Анатолій Каюн: митець тернівської землі

Анатолій Каюн: митець тернівської землі

Україна, Дніпропетровська область

  • Роки життя 5 січня 1956 |
  • Місце народження: м. Кривий Ріг |
  • Різьбяр по дереву.

Анатолій Каюн – скульптор-самоук є душею нашого рідного краю.

Мистецтво, дароване природою

Різьбярство – мистецтво відоме ще з часів Київської Русі, і навіть задовго до її виникнення. Для стародавніх людей це був не тільки спосіб невербального спілкування, а й вираження світобачення, зв’язок із природою, який у ті часи був значно міцніший. З розвитком ремесел розвивалося і саме різьбярство. Археологи і досі знаходять унікальні пам’ятки різних поколінь і культур.

У кожному регіоні України збереглися свої стародавні секрети майстерності. Наприклад, на Полтавщині та Чернігівщині поширене тригранно-виїмчасте різьбярство, на Тернопільщині – це гравіювання, в поліських районах Київщини та Житомирщини – пласке різьблення на темному тлі, на Гуцульщині теж особливо популярне пласке різьбярство, інкрустація та випалювання, на Лемківщині – ажурне, наскрізне вирізування та кругла скульптура. Також особливими є й розписи, адже українці з давніх-давен обожнювали прикрашати свої дерев’яні скульптури, посуд, предмети вжитку яскравими національними кольорами.  

У наш час набуває популярності коренепластика. Це напрямок, вид декоративно-ужиткового мистецтва, самобутня творчість, пов'язана з виготовленням скульптур із прикореневих капів (наростів на деревах) чи коренів.

Здебільшого такі дерева ростуть на заболоченій місцевості, через що вони мають чудернацькі форми. Для роботи, переважно, застосовується деревина твердолистяних порід після спеціальної підготовки (пошук необхідної заготовки, очищення та сушіння.) Це унікальне поєднання фантазії митця та самої природи. У цьому напрямку майстер має безмежний простір уяви й може творити будь-які, навіть найфантастичніші сюжети.

Мистецтво дерев’яної скульптури як одне з найстародавніших продовжує свій сучасний шлях, зберігаючи в собі найкращі традиції, даровані самою природою. Наша тернівська земля багата талантами, цей факт вже давно відомий. Чому так? Можливо, ми по-особливому відчуваємо зв’язок зі своїм героїчним минулим. Нас надихає рідна земля. Сама природа дає нам натхнення: степи, річки, дерева.

Натхнення рідного краю

Село на нашій Україні –
Неначе писанка село, 
Зеленим гаєм поросло…

Цими рядками Тараса Григоровича Шевченка можна описати любов до тернівської землі Анатолія Павловича Каюна. Вона надихає митця творити. Колись, ще за часів дитинства і юності Анатолія Павловича, селище Веселі Терни було містом. Митець, різьбяр по дереву, народився тут п’ятого січня 1956 року.

Зі слів Анатолія Каюна, він почав займатися різьбярством ще у п’ятому класі. Його любов до дерева виявилася випадково, як це й буває в житті. З нами трапляються буденні речі, які потім визначають нашу подальшу долю. Така історія трапилася і з Анатолієм Павловичем. З армії повернувся його дядько і привіз звідти декілька невеличких дерев’яних фігурок. Хлопчикові вони так сподобались, що він попросив показати, як різати дерево. Так із найпростіших фігурок почався шлях митця.

З самого дитинства Анатолій Каюн був творчою особистістю, малював і навіть карбував на міді картини. Та, на жаль, в ті часи він не мав можливості навчатися мистецтву. Художня школа була далеко від його дому, розташованого в дуже небезпечному районі, а заняття проводились у вечірні години, тому батьки заборонили хлопчикові відвідувати художню школу.  Анатолій мав хист до малярства, йому підкорялися як техніка акварелі, так і складна техніка олії, та все ж любов до дерева перемогла. Дерево… Для Анатолія Каюна це не просто рослина чи матеріал, з якого він робить свої неймовірні шедеври. Це – сила, якій він надає творчої форми. Митець запевняє, що у кожного дерева є свій характер і духовний світ. Недарма всі його роботи сповнені фольклорної магії та сили наших пращурів.

Натхнення приходить до митця по-різному: іноді воно легке, як хмаринка, і він чітко бачить свою майбутню скульптуру, а часом роками  добирає форму. Кожна деревина, як зазначає митець, має свою душу, особливо близькі йому каштан і груша. Він не нарікає, що його роботи не приносять йому особливих матеріальних статків, адже, на жаль, в нашому регіоні такі роботи не користуються особливим попитом. Та при їх створенні Анатолій Павлович відчуває неймовірне духовне єднання з деревиною. «Я входжу в стан медитації», – так каже митець. Також, коли він працює, то, як ніколи, відчуває єднання з рідним краєм, згадує своє дитинство, переноситься до тих героїчних часів, коли, за легендою, на території парку Веселі Терни святкував перемогу Богдан Хмельницький зі своїм військом. 

Раніше Анатолій Каюн брав участь у багатьох конкурсах – міських і обласних. Неодноразово проводилися виставки його робіт у Криворізькому виставковому залі, представлена велика колекція в музеї «Трудової слави» ПРАТ «ПівнГЗК» як працівника Північного гірничо-збагачувального комбінату. На жаль, після трагічної пожежі, яка знищила майстерню митця, тепер йому стало складно працювати в умовах обмеженого простору. Та все ж Анатолій Павлович переповнений планами й опановує нову техніку – коренепластику. 

Образи митця

Головним наскрізним образом творчості Анатолія Каюна є жінка як уособлення краси та вічного продовження життя – материнства. Якщо придивитися до скульптури «Мати», яка є портретом неньки митця, то здається, що цей образ живий і теплий. Також перед нами оживає героїчне козацьке минуле в образі мужнього «Козака», і старі казки в образах «Русалки» та «Волхва». 

Незважаючи на всі труднощі життєвого шляху, Анатолій Каюн не збирається залишати свою творчість. І ми надалі будемо милуватися його творами, й не тільки ми, адже роботи автора зберігаються в Україні та в інших європейських країнах. Отже, з нетерпінням чекаємо на нові дивовижні образи, створені Анатолієм Каюном, адже, за словами митця, мистецтво – це його життя. 

Створено: 10.04.2021
Редакція від 10.04.2021
Поліна Лівшиць
Бібліографія:

Криворізький виставочний зал: до десятиріччя Криворізького виставочного залу / авт.–упоряд. О.В. Валенська, Т.Я. Артьомова.– Кривий Ріг: Октан-принт, 2006.– 56 с.: іл.
Митці Тернівського району: до 30-річчя Тернівського району м. Кривого Рогу.– Кривий Ріг, 1999.– [16] с.
***
Величко Н. Маленькі шедеври Каюна // Прогрес.– 2008.– № 1 (1994) 3 січ.– С. 8.
Родічкіна А. Підказує деревина // Червоний гірник.–2011.– 9 квіт.– С. 4.
Шопяк Н. «Адам і Єва» та інші… // Саксагань.– 2002.– № 3.– С. 67.
***
Криворожский художник-аматор Анатолий Каюн представил в выставочном зале коллекцию работ из дерева [Електронний ресурс] – Режим доступа: https://krnews.ua/news/58