Перший післявоєнний пам’ятник у Дніпропетровську

Перший післявоєнний пам’ятник у Дніпропетровську

Пам’ятник визволителю Дніпропетровська генерал-лейтенанту Юхиму Пушкіну став першим у місті пам’ятником воїнам, загиблим у Другій світовій війні.

Ще продовжувалися кровопролитні бої з німецько-фашистськими загарбниками по цей бік порушеного ворогом кордону, а на звільнених територіях налагоджувалося життя: люди поверталися з евакуації до рідним місць, починалася відбудова господарства, відновлювалася діяльність різних установ, формувались органи місцевої влади. Так було і в звільненому від окупантів 25 жовтня 1943 року Дніпропетровську. 

Досить багато років тому, працюючи в Державному архіві Дніпропетровської області над документами з історії краю, ми звернули увагу на архівний фонд Дніпропетровського облвиконкому, зокрема на матеріали, пов’язані з увічненням пам’яті загиблих воїнів Другої вітової війни. Деякі спостереження щодо реалізації поставленого завдання викладені у спеціальному дослідженні. Тут же виокремлюємо сюжет стосовно увічнення пам’яті Героя Радянського Союзу Юхима Григоровича Пушкіна, який у 1941 році брав участь у обороні Дніпропетровська від наступаючого ворога, а в 1943 році був серед тих, кому наше місто завдячує своїм звільненням від німецько-фашистських окупантів.

Уперше питання про благоустрій могил та увічнення пам’яті воїнів, які загинули у боях з німецькою навалою, на засіданні облвиконкому обговорювалося 21 квітня 1944 року. Постанова з цього питання передбачала взяття на облік військових цвинтарів, братських та індивідуальних могил убитих радянських воїнів, занесення могил до спеціальної книги пам’яті, благоустрій місць поховань, встановлення пам’ятників на великих братських могилах, а на малих чи індивідуальних – «добре витесаних каменів чи чавунних дощок» із довговічними написами, зазначивши прізвища та звання похованих. Відповідальність було покладено на очільників міських і районних рад і комітетів КП(б)У.

На додаток до цієї постанови 8 травня облвиконком оголосив обласний «конкурс на створення проектів пам’ятників і монументів героям Великої Вітчизняної війни на місцях боїв із німецькими окупантами, на братських та індивідуальних могилах». Причому термін подання проектів був дуже коротким – до 20 травня 1944 року, тобто всього дванадцять днів. Зрозуміло, що цього було недостатньо для якісного проведення конкурсу. Та й постанову від 21 квітня важко було виконати з багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин. Тому в наступні роки та десятиліття раз-по-раз виникала необхідність для прийняття на засіданнях облвиконкому нових постанов із цього ж питання. Проте маємо свідчення і про позитивні зрушення у даній справі у важкі роки післявоєнної відбудови.

Ю.Г. Пушкін. Фото з ресурсу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Пушкин,_Ефим_Григорьевич Юхим Григорович Пушкін

Першим спорудженим у Дніпропетровську пам’ятником загиблим воїнам став пам’ятник Герою Радянського Союзу генерал-лейтенанту Юхиму Григоровичу Пушкіну. Така шана герою цілком справедлива. Досить почитати будь-яку працю про оборону і визволення Дніпропетровська та області від німецько-фашистських загарбників, аби зустріти в ній прізвище Ю.Г. Пушкіна, зрозуміти, які кровопролитні бої відбувались у нашому стратегічно важливому краї, та з’ясувати внесок воєначальника у перемогу над ворогом. Про Ю.Г. Пушкіна багато написано, матеріали про його життєвий і бойовий шлях зберігаються в Дніпропетровському національному історичному музеї. Тому наводимо тут лише короткі відомості про людину, ім’я якої відоме кожному мешканцеві нашого міста й області. 

Юхим Григорович Пушкін народився 28 січня 1899 року в селі Крутець Саратовської губернії (Росія). В роки громадянської війни воював у лавах Червоної Армії, а після її закінчення обрав життєвий шлях військового. Був командиром кінного ескадрону. Але майбутнє армії було не за кіннотою, а за могутньою бронею танків. Юхим Григорович став танкістом і вже напередодні Другої світої війни був полковником. Зустрів ворога, стримуючи його натиск на західних рубежах країни. Як і інші патріоти своєї країни, пережив гіркоту відступу. У серпні 1944 року 8-ма танкова дивізія, якою він командував, прийняла на себе головний удар ворога, який прагнув якомога швидше захопити Дніпропетровськ, бо це відкривало йому, перш за все, шлях на Донбас. Саме за оборонні бої на підступах загарбника до Дніпропетровська Ю.Г. Пушкіну 9 листопада 1941 року було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу, як зазначено в Указі Президії Верховної Ради СРСР, «за зразкове і вміле керівництво, особисту мужність». 

