Притча у масці та без

У центрі уваги – вбивство, як завжди під підозрою всі, як завжди пошук злочинця. В Агати Крісті справу маємо з класичним зразком англійського детективного сюжету, просоченого долями, життями, характерами з неочікуваним фіналом. У Волконського ж первинні – долі, історії, життя. Злодії – це не про чорні кольори, а про відтінки витоків, що відіграються не лише сюжетно, а й влучними пластичними подробицями, в кожного героя особливими. В цілому, десь притчево, але без обтяження, з урахуванням обраного жанру «інтригуючий детектив».

Цілком невипадково за цим вектором, з легкої руки вигадника Волконського з’являється у виставі замість тимчасової постійна покоївка міс Елізабет Барлоу – Елізабет (Ірина Галютіна). Вона коментує та позначає всіх та все, що відбувається, перманентно звертаючись до зали. Робить висновки й узагальнює. На контрасті Брехтового та психологічного театру, висікається улюблена режисером іронічна складова. Озорінь подібних побачимо чимало.

Пружина дії дещо послаблена, але від того не менш рухлива. Декорації не акцентовані, вони м’яко та поєднано лакмусують відносини, прояви сутності персонажів, влучні відмінності. Сценографічні, музичні, костюми, розсипи, позначені режисером, вмикаються в дію та акторську гру на польотному рівні театральної умовності.

Центральне місце на сцені має велика іграшка – кроленя, яку кожен персонаж тримає, обіграє, торкається, надає власного руху та наповнення. Для міс Кейсуел (Катерина Гребьонкіна) – це можливість лакмуснути власну привабливість, для Крістофера Рена (Микола Терин) – демонстрація грайливої дитячої легкості, для місіс Бойл (Ірина Кривенко, Антонова), яка у виставі інакша ніж просто «строга та вікова дама» та для подружжя  Ренстонів (Джайлз – Олексій Кириченко, Моллі – Євгенія Зіньковська) кроленя – звичайна подушка, релакс. Для сержанта поліції Троттера (Андрій Зінькоський) – своєрідна точка опори, мотивація дій. Це й про його дитинство, втрачених близьких, про все те, що не вдалося пережити в повній щасливій мірі та про суцільну дисгармонію між уявним і реальним.

А ще на сцені улюблені Волконським маски, візуальні цитати та зізнання у любові театру італійському, і безліч комедійних мізансцен з відсилкою на прекрасну первинну умовність, так само, як репліки героїв від третьої особи, що це яскраво презентують, прокреслюючи трикутник поруч із режисером і драматургом. «Мишоловка» В’ячеслава Волконського – це не про місце дії, підозрюваних і пошук убивці. Вірніше, не лише про це.

Мишоловки – це наші комплекси, дитячі страхи, очікування та розчарування. Саме вони є тематичним стрижнем вистави. Немов голчасті джерельця, що перетинаються, розходяться, темпоритмують загальний потік дій. Кульмінаційне крещендо маркується в фінальному монолозі Троттера (Андрій Зінькоський) цілковито в об’ємності жанрових імпульсів Волконського та під звучання Псалома 50. «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха...»

Ніякого жанрового протиріччя. Цілковито авторський епічний театр з увімкненням до ілюзії реальності з легкою, іронічною, трохи сумною посмішкою про омріяне й те, що попри всі зусилля отримуємо насправді.

Отже, злодії покарані, рідні возз’єднані, справедливість панує. Ми залишаємо зал з дитячою оновленою вірою в те, що попри всі умовності та досвід, це можливо не лише на сцені. Отримуємо притчеве щеплення надії в тому, що все неможливе є можливим. Достатньо лише відімкнути дверцята «мишоловок» власних, скинути вільно-невільні маски, забажати та діяти.

«Королева детективу», яка довела все це історією власного життя, стовідсотково з нами погоджується, вітає майстерного співавтора, що віддзеркалив її театр і чекає на вас в Молодіжному)

Додатково

В’ячеслав Волконський є автором п’єс «СОБАКИ та ЛЮДИ» (відзнаки – лонг-аркуш «Липневий мед 2022» в номінації «Вечірня сцена. П’єси для дорослої аудиторії»);
«ВНУТРІШНІ СТАНИ» (відзнаки: лонг-аркуш конкурсу драматургів «Трикрапка»(2023)).
«НІ два, НІ півтора» (відзнаки – шорт-аркуш «Липневий мед 2023» в номінації «Вечірня сцена. П’єси для дорослої аудиторії». П’єса відмічена рідеркою Жанною Бортнік і поставлена німецькою у театрі «Urban Theater» (Берлін, Німеччина; режисер Sava Cebotari, переклад Ruth Wyneken).
Тексти на сторінці UKRDRAMAHUB (Бібліотека сучасних українських п’єс. – https://ukrdramahub.org.ua/vyacheslav-volkonskyy)

Фото © Артем Коміссаров,© Катерина Гребьонкіна, з особистого
архіву В’ячеслава Волконського та Олени Ємельянової