Останній кінотеатр «радянського» формату в Дніпрі

Останній кінотеатр «радянського» формату в Дніпрі

Будівлю кінотеатру «Червоногвардієць» можна вважати «лебединою піснею» сталінського ампіру.

В старом кинотеатре
Места больше нет.
У окошка кассы
Не купить билет.

Все закрыты двери,
Заколочен вход.
Трётся об ступеньки
Утром серый кот.
………………..      

Но сегодня также
Пуст и тёмен зал.
Медленно проектор
Вдруг задребезжал.

Может едет поезд,
Разрывая тишь —
Нет, то просто плёнку
Догрызает мышь.

(К. Філіппов)

Понад 60 років тому на вул. Філософській, 23 в Дніпропетровську відкрився кінотеатр «Червоногвардієць», який став одним із найпопулярніших кінотеатрів міста. Його відкриття стало передвісником справжнього «КіноБУМу». Однак, із часом «Червоногвардієць» був незаслужено забутий, а його кінозали назавжди закрилися. Як же складалася доля легендарного кінотеатру?

Західний район обділений кінематографічними закладами

До післявоєнного періоду більшість кінотеатрів Дніпра були розміщені в Центрі міста, а  Західний район, сконцентрований навколо ринку «Озерка» і залізничного вокзалу, був обділений кінематографічними закладами. Так було і в Катеринославі. Великий міський район уздовж проспекту Пушкіна, нижня частина вулиці Робочої, робочі слобідки не мали кінотеатрів. Оскільки за радянських часів кіно вважалося одним із найважливіших жанрів мистецтва і засобом пропаганди, в повоєнний час було вирішено негайно заповнити цей вакуум.

 

У п'ятдесятих роках XX століття єдиний кінотеатр в цьому районі – «Новини дня» (пізніше «Ударник»). Він був неподалік від ринку «Озерка». У 1960 р. на його місці побудований кінотеатр «Факел», який мав глядацький зал на 500 місць, у 1963 р. його переобладнали для показу широкоформатних фільмів, але в 1999 р. закрили. Зараз на місці кінотеатру магазини.

У середині п'ятдесятих років минулого століття було прийнято рішення побудувати новий великий кінотеатр просто на проспекті Пушкіна. Місце для нього обрали приблизно посередині району «над Озеркою». Будівлю кінотеатру звели в 1956–1957 роках.

Кінотеатр у стилі «сталінського ампіру»

Це була єдина будівля, виконана в такому стилі, яка своїми формами нагадувала давньогрецький храм. Вона дуже монументальна і парадна. В середині XX століття такі будівлі зводили як «храм культури».

Однак саме в 1957 році така будівля могла вже й не з'явитися в нашому місті.  Справа в тому, що 4 листопада 1955 р. вийшла Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про усунення надмірностей у проектуванні і будівництві». У цьому документі під виглядом «боротьби з архітектурним надмірностями» фактично була підведена риска під стилем «сталінський ампір». Почалася епоха безликих «хрущовок». Але, незважаючи на таку постанову, кінотеатр все ж таки встигли побудувати через два роки, в 1957 р. у відповідності з типовим «ампірним» проєктом. Тому будівлю кінотеатру «Червоногвардієць» можна вважати «лебединою піснею» сталінського ампіру в Дніпрі.

Цікавий факт, що наш кінотеатр можна побачити ...в багатьох містах колишнього СРСР. Він зведений за типовим проєктом двозального кінотеатру на 600 місць (2 зали по 300 місць кожен), який став зразком для радянських кінотеатрів. Творцем «Червоногвардійця» був архітектор інституту «Гіпрокіно» Семен Іванович Якшин.