 Восени 1943 року 23-й танковий корпус генерал-лейтенанта Ю.Г. Пушкіна у складі більших військових формувань Червоної Армії визволяв Ю.Г. Пушкін, командир 23-го танкового корпусу. Фото з фонду ДОУНБ. Дніпропетровщину, центр якої був очищений від фашистів 25 жовтня. У книзі «Грозные версты» про початок визволення області читаємо: «К исходу 8 сентября части 3-й армии и приданные ей 23-й танковый и 1-й гвардейский механизированный корпус генерал-лейтенанта Е.Г. Пушкина и И.И. Руссиянова вышли в район крупного населённого пункта Межевой. Начиналась земля Днепропетровщины». Та не судилося Герою дожити до Перемоги. 11 березня 1944 року на Миколаївщині, поблизу села Казанка, керуючи тривалим боєм проти танкових сил противника, Юхим Григорович загинув від осколка німецької авіабомби.

Поховали Ю.Г. Пушкіна на меморіальному кладовищі Дніпропетровська. У «Реєстрі пам’яток культури, старовини і Великої Вітчизняної війни всесоюзного і республіканського значення», затвердженому 17 лютого 1947 року у кількості 51 одиниця, під № 5 значиться на Жовтневій площі захоронення Ю.Г. Пушкіна, на якому у 1944 році встановлено дерев’яний пам’ятник із написом.

   … У лютому 1945 року РНК УРСР ухвалила Постанову про увічнення пам’яті воїнів, які загинули у боях з німецько-фашистськими загарбниками. На її підставі на місцях були прийняті рішення про заходи з впорядкування могил, спорудження пам’ятників і виготовлення меморіальних дощок. Дніпропетровський облвиконком 29 квітня 1945 року ухвалив рішення «Про спорудження у Дніпропетровську пам’ятника Герою Радянського Союзу генерал-лейтенанту Пушкіну Ю.Г.». У рішенні говориться, що до 10 травня відповідальним особам належало визначити місце спорудження та укласти договір на проектування і виготовлення пам’ятника зі скульптором І.С. Знобою  (до речі, нашим земляком – Г.Ш.). Проект він мав зробити до 15 липня, аби подати його на обговорення і затвердження облвиконкому. Облфінвідділ мав надати кошти у сумі 30 тисяч карбованців.

Місце для пам’ятника було обране гідне – на перехресті проспектів К. Маркса та Ю. Гагаріна. У 1946 році тут уже стояв на постаменті танк Т-34. У 1967 році пам’ятник-танк було реконструйовано. А короткий напис: «Юхиму Григоровичу Пушкіну» передбачає, що будь-які пояснення вже зайві. Що ж стосується могили Героя, то вона впорядкована разом із іншими майже вісьмома десятками поховань 1917–1957 років за проектом скульптора Ю. Павлова та архітектора І. Мигая. Однотипні надмогильні плити на Жовтневій площі – це наше «Марсове поле», поле слави та доблесті борців за свободу рідної землі.

 

Пам’ятник Ю.Г. Пушкіну, 1967 р. Фото з ресурсу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Пушкин,_Ефим_Григорьевич

 

 

 

Створено: 10.07.2018.
Редакція від 10.07.2018.
Ганна Швидько
Бібліографія:

Грозные версты. Днепропетровщина. 1941–1945 гг.– Дніпропетровськ: Промінь, 1985.– 462 с.
Про Пушкіна Ю.Г.– С. 165–169.
Мироненко Г. Вогненні долі / Г. Мироненко, В. Дубовик.– Дніпропетровськ: Промінь, 1976.– 134 с.
Про Пушкіна Ю.Г.– С. 46–63.
Пушкин Ефим Григорьевич [Текст] // Немыкин А.К., Коцур В.М. Боевая слава Днепропетровщины: Очерки о Героях Советского Союза. Т. 1.– Днепропетровск: Січ, 2000.– С. 19–20.
Юхим Григорович Пушкін // Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2009 рік: Бібліограф. покажчик / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008. С. 22–23.
* * *
Швидько Г.К. Увічнення героїки Великої Вітчизняної війни на території Дніпропетровської області // Гуманітар. журнал.– 2004.– № 1–2.– С. 48–51.
* * *
Пушкін Юхим Григорович [Електронний ресурс] // http://uk.wikipedia.org/wiki/Пушкін_Юхим_Григорович