно, що люди повернуться до моди на читання у найближчі 5–10 років, коли добрий європейський приклад читаючого суспільства функціонуватиме разом із сучасними авторами та їхніми власними проектами популяризації літератури. Гадаю, незважаючи на конкурентоспроможність майданчиків, у довгостроковій перспективі ми зможемо пристосуватися та привабити широку аудиторію нових абонентів, не тільки молодь, але й людей зрілого чи похилого віку.  Ця думка обґрунтована тим, що бібліотеки експериментують з формами масових заходів, мають зв’язок зі ЗМІ та соціальними мережами, де кількість юзерів зростає по експоненті, але кількість нових зацікавлений осіб прогресує, хоча і не настільки швидко.

Також, через значний вплив екологічних, економічних і політичних чинників, що викликають стабільно негативну динаміку природного приросту населення, зростатиме попит на послуги, націлені на здоровий спосіб життя, котрі вже зараз набирають оберти, та вивчення іноземних мов.

Найближчі роки матимуть цікавість населення до фінансової консультації, що на даний момент можна помітити, спостерігаючи за читацьким попитом на галузеву літературу з економічного фаху.

Зміни, котрі не будуть позитивними, цілком залежатимуть від інвестицій у бібліотеки як з боку держави, так і з боку сторонніх донорів. Через вузьке коло платних послуг бібліотек і непередбачуваність фінансування галузь має знаходити нові шляхи просування у культурному просторі, але до повної фінансової самостійності ще далеко.

Гадаю, бібліотека, як соціальний інститут, буде завжди. Ми виконуємо функцію накопичення, поширення та обробки інформації, а збереження літератури унікального характеру – букіністичних цінностей і краєзнавчих матеріалів, завжди приноситиме результат, навіть при відносно низькому попиті на цю літературу.

Також безкоштовні майданчики, котрі утримуються за рахунок благодійних внесків, не завжди будуть користуватися попитом, якщо не зможуть розширювати спектр послуг – користувачі стають дедалі вибагливішими, тому різноманітні хаби зазнають якісної трансформації, коли бібліотека залишиться гостинною для її відвідувачів.

Систематизація, обробка інформації, посередництво між книгою та читачем – ця невмируща функція була і буде завжди, тому різниця між об’єктами збереження інформації не впливає на сутність бібліотеки, як культурно-виховного інституту суспільства. Ми можемо змінити форму роботи, та наша сутність залишиться після нас.

Інтерв’ю 

Створено: 06.02.2019.
Редакція від 08.02.2019.
Тетяна Дороніна
Бібліографія:

Степова Еллада: альманах письменників Придніпров’я.– Дніпро, 2017
Материк: альманах сучасної поезії. Вип. 1.– Кам’янське: Видавничий дім «Андрій», 2018.
https://www.facebook.com/aenbulatov/photos