Проєкт Семена Якшина – символ радянського кінотеатру

Він уславився своїми проєктами кінотеатрів. З 1946 по 1949 роки Якшин створив проєкти кінотеатрів, які повторювалися в різних містах: «Перемога» в м. Петрозаводську, «Ударник» – у Сталінграді (Волгоград). Точно такі ж кінотеатри були збудовані в Омську, Пензі, Іжевську, Костромі, Кургані, Уфі (Росія), Даугавпілсі (Латвія), Феодосії, Єнакієвому. Цікаво, що цей проект С.І. Якшина став символом радянського кінотеатру. Зображення «нашого» кінотеатру поміщено на обкладинку книги «Архітектура кінотеатрів», виданої в 1955 році.

Назва для кінотеатру була визначена, виходячи з ідеологічної політики і топографії. Кінотеатр розташували в центрі Червоногвардійського району і пов’язали з діями Червоної гвардії 1917 року. Цікаво і те, що будівля розташована на розі Філософської вулиці, в місці, де в жовтні 1905 року була розстріляна робітнича демонстрація. Тому і зупинилися на варіанті «Червоногвардієць». У путівнику по місту 1970 року, назва кінотеатру пояснювалася так:

«У дні святкування 40-річчя Радянської влади був відкритий новий кінотеатр на розі вулиці Філософської і проспекту Пушкіна. У незабутньому 1917 році тут стільки разів проходили революційні загони Червоної гвардії! І не випадково кінотеатру в цьому районі міста дали ім'я «Червоногвардієць».

1957 р. Кінотеатр «Червоногвардієць». Фото з сайту: https://gorod.dp.ua/news/128898Особливих «революційних» традицій цей район як раз і  не мав, а мав стійку кримінальну славу в історії міста.

3 березня 1957 р. новий кінотеатр був урочисто відкритий за адресою: вулиця Філософська, 23.
Газета «Дніпровська правда» від 5 березня 1957 р. помістила спеціальне оголошення:

«Відділ кінофікації обласного управління культури повідомляє, що в Дніпропетровську по проспекту Пушкіна, Філософської  вулиці, відкрито новий кінотеатр «Червоногвардієць». Кінотеатр має два зали для глядачів на 700 місць».

Але насправді місць було 600.

У путівнику, виданому в 1959 році, кінотеатру була присвячена окрема стаття:

«Кінотеатр, розташованій на головній магістралі індустріального Червоногвардійського району, проспекті ім. Пушкіна, вступив до ладу на початку 1957 року. Він має два просторні зали: червоний та синій, по 350 місць в кожному. Зали розташовані на другому поверсі. Обидва вони мають чудову акустику, досконалу систему вентиляції, обладнані найновішою кіноапаратурою. На першому поверсі – фойє з музестрадою, читальня, буфет».

Назва кінотеатру завжди вживалася в літературі й офіційних документах в подвійному варіанті. Український варіант «Кінотеатр «Червоногвардієць» можна бачити просто на фасаді під портиком. Сьогодні це єдина будівля кінотеатру, на фасаді якого зберігся напис із назвою ще з радянського часу.

Відкриття «Червоногвардійця» – новий період кінематографічного буму в Дніпрі

Кінотеатр «Червоногвардієць» став сьомим кінотеатром Дніпра. У 1955 р. у місті було шість кінотеатрів: «Перемога», «Батьківщина», «Жовтень», «Ударник», імені Петровського й імені Чкалова.

Будівництво «Червоногвардійця» стало знаковою подією в історії кінотеатрів міста. Саме він відкрив новий період кінематографічного Буму в нашому місті. У 1958 році були відкриті чотири кінотеатри: «Україна», «Іскра», «Металург» і «Будівельник». А до 1961 року в місті налічувалося вже 15 кінотеатрів.

Кінотеатр «Червоногвардієць» був дуже популярний серед жителів району. Якщо в 1958 році його відвідало близько 1 мільйона чоловік, демонструвалося 162 різних фільми, то в 1970 р.  – вже понад 1,5 мільйона чоловік щорічно. Крім показу фільмів тут, як і в будь-якому радянському кінотеатрі, проводилася активна культурна робота: організовували виставки, присвячені знаменним датам, проводили зустрічі з ветеранами і передовиками виробництва, читали лекції. Кінотеатр поєднував функції центру мистецтва, масової роботи та пропаганди.

Кінозал для дітей «Малюк»

З періоду відкриття, в кінотеатрі «Червоногвардієць» кожного дня демонструвався один дитячий сеанс. 

У 1961 році в кінотеатрі був відкритий кінозал «Малюк» («Малятко») на 70 місць, який у подальшому існував постійно. Які фільми показували дітям понад 50 років тому? У грудні 1962 року на екрані демонстрували «Ми вас любимо», «Кощій Безсмертний» і «Здрастуйте, діти». У лютому 1963 року в кінозалі «Малятко» показували такі картини: «Дівчинка, з якою я дружив», «Зірка», «Колискова» і навіть кіноповість «Крилаті захисники Батьківщини» про ...китайських льотчиків. Починалися сеанси о 10:00, 11:40, 13:20 і 15:00. Ціна квитка – 10 копійок.

Після реконструкції кінотеатру в 1988 р. показ дитячих фільмів продовжувався. Газета «Днепр вечерний» в червні 1988 року писала:

«Вирішена й ще одна проблема. Тільки в цей поки що кінотеатр батьки можуть приходити з маленькими дітьми. Для малюків відведена кімната з книгами та іграми. Тут їх зустрінуть кваліфіковані вихователі».

Рекламний проспект кінозалу «Малятко». Лютий 1963 р. Фото з сайту: https://gorod.dp.ua/news/128898

…нововведення, яких не було ще в місті…

У 1988 році кінотеатр «Червоногвардієць» був відкритий після капітальної реконструкції. У будівлі були відремонтовані фасади та інтер'єри. Місцева преса присвятила цій події спеціальні статті. Газета «Днепр вечерний» в червні 1988 року писала:

«Будуть в кінотеатрі нововведення, яких не було ще в місті. Любителі природи зможуть провести хвилини очікування в чудовому зимовому саду, де зустріне їх дзвінкий спів канарок. А для тих, хто любить гарячу каву або прохолодні напої, організовано відеокафе».

У дев'яності роки було вже не до співу канарок... Але кінотеатр уцілів і був одним із найпопулярніших місць Дніпра і найбільш таємничих..

Найстрашніша міська легенда

Згідно з міською легендою, «синій» зал кінотеатру любила відвідувати загадкова жінка в довгому синьому пальті та старомодному фетровому капелюсі з вуаллю, яка наводила жах на любителів вечірніх сеансів.

Жінка підсідала до самотнього відвідувача, починала розпитувати його про фільм, який показували на екрані, брала глядача за руку і, посміхаючись, говорила, – «Це ваш останній сеанс». Після цього загадкова жінка зникала, немов її й не було в залі. За словами місцевих мешканців, співрозмовник дами в синьому незабаром умирав… Як виявлялося потім, загадковій жінці нічого не загрожувало. А ось легендарний кінотеатр через декілька місяців закрили на ремонт. Однак фільмів там вже ніколи не показували.

У двохтисячних будівля могла повторити долю інших кінотеатрів міста. Однак доля розпорядилася інакше: будівля збереглася і перебуває в хорошому стані.

Від старого кінотеатру – до «Будинку мистецтв»

6-й рік Будинок мистецтв мешкає в колишньому кінотеатрі «Червоногвардієць». Фото з сайту: https://gorod.dp.ua/news/128898З 2011 року в житті старого кінотеатру почалася зовсім нова епоха. На місці колишнього «Червоногвардійця» був створений багатофункціональний культурний центр Будинок мистецтв.

Керівник Будинку мистецтв Валентина Слобода разом із однодумцями, народними майстрами перетворила його на один із найбільш знакових центрів культури нашого міста. Щодня тут відбуваються надзвичайно цікаві виставки і концерти, художні експозиції, свята кінематографа, відкриваються міжнародні проєкти.

Величезною популярністю користуються щорічні грандіозні виставки, що представляють роботи сотень народних майстрів, – «Різдвяна казка», «Народне мистецтво козацького краю», «Весняний розмай», «Об'єднані Дніпром», «Великодня палітра» та багато інших. У Будинку мистецтв проводяться персональні виставки як найвідоміших майстрів культури, так і юних талантів, організовуються творчі вечори, кінопокази, лекції, круглі столи, екскурсії, пропагуючи усіма доступними способами народне і сучасне мистецтво.

При створенні Будинку мистецтв планувалося, що цей багатофункціональний культурний центр буде ще масштабнішим. Передбачалося, що під дахом цієї будівлі розмістяться декілька творчих спілок працівників культури і сюди ж переїде Театр КВК ДДУ.

У 2011 році під таке грандіозне планування розробляв свій проєкт дніпровський архітектор Сергій Полюшкін.

Нереалізований проєкт архітектора

«Працювати над проєктом було величезним задоволенням, – згадує С. Полюшкін. – Будівля колишнього кінотеатру «Червоногвардієць» хоч і є типовою, але має яскраві індивідуальні особливості: грамотно розміщена на території, має великий майданчик перед входом, який планувалося використовувати під виставковий простір. У процесі реконструкції обсяг будівлі і його фасадна частина повинні бути збережені. А ось в глибині майданчика передбачалося спорудження нової, висотної, 9–12-поверхової будівлі. Її планували використовувати для розміщення громадських організацій (Союзу театральних діячів, Союзу журналістів  і т. ін.), які були б об’єднані під дахом Будинку мистецтв».

Проєкт передбачав створення сучасного театрального залу з повноцінними та сучасними функціями, конференц-зали. Планували активно використовувати підвальні приміщення. Комплекс проведених робіт дозволив би кардинально змінити на краще цю будівлю і проводити в ньому концерти, гастролі, вистави будь-якого рівня технічної складності. Проєкт був схвалений міською владою, але через різні причини так і не реалізувався. За останні 4 роки жодного разу проєкт реконструкції будівлі навіть не потрапляв у програму соціально-економічного розвитку Дніпра.

Капітальна реконструкція відбувалася в 1988 році, і сьогодні вона  вже не має такого помпезного вигляду, як колись. Але ж будемо сподіватися, що світлі й радісні дні у цієї будівлі з цікавою історією – ще попереду.

Підготовлено за матеріалами ресурсів:

https://tourdnepr.com/content/view/503/424/
https://dp.informator.ua/2019/11/17/rodina-sich-salyut-i-
https://gorod.dp.ua/news/128898
https://www.056.ua/news/1013625/dnepropetrovsk-pered-
https://gorsovet.com.ua/ru/news/3398-istoriya-goroda-v-dnepre-povedali-o-sudbe-kinoteatra-krasnogvardeets-foto

 

Створено: 13.05.2020.
Редакція від 14.05.2020.
Таїсія Козак
Бібліографія:

Дніпропетровськ: Путівник: [Кінотеатр на пр. ім. Пушкіна вступив до ладу на поч. 1957 р].– 2-е вид. випр. і доп.– Дніпропетровськ: Кн. вид., 1959.– 301 с.
***
Днепр объединил художников // Наше місто.– 2018.– № 50 (13.12).– С. 15.
Мисник Е. «Червоногвардієць» давно пора окультурить // Наше місто.– 2017.– № 40 (5.10).– С. 20: фот. цв.
Новый двухзальный кинотеатр // Днепровская правда.– 1957.– № 44 (3.03).– С. 3.
Пшеничникова А. Культура в «культурной столице» // Горожанин.– 2019.– № 51 (26.12–1.01).– С. 6.
Романчук Л. Женщина в синем // Днепр вечерний.– 2015.– № 34 (21.04).– С. 11.
Шруб К. «Кина не будет...» // Днепр вечерний.– 2011.– № 17 (4.02). – Вкладыш.